Під конвоєм. Із суду вели під конвоєм. Біля паркану стояла дівчина моя. Мене проститися з нею не пустили. І по її щоці бігла сльоза. Конвою, лютий, дай мені хвилину. Я маю їй дещо сказати. З нею нас навіки розлучили. Адже мене повинні розстріляти. Не плач люба, кохана моя. Така вже доля – скоро я загину. Ти тільки себе, прошу бережи. Від ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Не медом єдиним...