Ти - віддзеркалення моє. Так схожі ми!.. Тягнуся Все ближче... дотик... Ніби є Ти... Зник... От-от втоплюся - Межі немає, течія Могутня нас єднає, Потоком - ти, течу і я... Тебе відображаю... написано 09.11.2009 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111102710170 [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

Ідуть літа, та я ще й досі нашу зустріч пам’ятаю, Той блиск в очах, що осявав весь світ навколо нас. І той останній вечір, як з коханням ми прощались, Холодний вітер відносив у ніч уривки пустих фраз. Я у чужих очах даремно погляд твій шукаю. І не лікує час, це все лише оманливі слова. А в серці – пустота…Печалі вже немає… Немає там й вогню…Тебе в ньому нема… Навіщо знову я з тобою в снах стрічаюсь? І у чужих обіймах не знаходжу я тепла. Болить душа .Та...

Читати далі...

- Не озираючись, іду. - Тобі услід дивлюсь і Посміхаюсь. Плачу серцем… - Скінчаться мандри – повернусь я. Чекай. -Чекатиму. Як скажеш, серце… 29.10.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Так народжується нищівне, нестримне, жахливе виверження вулкану, прекрасне в своїй стихійній красі. Ще зовні ледь примітне, воно свідчить про себе лише легким нуртуванням, прихованим глибоко-глибоко; це – слабко відчутне пульсування надр, яке посилюється. Це перейми полум’яні , гарячі; вони народжують вогонь. Вогонь спустошливий, невблаганний; він причаровує око, викликає зойки розпачу та захоплення. Це – сама сутність, сама таїна непізнанних глибин, які ненадовго себе відкривають в...

Читати далі...

1 Плач, без схлипувань і сліз, душив мене. Він, здавалось, підіймався з самісінького серця, а воно розривалося від нестерпного болю. Здавалось, ще трохи, і я вмру від цього. «Немає!... Тебе немає!... І ніколи не буде!... Господи, допоможи мені це пережити! Як мені бути???!!!!.....» 2 Я прокинулася від невимовного, щемного почуття втрати. Сльози були на моїх щоках, а на серці туга…..туга…. Ти солодко спав поруч, і тепло твого тіла та подих привели мене до тями...

Читати далі...

Два маленьких лискучих каштанчики… Трохи спідлоба, лукавими своїми оченятами доня подивилась на мене і задзвеніла сміхом. О, цей сміх! Як я люблю його!!! Він – струмочок чистий, що дзюрчить, співає лагідно; срібні ноти переливаються , ніжно бринять і наздоганяють одна одну. Перлинка коштовна, люба доня, сміється, і моє серце радіє, і пролітає думка: «Яке щастя - чути цей сміх!» Губенята, пелюсточки рожеві, розтуляються, щічки, персики кругленькі, стають ще круглішими – доня посміхається, ...

Читати далі...

Не питай про кохання. Не варто… Не випитуй про вірність навіки. Я з тобою в цю хвильку, я поруч. Тіла шал, вуст вогонь так відверто Промовляють без слів – «Я кохаю!» 21.10.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Ти тілу любий, серцю милий, Я не любить не маю сили. До тебе - всі думки птахами. Що відстань їм, яка між нами! Мед на вустах, крізь мряку промінь, В мені - бажання, спалах, пломінь!.. Як розлюбити?! О, мій милий! Лише кохати маю силу. 16.10.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Каприччіо пристрасне, примхливе - Смичок і струни, таїнство єднання. Крик, стогін, плач і сміх бурхливий - Жагучі ноти вічного кохання. [ Читать дальше ]

[Приєднана картинка] Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, усе не ті, що мріються мені, коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, та цілий світ живе у кожнім слові, і плачу я й сміюсь, тремчу і млію, та вголос слів тих вимовить не вмію… [Приєднана картинка][Приєднана картинка] Якби мені достати струн живих, якби той хист мені, щоб грать на них, потужну пісню я...

Читати далі...