А я на Вас дививсь та був німим, Хоча душа моя кричала: - Нумо! У мене є ще стільки дивних рим! Я ще не всі пустила в люди думи! Осіннє листя падало до ніг, За рогом шлях видзенькував трамвайний, Я був німим, бо думи – не для всіх, Вони для Вас і осені, звичайно.[Приєднана картинка]

У листопада очі захололі Та захолола втомлена душа, І котить вітер перекотиполе, Що сліду на землі не залиша. Дощі змивають риси небокраю, Мороз вночі крадеться наче тать, А на деревах одягу немає, Сказали – спати, ось вони і сплять. У трубах виє щось таке потворне, Маніжиться, мабуть, на самоті, І хочеться зими лишень бо чорне Набридло зустрічати у житті. Аби почула. Аби зрозуміла. Аби краси ужила привілей. Нехай прийде. Най буде біло-біло Навколо...

Читати далі...

Король втомився. Більше не веде До пекла загартовану дружину, Не хоче покоління молоде Потрапити в сталеву хуртовину. Розбіглися по замках паничі, Хто на бали, хто навіть по науках, Іржавіють негострені мечі, І тліє тятива на древніх луках. І побратими вже якісь чужі, І роздуми блука на самотині, І йдуть охороняти рубежі Лише легенд напівзабуті тіні.[Приєднана картинка]

Дим густий снує моєю Україною. Закривавлена, скатована оковами, а була ж вона ще вчора солов’їною, вмита росами сріблястими ранковими. А була її землиця вчора силою пшеницям золотокосим і тополечкам, нині ж стала для дітей своїх могилою, чорним рушником під вибитим віконечком. Ще не давно її пісня лилась гомоном, щебетала кожна пташечка по-своєму… Озивається тепер вона лиш стогоном, напророченим сльозами й горе-зброєю &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я страшенно люблю так тебе,моє Сонце,Я несу тобі серце своєна долоньці,Я несу тобі мрій вечориі світання,Зорепадами всі свої сниі бажання.Я тебе поцілую дощемчи вітрамиІ попрошу у райдуги щещастя гами,Фарб попрошу для тебе в гаїввеселкових,В мелодійних пісень солов’їв –нот любові,Я для тебе засвічу зорюу віконці…Просто дуже тебе я люблю,моє Сонце!

Збираю губами перлинки ... сльозинок, що гаряче линуть ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Вона ним марила, беж меж його любила, А він у скрипку був закоханий без меж, А в нього спопелялись мрійні щастя-крила, Без нот коханих,- не без неї…Жаль, та все ж... Вона була готова стати навіть болем Тих дивних звуків, що він так боготворив, А чи тоненької струни безмежним полем, Лиш щоб її, як скрипку, серцем полюбив… А потім скрипку ненавиділа, кричала У розпачі, клянучи нот простий мотив, І знов волосся-струни, вже безумно, рвала, Та ще сильніш звучав ...

Читати далі...

Де ви йдете - там небо плаче,Ви Сатані лише сім'я,Я не пробачу, не пробачу,Як зможе Бог - не зможу я.Всесвітнє Пекло ваша мрія,За вами ходить тільки гнів,Я вже ненавидіти вмію,Чого ніколи не умів.06.03.2022[Приєднана картинка]

Через дощі і через спеку, Перевантажені добром, Пливли човни Дніпром у греки, Ще неприборканим Дніпром. Ліворуч – степ, праворуч – гори, Пісень плететься виноград, І жде за круговидом море, І на порогах жде номад.картина Реріха "Заморські гості"[Приєднана картинка]

Ви знаєте, це так просто, Достатньо підняти руку, І сяде на неї простір Як птах, повелитель звуку. Напне, мов вітрило, воло, Смакуючи нову пісню, І пустить її на волю – Всередині їй так тісно. І місяць, що в небі тужить, Потоне у благодаті, Це, знаєте, просто дуже, Достатньо уяву мати. [Приєднана картинка]