[Приєднана картинка]Разрывает острый глаз миражи,Не желая образ твой отдавать,Разбивает вера в хлам витражи,Кто же будет их теперь собирать,В гаражи все свои страхи сложи,За собой запри проклятую дверь,Расскажи мне о любви, не дрожи,Не укусит мой задумчивый зверь.Не хочу играть в твои в муляжи,Подменяя совесть каждую ночь,Разболтались все мои крепежи,Стало легче себя в бездну волочь,Одолжи немного правильной лжи,Три десятка серебристых монет,Я хочу вновь ощущать виражи,Словно венами бежит...

Читати далі...

Нічого зайвого немає, Лише два кольори одні, Що прапор їх в собі єднає На шовковистім полотні. Дві смуги, злиті воєдино, Глибокий зміст в собі несуть, Вони є символом країни, І в цьому їх найвища суть. Одна зі смуг – то колір неба, Його безмежная блакить, На нього глянути лиш треба – І в височінь душа летить. Під ним і дихається легше, Й серце прискорює биття, І б’ється так, немов уперше Відчуло у собі життя. То материнські очі ніжні, Що...

Читати далі...

Вище корогви! Встроміть їх у хмари! Нумо, хорунжі, не спати, брати! Хай не мине супротивників кара, Їх зачекалися в пеклі чорти. Досить шукати поганцям поживи! Досить плодити удів та сиріт! Досить топтати засіяні ниви, Хай пожалкують, що знають цей світ! Як там пістолі й мушкети? Готові? Зброя нагострена? Порох сухий? Вище корогви! Тремтіть, людолови,Праведне військо виходить на бій.[Приєднана картинка]

Там, на кленовій алеї Знову блукаю одна. Ти десь дівчаток клеїш, П’єш, як завжди, до дна Душу й жагу кохання П’єш як дешевий коктейль, Тихе дівоче зітхання Губиться серед тіней. Десь у пітьмі твоєї Стомленої душі Гинуть дівочі мрії - Їх пожирає хіть. Запах осіннього листя З димом твоїх сигарет Трунком жагучим ллється, Серце заповнює вщент. Кров не біжить - нуртує, Шалом пашать вуста...

Читати далі...

Щось на дворі блука незриме, Тихенько дихає на скло, І кіт-гульвіса під дверима Собі винявкує тепло. У грудень просяться години, Та ще не час для білих див: Ще листопад не всіх покинув. Не всі дерева обтрусив. [Приєднана картинка]

Такі прості, здавалося б, питання І стільки в них мелодій світлих, чистих, Та знов забракне слів , щоб без вагання На запитання долі відповісти. Так мало нам для щастя, ніби, треба, Твоя зоря одна лиш – що шукати?! Та враз мільйон засвічується в небі І всі зливаються, і спробуй тут вгадати… Так легко, наче, досягти до сонця, Бо линуть журавлями мрії-крила, Та раптом біль дощами у віконце Постукає і втопить всі вітрила. Так просто й легко, складно так і важко… Усе проходить, ...

Читати далі...

Захмарене небо Не дивиться в очі, І спогадів вічність Дописує том. Думки утекли Та вертатись не хочуть, І осінь муркоче На ліжку котом. Десь слово штурмує Блискучі парнаси, Штормлять океани Холодних чорнил, А в мого рудого, Мов клени, Пегаса, Сьогодні субота, І втома у крил.[Приєднана картинка]

Напевне то зима була, Дворами бігала холодна, Була красива, досить модна, Асфальт сніжинками мела, У серці бавила тепло, І навіть не просила грошей, Та хто ж її злякав, хорошу, Що зранку й сліду не було?[Приєднана картинка]

Якби ви знали, як сміються зорі, Як гарно в нас співають солов’ї! Якби ви чули, як верба говорить Із вітром, що заплутався в гіллі... Яке блакитне небо, що привітно Гукає «Добрий ранок!» нам здаля, А місто як в промінні сонця квітне! Це все – мій край! Це все – моя земля!!!

Знов топлять душу сумніви, а я Не хочу ними світ заполоняти, Я ще не розучилася сміятись, Хай тьмяно, та горить моя зоря! Десь закрадеться в серце біль ножем, А я не хочу більше його крові, А я втомилась жити без любові Й вмиватись смутку грозовим дощем. Не хочу більше ні думок, ні слів, Не хочу переконувати знову Сама себе, що буде все чудово, Не хочу жити маревом із снів. Я падати уже втомилась так У прірву, де немає краю болі... Я хочу жити! Лиш не знаю в долі Хоч...

Читати далі...