Не плач, кохана, чуєш, я живий...Не міг тобі раніше подзвонити.То був страшний, запеклий, довгий бій,Та ми не мали права відступити.Скажи хоч слово, мила, не журись...Утри сльозу й нарешті посміхнися,А ще молись... за нас усіх молись...І матері від мене поклонися.Цілуй дітей і батькові привіт,Скажи, його "Кобзар" тепер в нагоді:Ми з хлопцями завчили "Заповіт",Під обстрілом читаємо відтоді...Пробач, рідненька, знову мушу йти...І не питай, куди тепер рушаю.Мене чекають...

Читати далі...

(Майже за М.Некрасовим)Колись у холодну засніжену пору, Я вийшов із лісу. Мороз – аж до сліз. Дивлюся – прямує неспішно під гору Конячка і хмизом наповнений віз.А поруч поважно (без плейєра в вусі) Конячку за ліци веде мужичок В великих чоботях, в овечім кожусі, А сам – що мізинчик! Мені по пупок.-І звідки ці дрова? – А то, ти не знаєш! Некрасова, мабуть, у школі читав? Дивлюсь по одежі – не тут проживаєш, В столиці давно від реалій відстав.У нас, як по книзі, - сім’я чималенька, А...

Читати далі...

---Коли назвавсь ти мушкетером... - то вже кронти...Не просто слово на папері... - тут все в притик...Романтика гризе в бажанні віддатися пригодам...На морі, в полі, в лісі, в горах, згода чи незгода...Летиш і мчиш віддавшись вітру й зоряним дорогам...---Щоправда силу не віднайдеш поки не зустрінешПрекрасну даму таємничих мрій, без неї згинеш...Ворожі плани не розіб`єш без вогню кохання...Коли на перекір всім лінощам бажаним,Не вступишся ні шпагою, ні словом без старання...---А потім десь в між ...

Читати далі...

написав колись, збирався відредагувати, не було часу, так і призабулось і пригубилось... та от знайшов на днях і вирішив поділитись... Текст так і залишив без змін)Така Вона в моїй уяві "Дівчина міста" 3 листопада 2009року---Крок у сердечнім ритмі,Грація тіла, талія...Зачіска модна, небачено звідкиТа вкутана завжди у погляди хтиві---У серці левиця чи, просто із виду,Кільця сталеві оковують душу.Знаюча ціль чи, можливо, що знаюча,Дівчина міста холодно-гаряча...---Говорить привітно...

Читати далі...

Краще вітер в обличчя, Чим постріл в спину. Краще гірка правда, Чим зла брехня. Хай троянди колють руки, Чим злі погляди колють серця. Краще з другом ділити останнє. Гірше коли друзів нема. Краще бути самим собою, Чи то літо, осінь, зима. Всі пори року хороші, Але краще хай буде весна. Дмитро Дідківський. 03.02.1999 рік.

[Приєднана картинка]тепла ванна гарячий чайу міста заповзає спокійтеплі казочки по ночахвітер дме тобі просто в окобратик кіт балакуча сорокахто порушив мій сон одинокийщо я майже вже не помічав

Мій перший власний вірш!! Тому не судіть строго!! Щоб зрозуміти нас, Потрібно знати нашу мову, Мову нашого краю Гарного та невмирущого. Де верби та вишні квітучі, Де поети та піснярі співучі, Прославляють наш рідний край Єдиний і великий. Щоб зрозуміти нас, Вам потрібно прожити з нами, невеселий час, такий гіркий і тягучий. Ми живем в світі великім, Де наш край такий малий. Що на іншому краю світу Ніхто, не знає нас! Нашої землі величної, Нас самих, хто ми так? Наш...

Читати далі...

[Приєднана картинка] &nbsp...

Читати далі...

Мандруючи краєм, проходячи безліч шляхів, Збираю палітру мені дорогих кольорів І знов зачарований, дивлячись в небо, стою, І в світлі веселки земні кольори впізнаю:Червоні троянди дарую коханій моїй І небо червоне віщує мені вітровій; Вплітаються маки у ниви вагому косу, І кетяг калини в далеку дорогу несу.Оранжеві барви відтворює пам'ять моя: Стояв на Майдані пліч-о-пліч з братами і я. Той цвіт помаранчу у серце надію вселяв І спраглих на правду багаттям вночі зігрівав....А сонце...

Читати далі...

навіяно фантазіями донечки :) Смішинки-реготушки Будь ласка, мамо, кольоровий слоїк Отой віддай мені! Смішинок Барвистих усередину нарегочу я. Їх даруватиму дорослим і малятам, Всім тим, хто невеселий та сумний! © Stepans’ka Marina (SMG) [Приєднана картинка] Духи сонця Сяє сонце призахідне сите – Абрикос бурштиново-медовий. Розлітаються сонячні діти В надвечір’я терпке полинове - &nbsp...

Читати далі...