Моя мета - далеко не свята... Для праведників - Ні! - бо з бруду... Чи світ не той? Чи я не та? Не тою - не святою! - буду. Й, мабуть, довіку я нестиму Мету-каліку... І нестримно Хотітиму...всьогО! Та більш за все - Того, Чужого, Забороненого, Вже - не мого - Кохання. Хеппі енду. Відсунься, праведник! Чекання На рай - Не буде. Буде лише вкрай Знервована особа, Що вірить Глобі, читає Камасутру та зрідка посуд б'є... І скрізь, усюди, Завжди, всім Безглуздо...

Читати далі...

Останній лист, О, чистий лист, Розхристані думки Збери у жмуток, Збери мій хист, Й, мов хитрий лис, Сховай в роки, В рудий свій смуток... Сховай в слова, У дивні фрази Мого життя Всі радості й обрАзи. Усі розписані дива, Що в слові оживають, Та не живуть - А лише на листі зринають. І будять душу До тепла... Протягується вже чиясь рука, Тут - ефемерна, Там - жива... Такі дива! Такі - слова. Така душа... Не поспіша За фатумним, Морганним, Напівживим...

Читати далі...

Така-от осінь, лагідна така, У вікнах пруг червоним пустоцвітом, Павук сховався в темряву кутка, Йому уже немає що ловити. На кухні в чашку капає вода, Бентежних дум лишилось небагато, І теплий сон у душу загляда, Та проситься у ній заночувати.[Приєднана картинка]

Купіть квіточок лотерейний, Зіграйте з випадком в азарт, Пориньте в аромат єлейний, Відчуйте, як смакує фарт. Залиште на хвилинку смуток, Забудьте клопіт, слів сміття, Пригоди – вам, мені – прибуток Від тих, хто вірить як дитя.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Де ви, печеніги та кумани? У які помандрували сни? Чом тепер тиняються тумани Там, де випасались табуни? Хто в річки дивитиметься сині? Хто звеличить сонце золоте? Хто свободи пісню в небо кине Й на аркані здобич приведе? Хто вас з цих країв нещадно витер? Не мовчіть, мов брили крижані!.. Та у полі тільки виє вітер,І стовбичать баби кам’яні.* кумани - візантійська назва половців

[Приєднана картинка]Чорні круки знов летять над Україною,Знову плаче,надриваючись,душа...За усіх,що смертю лютою загинули,У цей день молитва лине в небеса.Через час і простір прориваєтьсяПовен відчаю,жалю й скорботи крик,Від якого вся земля здригається...Це ховає мати діток дорогих.Пам"ятаємо,сумуєм,не забудемо.Свічки пам"яті палають у серцях.Хай у вічності завжди їм світло буде,Душі зорями хай світять в небесах.Вічна пам"ять

Що зі мною коється?Що зі мною діється?Хочеться спинитись, А душу несе..Хоче їй щирості, Хочеться їй вірити..Омани боюсь..

Луни ходять городами, жовтим світиться пруг. Чуєш, пахне пригодами, мій малесенький друг? Небо схоже на згарище, тож рушаймо до зір! Миша й кіт – не товариші? Ти базікам не вір.[Приєднана картинка]

Ще був мороз. І терен ще не цвів. Іще поля не зеленіли в душу. Іще було доволі тихих снів, і зорепад ночами в безвість юшив. Ще небеса любили самоту і млявості тримало павутиння… Я чув весну. Я чув її ходу та ручаїв холодних бурмотіння.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] ОБИДЕЛА...ОБИДЕЛА ЛЮБОВЬ... СКАЗАЛА ТО, ЧЕГО ТАК НЕ ХОТЕЛА... И ДАЖЕ В МЫСЛЯХ ДУМАТЬ НЕ МОГЛА, А ВОТ ОТКРЫЛА РОТ....И УЛЕТЕЛО... СЛОВА, СЛОВА, СЛОВА, КАК ВОРОНЬЕ, И КАК МОГЛА ОБИДЕТЬ, ТАК ЛЮБЯ??? ПРОСТИ, ЛЮБИМЫЙ, ХАНЖЕСТВО МОЕ, ТЕПЕРЬ ВИНЮ ВО ВСЕМ ТОЛЬКО СЕБЯ... А ВСЕ РАЗЛУКА...И ПОТОК СЕКУНД, МИНУТ, ЧАСОВ И ДНЕЙ, НЕДЕЛЬ ПУСТЫХ. БЫВАЕТ ТАК ПРИДАВИТ - ВОЛКОМ ВОЙ, ПРИЖАТЬСЯ БЫ, НО НЕТУ РУК РОДНЫХ! ВОТ ЛОБЗИКОМ И ПИЛИТ ВСЕ ТОСКА, АЖУРНО ВЫРЕЗАЯ МЫСЛЕЙ РЯД, И Я...

Читати далі...