Поки писала дописи з Фейсбуку, згадала про своїх подруг, про маму, про однокласника, про друзів мого брата. Коли помирають люди похилого віку, ми сприймаємо це більш менш нормально, адже вони старенькі і це природньо, коли помирають старі люди. Та коли помирають люди, яким ще жити і жити... Наш мозок відмовляється сприймати це. Адже це не природньо. І ми часто питаємо: Як? Чому? Адже вони ще молоді! Моя мама померла у віці 61 року, не доживши до свого дня народження 17 днів...

Читати далі...

7.01.2022 р. (Ч.2) У сусідньому дворі жила баба Матря (здається так її звали). Біля її двору стояла лавка і всі бабусі там збиралися потеревенити. З ню жили тітка Марина (не впевнена, що вірно згадала її ім'я), дядько Льоня і дві їхні дочки - Марина і Оксана, з якими я також дружила і чісто гралася у них у дворі. Найбільше мені подобалася гойдалка, що висіла у їхньому дворі. Вона була така класна, зручна. Навпроти цього двору жила тітка Ніна. Як потім виявилося, у неї є онук, з яким ...

Читати далі...

7.01.2022 р. (Ч.1) Пам'ять і подорож у минуле. "Що ви робите, коли лягаєте спати? Про що думаєте? Що плануєте? Чи, можливо, згадуєте?" Певно такими словами можна було б розпочати мою невеличку оповідь, якою я хочу поділитися. Але я почну по-іншому. Перед сном мені у голову різні думки. Найбільше я полюбляю про щось мріяти. Інколи щоь згадую, уявляю, обдумую чи просто від великої втоми швидко засну. Та нещодавно я трішечки уявляла собі.. ...Берег мого дитинства. ...

Читати далі...

Я побачила тебе геть випадково і неочікувано, за два тижні після нашого остаточного розлучення... Ти завжди говорив, що якщо ми розійдемося то ти будеш уникати будь яких нових відносин, бо зі мною в тебе всього забагато, окрім звичайно ж сексу, емоційно більше не вивезеш жодної жінки... Ти стояв посміхаючись коло цікової жіночки з букетом в руках, ви говорили, ти тримав дві кави, очіма шукаючи де б їх поставити, щоб закурити... - Всесвіт шалений, - промовила я, бо наші погляди...

Читати далі...

Дивлюся на стрічку у соцмережах і думку гадаю, чому люди так активно виставляють своє життя назагал? Нащо афішувати про день народження дитини, якщо тільки у неї немає своєї сторінки в тому ж фб чи інстаграмі? Нащо усім показувати, що у тебе день народження чи якесь інше свято? Висновок поки один: це потреба в увазі до своєї персони, потреба у вподобайках і підняття своєї самооцінки. Може я помиляюся? Та це мої думки.А ви теж так робите?Поділіться своїми спостереженнями і своїми думками.

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]Нашим життям керують птахи:весну приносять - ЛАСТІВКИдітей - ЛЕЛЕКИпроблеми -- ДЯТЛИкашу -- СОРОКАпошту -- ГОЛУБИновини пишуть -- КАЧКИтерміном життя розпоряджається ЗОЗУЛЯзранку світ належить ЖАЙВОРОНКАМвід заходу -- СОВАМ...І тільки ВОРОНА, як істинний буддист, пропускає всю цю метушню повз дзьоб....

Читати далі...

Дуже часто зараз можна зустріти оці фемінітиви, які ліплять до усіх жінок. Це начебто непогано, але... Чи помічали ви, як іноді смішно, ба навіть образливо, може звучати професія жінки, якщо до неї застосувати фемінітиви? Чому на них так помішалися?У мене чоловік електриком працює. Якщо точніше - електромонтер. Та усі ми звикли казати електрик. А якщо жінка працює електриком (електромонтером)? Як тоді мають називати її? Електрекиня чи електромонтерка?Застосовуючи фемінітиви до професії жінки...

Читати далі...

27.07.2021 р.Мої роздуми."Навіщо я це роблю? Навіщо кожен день в сторис додаю якісь малюнки з фразами чи листівки з побажаннями? Для чого? Адже, по суті, це має безглуздий вигляд. Але мені це подобається. Подобається, тому що я знаю, що будь-яка людина, подивившись мою сторис - усміхнеться. Мені хочеться дарувати людям грний настрій чи, принаймні, змусити їх усміхнутис. Знаю по собі, що навіть від маленької усмішки день стає яскравішим, приємнішим і настрій покращується. Ось чому я кожного ...

Читати далі...

10.10.2019 р."Повернутися б назад, у минуле, щоб пережити знову деякі події. Поглинути їх в себе, немов губка воду, і понести в теперішні дні, щоб, як зі скрині, дістати з душі, із себе і займати їх, насолоджуючись відчуттями. Пережити знову і знову ті емоції, що виходом, зливою, грозами і ураганами захоплювали душу і тіло, даруючи неймовірні відчуття. Закутатися б теплими спогадами, немов пледом в морозний вечір, і, заплющивши очі, розчинитися в них, як шматочок цукру в гарячому чаї."

Кілька років тому я почала у фейсбуці на своїй сторінці записувати свої думки. Вони часто не давали мені змоги заснути, лізли у мою голову. І щоб позбутися їх, я почала записувати. Після цього засинала швидко, адже голова звільнялася від процесу мислення.Тому, пропоную вашій увазі нову рубрику з моєї блогової діяльності під назвою "Дописи з Фейсбуку".Можна коментувати і висловлювати свої думки стосовно цих дописів. Мені буде цікаво почитати ваші роздуми. Кожен допис - це тема на...

Читати далі...