хочу сюди!
 

Юлия

45 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 36-45 років

Замітки з міткою «слов'яни»

"Великоросы", вам привет от Ломоносова

Многие "великоросы" чтять и уважают Михаила Васильевича Ломоносова. Но никогда не читают его. Историю "великоросы" предпочитают изучать по творениям Шлецера, Миллера и Карамзина, которые сфабриковали историю в угоду немецкой правлящей династии Романовых. Действительно не пристало немке править полудикими фино-уграми, куда престижней быть правительницей Великой Руси. Та и "Императрица всея Руси" звучит солиднее чем "Императрица чуди, веси и мурома". Поэтому "идеологи" Российской империи начали создавать миф "Московия - наследница Руси". Но не забыли и о "нордической" составляющей своих писюлек. Отсюда и норманизм - варяги, спасшие Русь от дикости и варварства. И тут уже чисто "арийские" начала Екатерины ІІ выглядели просто как мессианские, так бы говоря продолжение традиций Рюрика -варяга, несшего культуру "диким словенам". 

А что же писал Ломоносов? Вот выдержки из его работы "Древняя Российская история от начала российского народа до кончины великого князя Ярослава Первого или до 1054 года"

"Старобытные в России обитатели, славяне и чудь, по преданиям достоверных наших летописателей известны .Древние внешние авторы скифов и сармат, на разные поколения разделенных, под разными именованиями в ней полагают. Обои народы одержали великое участие в обширном сем земель пространстве".

"Чуди часть с ними соединилась, часть, уступив место, уклонилась далее к северу и востоку. Показывают сие некоторые остатки чудской породы, которые по словесным преданиям от славенского поколения отличаются, забыв употребление своего языка. От сего не токмо многих сел, но рек и городов и целых областей чудские имена в России, особливо в восточных и северных краях, поныне остались. Немалое число чудских слов в нашем языке обще употребляется".

Это вам ответ о чистоте русского языка. Вы укоряете нас в польскизмах в украинском языке, но сами имете суржик языка руського и финно-угорского. И Ломоносов этого не стеснялся.

И далее

"Сих народов, положивших по разной мере участие свое в составлении россиян, должно приобрести обстоятельное по-возможности знание, дабы уведать оных древность и сколь много их дела до наших предков и до нас касаются. Рассуждая о разных племенах, составивших Россию, никто не может почесть ей в уничижение. Ибо ни о едином языке утвердить невозможно, чтобы он с начала стоял сам собою без всякого примешения. Большую часть оных видим военными неспокойствами, преселениями и странствованиями, в таком между собою сплетении, что рассмотреть почти невозможно, коему народу дать вящее преимущество".

То есть Ломоносов не отдавал предпочтение в етногенезе "народа российского" именно славянам. Лишь в окультуривании племен он отдает предпочтение именно славянам:

"В составлении российского народа преимущество славян весьма явствуе..."

Вот это истинный историк, который в угоду идеологии не менял своих взглядов и не фальсифицировал фактов. Поэтому дорогие мои "великоросы" пора перестать жить мифами, навязанными вам немцами.

                              

Із древності

   Казати про те що українці є прямими нащадками трипільців - це по меньшій мірі дуже некоректно.
   Однак не треба забувати, що трипільці зникли не унаслідок жорстокого завоювання, а у наслідок асиміляції і споріднення з іншими сусідніми племенами, що вібрали в себе частину трипільської культури і передали її своїм нащадкам далі.

   http://ib1.keep4u.ru/b/071118/aba160e1c7be5d4f37.jpg
ЦЕ ПРИКЛАД ТРИПІЛЬСЬКОГО ГОНЧАРСТВА




А ЦЕ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТРИПІЛЬСЬКОГО ЖИТЛА. ТАКІ ХАТИ Й ПОНИНІ МОЖНА ЗНАЙТИ В СЕЛАХ УКРАЇНИ Й МОЛДОВИ...

   Отож стверджувати про пряме родство українців і трипільців не можна, але факти говорять самі за себе. В УКРАЇНЦЯХ ТЕЧЕ ДОБРА ЧАСТИНА ТРИПІЛЬСЬКОЇ КРОВІ.

   П.С. Якщо монгольська орда приєднавши до себе кілька слов'ян стала називати себе нащадком Русі і слов'янським народом - то ЧОМУ УКРАЇНЦІ НЕ МОЖУТЬ ЗВАТИ СЕБЕ ПРЯМИМИ НАЩАДКАМИ ДРЕВНІХ ТРИПІЛЬЦІВ?

Генетична карта Європи. Відповідь на питання "ху єсть ху"

Друзі, так би мовити продовжимо тему http://blog.i.ua/community/3062/724097/
Побавимося малюнками.

Вашій увазі генетична карта Європи за даними ЮНЕСКО



Деякі пояснення до карти:

Жовтий колір, галогрупа R1a, так звана "арійська" галогрупа, зустрічається в більшості в слов'ян, скандинавів та в населення Північної Індії.

Бузковий колір, галогрупа I, росповсюджена як бачемо серед білорусів, північних українців, а також серед скандинавів, так звана "варяжська" галогрупа.

Фіолетовий колір, галогрупа N, властива фіно-угорським народам.

Червоний колір, галогрупа R1b, "кельтська галогрупа", росповсюджена серед кельтских народів Європи на чолі с басками.

Зелена галогрупа J, "семітська", росповжюджена серед народів Близького Сходу.

А далі дивимось на карту і робимо висновки. 

Відверто від російського історика

Досить несподівана відвертість російського історика Лева Прозорова, як на мене. До речі, він позиціонує себе як патріот Росії, тим не менш це не заважає йому писати такі речі. 

Уривки з книги Лева Прозорова "Богатырская Русь. Русские титаны и полубоги":

Еще одной важнейшей работой советского периода в былиноведении была книга С.И. Дмитриевой «Географическое распространение русских былин». Тщательно изучив все данные о местах, где были записаны былины, обычаях местного населения и даже его антропологическом типе, Дмитриева пришла к выводу, что сохранившиеся былины связаны только с поселенцами, предки которых пришли из Новгородских земель. «Там, где преобладали низовские переселенцы из Ростово-Суздальской земли, былин нет, это позволяет сделать важный вывод, что в XIV—XV вв. (время усиления крестьянской колонизации) в Ростово-Суздальской земле былин не было». Так, на Терском берегу Кольского полуострова собиратели отметили странность: жители села Поной не знали ни одной былины, в то время как у их соседей былины записывали десятками. Загадка разрешилась просто: в Поное обитала «москва» — потомки выходцев из Ростово-Суздальского Поволжья. Даже века соседства с поморами, потомками новгородцев, не помогли выходцам из московских земель сродниться с былинным эпосом. Русские былины оказались эпосом Новгорода. В Сибири также былины записывали именно там, где жили переселенцы с новгородских краев.

Не все исследователи приняли открытие Дмитриевой — слишком привычны были представления об «общерусском эпосе»...

Другое возражение, выставляемое оппонентами Дмитриевой, сводится к тому, что существовали, мол, и «поволжские очаги эпической традиции». А вот в самом Новгороде и его окрестностях былин, мол, отчего-то не сохранилось. 
Кажется, исследователи совсем позабыли о том разгроме Великого Новгорода, что последовал за завоеванием вольного города Москвою. Н.И. Костомаров недаром назвал это время «новгородской катастрофой» — «от Заволочья и до... немецкого рубежа и до литовской границы рассыпались ратные люди, жгли, убивали, полонили. В строгом смысле нельзя назвать этого войной — войска не встречали сопротивления: били безоружных, безответных, безропотных». После этой повальной резни по целому краю последовало насильственное переселение побежденных на московские земли: «...более тысячи семей купеческих и детей боярских выслали из Новгорода и поселили в Переяславле, Владимире, Юрьеве, Муроме, Ростове, Костроме и Нижнем Новгороде. 
Через несколько дней московское войско погнало более семи тысяч семейств в Московщину, зимой, по морозу, не дав им собраться, не позволив ничего взять с собой; их дома, их недвижимое и движимое имущество — все сделалось достоянием великого князя... 

Так добил московский государь Новгород и почти стер с лица земли отдельную северную народность. Большая часть народа по волостям была выгублена во время двух опустошительных походов. Весь город был выселен. Место изгнанных старожилов заняли новые поселенцы из Московской и Низовой земли. Владельцы земель, которые не погибли во время опустошения, были также почти все выселены; другие убежали в Литву. Остатки прежней народности в сельском классе смешались с новой, наплывшей к ним, московской: не удивительно после этого, что Новгород не так, как кажется, скоро примирился со своей судьбой и забыл о своей старине. Потомство вольных людей, расселенное в чужих землях, не имело корней для воспоминаний о старине, и должно было по необходимости распуститься в массе преобладающей московской народности; а потомство новосельцев в новгородской волости и в самом городе не имело ничего общего с прежней станиной... некоторых, по подозрению, заточил в тюрьму, другим давал поместья в южных и приволжских краях...

 К сказанному Костомаровым можно добавить показания Гербенштейна — о Новгороде: «Народ здесь был весьма образованный и честный, а теперь стал самый испорченный, заразившись, без сомнения, московскою порчею, которую принесли с собой приходящие сюда московиты». О Пскове: «Образованность и мягкие нравы псковитян заменились московскими нравами, которые почти во всем хуже. Ибо в своих купеческих сделках псковитяне показывали такую честность, простосердечие и простоту, что цена товару у них показывалась без запросу, и без всякого многословия ради обмана покупателя» (Цит. по: Плеханов Г. В. История русской общественной мысли. Книга первая. М. — Л.: Госиздат, 1925. С. 91). Дело, как мы видели, было не в «заражении московскою порчею» и не в том, как наивно полагал Плеханов, что «торжество восточных порядков обусловило... распространение восточных нравов» (там же), а просто в смене народа. 
Костомаров исчерпывающе ответил тем, кто сомневается в открытии Дмитриевой. В Новгороде и его окрестностях, «волости», просто физически некому было хранить былины. Добавлю, что после чудовищного разгрома, не побоюсь этого слова — геноцида, описанного им, по Новгородчине прошелся еще мор, а лет сто спустя — опричнина. С другой стороны, «поволжские очаги былинной традиции» возникали именно там, куда московиты выселяли новгородцев. Да и называть места хождения былин в Поволжье «очагами» значит просто вводить читателя в заблуждение — поневоле представляется что-то, сопоставимое с Русским Севером, не затронутым нашествием московской азиатчины...

Слов'яни

На мій погляд, шкідницька діяльність "псевдоісториків", котрі розповідають версії про те, що слов'яни захопили увесь світ і навіть Будда був слов'янином, спричинила те, що деякі дійсно важливі питання стосовно слов'янства залишаються вартими уваги. Наприклад це версія про "відсталих" слов'ян, котрі і меч не тримали в руках до Х століття породила оту саму теорію "слов'ян - унтерменшів", якій деякі історики (а українські майже всі, окрім деяких унікумів, які кинулися у іншу крайність, що ледь не всі люди пішли від слов'ян) досі підтримують. 

Основа тверджень про "нездатних слов'ян" заслуга всеціло трудів грека Прокопія Кесарійського. Він описував слов'ян, як відсталих аграрієв, ні на що особливо не здатних з типовим "примітивним народовладдям" (це його вислів). І от такий вигляд слов'ян. Але ті хто прийняли дану тезу ігнорують інші джерела. Хоча колега-земляк Прокопія, Менанд Протектор подає цікаву історію. Візантійський імператор Тіберій ІІ просить кагана Аварского каганату вгамувати слов'ян (типова тактика візантійців в усі часи - натравлювати всіх на слов'ян). Цікаво вже, адже якщо згідно з Прокопія вони були "затуркані нездари", що так турбувало греків? І далі ще цікавіше. Каган відправляє послів до князя склавинів Давріта. І де ж "примітивне народовладдя" Прокопія, якщо є князь? І що саме головне, на вимогу кагана підкоритися, Давріт відповідає:

«Родился ли на свете и согревается ли лучами солнца тот человек, который бы подчинил себе силу нашу? Не другие нашею землею, а мы чужою привыкли обладать. И в этом мы уверены, пока будут на свете война и мечи»

А потім Давріт за проявлене до нього нахабство, наказує вбити аварських послів. Нічого собі так затуркані аграрії. Моральна сторона наших предків насправді справа десята (хоча якщо вірити Менандру, то аварські посли проявляли явну неповагу до Давріта, а в ті часи честь ще щось та й значила).

Далі ще цікавіше, менше ніж через сто років візантійські хроніки показують нам "затурканих аграрієв" на чолі з князем Ардагастом не де-небудь, а біля стін Константинополя. Взяти Константинополь Ардагаст не зміг, але ганебний мир імператор Маврикій був змушений укласти з Ардагастом та аварським каганом (тут вони вже діяли як союзники). В 590 році хроніки повідомляють нам, що Маврикій вирішив помститися склавинам і пішов війною на князя Пірогаста (скоріш за все сина Ардагаста), але відхватив добрячих люлей біля ріки Гелібакій.

Ще близько ста років Візантійці натравлювали аварців на слов'ян, але вже у 7 столітті венеди на чолі з князем Само повстають проти влади аварців і повністю знищують каганат. Як каже нам "Повість временних літ" не залишилось від них не племені, ні потомства. До речі хороброго вождя венедів якогось герця причисляють до гало-римлянів, хоча це лише думка фінського філолога Мікколи, яка чомусь стала провідною. Хоча знову ж таки не увага до джерел. Германська хроніка "Наверення баварів і хорутан" стверджує, що він був слов'янином. 

І ось вже після падіння аварів бачимо слов'яни повністю витісняють греків з Балкан і захоплюють навіть Пелепонес. Патріарх Миколай ІІ нам каже:

218 лет славяне хозяйничали в Греции, и римляне не смели вообще показываться на Пелопоннесе

Ще вони під головуванням князя Само зуміли наваляти і франкам на чолі з Дагобертом І в битві при Вогастисбургом і після цього завоювали всю Тюрінгію, котру Само приєднав до своєї держави. 

Загалом, як бачимо, не хилі такі "відсталі аграрії", які ганяли авар, греків і франків.

Ще цікава річ стосовно племені вандалів. Доволі не зрозуміло, чому це вандали стали вважатися германським племенем? Хто нам про це каже? Ну каже про це Тацит в "Походження германців", але чесно кажучи він слабо розрізняє германців і слов'ян. А ось наприклад Іордан розділяє германців (готів) і вандалів, він описує як готи, вийшовши зі Скандинавії підкорили собі вандалів і ругів (про них також поговоримо). Ще можна почитати Прокопія Кесарійського, але яка віра йому, я вже показав. Про його знання в германцях може свідчити те, що він аланів ототожнював з готами. 

Ну добре, Іордан відомий своїми неточностями. Але є ще Гельмонд зі своєю "Слов'янською хронікою". Він пише:

 Там, где кончается Полония, мы приходим к обширнейшей странетех славян, которые в древности вандалами, теперь же винитами, или винулами , называются.

А є свідчення Мавро Орбіні, який пише в "Історіографія народу слов'янського":

 Так, к примеру, Блонд говорит, что вандалы, названные так по имени реки Вандал, впоследствии стали называться славянами. 

Є унікальний довод на користь того, що слов'яни не могли бути вандалами, бо "вандали це войовниче плем'я, слов'яни такими не були". Ну дійсно, як могли слов'яни завоювати частину Італії, частину Іспанії і Західну Африку? Ну а частину Греції змогли ж. Балкани змогли. Розтрощити Аварський каганат змогли ж. Та й це не теза, як я вже показав, характером слов'яни мало чим відрізнялись від готів. Мавро Орбіні свідчить, що в його час в 17 столітті досі слов'янської крові князі правлять у деяких землях Італії. Ну якщо знати пройдешні події він міг і не знати, то вже сучасність знав точно.

Є цікаве свідчення монаха-франсисканця від 13 століття Гійома де Рубрука, який описуючи свою мандрівку до татарського хана, не оминув і слов'ян:

Язык русских, поляков, чехов и славян один и тот же с языком вандалов, отряд которых всех вместе был с гуннами

Можна ще на доказ привести Великопольську хроніку, але не буду, бо вона доволі таки не точна і містить безліч 
помилок, наприклад відносячи гунів з уграми до слов'ян, чого бути не могло.

Щодо археологічних даних, то ту не все так однозначно. Радянський археолог Сєдов В.В. довів, що Пшеворська культура в Польщі (місця початку міграції вандалів) має чіткі ознаки слов'янської, а ось наявність германських ознак, на підставі яких німецькі археологи відстоюють германське походження вандалів, Сєдов пояснював міграцією крізь ці землі готів. Що до речі і описує Іордан. Більш обережні історики кажуть про синтез "слов'яно-германського" походження вандалів
Та сама історія і з ругами. Про германське походження ругів писав Клавдій Птолемей, але насправді він сам мало розбирався "хто кому Рабіновіч", то всі землі, де поруч мешкали германці і слов'яни, об'єднав в одну Велику Германію.

Другим свідком був...все той же Прокопій. Я думаю ми вже маємо причини йому не довіряти.

А ось Іордан чітко відділяє ругів від германців. Так, я знаю, що Іордан не саме надійне джерело, але не менш надійне ніж Прокопій. Тому питання відкрите. А ось що цікаве, це те, що всі історики визнають, що острів Рюген має свою назву саме від походження ругів. А на острові Рюген було...слов'янське святилище Свентовіда, найбільш святе місце всіх слов'ян. Документи нам кажуть, що ще в 8-9 віках новгородці творили паломництво на острів Рюген. Відомо, що навіть чехи після хрещення туди їздили. "Раффентшельский митний устав" чітко дає зрозуміти, що руги були слов'янами.  Є версія, що начебто спочатку там жили руги германці, потім їх потіснили слов'яни, а назва залишилася. Все добре, от тільки як пояснити, що Регінон пише, що епископ Альбрехт їздив до "княгині ругів Ольги"? Можна були місцевих ругів сплутати, але навіщо народ Русі за "три дев'ять земель" величати ругами? І не тільки німці. Наприклад англійський єпископ Роджер пише про Едуарда Вигнанця: 

"бежал из этой земли в землю ругов, которую мы называем Руссия".

Отже германське походження ругів тримається тільки на Прокопії і Клавдії, але їхній рівень розуміння різниці між германцями та слов'янами залишає бажати кращого. І притому ігноруються дані самих германців.

І ще цікава історія з варягами. На думку багатьох норманістів сумніву немає - скандинави. Це так руси називали норманів. Є тоді питання, чого про них йде мова в Візантійців, котрі їх називають "варангами". Може в русів варяги це більш пізня калька з грецького? Може, от тільки греки розрізняють варангів і норманів. Більш того, розрізняли їх і руси. "Повість временних літ" нам каже:

Ляхи же и пруссычудь сидят близ моря Варяжского. По этому морю сидят варяги: отсюда к востоку до пределов Симовых, сидят по тому же морю и к западу — до земли Английской и Волошской. Потомство Иафета также: варяги, шведы, норманны, готы , русь, англы, галичане, волохи, римляне, немцы, корлязи, венецианцы, фряги и прочие

Тобто руси не тільки розрізняють норманів і варягів, а навіть норманів зі шведами. Балтійське море називалось Варяжським і згідно з літописцем там сиділи варяги-руси. Про "сидячих варягів-русів" нам каже "Житіє святого Оттона Бамбергського", де сказано, що в них навіть держава є - Рутенія. Дике і войовниче плем'я кажуть нам германці. Більш того, коли руси разом з прусами і поморами напали на Польщу, король Польщі Болеслав уклав з ними перемир'я і щоб скріпити мир оженився на дочці рутенського короля Святополка Сбиславі. Дивні як на норманів імена - Святополк і Сбислава. 

Я думаю не треба дуже сильно винуватити древніх істориків (окрім Прокопія, хіба-що) в тому, що вони часто плутали германців і слов'ян. Насправді тоді не було чіткого розділу між ними. Міжплеменні шлюби і взаємність культур свідчать, що в той час етнічної сегрегації між собою в них не було. В той же час, як не можна казати про взагалі відсутність етнічної самосвідомості в германців і слов'ян, адже скажімо літописні дані нам кажуть, про неприязнь до аланів або до аварів була саме етнічною ознакою і не дивлячись на доволі часті  спільні воєнні дії, розрізнення між собою вони вбачали чітке. А з германцями було складніше. Водорозділ в цих землях пішов на релігійному ґрунті. Відомо, що ряд германських джерел називає слов'янами...саксів. Навіть мій патріотизм, навряд чи змусить визнати, що є хоч один довод на користь того, що сакси були слов'янами. Це чітко встановлений факт, що вони були германцями. В ті часи слов'янами почали часто називати просто всіх язичників, адже вони хрестилися пізніше. Це змусило і деяких істориків плутатись в своїх свідченнях, як того ж Мавро Орбіні, котрий взагалі германцям права на існування не лишає, навіть приписавши слов'янству готів.

Як бачимо, слов'яни були достойними дітьми свого часу, виявляючи неабияку мужність і в той же час маючи не аби-яку працьовитість. Вони мали всі принади і вади свого часу, а отже міф про слов'янську "кроткість" лише міф і не більше. Не зрозуміло тільки одне, навіщо сучасні історики продовжують лінію ворога слов'янства Прокопія, підхоплену німцями для мотивації своїх солдат у війні проти слов'ян, про бездарність і слабкість слов'янства? Унікальна ситуація коли інші етноси вигадують собі перемоги, ми навпаки усіляко принижуємо власний рід, стверджуючи, що на перемоги не здатні? На такому фундаменті державу не побудувати. 


ДНК портрет нації

Останнього часу в мережі публікуються достатня кількість матеріалів наукового та науково-популярного характеру відносно походження українців та української мови, які прямо протилежно відрізняються і суперечать загальновідомим і прийнятим теоріям. Перший матеріал, який вартий уваги і який зробив певний резонанс в українському сегменті мережі - це фільм власного виробництва ТРК "України" "ДНК портрет нації". Хто ще не ознайомився - наполягаю цієї ж неділі переглянути ТУТ. Фільм постійно видаляють з Ютюба. Так що якщо це посилання вже не працюватиме на момент прочитання цієї замітки, то його також можна взяти ЗВІДСИ

Науково-популярний фільм "ДНК портрет нації" розповідає про події, які відбувалися на території теперішньої України 4600 років тому. Саме тоді наші давні предки опинилися на межі зникнення. А це значило - загибель нашого спільного предка і ненародження цілого теперішнього народу. Також у фільмі пояснюється, що спільна генетична праслов'янська спільнота не існувала, а тим більше спільнота східних слов'ян. До речі другий матеріал ґрунтовно пояснює фальшивість теорії про східнослов'янські мови - українська і російська мови мають найменше спільних рис, натомість українська має більше з південнослов'янськими та західнослов'янськими. Читати ТУТ. Наприклад специфічні українські суфікси -інь, -ощі, -енко (далечінь, солодощі, поштаренко) існують тільки в українській мові. Українська мова розрізняє за родом і числом - обидва ~ обидві ~ обоє ~. Цілковитою протилежністю до російської є структура українських форм 1 ос. множини кількох прадавніх частотних дієслів: даМО, їМО, розповіМО (пор. рос. даДИМ, еДИМ, расскаЖЕМ). Це три приклади (не подаю тут більше, бо ніхто не читатиме і так) з лише з 82 мовних особливостей всіх слов'янських мов. З-поміж 82 специфічних рис української мови виключно українськими є 34; ексклюзивних українсько-білоруських 4, українсько-російських – жодної; аналогій, водночас спільних з іншими мовами: верхньолужицьких і білоруських по 29, нижньолужицьких 27, полабських 19, словенських 18, російських 11. Показово, що решта слов'янських мов (половина: 7 з 14) має з українською по 20-21 спільній риси на півдні і по 22-23 спільні риси на заході, що достатньо унаочнює справжні історичні зв'язки української мови та її справжнє місце в колі слов'янських мов. (Малюнок взято звідси)   
   
Географічний розподіл спільних з українською рис інших слов'янських мов. 34 риси української мови – унікальні (без аналогій у інших слов'ян). Цифри 11-30 вказують кількість характерних рис української мови (з 82), спільних з даною мовою.

Проти езодебілізма

Після розвалу совка люди, стомлені науково-марксиським матеріалізмом, кинулися на вчення духовності. В цей час на благодатному ґрунті людського пошуку почали плодитися усілякого роду течії "духовних пошуків" - "крішнаїтнуті", "свідєтєлі по справі Єгови", "реріхнуті на всю голову" та інші. І грець би з ними з тими полудурками "ери Водолія", якби дехто не почав пристьобувати це невігластво до слов'янської культури, кажучи, що ці всі "егрогори", "нова ера", "п'ята корінна раса", "божествена уфологія" має якесь відношення до слов'янської культури. 

Отже що робили всі ці Асови, Куровські і Трєхлєбови з мізками людей. Вони брали і в протиприродній спосіб спарювали між собою індуїзм, буддизм, хвору уяву Реріха та Блаватської, масонство зі слов'янською культурою. Більш того їхні пізнання як в індуїзмі, так і в слов'янстві мали віддалене відношення до правди і не виходили за рамки понятійного апарату шарлатанки Блаватської з її лемурійцями та атлантами.  Взагалі слідуючи за Нордау, я вважаю увесь цей містицизм породжений декадентством 19 століття, яскравим свідченням радше хворої уяви виродженців, ніж "посвяченість у таємниці".

Але що я хотів зараз сказати. Я хочу чітко розділити те, що є слов'янським спадком і що є спадком течії "нью ейдж", ворожої як до взагалі здравої свідомості, так і до націоналізма. хочу щоб люди не попали в пастку "нью ейдж", котра прикривається слов'янським спадком.

Розвиток Нью Ейдж ніяк не пов'язаний з нашою традиційною культурою. Задало напрям йому писанина Теософського товариства Олени Блаватської, відомої шарлатанки. Те що є безліч інформації, як цю паняночку ловили на брехні. Раджу для більш повної картини, якщо ще хтось дійсно плекає віру у хвору уяву Олени Петрівни, почитати книгу Рене Генона "Теософизм - история одной псевдорелигии". Взагалі теософізм був солянкою з масонства та думок гуру-шарлатанів з Індії, жоден з яких до справжніх брахманів немає відношення. До речі індуські брахмани терпіти не могли клоунів теософів, про що є не одне свідчення. 

Хто були ці гуру? Блаватська називала їх Махатмами. Що таке Махатма в індуїзмі? Махатма це те, що Платон називав "світова душа". За уявленням індусів це якби свідомість Бога, розчинена у всесвіті. Тому тези Блаватської, що вона спілкувалася з махатмами є повний брєд, адже вона це слово мала на увазі як "духовний мудрець", а духовний мудрець в індусів носить назву "Ріші", а не як не Махатма. Те, що Блаватська не знала навіть таких речей вже свідчить про рівень її знання індуїзму.

Ці гуру не були індуїстами це точно. А ким були? Вони були маніхеями, ця секта виникла на близькому сході, котра пєднувала в собі вчення гностиків, буддистів, християн і мусульман, тобто чергова безумна солянка. Засновником її був дехто Мані, котрий не як не міг визначитись чиєю реанкарнацією він був - чи то Будди, чи то Христа, чи то Лао Цзи. Загалом били маніхейців всі - як мусульмани, так християни, так і зороастрійці. Доктрина гностиків маніхейців, до речі, лягла в основу релігії масонів, з їхнім Деміургом, егрегорами і духами світу. Егрегори до речі термін взятий саме в маніхействі. З грецької він перекладався як "стражник. Вони виводили це слово з Біблії і вважали їх "стражниками злих духів". Потім якась частина "егрегорів" звільнила духів з темниць і повела в бій зі світлими духами, але програла. Неоманіхейці Блаватської розвинули тему  староманіхеїв. За думкою теософнутих егрегори породжений конденсат думки, який породжений людьми, але потім ними ж і керує.

Зараз в слов'янській культурі все більше насаджують поняття егрегорів, начебто вони мало відношення до якихось древніх знань слов'ян. І бородаті дядьки і не бородаті тітки у вишиванках зараз із серйозним видом обсуждають тему егрегорів. Так ось, якщо ви побачити дядька з бородою, у вишиванці, котрий вам почне розповідати, що він рідновір, чтить слов'янський спадок і між іншим зачепить тему егрегора - плюйте в морду. Якби в дохристиянські часи хтось почав проповідь "егрегорів" їх посадили б на палю. Чому? Тому що уявлення древніх уявляли цей світ, як свідомість проявленого Божества, в індусів це носить назву Майя, тобто сон Брахми. Якби вони допускали егрегори, то це значило б, що цей світ не сон Брахми, а навпаки Брахма це породження свідомості людини. Чогось оцей егрегор мені дуже нагадує марксизм у містичній оболонці, адже передування людської свідомості до всього всесвіту стверджував Маркс. В деяких своїх опусах він навіть доходив до існування якоїсь "колективної свідомості". Просто він це подавав під призмою матеріалізму, а егрегорісти під призмою ідеалізму. Але гівно воно гівно в будь-якій обгортці.
Друга теза, запущена в хід теософами була теза про "настання нової ери". Наврядчи можна знайти щось більш суперечне слов'янській Традиції і взагалі Традиції всієї європейської раси. Увела це знову ж таки Блаватська. І приліпила сюди уявлення індусів про юги. Нагадаю, що згідно з індуїською концепцією розвиток людства проходить через чотири етапи - Сатья-юга, Двапара-юга, Трета-юга і Калі-юга. Сатья-юга це те, що в грецькій міфології, описаній Гесіодом, називалося "Золотим віком", тобто вища ступінь розвитку людства, з якого людство починає регресувати. За Гесіодом це Золотий вік, Сріблястий вік, Мідний вік та Залізний вік. Та сама система, що і в індусів. Так ось Блаватська казала, що закінчиться Калі-юга, наступить "ера Водолія", тобто новий золотий вік, людство перетвориться на нову расу і буде спілкуватись з собою телепатично, левітувати і показувати усілякі інші фокуси. Але це брєд сивої кобили. За уявленнями індусів Калі-юга скінчиться Пралаєю. Пралая з санскриту це "повне знищення" і позначає воно стан Всесвіту у непроявленності, тобто світ у після вдоху Брахми, тобто це те, що у астрофізиці названо, як "схлопування Всесвіту". Ніякої телепатії і фокусів аля Коперфілд за уявленнями індусів не буде, бо проявленого Всесвіту не буде. І те, що мадам Блаватська не знала цього, ще раз підтверджує які знання з індуїзму в неї були. Трохи іншою мовою це подано у скандинавській Старшій едді, де кінець темних віків названий "Рагнарек", тобто "Сумерки богів". І Одін з віщункою Вельвою також нічого нам не каже про левітацію і телепатію "нової корінною раси".

Зараз клоуни від слов'янства розповідають, що закінчується Калі-юга і всі зараз піднімуться на "новий духовний рівень". Тобто ахінея Блаватської.  Також шановне панство, це все звичайне невігластво. Закінчення Калі-юги переносили вже не один раз починаючи з 19 століття. То настання ХХ століття (за Блаватською) стане кінцем Калі-юги, то початок ХХІ століття і настання "ери Водолія" (за уявою хворої на голову Мері Фергюсон) і т.д, загалом як і з кінцем світу, котрий переносять вже сотні років. Зараз оккультнуті на голову слов'янофіли перенесли це на закінчення 2012 року. Тільки це лише свідчення невігластва і незнання теми. Калі-юга за індуським календарем почалася 23 січня 3102 року до н.е. І має продовжуватись 432 тисячі років. Калькулятор дати?

Я думаю продовжувати не треба? Як наприклад про тему "космічних богів", котрі на літаючих тарілках прилетять і порятують слов'ян від "рептилоїдів - жидів"? До речі тісні і протиприродні полові зносини уфології і нью ейдж почалися в Шотландії у 60-х роках, коли хтось на полях Шотландії намалював свастичне коло, що стало начебто свідченням того, що прибульці також в темі "ери Водолія". І знову ж таки ніякого відношення до слов'янства.

Отже що головне? Ознаки якими можна відлічити спадок слов'янства і білої раси від оккультної ахінеї "нью ейджа", вигаданого теософами в США. 

Перше це уособлення якихось сил, окремих від сутності природи - духи, демони, подорожі в астралах і т.д. Слов'яни, як і греки, як і арійці, що вторгнулися в Індію, уявляли світ проявом Вищого Божества. У східних слов'ян це мова йде про Рода (за Рибаковим), у західних про Свентовіда. Хто не вірить, читайте літописця Гельмонда. І ніхто ніколи не ходив у астрал, не викликав Махатм, тому що за уявленнями слов'ян Всесвіт вже був ідеальним і втручатися у нього шаманством це не їхня справа.

Друге це використання термінології "нью ейджа": Нова раса, егрегори, нова ера і т.д.

Третє і найголовніше це уявлення про настання нової епохи всесвітнього просвітництва, перемоги світлих сил, відкриття нових здібностей, тобто закінчення темних віків вже сьогодні або дуже скоро. Ніякого просвітлення не буде, принаймні ще близько 400 тисяч років, якщо вірити індусам. 

Четверте це наявність "таємних знань" у "таємних вчителів" і "таємних орденів", знань які відкриють сутність подій людству. Ніякого езотеризму у слов'ян не було. Жреці, волхви, друїди, архонти дійсно пояснювали деякі речі міфами для спрощення якихось подій навколо. Але вони ніколи не шифрували те все у "тайнопис", який відкритий тільки просвіченим. І щоб провести аналогію між Видихом Брахми і великим вибухом не треба бути "посвяченим махатмою на вершині Гімалаїв трусами Олени Блаватської".

"Нью ейдж", поміж того, що він ворог здорового глузду, ворог будь-яким національним проявам. Це спроба об'єднавши всі релігії світу увести слов'ян в тому числі у рабство казочками про "егрегори" і "еру водолія". Він ворожий національній культурі, бо є інтернаціональним у своїй суті, марксизмом у ідеалістичній оболонці. Не купуйтеся на цей сир з мишоловки, одягнений в одежі "слов'янства". Щоб пізнати культуру слов'янства читайте літописні першоджерела, хай вони і можуть бути спаплюжені, але їм більше віри, ніж клоунам, що розказують, що вони носії "таємничих знань", котрі їм відкрили або "бабуся-брахман", або він сам "реінкарнація Далай-лами". Читайте Віди (індуські, а не сучасний новоділ), читайте Гесіода, грецькі міфи, германські чи скандинавські епоси, слов'янський фольклор, слов'янські літописи, труди академіків, наприклад Рибакова і не купуйтися на брєдні езодебілістів.  


Слов'янський Берлін

На щастя німці краще відносяться до старожитностей, навіть до чужих, ніж часто українці. Музей Дюппель - це реконструйоване поселення слов'ян лютичей 13 століття в Берліні. Як відомо Берлін став столицею лише у 18 столітті завдяки Фрідріху І, до того головним містом Східної марки був - Бандербург - місто-фортеця. Бранденбургом він звався у німців, а ось самі господарі називали його Бранні Бор, тобто "оборонний ліс", слов'янська фортеця, тому Бранденбург лише калька зі слов'янського Брані Бору. Берлін також відомий в 13 столітті, але як незначне містечко. але етимологія Берліна також може віднести нас до місцевих слов'янів, адже у полабській мові Берл - значило болото, є правда версія, що походить від німецького Бар - ведмідь. Як би там не було, але факт, що до 13 століття на цих землях жили слов'яни, допоки не помер князь Бранібора Пшибислав (в хрещенні Генріх) і граф Альбрехт І Бранденбургський (він же Альбрехт Ведмідь) не скоїв свій "драх нах остен" і Бранібор не став Бранденбургом. Включення слов'ян, як німецької марки, до держави німців не відбулося спокійно. Лютичи і бодричі увесь час підіймали повстання, через що Східна Німеччина перетворилася на довгий час арену бойових дій. Але не можна списувати все на етнічний конфлікт (як це роблять слов'яністи - ура-патріоти Росії), адже слов'янам дуже часто допомогали сакси, а ось німецьким королям слов'яни поляки. І деколи поляки були на голову жорстокіші і фанатичніші за німців в знищенні своїх родичей.



Законы рита

Небесные Законы о чистоте Рода и Крови
Законы РИТА - это Небесные Законы о чистоте Рода и Крови. О Законах РИТА, по которым жили с древних времён все Славянские и Арийские народы, в современном мире узнали в середине XIX века.

Сейчас для обозначения Законов РИТА используется греческое название – Телегония. В медицине называется явлением первого самца». Телегония является образным и единственным параметром передачи наследственности из поколения в поколение.

Явление Телегонии вновь обнаружил в XIX веке в Англии, приятель Чарльза Дарвина, лорд Мартон, который под влиянием идеи своего друга тоже решил заняться биологией. Он скрестил чистокровную английскую кобылу с жеребцом – зеброй. Потомства не получилось, через некоторое время, когда он её же скрестил с английским жеребцом, кобыла принесла жеребёночка «англичанина», с явными следами полос на крупе, как у зебры. Лорд Мартон назвал это явление – Телегонией.

До 1960 – х годов, учёными разных стран проведено множество исследований, в которых было установлено, что явление Телегонии распространяется и на людей. Оказалось, что наследуются не только внешние признаки первого полового партнёрства, но, и его болезни: венерические, психические, заболевания крови и т.д.
С этим явлением постоянно сталкиваются те, кто держит и разводит чистопородных голубей. Если сизарь «потоптал» чистопородную голубку, её сразу убивают. Потому, что в дальнейшем, даже при самом элитном «супружестве» у неё будут одни «чигражи», т.е. нечистоплотные птенцы.

Любой собаковод знает, что если он не уследит за своей породистой сучкой и она первый раз погуляет с дворнягой, то породистых цинков от этой суки не дождётся никогда. Такая сука считается испорченной.

В Славяно – Арийских Ведах, и в любом религиозном учении мира, будь то Тора, Библия, Коран и др. есть упоминание о явлении Телегонии, разве что само слово Телегония в Священных текстах не используется. У евреев Закон гласит: «Еврей должен жениться только на еврейке».

Вот, что гласят Славяно-Арийские Веды: «Не допускайте Чужеземцев к дочерям вашим, ибо совратят они дочерей ваших, и растлят Души их Чистые, и Кровь Расы Великой погубят, ибо первый мужчина у дщери оставляет Образы Духа и Крови…Чужеземные образы Крови из детей Человеческих Светлый Дух изгоняет, а смешение Крови приводит к погибели…, и сей Род, вырождаясь, погибает, не имея потомства здорового, ибо не будет той внутренней силы, что убивает все хвори-болезни…» (Саньтии Веды Перуна).

Согласно данному Священному тексту, первый мужчина в жизни девственницы, оставляет свой Образ Духа и Крови – это психический и физический портрет детей, которых она родит. И только от этого мужчины зависит здоровье и полноценность будущего ребёнка.
Все последующие мужчины дают женщине лишь семя, но рожает она детей первого мужчины, давшего ей Образ Духа и Крови. Помимо семени, от последующих мужчин, женщина берёт и передаёт детям различные болезни. Полученная от разных мужчин энергия сжигает её изнутри, предварительно старя и убивая.


Первый мужчина, который нарушил девственность у девушки, является единственным отцом всех детей, которых она родит в своей жизни, независимо от того, скольких мужчин она будет иметь за всю свою жизнь.

Доказательством «явления первого самца» служит показ телепередачи «Моя Семья», которую, с нежным сочувствием смотрела вся Россия. Нам показали, как Славянская женщина первоначально жила с негром, а затем вышла замуж за Славянина и родила ему негритёночка. Они обратились на телевидение, и это преподнесли как чудо.

Законы РИТА запрещают межрасовые браки Славянских народов с негроидными, монголоидными, еврееидными. Смешение Крови выше перечисленный народов между собой приводит к деградации, заболеванию крови (СПИД), вырождению всей ветви данного Рода.

Здоровая наследственность нашими Предками сохранялась благодаря девственной чистоте невесты, от гулящей девушки хорошего потомства не получишь. Нравственно падшую девушку считали испорченной, не достойной замужества. Когда юноша брал в жёны «порченую» девушку, такое воссоединение называли «браком», а не Семейным Союзом.


Люди Родов Расы Великой должны знать, что Мужчина, во время полового контакта, отдаёт женщине энергию одного года своей Жизни: энергия трёх месяцев идёт на закрепление Образа Духа и Крови, а энергия девяти месяцев на вынашивание плода. И если мужчина ведёт беспорядочную половую жизнь, то он растрачивает понапрасну свою Энергию Жизни, что приводит к преждевременному старению, облысению. Академик Павлов отмечал, что смерть человека до 150 лет следует считать насильственной. Норма жизни нашего биологического тела 300-400 лет.

Когда мужчина живёт с любимой и единственной супругой, потери энергии Жизни не происходит. Эго супруги не только получает энергию Жизни от своего мужа, но и открывает в нём связи с Космосом, откуда и он получает энергию Жизни, восстанавливая то, что передал жене. Каждый мужчина должен знать только свою жену, кроме периодов лихолетья (войны, эпидемии…). Если Родам Расы Великой грозит вымирание, жена не может отказать мужу дать семя другой женщине, по её просьбе, для продления Рода её мужа, погибшего, защищая Отечество.

Ведущая беспорядочный образ жизни женщина, получает болезни сердца, крови, душевные болезни, а, накапливая различные Образы своих партнёров, она губит первоначальный Образ будущего ребёнка, ибо при наслоении различных Образов, изначальный образ первого мужчины размывается. Это приводит к рождению детей непохожих на своих родителей. Дети должны нести явные черты своих родителей.

В советские времена выпускали презервативы с надписями на пакетах: «Проверенно электроникой». Для чего резинку проверять электроникой? Учёные знали, что передаётся энергия Образа Духа и Крови и, делали всё, чтобы этого не было. Всё это привело к рождению большого количества неполноценных детей (уроды и дебилы, косоглазые, рыжие, немые, косые, задержка психического развития).

На образ и психику будущего ребёнка, в значительной степени, влияют используемые женщиной различные приспособления, заменяющие мужские половые органы. Вся вина лежит на тех, кто всё это выпускает и распространяет, прикрываясь благими намерениями.

«Самое Великое Зло – это незнание и невежество»

С Пращурных лет на Руси говорилось: «Береги Честь смолоду». На Славянских землях, понятие девственница было понятием Образа Чистоты и Непорочности. Когда родители жениха искали невесту для своего сына и приходили к Родителям девушки, первый вопрос был: «Чиста ли девка ваша?». Родителей жениха интересовало, не была ли девица замужем, несёт она или нет Образ другого мужчины, болел ли кто в их роду серьёзными заболеваниями? Всё это они узнавали для того, чтобы их Род продлевало полноценное потомство.


Наши Предки знают, что в первую супружескую ночь мужчина передаёт супруге:

1.Образы Духа и Крови.

2.Энергию одного Лета (года) своей жизни (для вынашивания потомства).

3.Дар Материнства (дар заботы о ребёнке).

4.Женскую Долю (родовая генетическая память девушки).


Наполнив супругу своим образом Духа и Крови, супруг отдаёт ей энергию одного Лета (года) своей жизни. Наделяет супругу Даром Материнства, ибо их главная цель в жизни – иметь детей. Мужчина воспринимает свою супругу как мать своих детей. Если же Образы Матери супруг в жене своей не увидел, то у них детей может и не быть.

Муж раскрывает в супруге Женскую Долю - Родовую генетическую память, побуждая в ней Мудрость её Матери, её Бабушки, её Прабабушки. Она подсознательно начинает понимать, что и как лучше и правильнее сделать. Женщина должна воспринимать своего супруга, как единственного мужчину отведённого Богами Небесными для неё. Она заботиться о муже, как о своём ребёнке.

Новые семейные союзы создавались только между представителями различных Родов Расы Великой. Семейные Союзы между родичами запрещены и противоестественны, т.к. это приводит к вырождению Рода.


Плод Любви - Чадо - слияние Земного и Небесного. Женщина, как Мать Сыра Земля, даёт ребёнку Тело, Отец - Образ Духа и Крови, Жива Богородица – Душу, Бог-Покровитель Рода – Совесть. У славян считалась семья полной, когда в ней было 16 детей (потомственный Круг). Долг перед Родом- 9 детей, по 16 детей это преуспевающая семья, хотя и это не предел. Воспитанием детей всегда занимается Отец. Закон РИТА гласит:

«Не используйте в воспитании детей отрицательные
формы и образы. Не запрещать, а разъяснять!»

Любой Славянский ребёнок, на подсознательном уровне, подражает и хочет подражать взрослым. Только на собственных примерах воспитываются дети Родов Расы Великой. Они с детских лет умеют различать Любовь и Влюблённость, Влюбчивость. Они знают, что влюблённость приходит и уходит, а любовь остаётся, и её человек несёт в своём сердце, проходя через Миры Яви, Слави, Прави.

«Отречение от кровных Заповедей
является предательством перед своим Родом»

«Кто отказывается
от обладания Мудростью Древней,
Тот изгоняет из себя Силу Жизни» 
(С)

Етнорелігія як природна альтернатива асиміляції слов'ян

Слов’яни — автохтонне населення Європи, велика супер-етнічна спільнота. Наш суперетнос сягає своїм корінням багатотисячолітніх глибин, він має свою самобутню духовну культуру та народні звичаї, узгоджені з власним слов’янським менталітетом. Близькість наших мов, спільні риси етнічного світогляду, релігійних культів, звичаїв, свідчать про єдине родове коріння.

Під слов’янською етнокультурною мається на увазі природну автохтонну культуру слов’янських етносів, створену ними на власній землі, засобами рідних мов, рідного світогляду та господарської діяльності, розвиненої на рідній землі. Над усіма цими видами культури, як правило, пріоритетне значення має духовна культура, яка була водночас і морально-звичаєвим регулятором життя наших народів. Йдеться про автохтонну етнорелігію. Зрозуміло, шо без Духа тіло не живе: так само не живе народ без власної одухотвореної духом предків системи світогляду і знань. Втрата слов’янами Рідної релігії через насильницьку християнізацію (а особливо поділ на слов’ян-католиків і слов’ян-православних) посилила процеси дезинтеграції слов’янського суперетносу, спричинила безліч братовбивчих війн і, загалом, ослабила етнічний імунітет. Втрата рідної природної релігії — стала причиною втрати родової пам’яті. Не будемо доводити юдейське коріння християнської віри — це відомо кожній освіченій людині. Згадаємо тільки, що в XI—XII ст. наші Предки самовіддано боронили рідні храми від навали германських феодалів-христоносців, що за вказівками і під керівництвом єпископів почали вирубувати священні гаї слов’ян, руйнувати і спалювати храми, катувати служителів слов’янських Богів — волхвів і жерців. Руський князь Святослав ясно усвідомлював загрозу християнського нашестя. Він розумів його як засіб поневолення духу слов’ян. Оскільки загроза насувалася з Візантії, Святослав Хоробрий намагався побудувати заслін від християнства в Болгарії на Дунаї, об’єднавши слов’янські племена в єдину імперію. Після загибелі Святослава 972 р. роз’єднані слов’яни не змогли протистояти германським племенам, які під виглядом пропаганди "християнської благодаті" і користуючись фінансовою й військовою підтримкою Ватикану, завойовували все більше слов’янських земель. Важливі висновки зробив ще в XIX ст. А. Чертков: "Війна Святослава... стала найважливішою подією X століття. Успіх цієї війни міг істотно змінити на багато століть політичний склад європейських держав, дати рішучі переваги слов’янського елемента над німецьким, а численне слов’янське плем’я поставити пануючим над рештою Європи". По всій Слов’янщині прокотилася хвиля протестів, повстань проти християнізаторів. Однак, сили були нерівні. В 1004 - єпископ Вігберг вирубав Священний гай, у 1068 -єпископ Бурхард знищив святиню лютичів Ретру, 1128 князь Лотар спалив храм Триглава. Цей перелік можна продовжувати. Найдовше трималася святиня Аркона на о. Руян (нині перейменований в Рюген): її пробували підкорити чотири рази 1136, 1159, 1166, 1168. Лише остання спроба під керівництвом архієпископа Абсальона вдалася. Завойовники (в тому числі війська князя Вольдемара І, Казимира і Богуслава) сподівалися захопити найкращі землі слов’ян. Оборонці святині самовіддано захищали храм і статуї Рідних Богів, вони винесли на мур своєї твердині священне знамено "Станіцу", яка виносилась лише в час вирішальних битв. Коли противник підпалив стіни храму, слов’яни кидалися у вогонь, віддаючи перевагу смерті перед духовним рабством. Священна Станіца згоріла разом з оборонцями Аркони. Історичні наслідки християнізації слов’ян ще й донині не осмислені з точки зору язичницької ідеології. Християнство здійснювало зовнішній тиск і зовнішнє втручання у внутрішні справи язичницьких держав, підкоряючи їх духовно і політично, воно було засобом політичної експансії. Існує прямий зв’язок між прийняттям християнства і втратою самостійності держав, їхнім політичним ослабленням (пор.: у свідомості народу татаро-монгольське нашестя в Русі розглядалося як покарання за зраду Рідних Богів). Християнство, всупереч існуючому в науці стереотипу, не сприяло і розвитку писемності, а навпаки — загальмувало розвиток етнічних мов та роз’єднало єдину колись слов’янську писемність не тільки за конфесіями, а ще й за типом азбуки, насильно впровадивши латинку. Етнорелігія несе в собі культурний досвід багатьох поколінь своїх етнічних Предків і становить собою основу історичної й генетичної пам’яті етносу. Християнство перервало цей живий ланцюг міжпоколінної передачі етнічних знань і родового досвіду. Надмір фактів, у тому числі й наведених тут, свідчить про християнський етноцид слов’янських народів. Повернення етнічної пам’яті — складний і тривалий процес, бо історія близьких нам етнічних спільнот досі не вивчається ні в школі, ні у вузі, а якщо й вивчається, то все під тим же християнським кутом зору. Слов’янські мислителі здавна забили тривогу, побачивши загрозу знищення слов’ян. Чому досі не перевидані праці Шафарика, Коллара? Бо глобальні маніпулятори людською свідомістю диктують нам свої правила гри: все, що пов’язане з національною культурою, вони піддають остракізму, висміюванню, звинувачують у відсталості. Натомість пропонуються інтернаціональні космополітичні лжецінності, світові глобальні релігії рабства, збочення і наркоманія, які призводять до виродження народів, втрати людської гідності. Для порятунку слов"янських цінностей Зоріян Доленга-Ходаківський закликав етнографів поспішити зібрати той безцінний скарб — народні знання, традиції та ремесла, які ще можна встигнути врятувати. По всій Європі на початку XX століття поширилась ідея Консервативної революції і Традиціоналізму. Нові мислителі розвинули ідеї Ф. Ніцше. Як альтернативу космополітичному богу християнства Ніцше пропонував кожному народові мати "власного Бога": "Народ, який ще вірить в самого себе, має також і свого власного Бога. В ньому він шанує умови, завдяки яким він піднявся, — свою шляхетність. Хто багатий, той хоче давати; гордий народ потребує Бога, щоб жертвувати". Польський мислитель Ян Стахнюк викрив систему християнської "вспакультури" (антикультури), у своїй праці "Християнство і людство", один з розділів якої він назвав "Християнство як прихована вспакультура". Вихід з цього тупика він вбачав у необхідності "здемаскувати хворобу вспакультури". Про відродження Віри Предків на новому історичному етапі відверто заговорили діячі польської "Задруги" і український професор Володимир Шаян. Саме він у 1934 році у Львові створив язичницьку організацію Орден лицарів Бога Сонця. Його перу належить збірник праць "Віра Предків наших" (виданий уже після смерті автора). Володимир Шаян став основоположником відродження Рідної Віри в Україні. Нині у нас зареєстрована конфесія Рідної Віри, що має свій релігійний центр Об’єднання Рідновірів України, свій духовний навчальний заклад, релігієзнавчий часопис "Сварог". В Україні діє 15 регіональних громад Рідної Віри. Такі ж громади є в інших слов’янських країнах: Польщі, Росії, Білорусі, Болгарії, Словаччині, Чехії. Це свідчить про те, що відродження Рідної Віри — не випадковість, а закономірність і безперечний факт. У 2003 році ми зробили першу спробу міжнародного з’їзду язичників-слов’ян у Києві (Україна), назвавши її Родовим Слов’янським Вічем. Тепер такі зустрічі ми проводимо щороку в різних країнах. З нашою діяльністю можна познайомитися з наших книг, часописів та міжнародного порталу РОД, адреса якого: rodoved.info , а також з газети "Слава!" Наведених фактів цілком достатньо, щоб констатувати початок Слов’янського етнорелігійного відродження. Це нова ознака нашої етнічної культури. Відродження етнічних релігій сьогодні — одна з найбільш радикальних новаторських спроб узгодити життя етнічних спільнот з їхніми природженими (автохтонними) духовними системами. Етнорелігійний ренесанс — один з небагатьох духовно-культурних рухів нашого сьогодення, який може стати альтернативою глобальному релігійному засиллю іноземних місій і церков, які зомбують, нівелюють національну різноманітність людства. Вивчення сучасних етнорелігійних рухів дає змогу встановити спільні тенденції відродження природних релігій та визначити місце слов’ян у контексті європейського етнорелігійного ренесансу. 

Доповідь Галини Лозко на ІХ Всеслов’янському з’їзді у Мінську 2 липня 2005 р. 

Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна