хочу сюди!
 

Людмила

49 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 46-60 років

Замітки з міткою «московія»

Президент України — правий

Президент України — правий
Нащадок славного князя Діра — депутат Дірочка
Член Свободівсько-Президентської фракції.

Зустрів замітку в “новинах Закарпаття”, під назвою: “Російська армія найсильніша в світі і Україна не може їй протистояти, – Порошенко”. http://transkarpatia.net/ukraine/43512-rosyska-armya-naysilnsha-v-svt-ukrayina-ne-mozhe-yiy-protistoyati-poroshenko.html
Спочатку обурився. Як так, як головнокомандувач може визнати перевагу чужої армії!
Згодом подумалось. “А недооцінювати ворога — краще?”
Українці завжди програють, бо зустрілися з проблемою, яку ніхто не розуміє і розуміти не бажає.
Зазвичай, за логікою людською, агресивнішим має бути людина доведена до відчаю, до безвиході. У нашому випадку, 2014 року на бідну Україну напала багата, у всякому разі на природні багатства, і територію, і людські ресурси — РФ.
На диво, це не єдиний випадок у 3-тисячолітті. Та сама держава, маючи неймовірні запаси території нападала і на Ічкерію, рідну республіку, що є абсолютним міжнародним катаклізмом, і на сусідню, незалежну державу, Грузію.
Аналіз, цієї парадігми, наштовхнуло мене на думку, як і членів моєї фракції, на те, що треба порадити Президентові, як відповідати його опонентам з-за кордону.
Війна (АТО), між РФ і Україною, не є війною між олігархами, війною, між людьми, чи війною між цивілізаціями, війною між Сходом і Заходом, війною між під@рами і людьми. Все набагато складніше. І кінця їй не може бути в людському розумінні, будь-якому, бо війна не між людьми, яка людській логіці не підлягає. РФ, її керівництво ніколи не цікавили проблеми доходів, економічна вигода, або якийсь прогрес, дотримання якихось гуманних норм, чи якихось паперів, обіцянок і іншого мотлоху. Пропозиція домовитися з Москвою дана людині, рівнозначна пропозиції домовитися зі скаженою твариною.
Що таке Московія, РФ? Це чорна дірка на мапах світу, і на глобусах. Усе, що туди потрапляє, знищується, перепрограмовується і створює загрозу як націям окремим, так і людству в цілому. У Московії, кажуть, основна проблема, дурні. Їх поділили на категорії і використовують по повній, до кремації в Україні. Розумні теж поділені на категорії. Дуже розумні підлягають повному знищенню, трошки розумні дресеруються, поки не визнають необхідність захищати інтереси Рф на чужій території. Розумні настільки, що можуть впливати на інших власним переконанням, якого нема, направляються  на працю в ЗМІ.
РФ не бентежить втрата в чисельності власних громадян, моральні, чи інші цінності.
Як кожна поважаюча себе дірка, РФ найбільше цінує власні дірочність. Як кожна множина ціную власну множинність, так і абсолютний мінус цінує власну мінусовість.
Усі намагання вести будь-які стосунки з Рф, особливо, для України, приречені на провал. Єдина цінність РФ — її територія! То її гордість і як роки для людини пересічної — багатство!
Тому! Президенту, Уряду, Українцям, треба готуватися на довгу і тяжку боротьбу з сильнішим ворогом.
Для того, треба зробити все, аби націю сплотити навколо національної ідеї: “Відстояти своє, стати краще і більше, багатше!”
Готуватися фінансово і технічно до затяжної і всеосяжної війни.
Почати зараз і щораз розширювати світом пропозицію, відшкодування РФ, як агресора, Україні загибель її бійців у териториальному еквіваленті.
Оскільки життя — найвища цінність, можна пропонувати будь-яку формулу. Наприклад: 1 українець, що поліг на її захисті до 1000 км кв території РФ. Головне на тому стояти.

Прощай, задрипана РФ

Україна розірвала угоду з РФ про постачання озброєння
12:56, 8 листопада
Україна розірвала угоду з Росією про постачання озброєння
Україна розірвала угоду з Росією про постачання озброєння / Фото з вільних мереж

У середу, 8 листопада, Кабінет міністрів України розірвав міжурядову угоду з РФ від 8 лютого 2005 року, що регулює порядок взаємних поставок озброєння і військової техніки (ОВТ), комплектуючих та послуг військового призначення.

Відповідний проект постанови уряду "Про припинення дії угоди між урядом України та урядом Російської Федерації про порядок взаємних поставок озброєння і військової техніки, комплектуючих виробів і запасних частин, організації ремонту і надання послуг військового призначення" затверджений на засіданні за процедурою без обговорення.

Читайте також: Україна розірвала дві угоди з Росією щодо телебачення

Московия - продукт Орды.

Світлина від Валерія Утьонка.

В 13-16 веках Московия ничем не отличалась от других вассальных княжеств Орды.
Весьма мало отличалась Московия и от Казанского, Астраханского и Сибирского Царства, коими как и Москвой правили знатные татаро-монголы.  При этом, что удивительно, несмотря на то что в Московии, в 15 веке, в отличии от остальной Орды было православие, оно никоим образом не было схожим с теми верованиями которые были у жителей Руси, Новгорода и Пскова.
       Правители Москвы хотя и были православными, но одежды предпочитали восточные, и на всех официальных приемах носили арабские тюрбаны и кривые сабли.
Да что знать, и сами московиты ходили в восточных одеждах, а женщин держали взаперти в теремах, причем женщинам при выходе на улицу следовало, по восточному обычаю, закрывать лицо чадрой.
Женщин, по мусульманской традиции, не допускали в храмы, и они молились у стен храмов.
       В Московии царил строгий сухой закон, а при встрече московиты приветствовали друг друга словом «Салам», сокращение от традиционного мусульманского приветствия: «Ас-саляму алейкум».
       Нравы в Московии, изначально были исключительно мракобесные, порицалось любое образование.
Фактически в таком ужасном положении досталась она первому ученому князю Московии, Ивану Грозному.
       Церковь в Московии того периода была несторианского толка, очень сильно авторитарной.
Важнейшей ее догмой было признание царя – представителем Бога на Земле.
Соответственно, как самому близкому к Богу человеку – царю позволялось все, и естественно раз царь фактически это Бог в человеческом подобии, то рабы Христовы, все без исключения – его рабы, ну и так далее..
      До 18 века Московская религия запрещала всякое общение с иноверцами!

      Москва помимо своей глубокой религиозности славилась и своей безграмотностью.
Вплоть до Петра, историки не находят и малейших следов школ, существование которых было повсеместным на Руси.
      В 16 веке архиепископ Новгородский Геннадий констатировал, что священники, им рукоположенные, не писать, ни читать не умеют, да и молитв, даже основных не знают.
Безграмотность священников и монахов на Московии была повсеместной, о чем неоднократно упоминает в своей «Истории» В.О. Ключевский.
      Московская церковь запрещала до начала 18 века все познавательные книги Европы, а в особенности те которые ведали о таких бесовских науках как: арифметика, астрономия, география, музыка – ибо были они «неблагополучные и наносящие вред человеку».
       Владимир Белинский в своей книге «Страна Моксель» отмечает:
--- Эта мысль лишний раз подтверждает, что в течение всего периода татаро-монгольского существования, то есть до XVII столетия, Московские князья были лично заинтересованы держать народ в жесточайшем невежестве, дабы больше воровать под маркой Ордынских налогов. Московский князь и его «камарилья» самопроизвольно устанавливали налоги, обкрадывали своих подданных сверх меры, заодно обворовывали и Орду по дани.
--- Русская «державность» есть прямое повторение ханско-ордынской власти, унаследованной от Золотой Орды!
--- Московские князья, слепо скопировали порядки жестокой восточной тирании. Московия - это грабеж, предательство соседних княжеств, деспотизм неограниченный.

      Путь становления Московского государства, это ордынский тип «державности».
Новая Орда, со столицей в Москве полностью разрушила и разграбила все покоренные ею города и страны. Были полностью уничтожены культура и ремесла Новгорода и Пскова.
Особенно уничтожались и преследовались люди большого ума.
      Сам Карамзин, а он, в общем-то, историк промосковского толка, писал:
--- Начиная с 13 века Московия не только не подвинулись вперед в гражданском законодательстве, но и кажется, отступила, назад к первобытному невежеству народов в сей важной части государственного благоустройства!
То есть, Москва не только внешне и внутренне стала Ордой, но и деградировала дальше!

      Как хотел Иоанн Грозный стать царем, чего он только не делал, и фактически власть в Орде захватил, и книгу про свое происхождение от Октавиана Августа написал, но не признавала его ни Европа, ни Крым.
Захват Казани и Астрахани Московия осуществила с молчаливого согласия Крымской Орды.
      Царь Гирей поощрял и приветствовал военные действия Ивана IV, так как перед родом Гиреев стояла первейшая задача - собрать воедино владения Великой Золотой Орды.
      Московский князь, с позволения Крыма, этим и занимался.
      После разгрома Большой Орды Крымским Ханом в 1502 году именно Гиреи, как победители и наследники Чингисидов, стали Царями в Новой Орде.
      Московия с этим не только согласилась, а и всячески способствовала восхождению на трон Гиреев, для чего беспрестанно вела с Казанью войну.
      Мало того, тот же Иван III, дед Ивана Грозного – лично на коленях, присягнул новому царю Орды, и принес на Библии клятву вечную верности Москвы новой династии Крымских Царей.
После чего Московия платила дань Крымскому Ханству, как своему Суверену и Хозяину, вплоть до 1700 года. А от дани была она освобождена благодаря Петру, который вел беспрерывные войны с Османской Империей. И когда та запросила мир, выторговал у нее Азов, с всякими старыми и новыми, уже построенными городками, и подписал документ, согласно которого, Крымский Царь должен был отказаться от дани, которую до сих пор платила ему Москва!
  И если говорить о «независимости» России, то ее как таковой не было. Петр именно войной покорил своих Хозяев, разорвав вечную клятву верности и зависимости, данную его предками.
Но был ли выгоден союз заключенный Москвой с Крымской Ордой все эти годы?
Безусловно – да!
      Московия, платившая дань, получала от Крымских Царей регулярную военную и политическую поддержку во всех ведомых ею войнах!
Все успехи Ивана Грозного в Ливонской войне, фактически сводились к умелому использованию им союза с Крымом.

      Когда, о желании Московского Князя занять трон Константинополя донесли Крымскому Царю, который небезосновательно считал Ивана IV своим подданным, он весьма возмутился, и потребовал от Ивана IV ответа.
      Заметьте, начиная с 1473 года, когда Иван III на Библии принес присягу Крымским Гиреям, до 1563 года между Крымской Ордой и Московией не существовало никаких серьезных разногласий. Крымский Владыка даже позволил Ивану Грозному в 1552 году захватить Казанское, а позже, в 1554 году, Астраханское Царство.
      Но после заявки на трон Константинополя, начиная с 1563 года отношения между Московией и Крымской Ордой стали резко меняться, и в 1570 году турецкий Султан даже потребовал вхождения Московии в состав Османской Империи!
      «С 1563 по 1570 г. Иванъ напрасно старался предотвратить татарское нашествие... Безуспешно послы его, как Нагой и Ржевский, являлись к хану с миролюбивыми речами и великолепными подарками... Но султан потребовал возвращения Казани и Астрахани и признания Московского государства подвластным Порте».
К. Валишевский. «Иван Грозный», стр. 224.

Хитрость и изворотливость Ивана IV обернулась против него, а главное, против многочисленных невинно убиенных московитов.
Хан Гирей, при поддержке турецкого Султана, решил проучить строптивого клятвопреступника, посягнувшего на титул Царя, и в 1571 году двинул свои войска на Москову.
Московские князья, встречали войска татар на рубежах своих владений, то есть на рубежах Оки, но Гирей обошел московские войска, и двинулся форсированным маршем прямо на Москву.
Иоанн Грозный позорно бежал, сначала в Коломну, оттуда в Слободу, мимо несчастной Москвы, из Слободы к Ярославлю…
Меж тем, Гирей 24 мая, в праздник Вознесения, подступил к Москве и… в три часа не стало Москвы…
«Погибло более ста двадцати тысяч воинов и граждан, и жен, младенцев и жителей сельских, бежавших в Москву от неприятеля, а всех около восьмисот тысяч…», - писал Карамзин.
Понимая что без Крыма он никто, Иван IV присягнул Царю Орды, дал так называемую «клятвенную грамоту за себя, за детей и за внучат своих», как давали подобные клятвы все его предки!
Благодаря ошибочной политике Ивана Грозного, Московия, за годы его правления потеряла почти половину населения!

Как писал Владимир Белинский:
«Несмотря на татарскую военную помощь, с 1577 года начался быстрый закат московских успехов в Ливонской войне. В 1576 году на престол Короля Польши был избран выдающийся полководец, венгр Стефан Баторий, который буквально в течение пяти лет, то есть до конца 1581 года, полностью изгнал московитов из Балтийских земель и даже осадил древний город Руси – Псков».
В 1582 году Польша,  Великое Княжество  Литовское (ВКЛ) и Швеция, каждая со своей стороны, отвоевали у Московии все ранее ею захваченные земли в так называемой Ливонской войне.
Стефан Баторий, возглавив объединенные войска Польши и ВКЛ, нанес Московии удар совсем в неожиданном месте. Его войска осадили и штурмом взяли Полоцк. А затем один за другим пали: Великие Луки, Невель, Озерище, Заволочье, Холм, Старая Руса, Остров, замок Шмильтен.
Перед войсками Батория открылся прямой путь как на Псков, так и на Москву.
Шведы через Карелию, отвоевав у Московитов ранее захваченные: Лоде, Фиккель, Леаль, Габзаль, Нарву, Иван-Город, Яму, Копорье и Виттенштейн.
       Иван Грозный, хотя и имел вдвое превосходящую армию почти в 60 000 человек, не смог вести войну против Батория с его 17 с половиной тысячами человек, и армией шведов всего в 8100 человек!
      «Тартарская» армия московитов не была способна воевать при таком малом превосходстве, и была вынуждена подписать с Европой мир, на их условиях.
      Московия потеряла все, что сумела прихватить за 24 года дикого разбоя в регионе!
Примечательно, что подписание мира обернулось скандальным конфузом: в экземпляре Стефана Батория Иван IV именовался Князем Московским, а в экземпляре для Московии - нахально со всеми титулами, которые тот сам себе присвоил.
Умер Иван IV в 1584 году.

Сын Грозного, Федор Иванович Годунов, умом обширным не отличался, и позабыл после восхождения на престол поцеловать ноги своим Крымским владыкам, за что был жестоко наказан.
В 1591 году Крымский Царь Казы-Гирей снова пошел на Москву, порядки наводить.
После несерьезных боестолкновений все в очередной раз закончилось присягой роду Чингисидов на верность, и признанием Казы-Гирея своим Верховным Царем. А за некоторое беспокойство которое Москва доставила своему истинному правителю Казы-Гирею выплатили Великую Дань.
Примечательно, что Годунов никогда не забывал и не скрывал своего Ордынского происхождения, и даже гордился им!
      Платили Орде и Романовы, по конец 17 века , оставаясь верными вассалами Крымской Орды.
То и есть, Москва испокон веков была вассалом Орды, а вовсе никаким не самостоятельным государством. И с 1242 по 1700 год, а именно 458 лет исправно платила Орде дань.
Вся жизнь московитов это преступление, фальсификация, предательство, подлог… Но московиты тиражируют для нас свою правду – Московскую. Правду, которая, рассказывает нам о злодеяниях Татаро-Монгольского Ига и о героическом сопротивлении игу «русского» народа Московии!
И, несмотря на то что российские «историки» в попытке навсегда откреститься от Орды, придумали Татаро-Монгольское Иго, на которое и повесили обвинение во всех бедах Руси, факт вины московии за их злодеяния с них не снимает!
     Московия, ВСЕГДА, в равной мере разделяла результат грабительских набегов на земли Руси (Русскую землю) с Ордой. А пополам, как известно, делят добычу – «дань», полученную с «псевдобратского» народа, только настоящие братья - ордынцы! Орда и Москва – вот настоящие братья! При том младший брат именно Москва.
Получение даже малой доли от добычи поставило бы крест на идее какого-либо прощения Москве, за сотрудничество с оккупантами, но свидетельство того, что Москва делила награбленное пополам - делает из Москвы не просто соучастника преступления, а и в полной мере соответчика за все преступления Орды.
      Московия, захватывая земли Украины и Беларуси, всегда делилась по-братски только с Ордой!
Чего добилось это ордынское образование, которое сейчас стали именовать «Россией»? Ничего, кроме отсталости. Вместо прогресса и создания нового Москва просто скопировала, поставленную еще Чингисханом, цель для его Империи - разбой, грабеж и порабощение.
Московия-Россия - это страна вечного грабежа и разбоя. Веками она жила за счет покоренных народов – жертв, своего разбоя. Постоянная экспансия была важнейшей необходимостью для ее существования, так как без порабощенных народов Империя не может существовать!
В порабощенной стране после оккупации ее Россией наступал период деградации, который приводил ее в упадок.
      Так продолжалось веками, так происходит и сейчас.
У Московии-России-Орды – друзей нет, как и быть не может!
Россия всегда питалась другими народами - она «съедала» их, порабощая, делая их «своими элементами»: обращая насильно в свою веру, уничтожая все местное, национальное.
      Весь «Великий гуманизм Российского Империализма» по сути это самый обыкновенный открытый геноцид народов! Так как, любой порабощенный народ попадая в «семью народов Империи», лишался не только свободы и имущества, у него отбирали и его веру, его язык, его культуру, его национальную идентичность, его, по сути: вытирали. Это древняя технология Орды – целиком и полностью позаимствованная Москвой.
      И получается, что исконно православное Татаро-Монгольское Иго не закончилось, а трансформировалось, мутировало в огромную мракобесную ущербную страну, которая, как и прежде борется за господство своей древней и никому уже не интересной ереси над миром.

Похвала князю Острозькому

Цей панегиричний (хвалебний) твір було написано староукраїнською - руською мовою (Ђ=і) 

після перемоги русько-литовсько-польских військ, під командуванням гетьмана Костянтина Осторзького, над московітами, під Оршею (8 вересня 1514 р).

Як бачимо, руськими воїнами в 16 ст. були сучасні українці. Сучасні росіяни були московітами - "москвічами"... Присвячується всім апологетам теорії "єдінава народа" та "рускава міра" (так співпало).

 

 

Индикт 2, августа 1 день, в лЂто 7023 году Василей Иванович,

великий князь московскый,

преступив докончаніє и крестноє своє цЂлованіє,

от меншаго на болъшоє зло подвигнулся,

имЂя ненасытную утробу лихоимЂніа:

некоторыи городы, очину и дЂдину великаго,

славнаго государя Жикгимонта короля полского

и великаго князя литовского и руского,

княжати пруского, жомоитского и иных,

почал поседати, и славный великий град Смоленскъ взялъ.

Бо нетъ пущаго человеку, как въжделенє чужого имЂніа:

и кроткаго, и смирЂнаго немилостива и некротка чинить!

Оный великославный король Жикгимонтъ

свою правду  держалъ єму непорушно и невыступно въ всем,

и видячи єго насилованиє

и хотячи боронити своєє очины — Литовскоє земли,

вьзма Бога на помочь и свою правду перед собою иміа,

зъ своими князи и паны и храбрыми

вдатными витязи своєго двора кралевского

напротивъ єго пошелъ, помянувше слово пророчьскоє,

што Господь гръдымъ противится,

а смиренным милость и помощь посылаєть.

И пришед, и стал в Борисо†на великой рЂце БЂрезыни,

и напротивъ неприятЂля своєго

великого князя московского отправил и послал своєго великаго воєводу

и славнаго и великоумного гетмана князя Костянтина Ивановича Острозского,

пана виленского, старосту луцкого и бряславльского и иных,

маршалка Волынскоє земли,

c некоторыми велможами,

князи и панырадами своими,

и з своєго двора вдатными и храбрыми вои литовскыми и рускыми.

И в то врЂмя приєхали до великого короля Жикгимонта

на помоч панове лядскии и дворяне вдатныи, рицери коруны Полскоє.

И вси посполе, возма Бога на помоч

и вооружени бывше господаря своєго Жикгимонта наукою,

сміло дръзнуша и поидоша навпротивку

много множества людей великого князя московского.

Оным же в то ж врЂмя будучим на Дрюцких поліх,

и вслышавши силу литовскую,

оттоля отступиша за Днепръ, реку великую.

Успомянем слово великого Нифонта,

как пишеть к вЂрным христіаномъ:

«Тайну цареву годно таити» — рекучи —

«рады господарьскоє замкнутоє негодно всим повЂдати;

але дЂло и храбрость мужства доброго

и смЂлого человЂка годно всим объявляти,

абы напотом иншии тому вчили и смЂлость мЂли».

Как же и въ нынЂшнеє врЂмя случися нам видЂти того доброго

а храброго воина пореклом стратилата

князя Костянтина Ивановича Острозского,

навышшего гетмана литовского.

Напрьвій Божею помочю и приказанєм и наукою господаря своєго

великого короля Жикгимонта слушноє исправленьє войска,

братскоє любовъноє соєдинение ласкаве злучил и поставил.

И како преиде до реки Днепра под Оршою,

градом каменым, и виде,

яко бысть не борзо преходимъ путь водный.

И яко богобоязливый муж и справца воєнный

тот славный великый гетман князь Костянтинъ Иванович

бегъ до церквий святои живоначалнои Троици

и к святому великому чюдотворцу Христову Николе и пад, помолися Богу.

И въспомяну справу и смЂлость храброго Антиоха

и великого гетмана царя Александра Македонского;

како он войску персидскому реку Арсинарскую прейти повелЂ:

пръвіи сквасишася, а последніи, яко по суху, преидоша,

так теж и он передним людем плыти повелЂ,

a послЂдніи вже яко по броду преидоша.

И тако спішно на великом поли рошском

напротиву москвич въоружишася.

О великий вдатныи витязи литовскии!

уподобилися єсте своим мужством храбрым македоняном,

справою и наукою князя Костянтина Ивановича,

второго Антиоха, гетмана войска македоньского!

И так своєго человічьства смЂлость вказал яко храбрый рыцарь

и вЂрный слуга своєго господаря:

c тыми велико-многомножными вои литовскыми,

не щадячи  самими себе на великоє множество

людей неприятілских сягнули и вдарили,

и множество людей войска єго поразили

и смерти предали — на осмъдесят тысяч!

A иных живых въ плЂнъ поймали  —

их же имЂн здЂ вписати не вмістихом.

Так своєю вЂрною послугою господарю своєму

великому королю Жикгимонту радость вчинил:

напръвЂй церкви божьи христианьскии,

и многих мужей и жон от их насилованья оборонилъ.

Зді исполнилося слово святого отца Єфріма:

«Силный изнеможе, а здоровый разболЂся,

а радовый ся въсплака, а дръжай погуби».

МнЂ ся грЂшному видить:

ныне все то ся стало великому князю Василю московскому.

Помянем слово пророка Исаия,

сына Амосова, што пророчьствовал о послЂдних днех,

провидевъ Духом Святым, так рече:

«За умножениє злобы людей и многыи их неправды

пролиєтся кров их яко вода силна;

хоробрыи и гръдыи от мЂчов падуть:

одинъ ратный справедливый погонитъ несправедливых 100,

а от ста побЂгнет 1000, и плоть их будет на снЂдь звЂрем и птицам,

и кости их на позор всякому животу».

Ныне тым пророчьством подарил Бог

князя Костянтина Ивановича, навышшего гетмана литовского —

што єго справою и зражениємь войска плъков

и єго смЂлого сердца и рукы сягненьєм

люди Московського побили;

и тых збитых плоти звЂри и птици ядять,

по земли кости волочачи,

а стоплених водами рыбы клюють.

О пречестная и премудрая главо!

Како тя нареку и похвалю?

Коротъкостию языка моего

и художством ума моєго

не могу ся домыслити,

кую славу и честь въздати

твоего справленію дЂлу!

Мужества твоєго крЂпость

равна єсть великому царю индійскому Пору,

котрому ж многи цари и князи

противній быти не могоша.

Єго ж дьлу и чести

обличность твоєго велможства показується,

как же нынЂ милостію Божією

и теж щастьєм великославного господаря Жикгимонта,

короля и великого князя

таковому силному пану,

великому князю московскому,

отпоръ вчинили єсте своихъ рукъ дЂломъ,

и з храбрыми рыцери оными

вдатными витязи,

c князи и c паны и з дворяны господарьскыми,

великого княжества Литовского и Руского

и c пособлю великославных и шляхотных рьцарей,

вдатных панов поляков, посполите

съ всими своими  добрыми помочникы и вЂрными

яко одны от добрых вой своє мужство показали єсте,

и многыи замкы столечныи и мЂста славныи

великого княжества Литовского и Руского привпокоили єсте.

За што ж ты, великославный гетмане, от господаря твоєго

великоє и высокоє чести достоєн єси!

Прировнани єсте великым храбрым рыцерем

славнаго града Родоса,

которыи иж своим мужством

многии замки христіаньскии

от поганских рук впокойны чинять, —

вашего мужства отпором

такорому силному пану

тоє ж славы и чести сподобили ся єсте

тою вашою послугою

господарю своєму

великому королю Жикгимонту

радость вчинили єсте.

За таковый вчинок не толко здЂшних великых столечных городов —

на них сЂдети достоин єси,

але и самого Божьяго града Ієрусалима достоин єси владети.

Мужства твоєго крЂпость

от Востока до Запада слышати будет —

не токмо єдиному собЂ,

але и всему княжеству Литовскому

тую славу и высокость мужства вчинил єси.

Єще ти приложу смЂлости и храбрость:

уподобился єси сыну Ровоавову Авию,

што воєвал на десять коленъ Ізраилевъ

и въбил з них силных людей за єдинъ день пять сотъ тисячь.

Єго ж дЂлу и ты наслЂдникъ явися,

москвич избиваа, не в цЂлый день,

але въ дни 3 годины на осмъдесят тисячъ побил!

И тако мужства ти храбрость подобна Тигранису,

царю арменскому, о котром же премудрый философ Фролос от Ливия пишеть:

пришедши Тигранис, царь арменский,

и сьсеклъся съ Антиохом и измог войско єго

и самого из града выгнал,

Антиоху бьжавшу пред ним в Перекую сторону.

Тако и ты, честная и вЂлеумнаа главо,

сътвори сЂчу з великим князем Васильєм московскимъ

и побил войско людей єго, и самого выгнал з града Смоленска,

великому князю Василю пред тобою бежавшу у Московскую сторону,

у свои восточныи грады.

Князю ж Костянтину бывши под Смоленьском

и от Смоленска възвратившуся, и взял грады тыи,

которыи вже служили великому князю московскому:

Мьстиславль, Кричевъ, Дубровну.

И повелЂ им по пръвому служити

великому княжству Литовскому,

а сам поиде в Литовскую землю къ господарю своєму

великому королю Жикгимонту. Король же,

услышавши приєханьє єго

и всих вой своих литовских и рускых вдатных витязей,

принял их з великою честию

у своєм столечном градЂ Вилини дек. З день,

на святого пророка Софониа.

Великославному господарю

королю Жикгимонту Казимировичу

буди честь и слава на вЂки,

побЂдившему недруга своєго

великаго князя Василіа московского!

А гетману єго вдатному

князю Костянтину Ивановичу Острозскому

дай Боже здоровьє и щастьє впред лЂпшеє!

Как нынЂ побил силу великую московскую,

абы так побивал силную рать татарскую,

проливаючи кровъ их бессурменьскую!

Московія - імперія зла і геноциду

Московія - імперія зла і геноциду



***
А я, неначе крамолу,
В душі несу,
Що площу звали Красною
Не за красу.
Лиш дурень повірить відразу,
Що тут початок землі.
... Крик передсмертний Разіна
Було чути в Кремлі.
Хай на доноси майстер
Точить перо,
Та звали Москву матір'ю
Не за добро..
Не стану критись з думками -
Вони ж не нові:
Стоїть вона, білокамінна, 
На сльозах та крові. 
Було над Москваю димно, 
Та блискучі ж слова! 
Прославилася Ходинкою 
Красуня Москва. 
А може, про це не будемо 
Замнем до пори! 
Займатися словоблуддям 
Усі ми майстри.
7.11.1967р.
(с) Галина Гордасевич



Як формувався генофонд після окупації України.

Діалог:
– Так, значить, українці віддали московитам мову Русі, склали словники. А вони ж нам що?
– Як що? Та ми ж отримали букет кримінальних неологізмів і блямовне покоління пивососів, запрограмоване на злочинність. Дивись…
10 листопада 1917 р. утворився "Московский уголовный сыск" (МУС), у петлицях «сискарів» було зображення лягавого пса, що біжить. Звідси назва «лягавий».
МУС мав «отдел розыска», звідси абревіатура МУСОР – "Московский уголовный сыск отдел розыска".
5 жовтня 1918 р. у Москві при головному управлінні НКВС створено органи карного розшуку – "Московский уголовный розыск" (МУР). Тоді ж у Пітері з’явилися ГОПи – «городские общежития пролетариата», звідси слово – «гопник». До речі, пітерці розпізнавали гопників за червоними шкарпетками.
У часи сталінізму виникло й слово зек. Це не складне слово часів БАМу – «забайкальський комсомолець». Слово виникло за часів будівництва Біломорканалу. Абревіатура «ЗК» походить від офіційної назви рос. "заключенный каналоармеец".
– Ти диви, і правда. А чому ти кажеш про блямовний генофонд пивососів, запрограмованих на злочинність.
– Дивись… За часів козацтва у Запоріжжі панувала одна мова (матюччя не існувала!), одна культура і були відсутні міста (урбанізація). У 70 селищах та 1600 зимівниках регіону проживали 72 000 чоловік. У 1780-81 рр. війська московитів спалили всі зимівники. А тепер згадай, хто будував москалям Запоріжжя (тоді Олександрівськ)?
– Ясно хто – «бєглиє і каторжниє». Вони жили у форштадті, там, де зараз Анголенко.
– Ці московські в’язні стали генофондом на козацькій землі. А згадай, скільки мешканців мало місто у 1917 р. – 24 тисячі -- близько 34% українців, росіян близько 30%, євреїв – 20%, поляків – 6 %, мешкали також німці, хорвати, білоруси, литовці). Жодної української школи, церкви, газети в природі не існувало.
–- А тепер подумай, з чого починалося будівництво "щасливого" соціалістичного Запоріжжя?
1. Із заснування двох найперших у СРСР концтаборів: біля підніжжя майбутнього Дніпрогесу на Павло-Кічкасі та в районі вокзалу Запоріжжя-ІІ. До речі, перед самим приходом німців у 1941 році, Дніпрогес, по ропорядженню з Кремля, було підірвано і у тому потопі потонули більше 50 тисяч людей. Без сумніву, потоп входив у загальний план по знищенню українців бо підірвали без попередження населення.
2. Проведено зачистку від національно свідомих українців. Всього за довоєнний період понад 400 тисяч мешканців області було репресовано ( кожний третій!). Подібна зачистка була по всій Україні.
3. Комуністи провели голодомор. У Запорізькій області вимерло до 25% населення (кожний четвертий!), землі, хати козацьких нащадків, "червона комуністична епідемія" звільнила для переселенців з Московії
Потім почали прибувати поїзди із робочим матеріалом. Це були зеки з усього Союзу (засуджені за вбивства, без освіти). Політичних, людей із освітою і близько не допускали до будівництва.
Населення пережило три голодомори, знищення майже всіх кобзарів та багатьох священиків, а також ліквідацію «ворогів народу». Поповнювалося населення Запоріжжя переселенцями і у 1939 році складало 266 тисяч осіб. Так оті неписьменні кримінальники стали "корінними" запоріжцями.
–- Саме так, чоловіче... Війна знову забрала кращих. 24 травня 1945 року Сталін сказав, що російський народ є найвидатнішою нацією із усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу. А насправді Московія потопила у крові не один народ. Куди встромляє руку Росія, там горе і розруха.
На відбудову Запоріжжя було прислано ще більше зеків, представників нації, яку Сталін назвав “керівною силою Радянського Союзу”. Розповсюджувався міф про зверхність росіян і відсталість "тупих" українців. Наступні 10 років після війни показали печерність і відсталість мислення російського керівництва, а не зверхність -- нездатність, невміння відбудовувати країну, голод, репресії, депортації -- ось характерні дії здійснених "совєтамі".
Населення Запоріжжя зростало поступово, було 450 тисяч осіб на 1949 рік, у 1976 році – 758 тисяч осіб, у 1981 році – 812 тисяч осіб. Щороку на заводи регіону присилали зеків-“хіміків”, які згодом ставали місцевим населенням, за 50 повоєнних років понад 150 тисяч “хіміків” стали генофондом Запоріжжя.
Хронічний стан страху, брак довіри до людей за умов існування армії донощиків, відсутність елементарного відчуття безпеки породили покоління емоційно паралізованих і психічно неповноцінних людей, а страх жертви у свою чергу провокував агресію хижака. Західні туристи акцентували увагу якраз на недоброзичливості московитського населення. Така риса -- це спадок ординського менталітету Московії, яка називалася з середини XIII століття до середини XV століття (біля 200 років) Золотою Ордою.
--- На зміну еліті – носію національної істини і захиснику культурних цінностей, прийшла псевдоінтелігенція, яка мало різнилася від ленінського пролетаріату з убогими цінностями. Вона мала психологію рабського послуху, колоніальне мислення, колоніальну свідомість. Переможно крокувала вихолощена від гідності "совєтская" людина. Ось це принесла нам "совєтізація" від відсталого народу, який не належить до слов'ян (вже доказано).
--- Подібне відбувалося і у Донецьку, Кривому Розі, і у багатьох інших містах. Як відомо, у Сталіна і Жукова був намір переселити всіх українців у Сибір. Але не вийшло, не вдалося переселити, так Сталін влаштував геноцид, а Жуков топив у Дніпрі. Путін продовжив традиції Орди -- пішов війною на Україну, як колись, у середні віки, нападаючи на всіж сусідів. І знову кров, страждання, горе.
"Никогда мы не будем братьями ни по родине, ни по матери".

https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/15230713_1773148822952703_4027107741836727571_n.jpg?oh=39fd9e6871754174c00f03bf35b0289a&oe=5A9124E2

Передмова до книги В.Білінського «Москва Ординська (XIII—XVIст.)



Я, спочатку, відмовлявся братися за написання цієї книжки, але спонукав мене лист з далекої Канади:
--- Шановний пане Володимире, ми читали Вашу книгу «Країна Моксель» гуртом. Нам вона сподобалась. Але Ви своєю книгою зруйнували підвалини нашого світосприйняття. Тож, будьте ласкаві, напишіть, якою ж була історія Московії насправді.
Я, врешті- решт, зрозумів, що мені нікуди від цієї теми не подітись.
Так з’явилась нова праця — «Москва Ординська (XIII—XVI століття)». Хочу відразу попередити читачів, що вона не є продовженням раніше написаної тритомної книги «Країна Моксель, або Московія». Хоча дуже тісно пов’язана з нею. Важко зрозуміти історію Московської держави і московитів, не прочитавши «Країну Моксель…».
Аналізуючи лише правдиві факти, виходили висновки, що повністю руйнували російські історичні вигадки. Бо коли московити кажуть, що, приєднавши остаточно Новгород (земля Русі) у 1570 році, вони стали спадкоємцями новгородської історії, культури, ремесел тощо, то ми їм нагадуємо, що за 3-4 роки до походу Івана IV (Грозного) на це місто там лютувала чума, від якої загинуло більше половини населення. Тож, винищивши ще 60 тисяч люду і зруйнувавши весь Новгород — підприємства, церкви, торгові споруди, будівлі, московити приєднали до себе лише землі, територію.
Вовк, з’ївши вівцю, не успадковує її генів або звичок.
Між іншим, Новгород винищували двічі: у 1471 і 1570 роках — дід і онук — Іван III та Іван IV. Іван III добивав місто після чуми, коли загинуло 250 тисяч людей, у тому числі 48 тисяч у самому Новгороді. Так була повністю знищена новгородська культура, новгородські ремесла, новгородський вічевий дух свободи.
1581 року, під час Лівонської війни, Стефан Баторій оминув місто, бо воно лежало в руїнах. А у 1617 році, згідно з «ревізією», в Новгороді мешкало тільки 850 людей.
Такі факти можна знайти на кожній сторінці так званої російської історичної науки. Московські царі свідомо вкрали та приписали собі історію Русі (України). Вони вчинили це так відверто та нахабно, що такі діяння видно неозброєним оком. Однак російські послідовники послуговуються і сьогодні тим украденим надбанням.
Перша частина другого тому книги має назву: «Моксель: меря — мордва — московити». Вона спростовує московський міф про слов’янське походження «великоросів». Про те свідчать давні історики, топоніміка і гідроніміка Ростовсько- Суздальської та Рязанської земель, археологія і антропологія, де не вдалося знайти ніяких слідів слов'ян.
Московити — етнос фінського походження з великим додатком пізнішої казахської, татарської (тюркської) крові. Бо після завоювання тих земель військом хана Батия у 1237-1238 роках разом із новими власниками землі Золотої Орди — його братами Беркечаром, Чилаукуном, Мухаммедом і Чимпаєм — на терени сучасної центральної частини Московії переселилися тюркські роди: каракиреї, ширини, аргини, барини, дулати, конгирати, мангити, жал аїри, татари та інші.
Історія московитів має дуже мало спільного із тим матеріалом, який упродовж 200 років вивчають у школах Російської імперії. Тому не дивуйтеся, коли раптом виявиться, що у ній немає місця так званому Олександру Невському. Син Ярослава Всеволодовича — Олександр, справді, аби батько залишився живий, був забраний ханом Батиєм до себе, а батько разом із військом Батия вирушив у похід на Європу. Ярослав Всеволодович брав участь у штурмі Києва в 1240 році, а в 1241 році загинув у «Германії». Це засвідчили угорський монах Юліан та посол французького короля Людовіка IX — Вільгельм де Рубрук. Це якраз той похід, який названий російською історією, як «Татаро- монгольскою навалою». А Олександр, так званий Невський, став прийомним сином хана Батия, андою (клятва на крові) його старшого сина Сартака. Саме він із 1254 року (під іменем Хура-ага, від дому Батия) брав участь у переписі населення імперії Чингісидів.
Під іменем Хура-ага його знали перські історики та державні діячі. Російські історичні джерела подають його під іменем Олександра Невського, але й вони змушені були засвідчити його жорстокість до людей. За наказом Берке-хана його було отруєно у 1263 році, бо ж був прийомним сином хана Батия.
Велика Радянська Енциклопедія (3-є вид. т. 9, с. 561) визнала, що найбільш важливі посади займали члени правлячої династії чингісхана, царевичі («оглани»), які володіли наділами землі (14 улусів) у Золотій Орді.
Всі землі майбутньої Московії належали Золотій Орді, зрозуміло, що й вони стали улусами онуків Чингісхана, у тому числі й так звані Ростовсько- Суздальська і Рязанська землі. Пізніше, у 1272 році була заснована ханом Менгу (для сина хана Берке) Москва, яка теж стала улусом. Слід зазначити, що офіційна мова була по всій Золотій Орді, уйгурська (тюрська).
Завданням усієї російської історіографії (церкви і влади), починаючи з кінця XV століття (після 1472 року), стало приховування правди про походження династії московських правителів. Бо ще з тих часів династію Чингісхана пов’язували із самим Господом, що засвідчили фрески з портретами на стінах Благовіщенського храму в Московському Кремлі. А оскільки Чингісидів неможливо було «прилаштувати» до історії Русі (України), то й видали їх за Рюриковичів.
Спільна християнська віра об’єднувала всю Золоту Орду. Усіх Чингісидів, — володарів улусів Золотої Орди, які першими прийняли християнську віру, — Московська православна церква зарахувала до лиця святих. Так стали святими (канонізовані):
--- Онук Чингісхана, брат Батия — Мухаммед (у хрещенні Іван) — володар Тотемського улусу.
--- Правнук Чингісхана — Беклемиш (у хрещенні Михайло Тверський) — володар Мещерського улусу (так зване Велике Володимирське князівство).
--- Правнук Чингісхана, так званий Петро Ординський (син хана Берке), — перший володар Московського улусу.
Все, про що розповідається у книзі «Москва Ординська (XIII—XVI століття)», ґрунтується на московських та інших історичних джерелах. Звичайно, щоб знайти правдиві джерела (фальшування почалось з кінця ХV століття), треба було попрацювати.
Київ. Видавництво імені Олени Теліги. 2011р.

Щоб не смерділо


Немає світла... ЛЕП спалили руські...
Мабуть хотіли цим нас налякати.
Мовляв, без світла ми здамося... Дзуськи!
Не дочекаєтесь того, дегенерати!
Щоб знищить moskalя не треба світла.
Гати на сморід - влучиш неодмінно.
Бо навіть хворе безпритульне бидло
смердить не так, як ця тупа скотина.
Від нього тхне совком та "руським міром".
І з цим лайном воно у світ чалапа.
Та ще й свої пожовклі ікла шкірить
на все, що гноєм не смердить, (читай - кац@пом).
Немає світла... Орком завоняло...
Шмальнув у темряву - вже наче не воняє.
Мерщій мережу відремонтували...
З'явилось світло у селі...
Життя триває!..

Глядач за гроші хороші, бо інакше б "я чо - голубой дармовой"?

🔥Зрители в зал ! Оплата ежедневная 900/1100 🎉Мест много 🎉 12, 14, 15 ноября приглашаются все желающие 18-60 л
на съемку юмористического концерта
"НОВОГОДНИЙ ПАРАД ЗВЕЗД", т/к Россия 1
с участием популярных и любимых всеми артистов российской и зарубежной эстрады.
Ведущие новогоднего концерта: Николай Басков и Андрей Малахов.
Программа выходит в эфир в новогоднюю ночь, перед поздравлением президента России.
Новый год - время дарить подарки! На "Параде звезд" подарки телезрителям приготовили популярные
и любимые артисты российской и зарубежной эстрады: Николай Басков, Д.Майданов,
Валерия, Дима Билан, Лолита, Сергей Лазарев , Вера Брежнева ,
Алексей Воробьев, Русские бабки, Сосо Павлиашвили, Стас Михайлов, Наташа Королева,
Ирина Аллегрова, Георгий Лепс, Александр Буйнов, Лев Лещенко, Ю.Гальцев,
А. Морозов, О.Газманов, Елена Воробей и многие, многие другие известные и популярные звезды,
КАЖДЫЙ ДЕНЬ НОВЫЕ ЗВЕЗДЫ!
ВНИМАНИЕ❣
Для прохода на съёмочную площадку - ОБЯЗАТЕЛЬНО ИМЕТЬ QR-код, ПАСПОРТ.
На входе будут проверять у всех!
Приглашаем всех желающих в возрасте от 18 до 60 лет на съемку долгожданного
грандиозного новогоднего выпуска для телеканала "Россия 1".
Внешний вид: Дамы - нарядные платья, красивые, нарядные, цветные блузки, юбки, туфли, макияж.
Одежду можно взять с собой. Переодеться можно на Мосфильме.
Прическу, макияж - делайте заранее .
Мужчины - костюмы, рубашки, брюки , туфли.
Не допускаются на съемку мужчины с лысиной (или коротко стриженые), с длинными волосами, а также с бородой и усами.
Исключить: черный верх в одежде, джинсовые, спортивные, кожаные и вязаные вещи,кроссовки.
Рассчитываем на полный съемочный день.
При себе иметь паспорт, QR code, регистрация и гражданство-значения не имеют.
Взять с собой попить, перекусить. Чай и кулер будут.
Можно записаться на один, два, три ..., на все дни съемок.
Внимание❣️12 ноября последние
Сбор в 13.30, окончание в 20.00-21.00.👍
Оплата 900,вип 1100
14, 15 ноября.
Сбор в 10.00.у проходной №5 Мосфильм, встречаем с табличкой "Светлана-Татьяна".
Перерывы (много).
Окончание: 23.00
Оплата каждому зрителю ежедневно сразу после съемки: 900р.
Вип. зрители: 1100р. Вип зрители - красивая молодежь до 35 лет.
Предварительной записи на Вип- категорию нет, отбор на месте по внешнему виду.
Возможны изменения.
Как доехать:
Проезд: м.Киевская(кольцевая),выход к пригородным поездам, направо,
до остановок: автобусы №91, №91к, №119, №М17, №Т34 до остановки "Мосфильм", (в пути:15-20 мин.),
переходите проезжую часть, сразу сразу будет Бюро пропусков и шлагбаум,
не доходя до шлагбаума метров пять с правой сторны заходим в калитку
и проходим вдоль здания до следующей проходной №5 ,( через нее всегда зрители заходят на съемку.),
встречаем Вас у проходной с табличкой "СВЕТЛАНА/ТАТЬЯНА».
Записаться на съемку можно одним удобным для Вас способом:
по WhatsApp, Viber или смс на номер +79165360012:
указать дату/даты прихода на съемку, "ПАРАД" - Фамилия, Имя, возраст, телефон, наличие QR-кода)
🔥Глядачі в залі! Щоденна оплата 900/1100 🎉Багато місця 🎉12, 14, 15 листопада всіх запрошую 18-60л
знімати комедійний концерт
"ПАРАД НОВОРІЧНИХ ЗІРОК", т/к Росія 1
за участю популярних та улюблених артистів російської та зарубіжної естради.
Ведучі новорічного концерту: Микола Басков та Андрій Малахов.
Програма виходить в прямому ефірі в новорічну ніч, перед тим, як привітати президента Росії.
Новий рік - час дарувати подарунки! На "Зірковому параді" подарунки для телеглядачів приготували популярні
та улюблені артисти російської та зарубіжної естради: Микола Басков, д. Майданів,
Валерія, Діма Білан, Лоліта, Сергія Лазарєва, Віра Брежнєва,
Олексій Воробєв, російські бабки, Сосо Павліашвілі, Стас Михайлов, Наташа Королева,
Ірина Аллегрова, Георгій Лепс, Олександр Буйнов, Лев Лещенко, Ю. Гальцев,
А. А. Морозов, О. Газманов, Олена Горобець та багато, багато інших відомих та популярних зірок,
КОЖЕН ДЕНЬ - НОВІ ЗІРОЧКИ!
УВАГА!!.
Щоб зайти на місце зйомки - ОБОВ'ЯЗКОВО МАТИ QR-код, ПАСПОРТ.
Усі перевірять на вході!
Запрошуємо всіх віком від 18 до 60 років на зйомки довгоочікуваного
Грандіозне новорічне видання для телеканалу "Росія 1".
Зовнішній вигляд: дами - чудові сукні, гарні, елегантні, різнокольорові блузки, спідниці, туфлі, макіяж.
Одяг можна взяти з собою. Переодягнутися можна в Мосфільмі.
Зачіска, макіяж - робіть це заздалегідь.
Чоловічі - костюми, сорочки, штани, взуття.
Чоловіків з лисим (або короткошерстим), з довгим волоссям, а також бородою і вусами фотографувати не можна.
Виключити: чорний топ в одязі, джинси, спортивні, шкіряні та трикотажні речі, кросівки.
Розраховуємо на повний знімальний день.
При собі мати паспорт, QR-код, реєстрацію та громадянство не має значення.
Візьми з собою напій, захопи шматочок. Чай і кулер буде.
Можна записатися на один, два, три.. . , за всі дні зйомок.
Увага ❣️ 12 листопада останній
Зустріч о 1:30, закінчення о 8 до 21 годині. 👍 👍
Оплата 900,vip 1100.
14, 15 листопада.
Збір о 10.00. біля проїзду No5 Мосфільм зустрічаємось зі знаком "Світлана-Тетяна".
Перерви (багато).
Закінчення: 11 вечора
Оплата кожному глядачеві щодня одразу після зйомки: 900 рублів.
Вип.глядачів: 1100 р. Vip глядачі - прекрасна молодь до 35 років.
Попереднього запису на VIP категорію немає, підбір на місці відповідно до зовнішнього вигляду.
Можливі зміни.
Як дістатися:
Поїздка : м. Київ (Кольцевая), вихід на приміські електрички, праворуч,
до зупинок: автобуси No91, No91к, No119, No17, No34 до зупинки «Мосфільм», (по дорозі: 15-20 хв. )
перейти проїзну частину, тут же буде Бюро пропусків і шлагбаум,
Не доходячи до бар'єру метрів, п'ять з права сторна, заходимо в калитку
і ми йдемо вздовж будівлі до наступного проходу No5, (через нього глядачі завжди заходять на зйомки. )
Зустрічаємось з вами на проході зі знаком "СВЕТЛАН/ТАТЬЯН".
Записатися на зйомку можна одним зручним для вас способом:
Через WhatsApp, Viber або SMS на номер +79165360012:
вказати дату/дати заїзду на зйомку, "ПАРАД" - прізвище, ім'я, вік, телефон, наявність QR-коду)

Комент БГ: Метро "Киевская" в Москве! Понаписують, що перекладач вишибає!