хочу сюди!
 

Юлия

45 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 36-45 років

Замітки з міткою «кримінал»

У кого ліцензія на вбивства в Україні

Я сподіваюсь всі ми позбулись ілюзій, що до реального лиця й мети бандитів при владі, бандит завжди буде діяти бандитськими методами. Нікого не дивує чому убивають бізнесменів та кримінальних авторитетів в Україні, серед білого дня, в офісах, під'їжджаючи на велосипедах, в центрі міст, також дуже цікава географія вбивств навіть 2012 року. Пошукайте новини з запитом "убили кримінально авторитета, чи бізнесмена " також цікава статистика убивств в Україні "адвокатів, журналістів, правозахисників..." але зараз про криміналітет.

Сподіваюсь нікого в Україні вже не потрібно знайомити з поняттями кримінального світу, головне правило це ніхто не має права займатись "безпрєделом" на території, що належить бандформуванню, тільки банда має право на злодіяння на підконтрольній їй території. Безпредельщики місцеву мафію бояться набагато більше любої міліції, а тим паче коли міліція підконтрольна мафії, тож:

1. Чи є банди в Україні здатні займатись вбивствами та розправами над бізнесменами та авторитетами ?

2. Головна банда України може забезпечити безнаказаність та впевненість своїм кілерам ? (про відкритість убивств)

3. Кому не потрібні конкуренти (джерело небезпеки) кримінальні авторитети та непоступливі бізнесмени ?

4. Чому в Донецькій області тепер не убивають або вже нема неугодних бізнесменів та кримінальних авторитетів ?

5. Хто активно зачищає під себе територію України та видає ліцензії на вбивства ?

Деякі резонансні злочини української банди початку 2012 року, на справді їх набагато тисяч раз більше:

У Дніпропетровську застрелили відомого підприємця У Львові застрелили бізнесмена В центрі Запоріжжя розстріляли кримінального авторитета Під Луганськом застрелили кримінального авторитета

У Донецьку серед білого дня розстріляли адвоката


75%, 3 голоси

25%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Банковская сеть криминального авторитета Юрия Иванющенко.

1

У коррупционеров, убийц и спонсоров терроризма есть мощное лобби в высших эшелонах власти.  Еще до того, как на Донбассе прозвучал первый выстрел пророссийских террористов, наспех «переформатированная» Генпрокуратура получила приказ от новых властей найти и привлечь к ответственности убийц Небесной Сотни. Расследование, хотя и с большими пробуксовками, несмотря на палки в колесах, но таки пошло. Никого толком к ответственности  не привлекли и, в общем-то, особого желания не просматривалось.  Но на божий свет начали всплывать весьма и весьма скандальные  истории.
      За полтора года, пока идет следствие, было несколько «сливов» материалов этого дела в информационное пространство. Почти сразу же стало известно, что ключевым источником финансирования «антимайдана» был банк «Союз». Забегая наперед, отметим, что в то время, пока отечественные «пинкертоны» добивались в кабинетах высшего руководства и в судах разрешения на обыски, а затем копались в бумагах, через упомянутый банк и связанные с ним структуры шла бойкая «конвертация» денег, часть из которых оприходывалась на нужды пророссийских террористов Донбасса. Когда запахло жаренным, банк «Союз» принялся срочно банкротить компании и фирмы, через которые «конвертировал» деньги, но вряд ли его отцы-основатели смогут полностью замести следы.

Через цепочку подставных лиц «Союз» контролирует Юрий Иванющенко, известный в криминальных кругах как Юра Енакиевский и как верный товарищ Виктора Януковича.
     Юра Енакиевский, до сих пор контролирующий огромную бизнес-империю, почти никогда напрямую не «светился» в качестве учредителя своих коммерческих структур, оставляя эту почетную миссию нанятым «зиц-председателям» и младшим партнерам. Особенно это касается банковского бизнеса. Поскольку банки группировки Иванющенко – скорее финансовые «пирамиды», высасывающие деньги из наивных вкладчиков и государства, чем классические финансовые учреждения. Одина из ключевых фигур в схемах Иванющенко – финансист Сергей Дядечко.  Именно на него нынче записан печально известный банк «Союз», за которым закрепилась слава крупнейшего конвертационного центра украинской мафии. Но «Союз» - далеко не самая яркая страница в биографии банкира Дядечко.
     Был еще такой «Родовид Банк». Для широкой публики он, вероятно, уже подзабыт, так что стоит напомнить: в этом давно лопнувшем банке проверка насчитала нарушений на 22 млрд грн. Публичным лицом и номинальным владельцем был Александр Шепелев, бывший народный депутат от Партии регионов.  Шепелев уже давно далек от политики, его вот-вот  должны экстрадировать из России в Украину. Здесь его собираются судить по обвинению в организации серии заказных убийств, а также покушения на убийство  Сергея Дядечко.
     По официальной версии теперь уже бывший законодатель отправил к Дядечко киллера за то, что в деле о махинациях в «Родовид Банке» тот перевел все стрелки на Шепелева.  Говорят, что за попыткой убийства стоит владелец «Родовида» - Юра Енакиевский.  А крах банка вызван не столько и не только махинациями в финучреждении, а временным конфликтом между Юрием Иванющенко и «младоолигархами» - Сергеем Арбузовым, Александром Клименко и Сергеем Курченко, которые в интересах Александра Януковича стали «подминать» конвертационные схемы.   Конфликт был настолько серьезен, что Юре Енакиевскому пришлось больше года безвылазно прятаться в Монако. Но это совсем другая история.
     Покушение на Дядечко – это только «цветочки» из криминального досье Шепелева. Самое громкое обвинение – организация похищения и убийства офицера УБОП Романа Ерохина 26 июля 2006 года. Ерохин вплотную приблизился к разоблачению крупных конвертационных центров в Донецке, и поэтому его решили ликвидировать.
     Шепелев ли «заказал» милиционера? А если он, то по своей ли инициативе иди в интересах «старших товарищей»?  Стоит надеяться, что Россия, где банкир осел после устроенного побега из СИЗО, таки выдаст беглого банкира, и мы узнаем очень много нового или не узнаем из-за внезапного сердечного приступа.
     Еще раз подчеркну: «Родовид» на самом деле контролировал Юра Енакиевский.
     «Родовид Банк», до того, как превратился в колоссальную «пирамиду», назывался немножко по-дебильному как для банка – «Персональный компьютер». Основан он был другим младшим партнером Иванющенко – Алексеем Савченко, бывшим сотрудником столичного УБОПа. Ныне Алексей Савченко – народный депутат Украины от Блока Петра Порошенко, заместитель главы комитета Верховной Рады по вопросам бюджета. Не удивляет, нет?  А говорили, что структура "Партии Регионов" ликвидировалась,
а она переименовалась.
     Передав эту контору в надежные руки товарищей, в середине двухтысячных Савченко открывает «Партнер-банк», который с 2006 года известен как «Конверсбанк». Этот банк тесно связан с многоходовой финансовой аферой
     Напомним: «Конверсбанк» до прихода к власти Януковича был неприметной «отмывочной» конторой с донецкой «пропиской». В 2011 году известный в финансовых кругах аферист Рэйнис Тумовс (еще один младший партнер Енакиевского) привел в него российского олигарха Владимира Антонова. Тот вошел в долю, влив в «Конверсбанк» 50 млн евро. А когда у Антонова в следующем году возникли проблемы и он был арестован в Лондоне, донецкие партнеры «кинули» олигарха, даже не моргнув глазом.  Они вместе с десятками миллионов евро Антонова, переоформили банк на Тумовса и переименовали в «Городской коммерческий банк» (CityCommerce Bank). Позже, все ликвидные активы этой конторы  перевели в новосозданный «ПроФин банк», и стали зазывать вкладчиков, обещая нереальные проценты по депозитам (более 20% годовых для лохов, которые не переводятся никогда).
     Не углубляясь в детали, отметим, что по состоянию на апрель 2015 года свита Иванющенко умыкнула через «Конверсбанк» - CityCommerce Bank – «ПроФин банк» более 3 млрд грн. Украдено меньше по  сравнению с аферой «Родовид банка», но суммы фантастические.  Криминальный авторитет Юрий Енакиевский доволен, а также и те, кто ему помогал от одной власти и другой, которая продолжила курс "попередников".  А от кто остался недоволен, то это вкладчики, которых облапошили в воровском государстве и в котором справедливости не найти.
     Отметим, что, как заверяют эксперты финансового рынка, и в случае с «Родовидом», и в случае с «Городским коммерческим» / «ПроФин банком» ключевым звеном в схеме вывода и конвертации денег был банк «Союз».
     Сейчас дело банков-конвентаторов, связанных с Иванющенко, расследуется. Но, увы,  есть основания предполагать, что организаторы масштабных финансовых афер с кровавым следом уйдут от наказания. Тот огромный финансовый пирамидальный пирог, который спекла мафия с отобранных денег у народа, разошелся по "нычкам" избранников, этого же народа.

Кримінальна окупація України

Якщо Ви жінка і люто ненавидите Тимошенко Ю.В., прихильниця   або фанатка  "ВІДНОГО МУЖЧІНИ"   Вам  обов"язково слід переглянути наступні відеоролики. http://www.youtube.com/watch?v=cvk9ZjJMTzA&feature=related       Творцям  цих роликів ВЕЛИКЕ спасибі. Для  "несвідомих" Ви все розставили на свої місця. Робіть висновки співгромадяни. Окреме "СПАСИБІ" Даніличу. Це з його легкої руки "маємо те, що маємо". У цьому контексті  не забуваймо "братню  руку допомоги" простягнуту  нинішньому президентові зрадником  Майдану В.А.Ю. Це  ж за які гроші  треба було продатися? Із свого минулого: Працюючи у  70-х роках  в ОБХСС м. Києва (тепер це УБЕЗ), на запити партійних органів ми інколи  перевіряли  по своїх обліках кандидатів на  отримання  урядових нагород ,  висуванців  до партійних структур    на  наявність матеріалів  кримінального характеру (розкрадання, хабарництво,  зловживання службовим становищем). Якщо у нашому розпорядженні були  матеріали про протиправну діяльність  кандидата і були переконані, що у  недалекому майбутньому  ця особа буде фігурантом у кримінальні справі, будь-які зв"язки не допомагали стати  нагородженим або прийнятим на роботу у партійні органи. У той же час, якщо визначний діяч або чиновник   потрапляв у наше поле зору, ми повинні були отримати дозвіл на притягнення його до кримінальної відповідальності. На превеликій жаль у СРСР діяв принцип, що серед партчиновників, керівників міністерств та відомств, правоохоронних органів   немає злочинців.   Осіб середньої ланки  негайно звільняли з роботи і вони фігурували у кримінальних справах як  колишні партапаратчики, керівники , правоохоронці.  Притягнути до відповідальності Вищих керівників України  було  практично нереально.  Їх просто виганяли з КПРС і відправляли на пенсію.  Так сталося  з заступником міністра  заготівель "Р...".  У наших обліках він був під псевдонімом "Бегемот".  Його хабарництво у 1974-75 р.р. було ретельно задокументоване на фото, відео ( тоді це була велика рідкість) Від однієї структури у м. Києві  він щомісячно отримував 200 крб., 500 крб. до дня народження, перед відпусткою 2000,0 крб. на оздоровлення і щонеділі  набір  м"ясопродуктів у 10 кг.  Начальник УВС  доповів матеріали у ЦК КПУ.  Посадити  у тюрму  "Бегемота" нам не дозволили. Його просто виключили з партії і відправили на пенсію.     У 1974 році нам фактично не дозволили притягнути до відповідальності за хаборі піаніста, зав. кафедрою фортепіано Київської консерваторії Віталія С. -відома особа  у галузі культури. Матеріали щодо хабарника  доповідались у ЦК КПУ.   Їх залишили на неділю для ретельного  вивчення  після чого повернули, люб"язно дозволивши провести слідчі дії.  Обшук у Віталія С. на квартирі став  формальністю. Всі речові докази, у тому числі золоті монети, отримані у якості хабара, були  переховані. Свідки попереджені. Вийшов пшик! Цього слід було чекати.  Через Віталія С.  партійні бонзи  влашотвували своїх нездар до Київської консерваторії. Ось чому  багато десятиліть  наша Консерваторія не  випустила жодного видатного піаністі із світовим  ім"ям.   О от за його колегу  в.о. завідувача кафедри  І.Скринченка, який  брав хабарі не по чину, ніхто не вступився. З дозволу  заступника ген. прокурора України ми затримали "Скриню" на місці злочину під час отримання 1000 крб. - другої  частини хабара   за свою студентку - доньку директора Запорізького цементного заводу "П......а".  Скринченко був засуджений на 4-и роки позбавлення волі.

Відомий гастролер Віктор Зелінгер: його злочини у США й Україні!

Доля любить каламбури. Ось і перша згадка в українському інфопросторі про пригоди героя цієї статті  Віктора Зелінгера, з’явилася на сайті з символічним банером Прєступності.нєт у дописі про нібито затриманого правоохоронцями громадянина США, котрий став жертвою недобросовісних продавців автомобілів та навіть свавілля правоохоронців.

Що там відбувалося насправді, достеменно невідомо. Але, ознайомившись з матеріалами публікації, читач оцінить іронічність появи перших світлин про пригоди цього героя на сайті саме з банером Преступности.нет  https://news.pn/ru/criminal/139410

Федеральне управління з боротьби з наркотиками (DEA) в закритих документах називає Віктора Зелінгера «другою людиною» української мафії в США

Блукаючи теренами нашої прекрасної України, пан Зелінгер залишив по собі неабиякий слід. В мережі під публікаціями про нього можна зустріти ось такі коментарі:

«Злодій і розбійник має сидіти за гратами. Він в Україні у Тернополі безчинствував і гнобив терпіл, заберав машини і збивав з них гроші. В нього ще є брат молодший, такий же відбитий на всю голову дибіл».

У даному матеріалі йтиме розповідь про столичні «гастролі» цього персонажа. Історія знайомства з ним розпочнеться у 2018 році не будь-де, а на бізнес-тренінгу в Києві, де пан Віктор успішно вдавав із себе респектабельного підприємця.

«Наша група на тренінгу складалась з 10 осіб, одним з яких був Зелінгер Віктор Олегович. Попередньо з ним ми знайомі не були, вперше зустрілися на тренінгу. Вказані курси я відвідував до лютого 2019 року. Після завершення тренінгу із деякими учасниками я продовжував підтримувати зв’язок, у тому числі і з Віктором Зелінгером» – йдеться у поясненні Павла К.

Попередній етап шахрайської спецоперації завершився вдало. Зі слів Станіслава Т., котрий як і Павло познайомився із Зелінгером на тренінгу, туди його привела дружина Віктора. А вона цей тренінг відвідувала раніше. Тобто інформацію про тих, хто відвідує далеко не безкоштовний тренінг, Зелінгер мав, як кажуть, з перших вуст своєї дружини. Переконатися в тому, що тут зібрались люди не без грошей і прийшли за знаннями, котрі стануть складовою їх майбутніх успіхів, він вирішив особисто.

Відразу після закінчення курсів тренінгу розпочався другий і основний етап: «Наприкінці лютого 2019 році в одному з ресторанів м. Києва я та інші відвідувачі тренінгів вирішили зустрітися, щоб поспілкуватися між собою. Серед присутніх був Зелінгер Віктор, а також Станіслав Т., який відвідував ті ж курси, однак з іншою групою. Під час цієї зустрічі Віктор пропонував зайнятись комерційною діяльністю, зокрема надавати логістичні послуги перевізникам на території України та інші пропозиції, проте жодна з них так і не була нами реалізована», – пише Павло К.

У Зелінгера як кажуть «язик добре підвішений» і він переконливо роз’яснив «партнерам», чому не вийшло і що вийде наступного разу. А між тим метод «гри на довірі» шахрай задіяв уже під час відвідування курсів. «В процесі тренінгу Вітя попросив зайняти йому 6 тис. грн. на декілька днів, мовляв, оплатити штраф якийсь, гроші віддав через кілька днів, як і обіцяв», – це йдеться у поясненні іншого постраждалого – Станіслава Т.

До Павла К. Зелінгер звернувся з таким проханням уже після зустрічі в ресторані після завершення тренінгу: «Через деякий час, Віктор перетелефонував мені із проханням позичити близько 10 тис. грн., які були йому потрібні для придбання певних речей для дітей, на що я погодився і при зустрічі передав йому кошти. Через 3 дні Віктор мені їх повернув».

І тут саме час зацитувати Остапа Бендера: «Крига скресла, панове присяжні засідателі!»

Завоювавши таким чином довіру, Віктор Зелінгер увімкнув все своє красномовство та винахідливість, пропонуючи різні ідеї швидкого збагачення. Але спочатку він ще раз перевірив, як пізніше виявилось, головну жертву свого шахрайства – Павла К. Ось що про це розповідає сам Павло: «На початку березня 2019 року разом із Станіславом Т. та Захаром Н. приїжджали декілька разів до лікарні, щоб провідати Віктора. Під час чергового відвідування лікарні Віктор попросив у мене близько 2 тис. доларів США на лікування, обіцяючи при першій нагоді повернути вказані кошти. Перейнявшись його проблемою, я вирішив допомогти та передав йому зазначені кошти»

Звичайно ж ті 2 тис. доларів Павлу Зелінгер так і не повернув, але це було саме тим гачком, яким він міцно ухопив жертву. Буквально через декілька днів, після передачі коштів у лікарні, Зелінгер зателефонував Павлові К. і запропонував зустрітися та обговорити його ідею як можна заробити кошти.

«Вітьок» Зелінгер разом зі своїми американськими корешами

Під час зустрічі він запропонував купити автомобіль марки Tesla у США. Мовляв, там багато знайомих, які посприяють доставити авто в Україну, потім належним чином оформити та перепродати з націнкою, після чого поділити зароблені кошти.

«Для купівлі Тесли потрібно було $25 тисяч, частину з яких він знайде особисто, але ще не вистачає $17 тисяч, які потрібно буде знайти мені, якщо я пристану на його пропозицію. Не маючи ніяких сумнівів щодо щирості намірів Віктора та усвідомлюючи, що він дійсно проживав у США, як я попередньо чув від нього багато разів, я погодився. При цьому Віктор показав мені на телефоні сайти, де такі авто продаються на аукціонах та зателефонував якомусь чоловікові. Той в телефонній розмові підтвердив йому, що може допомогти із придбання та доставкою автомобіля», – повідомив своїм слідчим Павло К.

Таким чином, шахрайська схема Зелінгера була запущена на повну потужність.

Під час передачі грошей Зелінгер скинув Павлові на телефон фото Тесли, яку мали купити. А для більшої переконливості сказав, що домовився, аби саме цей автомобіль не виставляли на аукціон. Іще через кілька днів Павло, переглядаючи ряд сайтів про аукціони з авто із США, побачив, що саме той автомобіль, який показував Віктор, продається. Зелінгер знову заспокоїв клієнта і пообіцяв, що з’ясує це питання.

І пішло-поїхало! Раніше заготовлені брехливі відповіді Зелінгера – «чоловік, який продав автомобіль в США нас обманув, взяв кошти і пропав, але його друзі вирішать з ним питання та повернуть гроші» – змінювалися іншою брехнею. Мовляв, чоловік, який нібито ці кошти отримував, виявився наркоманом і зараз перебуває у в’язниці, тому повернути борг не вдасться.

Не даючи своїм клієнтам впасти у песимістичний настрій, Зелінгер підтримував Павла К. і Стаса Т. (котрий також встиг довіритись шахраю на $5 тисяч) новими ідеями. І вже через десяток днів, у «середині березня 2019 року, Віктор запропонував мені та Станіславу Т. зустрітися на вул. Інститутській, навпроти будинку, де він проживав і знову запропонував заробити кошти».

Ідея полягала у тому, щоб здійснити приватизацію підвального приміщення №74-А за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 15/5 загальною площею 116,9 кв. м. Після приватизації на визначену особу, приміщення можна буде продати та поділити між всіма зароблені кошти – пропорційно від кількості вкладених коштів. Домовились, що приміщення буде приватизовуватись на ім’я Павла К.

Із приватизацією приміщення, зі слів Зелінгера, йому повинен був допомогти депутат Бондаренко О.В., який сам йому це запропонував.

«Віктор запевняв, що усе буде абсолютно законно та що в ОСББ «Парламент» є певна заборгованість перед депутатом згідно з рішенням суду тому складнощів із приватизацією об’єкту нерухомості не буде. Крім того, у депутата є знайомі люди, які без проблем зможуть зробити усі необхідні технічні документи на зазначене приміщення, лише потрібно для цього зібрати певні кошти. Бондаренко О.В., зі слів Віктора, проживає у цьому ж будинку по вул. Інститутській, 15/5 на останньому поверсі та зацікавлений у приватизації», – каже Павло К.

Тут шахрай як заправський шулер з’єднав «коня и трепетную лань». І справді, є нардеп від партії «Слуга народу» Олег Володимирович Бондаренко і є Олег Вікторович Бондаренко, котрий дійсно пов’язаний з ОСББ «Парламент».

Згодом Зелінгер повідомив, що у людини, яка мала підготувати документи для приватизації підвалу в будинку в центрі Києва виникли проблеми, мовляв, у країні змінилась влада і не має змоги виконати дані зобов’язання. Словом, зібрані гроші пропали, але він спробує знайти інших людей, які зможуть допомогти з оформленням приміщення та виготовленням відповідних документів, але їм також потрібно буде передати кошти в розмірі 20 000 доларів США.

«Віктор запевняв мене та Станіслава, що все буде добре. Але цього разу він сказав, що документи на приміщення планує оформити на свою тещу Шинкаренко С.М. і вже в подальшому будемо продавати від її імені», – продовжив Павло. – Віктор постійно переконував, що нам для досягнення мети не вистачає зовсім трохи, тож не варто зупинятися ні фінішній прямій. При цьому ми домовились, що приміщення буде приватизовуватись на моє ім’я. Я та Станіслав погодились і пообіцяли знайти відповідні кошти».

Не будемо вже зупинятися в подробицях на тому, як збиралися кошти Павлом К. і Стасом Т. Врешті-решт Зелінгер заборгував перед першим з них на 65 тисяч доларів, а другому винен більше $5 тисяч.

Отримавши від «клієнтів» з курсу тренінгу 70 тисяч доларів, Зелінгер приступив до завершального етапу спецоперації «кидок на довірі». У листопаді 2019 року Віктор уже почав диктувати свої умови. До речі, спочатку він планував оформити підвал на свою дружину Ірину, однак потім сказав, що не виходить, оскільки наразі триває якийсь судовий спір щодо приватизації цього приміщення, однак у чому він полягав та у якій саме інстанції здійснюється судовий розгляд він не конкретизував. Однак, як виявилось згодом, тут була зовсім інша причина, але про це йтиметься пізніше.

Станіслав Т. розповів інші цікаві речі про останній етап «співробітництва» з «гравцем на довірі» Віктором Зелінгером

«Історія з підвалом почалася десь у кінці весни і весь час це тягнулося, аж поки у середині листопада 2019 року Вітя нам не прислав фото витягу з реєстру на підвал, мовляв, все доробили і можна продавати. Цього ж дня я поїхав до нього. Вітя показав витяг і сказав: давайте займатися продажем. Наступного дня я поїхав на один місяць до Німеччини і звідти віддалено почав розміщувати об’яви на продаж підвалу, Павло також цим займався. У січні 2020-го я покликав ріелтора, який приїхав, все пофоткав, виставив на сайти, почав активно продавати. Потім ще запропонував знайомому допомогти продати підвал, він знайшов людей, які згодні були купити. Я їм скинув документи, люди перевірили, виявилось, приміщення вже було під арештом. Я почав дзвонити Віті, питати, в чому справа? Вітя сказав, що знав про це і, мовляв, намагався вирішити питання з арештом. Після цього Вітя почав зникати, рідко брати слухавку, не приїжджав на зустрічі. Потім Вітя поміняв номер телефону і зник.

31.08.2021 року я випадково на сайті з продажу нерухомості знайшов оголошення про продаж того ж підвалу. Подзвонив ріелторці за вказаним номером телефону, вона домовилась про нашу з Павлом зустріч із власником через пару днів. Як виявилося, це було оголошення від Віті через ріелтора. А головне, що на цю зустріч з’явився Вітя власною персоною! Він був дуже здивований і почав нести нісенітницю про те, що це не те приміщення і т.д. Ріелторка пішла далі у своїх справах, а ми залишились і почали запитувати у Віті: як новим власником приміщення стала людина, яка робила техпаспорт на приміщення? Коли він віддасть гроші? І ставили інші незручні для нього питання, на які Вітя придумував нові нісенітниці. Словом, ми так і пішли без відповідей».

Журналісти видання отримали інформацію, що підвальне приміщення, про яке написано вище і котре, фактично, стало об’єктом злочину, на даний час зареєстровано на родичку (тещу) співробітника столичної прокуратури. Наразі ми перевіряємо дані відомості і, якщо знайдемо їм підтвердження, обов’язково опублікуємо у наступних матеріалах.

Далі Станіслав Т. розповідає: «Що цікаво, за час, поки ми з Павлом шукали гроші та періодично привозили Віті, він зіграв весілля у недешевому ресторані, кілька разів їздив до рашки, купляв своїй жінці прикраси та дорогі парфуми, яка виставляла їх в Інстаграмі.

Всі кошти ми передавали йому без будь-яких розписок, тобто на повній довірі цій людині.

Мало того, поки вирішувались питання з підвалом, Вітя запитав в мене, чи є знайомі, котрі роблять ремонти? Я познайомив його з Толіком, який зробив йому ремонт на дачі, на КМ «Балатон»  це Нові Петрівці, але Вітя і його «кинув» на гроші, не заплативши за ремонт 3000 доларів. Вітя сказав Толік, що це не його дача, а його дружини, а Ірина категорично повідомила: ти домовлявся з Вітею  з ним і вирішуй питання. Словом, як кажуть у народі: «технічно сплавили».

Віктор Зелінгер розумів, що своїм «бізнесом» він «ходить на вістрі леза», тому переписував на свою матір або законну дружину більшість свого майна. Але Ірина, з якою Віктор справив весілля за кошти довірливих компаньйонів, померла від раку. Проте є підстави припускати, що після смерті дружини Ірини Віктору довелось переписати незаконно набуте майно на тещу, яка знала, звідки беруться всі його статки і котра зараз, подейкують, вирішила взяти опіку над своїми онуками, дітьми Ірини та Віктора. Наразі журналісти видання збирають докази на підтвердження чи спростування тих обставин, що частина незаконно набутого майна була оформлена Віктором Зелінгером на свою тещу, матір своєї померлої дружини. Підставою для таких підозр, окрім іншого, став той факт, що приміщення по вул. Інститутській, про яке розповідалося вище, деякий час було оформлено саме на тещу Зелінгера.

Але, за словами Стаса Т., потім вони з Павлом К. дізнались ще про одну махінацію Віті. Він запропонував одеситу Андрію, з яким також познайомились на тренінгу, доробити документи на якусь квартиру в Одесі та продати й заробити.

Зелінгер під час невдалої махінації з автомобілями в Одесі

Андрій погодився і разом зі своїм товаришем віддали Віті 10 тисяч доларів. Згодом у них почались такі ж історії, як у Павла зі Стасом із підвалом. Зелінгер теж перестав брати телефон від Андрія. Це відбувалось в той самий час, коли йшла історія з підвалом.

Втім, схоже, що потерпілих від «гри на довірі» Віктора Зелінгера по Україні виявиться ще чимало…

Потерпілі звернулися до правоохоронних органів із заявами про вчинення щодо них шахрайських дій.

Та поки українські правоохоронці нехтують своїми обов’язками щодо розслідування злочинів Віктора Зелінгера (можливо, саме через зацікавленість у цій справі невстановлених поки співробітників столичної прокуратури), правоохоронні органи США спрацювали більш рішуче та дієво.

From Switzerland with love (Зі Швейцарії з любов’ю)

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, Віктор Зелінгер покинув територію України і, як згодом стало відомо, влаштувався у Швейцарії.

А відомо це стало після того, як 21 серпня 2022 року Міністерство юстиції США отримало дозвіл на екстрадицію Віктора Зелінгера, котрому інкримінують вчинення особливо тяжких злочинів на території Сполучених Штатів. Невдовзі після надання дозволу, Маршальська служба США здійснила арешт та екстрадицію.

Ресторан «Пальміра», у будинку якого знаходився один із підконтрольних ОЗУ підпільних гральних будинків

Обвинувачення висунуті Прокуратурою шокують:

Зелінгер звинувачується в рекеті, змові з метою рекету, підпалі, змові з підпалами, незаконних азартних іграх, змові з незаконними азартними іграми, здирницькому зборі кредиту і за двома пунктами звинувачення в змові з метою здирництва з метою вимагання збору кредиту.

Прізвище Зелінгера в епізоді з підпалом не називалося, але зараз доставленого до Нью-Йорка із Швейцарії Вітька називають «безжальним ватажком жорстокого злочинного синдикату, який діяв у Брукліні з очевидною безкарністю, включаючи підпал, який погрожував мирним громадянам та пожежникам»

У разі визнання винним, Зелінгеру загрожує обов’язкове мінімальне покарання у вигляді семи років позбавлення волі та максимальне ув’язнення терміном до 40 років за кожним з пунктів обвинувачення у підпалах; максимум 20 років позбавлення волі по кожному з пунктів звинувачення у рекеті та здирстві; і максимум п’ять років позбавлення волі щодо кожного пункту звинувачення в азартних іграх.

Джерело: https://www.justice.gov/usao-edny/pr/leader-brooklyn-based-eastern-european-organized-crime-syndicate-extradited-switzerland

Розкішний мотоцикл – подарунок Пельменю від «братви» на день народження (Зелінгер у центрі фото)

Також в прокуратурі США зазначають, що десять інших обвинувачених, котрі є співучасниками злочинів, вчинення яких інкримінують Зелінгеру, або визнали себе винними в рекеті та пов’язаних з ним злочинах, або були засуджені в суді.

А от чи зможуть вітчизняні правоохоронці не менш ефективно розслідувати злочини Віктора Зелінгера на території України, відшукати незаконно набуте майно та відшкодувати численним потерпілим збитки, завдані злочинами цієї людини?

І не менш важливе питання: чи захочуть правоохоронні органи це робити? Адже не викликає сумніву те, що вчинити таку кількість афер та інших злочинів і залишитися при цьому безкарним, не можливо без допомоги «згори». Та й той факт, що ця людина вчиняла злочини на території нашої країни, будучи в міжнародному розшуку доволі красномовно говорить про те, що в Україні не особливо зацікавленні в чесному розслідуванні.

Наразі за заявами Павла К. т Станіслава Т. відкрито кримінальне провадження, за ходом якого журналісти нашого видання будуть спостерігати та повідомляти читачів.

А починалося все під банером Прєступності.нєт…

The Еconomist: Не переходь дорогу Віктору

Арешт колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко 5 серпня був цілком передбачуваним, та все ж він став неприємним сюрпризом. Він був передбачуваним не через те, що вона щось зробила або не зробила, а через те, якою людиною є президент України Віктор Янукович: жорсткою, мстивою, яка керується кодексом поведінки кримінального світу. Він став сюрпризом, тому що Янукович – прагматична людина, а арешт його найбільшого політичного ворога принесе йому більше лиха, ніж користі.

Переслідування Тимошенко режимом розпочалось майже одразу після того, як вона програла (із дуже незначним відривом) на минулорічних президентських виборах. По-перше, Янукович найняв іноземних детективів та адвокатів, які мали накопати на неї якійсь бруд. Але їм це не вдалось. Тому у травні прокуратура звинуватила Тимошенко у перевищенні посадових повноважень при підписанні газової угоди з Росією в 2009 році.

Результат цього виявися дуже незвичним, адже це викликало гнів як у Росії, так і у Європейського Союзу. Росія сприйняла ці звинувачення як непряму атаку на свого прем’єр-міністра Володимира Путіна, який підписав цю угоду з Тимошенко. ЄС був незадоволений, тому що він отримав вигоду від цієї угоди, яка поклала краї суперечці, що змусила замерзати частину континенту. 

Формальною причиною арешту Тимошенко минулого тижня була «неповага до суду». Але насправді, як зазначає більшість спостерігачів, це була неповага до самого Януковича та його людей, які кинули її за ґрати. Тимошенко використала судовий процес, щоб перетворити свідків обвинувачення на посміховисько. Коли чинний прем’єр-міністр України Микола Азаров відмовився задовольнити її вимоги про те, щоб він давав свідчення українською, а не російською, вона попросила перекладача. Високопосадовцям вона ставила запитання про їхні сімейні бізнесові інтереси та причетність до газового посередника РосУкрЕнерго. 

У разі визнання винною, що здається все більш вірогідним, Тимошенко загрожує до 10 років в’язниці. Її можуть амністувати або зменшити їй термін. Але обвинувальний вирок не дасть їй конкурувати на виборах з Януковичем, під час яких вона, безумовно, висміюватиме його кримінальне минуле та безглузді висловлювання, яких він так часто припускається.

Але, зводячи рахунки, Янукович може завдати серйозної шкоди самому собі. За даними опитувань, Тимошенко, яка сама – далеко не янгол, і якій не довіряє багато українців, не становить серйозної загрози Януковичу. Але вони також припускають, що Янукович може програти вибори іншому опоненту, скажімо, Арсенію Яценюку, колишньому голові Національного банку та колишньому спікеру парламенту. За словами редактора тижневика «Дзеркало тижня» Юлії Мостової, посадивши Тимошенко за ґрати, Янукович втратив корисного спаринг-партнера та об’єднав роз’єднану опозицію.

Фото Тимошенко, яку виводять із зали суду, та озброєних бійців спецпідрозділів, які розганяють невеликі протести під будівлею суду, підтвердили найгірші страхи багатьох людей щодо Януковича. Кинувши Тимошенко за ґрати ще до завершення суду, він перетнув межу. І в цьому він подібний до Володимира Путіна під час його першого президентського терміну в Росії, коли він у 2003 році вирішив заарештувати нафтового магната Михайла Ходорковського. 

Різниця в тому, що Путін знав, що він робить. Янукович же, здається, перейшов Рубікон, навіть не помітивши цього. Та все ж, в Україні, як і в Росії, проблема таких актів розплати полягає в тому, що вони роблять мирну передачу влади від одного лідера до іншого набагато менш вірогідною.

The Еconomist

Путин создал в Украине систему управляемого криминала.



Об этом пишет в «Фейсбуке» российский юрист и правозащитник Юрий Шулипа, недавно получивший украинское гражданство.
Современная Россия является во всем мире главным экспортером политической, управленческой и социальной коррупции, произвола, бандитизма, сепаратизма и терроризма. Под 16 летним диктатом Путина и членов его хунты, в ходе их насильственного и преступного удержания власти, Россия превратилась в криминально -террористическое государственное образование.
После Молдовы и Грузии, Украина стала третьей страной --жертвой российской военной преступной агрессии, целью которой является привязать Украину к своей системе.
Исходя из этого, важно понимать, что российская преступная военная агрессия против Украины и других стран будет продолжаться ровно до тех пор, пока Путин и его хунта не будут нейтрализованы либо до распада России из-за падения цен на нефть, внешнеполитического санкционного сдерживания, внутренних экономических проблем и истощения ресурсов.
Путин и его хунта будут вредить Украине до последнего своего дыхания, в том числе использовать свою пятую колонну, чтобы развалить Украину.
И если на информационном, военном и экономическом фронтах, Россия уже потерпела стратегическое поражение, то теперь путинская хунта сосредоточила свои усилия на создании в Украине системы управляемого процесса для уничтожения Украины изнутри. И как мы видим, этот процесс успешно продолжается.

После распада СССР, на протяжении всех лет формальной независимости, Украина фактически находилась под внешним управлением со стороны России. Практически все украинские президенты, в той или иной степени, обслуживали интересы России. Причем, эти «интересы» были весьма далекими от законности и по своей сути противоречили национальным интересам Украины.
Пик совершенства системы управляемого криминала в Украине достиг в период нахождения во власти на должности главы государства Януковича и его продолжателя – Порошенко.
Сотрудники управления внешней политики администрации президента России под Руководством Путина, как непосредственно, так и через российские спецслужбы, внедряли в Украине пророссийский режим -- коррупционные и откровенно криминальные методы государственного управления.
И этот режим в Украине тормозит исполнение закона «О люстрации», а это означает пребывание на многих ключевых должностях законодательной, исполнительной и судебной властей лиц, которые находились во власти в период правления Януковича.
Эта система называется системой управляемого криминала потому, что любые преступления, связанные с преступной деятельностью продажных граждан Украины против своей страны, инициируются и управляются из Москвы либо напрямую из ГРУ ГШ ВС, или ФСБ.
Система управляемого криминала состоит из целой сети агентов путинского влияния. Таковыми в Украине являются: еще находящиеся во власти представители бывшей Партии регионов; не прошедшие люстрацию чиновники; представители пророссийских общественных и религиозных объединений («благотворительных» фондов) и политических сил, например, так называемый «оппозиционный блок» и другие, а также пророссийские публицисты и блогеры.

Стоит отметить, что между многими бывшими регионалами, чиновниками времен Януковича, членами Украинской православной церкви Московского патриархата (далее - УПЦ МП) и прочими представителями путинской пятой колонны, сложились достаточно тесные «рабочие» отношения с сотрудниками российских спецслужб, а так же с путинскими фондами, осуществляющие политический и управленческий подкуп граждан Украины.
Вот почему все бывшие чиновники времен Януковича должны быть отправлены в отставку.
Основной удар России в этом направлении будет направлен на южные и юго-восточные регионы Украины, где преимущественно проживает русскоязычное население.
Основные субъекты путинского влияния, это главы районных администраций, депутаты Верховной Рады и районных собраний, мэры городов, а также УПЦ МП и даже члены правительства и президент.
Преступная путинская Россия, через свои фонды, выплачивает им значительные средства, за лояльность путинскому режиму.
Продажным украинским чиновникам, Россия из своего бюджета платит за их бездействие. За то, чтобы они просто сидели на своих должностях и тихо притормаживали. В общем, за то, чтобы они по мере их возможностей саботировали курс Украины на вступление в НАТО и в Евросоюз.
Кроме того, оккупанты намерены усилить антиукраинскую и антигосударственную диверсионную деятельность через УПЦ МП и путинские бандформирования. Поэтому весьма вероятна активизация диверсионно -террористических групп, увеличение числа преступлений.
Сейчас путинская хунта направляет все усилия для того, чтобы подорвать Украину изнутри. За 16 лет нахождения во власти, Путин достаточно умело научился экспортировать политическую коррупцию, агентуру и бандитизм.
Как предотвратить создание в Украине системы управляемого криминала?
Для решения этой проблемы требуются активные действия всех.


Врятував людину від пожежі і попав до в'язниці! ДОПОМОЖІТЬ!


help
Події відбувались в Черняхівському районі Житомирської області. 26
лютого 2008 року мій батько, Калетинець Сергій Антонович повертався
лісовою дорогою від свого будинку в с. Славів, до будинку цивільної
дружини в сусіднє село Селянщина. Виїхав кінною повозкою о 18 годині.
Виїжджаючи на край лісу помітив, що горить трава. Під’їхав ближче і
побачив, що у вогні знаходиться людина. Сутеніло. Але він впізнав
сусіда - Хом'якова Андрія Юрійовича, витягнув з вогню, поклав на
ділянку землі, не охоплену полум'ям, потім почав гасити траву, що
горіла. Подув вітер, вогонь перекинувся далі, кінь злякався і почав
тікати. Наздогнавши коня, він повернувся на місце подій. Під’їхав
лісник, пізніше його помічник - Сидорчук Володимир Юрійович, разом
загасили пожежу. Батько в 18. 40 повернувся додому, потерпілого
відвезли в опіковий центр. Через тиждень Хом’яков помер. А через місяць
проти мого батька відкривається кримінальна справа. Майже рік йшло
судове та досудове слідство, яке так і не встановило, як потрапив
Хом'яков на місце подій, як провів день. Чому його знайомий віз
підводою, а потім скинув в темному лісі, в протилежному напрямку від
дому.
Все звинувачення базується на показах лісника тому, що він
розповідав знайомим, дзвонив їм. Не зрозуміло, чому робочі, які
працювали в лісі, приховали той факт, що Хом'яков був в нетверезому
стані, що вони розпилювали крадені лісоматеріали, що там виникла бійка.
Працівники міліції в присутності понятих знайшли на місці подій
запальничку. Сусіди впізнали в знайденій запальничці ту, яка належала
Хом'якову. Проте цей факт не був взятий до уваги.
Суд взяв до
сумніву покази лікарів Житомирського опікового, які лікували Хом'якова
А. Ю. і показали на суді, що з розповідей потерпілого того дня, коли
відбулася подія, він з друзями цілий день був в лісі, розпивали спиртні
напої, "дурачились", потім він заснув і не пам'ятає, як опинився в
лікарні. Ні на кого, хто винен в тому, що він обгорів, Хом'яков не
вказував.
Ні на судовому, ні на досудовому слідств не вдалося
довести мотиви, через які мій батько міг би завдати шкоду здоров'ю
Хом'якова.
Не дивлячись на те, що Хом'яков постійно зловживав
спиртними напоями, постійно бив свою дружину, яка померла від побоїв на
вулиці, залишивши сиротами трьох синів, які зараз виховуються в бабусі
в м. Житомир, не прийшов навіть на похорон, Калетинець жалів його,
купував йому цигарки, давав продукти, позичав коня, намагався знайти
пояснення в поведінці сусіда, переконував, що коли Хом'яков
працевлаштується та вилікується, змінить свою поведінку.
Та справа
проти батька була порушена. У вироку було написано: Калетинець С. наніс
тупим предметом (можливо поліном) удар в потилицю потерпілого. Як
експертиза, так і експерти підтверджують на суді: будь-яких ушкоджень в
потиличній частині голови не виявлено, як і не знайденого тупого
предмета.
Все звинувачення побудовано на показах однієї
зацікавлено особи - лісника, і на здогадах слідства. Заяви, прохання
адвоката на проведення додаткових експертиз, дослідування судом взяті
до уваги не були.
Апеляційний обласний Житомирський суд виніс
дивний вирок моєму батьку - 14 років позбавлення волі. За що? За те, що
він хотів врятувати людину, чи може за те, що він громадянин Росії
вирішив жити в селі на території України, де народився і виріс, де
працював трактористом, де знаходиться могила його батьків. А може тому,
що його цивільна дружина місцевий сільський голова і хтось дуже рветься
до влади, і сфабрикували справу, щоб хоч якимось чином принизити її.
Дякуючи
богу, Верховний суд України уважно розглянув апеляційну скаргу
захисника мого батька на вирок Житомирського апеляційного суду та
прийняв рішення 12 березня 3009 року, цитую:
«Заслухавши доповідача,
пояснення адвоката Сидорчука М. В., який підтримав свою касаційну
скаргу, думку прокурора про скасування вироку і направлення справи на
новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційної скарги, колегія вважає, що вона підлягає частковому
задоволенню».
Як убачається з вироку, суд визнав встановленим те,
що Калетинець С. А. з метою умисного вбивства Хом’якова А. Ю. зі
значною силою завдав останньому численних ударів ногами по тулубу та
голові і, крім того, обклав його сухою травою та підпалив, чим
спричинив особливий біль та страждання.
Висновки суду про
доведеність винності Калетинця С. А. у вчиненні зазначеного злочину
щодо Хом’якова А. Ю. ґрунтуються на показаннях свідка Лисюка М. М. про
те, що Калетинець С. А. підпалював ліс, бив ногою по голові Хом’якова
А. Ю. та говорив, що «його треба допалити та сховати». При цьому суд у
вироку зазначив, що він вірить показанням даного свідка, оскільки вони
є послідовними та логічними і узгоджуються із сукупністю інших доказів,
досліджених судом.
Проте такі висновки суду не відповідають
фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, дослідженими
в судовому засіданні та містять істотні суперечності.
На судовому
слідстві і в судовому засіданні Калетинець С. А. свою вину не визнав і
пояснив, що потерпілого він побачив лежачим на землі в полум’ї і
намагався йому допомогти, ударів йому не завдавав і не підпалював.
Вважає, що свідок Лисюк його обмовив із-за неприязних стосунків із його
співмешканкою Клабан А. Г., яка є головою Селянщинської сільської ради.

Свідок Лисюк М. М на досудовому слідстві та в судовому засіданні
щодо обставин побиття потерпілого та його підпалення давав суперечливі
показання (т. 1 а. с. 37, т 2 а. с. 164 зв. ).
У вироку судом
зазначено, що Калетинець С. А. заподіяв потерпілому численні удари
ногами по голові та тулубу. Проте, із показань свідка Лисюка М. М.
вбачається, що в його присутності Калетинець С. А. завдав потерпілому
1-2 удари по голові. За яких обставин була заподіяна решта ударів,
судом не встановлено, а допитані інші свідки з цього приводу пояснень
не давали.
Згідно з висновком експерта №462 (т. 1 а. с. 204)
заподіяні потерпілому тілесні ушкодження не знаходяться в прямому
причинному зв’язку зі смертю, а безпосередньою причиною смерті двобічна
застійна пневмонія. Проте у вироку суду (стор. 10) зазначено, що
вказані тілесні ушкодження знаходяться в причинному зв’язку зі смертю
Хом’якова А. Ю.
Допитаний у судовому засіданні експерт Короткевич
Л. В. пояснив, що смерть потерпілого настала в результаті комбінованої
травми (т. 3 а. с. 39).
Таким чином судом не було з достовірністю встановлено причину смерті потерпілого Хом’якова.
Суд критично оцінив показання свідків Нікітенка Б. М. та Ковалевського
С. В. про те, що зі слів потерпілого вони дізналися, що останній
отримав опіки після вживання алкогольних напоїв та сну біля вогнища,
оскільки їх спілкування з хворим обмежувалось 1-2 хвилинами на день.
Такий висновок суду є безпідставним, оскільки тривалість розмови
зазначених свідків з потерпілим не свідчить про її зміст, а судом не
дано оцінки чому свідки давали такі показання. Крім того, судом не був
допитаний свідок Гараєв Б. І., який, на думку захисту, міг пояснити
причину отримання тілесних ушкоджень потерпілим.
Оскільки під час
розгляду справи судом першої інстанції залишилися недослідженими такі
обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного
вирішення справи, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа
– направленню на новий судовий розгляд.
При новому судовому
розгляді необхідно усунути недоліки, зазначені в даній ухвалі, більш
повно з’ясувати обставини справи, дослідити докази для підтвердження чи
спростування показань засудженого. У залежності від встановленого
прийняти відповідне рішення.
Всі інші доводи, викладені в касаційній скарзі адвоката, можуть бути перевірені судом при новому розгляді справи.
Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу адвоката Сидорчука М. В. задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2008 року
щодо засудженого Калетинця Сергія Антоновича скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Судді: Селівон О. Ф. , Лавренюк М. Ю. Заголдний В. В.
23 травня почались нові судові слухання по справі мого батька. Проте з
незрозумілих нікому причин слухання перенеслись на три місяці, і
чергове судове засідання відбудеться 28 вересня цього року. Побачення,
переписку з дружиною та рідними суд не дозволяє. Як я дізнався через
адвоката, стан здоров’я батька значно погіршився: через неповноцінне
харчування в батька хвора печінка, шлунок; через перенесені переживання
та приниження – ішемічна хвороба серця. Майже всі клопотання,
висловлені адвокатом Сидорчуком М. В. як на досудовому слідстві так і
на судових розглядах, не беруться судом до уваги та не задовольняються.
Батько з слідчого ізолятору неодноразово надсилав звернення в
посольство Росії в Україні, до представника Верховної Ради по захисту
прав людини, депутатів Верховної Ради України, проте жодної відповіді
не отримав.
Надіюсь на те, що хтось відгукнеться, і не залишиться
байдужим до нашої біди, допоможете повернути чоловіка до дружини,
батька до дітей, до хліборобської праці.

З повагою Дмитрій Калетинець. Росія. Мегіон Тюменської області.

Номер телефону жінки, з якою мій батько проживає в цивільному шлюбі,
Клабан Антоніни Георгіївни:
+38 096 538 04 86 (моб.)
Також статья присутня ось тут "Врятував і сів за грати!"

Собачнику винесли вирок за погрози пістолетом на зауваження

У Львові собачник був засуджений за те шо агресивно реагував на зауваження відвідувача парку щодо вигулу собаки.


Собачник направив на львів’янина пневматичний пістолет та заявляв, що пристрелить його.

Шевченківський районний суд Львова виніс вирок солдату Ігорю К., який погрожував вбивством львів’янину через зауваження щодо вигулу собаки у Замарстинівському парку. Ігор К. направив на чоловіка пневматичний пістолет та заявляв, що пристрелить його.

Суд визнав військового винним у хуліганстві та призначив покарання – тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців два роки.

Як вказано у вироку суду, який винесли у жовтні 2023 року, випадок трапився 23 липня у Замарстинівському парку. Військовий Ігор К. почав агресивно реагувати на зауваження відвідувача парку щодо вигулу собаки, нецензурно висловлювався та вдарив чоловіка у обличчя.

Потерпілий був в парку зі своєю мамою, нападник пішов слідом за ними, дістав з рюкзака пістолет, скерував його у бік львів’янина та сказав: «Я тебе пристрелю». Після погроз матір потерпілого зателефонувала у поліцію.

Щодо військового Ігоря К. зі Львова порушили кримінальну справу за фактом вчинення ним хуліганства. Слідчі встановили, що пістолет був пневматичним.

Під час досудового розслідування солдат визнав свою провину. Потерпілий на судове засідання не з’явився, але не заперечував проти застосування до Ігоря К. покарання, «нижчого від нижчої межі».

Додамо, що у вересні 2023 року Ігоря К. судили у Одеській області через відмову виконати наказ командира щодо наступу на одному з напрямків. Тоді йому призначили покарання – тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців протягом року.

Справу щодо хуліганства військового розглянув суддя Юрій Донченко, який дослідив усі матеріали справи та призначив Ігорю К. покарання – тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців два роки, врахувавши вирок суду з Одещини. На вирок ще може бути подана апеляція.

Великі злочини маленького містечка


Як украсти мільйони і уникнути відповідальності



Донедавна маленьке затишне містечко Шпола, що на Черкащині, було відоме широкому загалу лише як географічний центр України. Але у 2022 році воно прогриміло на всю країну як епіцентр масштабної фінансової афери з сотнями потерпілих та сумою завданих збитків у мільйони доларів. Але про все по порядку.

З 2002 року в місті Шпола діяла Кредитна спілка «Гарантія» (код ЄДРПОУ 26157087). В даній спілці приймалися вклади від населення під доволі високі відсотки, а також спілкою здійснювалося кредитування фізичних осіб. «Гарантія» працювала на території району понад 20 років, і до кінця 2022 року жодних проблем із виплатою коштів вкладникам за весь період її діяльності не було. Офісне приміщення спілки знаходиться в приміщенні районної ради за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, м. Шпола, вул. Лозуватська, буд. 60. При цьому, вкладниками спілки була досить велика кількість місцевого населення, у тому числі чиновники, їх родичі та звичайні місцеві жителі. А враховуючи те, що саме містечко має менше 20 000 населення, то сміливо можна стверджувати, що практично всі вкладники, були особисто знайомі із керівництвом спілки, а багатьох навіть пов’язували з очільниками спілки доволі дружні відносини.

Крім того, депозитні вклади у гривні, приймались під досить високі відсотки, які не знизились і після початку збройної агресії рф відносно нашої держави.

Та в кінці 2022 року відбулися зміни в керівництві «Гарантії» і 02.09.2022 року на посаду Голови спілки замість Берестового Григорія Івановича було призначено заступника голови правління Коваленко Оксану Олександрівну (див. фото вгорі). Дивний збіг обставин, який судячи з усього не є випадковим.

Оксана Коваленко почала приймати від фізичних осіб вклади в іноземній валюті під досить привабливий відсоток, котрий значно перевищував середній ринковий. Це само по собі викликає подив, але відмінна 20-річна репутація «Гарантії» нівелювала сумніви інвесторів.

І невдовзі стався «вибух». Наразі достеменно відомо, що з жовтня місяця 2022 року, працівники кредитної спілка «Гарантія», почали із затримкою видавати кошти своїм вкладникам, а в лютому 2023 року, виплати припинились взагалі.

Різні джерела називають кілька варіантів сум грошових коштів, на які ошукали вкладників. Офіційні джерела інформації повідомляють про суму в понад 2 мільйони доларів США, також у ЗМІ фігурує сума в 5 мільйонів доларів США, за нашою ж інформацією ця сума є близькою до 10 мільйонів доларів США.

Вказана подія не залишилась поза увагою місцевих ЗМІ та правоохоронних органів, до яких майже кожного дня звертаються із заявами потерпілі. Не зважаючи на суспільний резонанс навколо цієї ситуації та те, що правоохоронці понад місяць розслідують відповідне кримінальне провадження, у цій історії залишається досить «білих плям» та питань, відповіді на які хотіли б дізнатися ошукані вкладники.

Під час власного журналістського розслідування, ми спробували розібратися та проаналізувати уже відомі широкому загалу факти, а також звернути увагу на ті моменти, котрі потребують перевірки та з’ясування, в першу чергу правоохоронними органами.

Після припинення виплат, дехто із вкладників ще сподівався на диво, проте багато хто звернувся із відповідними заявами до органів Національної поліції. Справа в тому, що багато вкладників не мають відповідних документів, які підтверджують передачу грошових коштів, тобто кошти передавались виключно на підставі усних домовленостей із Оксаною Коваленко. Отже, наразі пошуками викрадених коштів та безпосередньо пані Коваленко займаються потерпілі, правоохоронці та ряд осіб, які в офіційному та неофіційному полі, за певну грошову винагороду, готові сприяти у поверненні викраденого. Особливу активність у пошуках Коваленко приймають представники тих вкладників, які не мають можливості підтвердити свої вклади документально.

Потерпілі намагаються відшукати справедливість за допомогою правоохоронних органів, а також звертаються до органів державної влади та місцевого самоврядування.

При цьому, Голова спостережної ради кредитної спілки «Гарантія» Струк Сергій Михайлович, який є головою Звенигородської районної ради, стверджує, що йому не було нічого відомо про те, що до спілки залучались необліковані кошти, у тому числі в іноземній валюті. Мовляв, він як тільки про це дізнався то разом з іншим членом спостережної ради, Різник Оксаною Семенівною, відразу вирушив до керівника поліції та повідомив усі відомі йому факти. Таку позицію особи, котра фактично поручилася за діяльність спілки власним іменем та репутацією, увійшовши до Спостережної ради, ми не будемо коментувати. Але на деяких набагато ближчих до спілки особах вважаємо за доцільне закцентувати увагу читачів.

Одна з таких осіб – бухгалтер спілки Поліщук Світлана Борисівна. Так, під час спілкування, пані Світлана повідомляє, що офіційно в кредитній спілці на кінець 2022 року обліковується 17 вкладників, від яких залучено кошти на загальну суму 1 100 000 грн. Важко собі уявити, що неофіційно спілкою було залучено вкладів на мільйони доларів США, а офіційно обліковано трохи більше мільйона гривень і про все це не знає головний бухгалтер, яка, до слова, також здійснила вклад своїх грошових коштів до неофіційної каси спілки. Важко напевно їй буде довести свою необізнаність щодо злочинних дій Коваленко Оксани. Сподіваємося час та слідчі дії правоохоронців розставлять все по своїх місцях та нададуть відповіді на усі запитання.

Та набагато більші сумніви у непричетності до афери викликає навіть не головний бухгалтер, а такий собі волонтер, котрий останнім часом настільки безоплатно допомагав спілці, що розжився новеньким спортивним автомобілем.

Цією персоною є Кажукало Валерій Васильович, 29.04.1970 року народження, який займає посаду ревізора.

Так, вкладники стверджують, що з числа співробітників спілки, Кажукало є найбільш обізнаною особою щодо махінацій пані Коваленко. Він постійно знаходився в одному кабінеті із Коваленко Оксаною, мав поруч із нею робоче місце, був свідком отримання коштів, які офіційно не обліковувались. Більше того, Кажукало мав безпосередній доступ до таких коштів, оскільки інколи повертав їх вкладникам за погодженням із Коваленко Оксаною.

Нещодавно місцеві мешканці Шполи могли бачити Кажукало Валерія на досить незвичному автомобілі, двері у якому відкриваються догори, в народі їх називають двері-«метелики». Досить незвичне придбання для рядового ревізора-альтруїста, який останнім часом працював у кредитній спілці без виплати заробітної платні. Досить зухвало та необачно з його боку було купувати та використовувати такий автомобіль, коли особа, з якою ти працював, ошукала людей на мільйони доларів.

Інші потерпілі стверджують, що Кажукала В.В. та Коваленко О.О. пов’язують не тільки суто робочі, а й дружні відносини, та вони навіть разом намагались проторувати собі дорогу в політичному житті, шляхом балотування до районних рад від однієї з політичних партій.

Усе викладене вище яскраво контрастує із тим, що офіційною позицією Кажукала В.В. є те, що він сам є потерпілим від шахрайських дій.

Колишні колеги щосили намагаються «перевести стрілки» на очільницю спілки, стверджуючи, що вони є лише жертвами афери. Проте, сподіваємося, що слідство розставить все на свої місця, але поки версії таких потерпілих ламаються об звичайний здоровий глузд.

Сама ж голова кредитної спілки «Гарантія» Коваленко Оксана Олександрівна в двадцятих числах лютого 2023 року, покинула межі країни, використовуючи при цьому звичайний паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Чому співробітники Державної прикордонної служби дозволили виїзд за межі країни, лише при наявності внутрішнього паспорту особі, яка зареєстрована на території області де не проходять бойові дії, питання залишається відкритим, та певно, що також відноситься до компетенції правоохоронців.

Дана схема шахрайства є досить типовою, так би мовити «класичною». Багато схожих історій можна знайти у ЗМІ. Уся відповідальність за злочин покладається на одну особу, яка зникає з поля зору та яку в подальшому оголошують у розшук, а далі пошуки тривають роками, решта причетних осіб «набирають до рота води» та вдають із себе потерпілих, обурені вкладники штурмують різні органи державної влади із вимогами допомогти розібратися із ситуацією, що склалася, допоки у них вистачає на це сил і терпіння.

Аналізуючи подібні випадки, можемо прийти до висновку, що досить часто бенефіціарами (кінцевими вигодонабувачами) подібних схем, є особи, які залишаються в тіні. Часто це представники місцевих органів державної влади чи правоохоронці, частіше навіть колишні правоохоронці, які мають тісні зв’язки із діючими співробітниками.

На думку потерпілих, ситуація, яка склалась у Шполі, теж не є виключенням в розумінні «класичної» схеми шахрайства та має своїх беніфіціарів, оскільки Коваленко Оксана не в змозі була організувати все самостійно, вивезти викрадені кошти за кордон та «контролювати» ситуацію на місці.

Отже, за однією із версій потерпілих, нещодавно в Коваленко Оксани з’явився «бізнес-партнер», з яким її поєднували не тільки фінансові інтереси, а й романтичні стосунки, тому вона із такою легкістю передавала своєму партнеру грошові кошти, які збирала у вкладників спілки. Із самого початку наміри бізнес-партнерів були «благородні». Ідея полягала у тому, щоб зібрати у вкладників кошти, передати їх партнеру, який неофіційно роздасть їх в борг позичальникам і як наслідок швидко заробить на чужих коштах додатковий дохід для себе. Заздалегідь зрозуміло, що не так сталося, як гадалося. Кошти були віддані партнеру, а він їх не повернув, (чи то позичальники підвели, чи повернення взагалі не планувалось). Як наслідок не тільки прибутки не з’явились, а й основні кошти, передані партнеру (хоча цілком ймовірно, що спільнику) не повернуті, а розлючені вкладники почали тероризувати пані Коваленко. Коли ж вона почала їм відмовляти у видачі відсотків та поверненні основних сум коштів, незадоволення вкладників зростало в геометричній прогресії.

Подейкують навіть, що у даної пари з’явилась нерухомість за кордоном та що цей чоловік є досить відомою особою не тільки в Шполянському районі, а й у Черкаській області, а в минулому мав безпосередній зв’язок із правоохоронною системою.

Нам, звісно, не хочеться спекулювати на чужому горі, вигадувати різні конспірологічні теорії щодо зникнення Оксани Олександрівни та участі в афері невстановленого чоловіка у погонах, однак така версія явно заслуговує на увагу правоохоронців та може допомогти встановити істину у кримінальному провадженні, а також вкладникам, які намагаються з’ясувати, де ж насправді поділись їхні кошти.

Рано чи пізно, Коваленко Оксану, яку напевно уже оголошено в міжнародний розшук, знайдуть і доставлять в Україну, де вона опиниться на лаві підсудних. У цьому сумнівів не має. Усі це розуміють, та в першу чергу розуміють її спільники. І вони краще за інших також усвідомлюють, що людина, яка опиниться за гратами почне «говорити» і декому це не дуже сподобається. Тому, як би парадоксально це не звучало, потрапити до рук правоохоронців для Коваленко Оксани є не найгіршим варіантом. В той час як її спільники, на допомогу яких вона розраховує та тримається як за останню «соломину», невдовзі можуть стати для неї «могильною плитою».

Які фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення насправді встановлено працівниками органів Національної поліції, нам не відомо, та й за законом, розголошення такої інформації належить виключно до компетенції правоохоронних органів.

При цьому хочемо зазначити, що жодним чином не намагаємося дискредитувати працівників органів національної поліції, які розслідують відповідне кримінальне провадження та органів прокуратури, які здійснюють у ньому процесуальне керівництво. Автори статті, як і потерпілі, сподіваються на об’єктивне та ефективне розслідування, з’ясування усіх обставин вчинення правопорушення, притягнення винних осіб до відповідальності. Журналісти видання закликають усіх, кому відомі будь-які факти з приводу протиправних дій шахраїв, повідомляти правоохоронні органи.

Викладена в даному матеріалі інформація сформована на підставі аналізу відкритих джерел, в тому числі інтерв’ю потерпілих від дій Оксани Коваленко, котра незаконно заволоділа чужими коштами та містить оцінку ситуації, що склалася з точки зору журналістів видання.

Ми будемо й надалі слідкувати за подіями, які пов’язані із розвитком цієї історії та збирати відповідну інформацію, а у разі підтвердження наших здогадок, обов’язково повідомимо читачам про спільників пані Коваленко.

P.S.: Сподіваємося що спільними зусиллями ми встановимо істину та з’ясуємо персону загадкового спільника та партнера Оксани Коваленко