Залишається тільки згадувати ті старі добрі часи, коли користуючись нехитрими методами просування своєї інформації, за дві - три ночі вдавалося потрапити в "десятку" видачі Гугла. Тоді ще не було величезної кількості бажаючих і уміючих.

А тепер - жах якийсь. Рекламу пишуть якісь треті особи, обіцяють людям "дешево швидко якісно гарантія, живу поруч", а люди ведуться на все це...

Люди якісь дивні. Вірять в те, що їм хтось щось винен, вірять в "безплатно", вірять в "дешево". Якась втрата відчуття реалій реальності. Сумно.

Депресивне становище.

Мабуть, все таки не треба соплі розмазувати, а знову налаштовувати себе на рекламну діяльність, де всі проти всіх. Але ніякого обману людей не можу собі дозволити. Якось потрібно оцьому всьому давати раду, самотужки.

Інформаційне поле Києва тверде, але треба його подзьобати, може десь шпарини якісь виникнуть

Події 4 лютого 2004 (15 років тому)

 Почала роботу соціальна мережа Facebook.

Її заснував студент Гарвардського університету 

Марк Цукерберг. (Історичний Календар )

Пару днів тому захотілось закачати нової музики. Бо з роботою і перезаливом фотоархіву вже замахався. Вирішив поміксувати танцювальний музон. Тим паче, в голові вже крутився варіант переходу між треками. Але, як назло, це були треки, яких не так легко знайти. Як каже знайомий: "Якщо того, що треба нема на перевірених сайтах, не треба шукати на неперевірених". Так-то воно так. Але якщо дуже хочеться...

Ну, коротше, став закачувати трек і бачу, що закачується не аудіо, а веб-сторінка. Я миттю перервав завантаження. А воно вийшло так, що закачку не можна відмінити і видалити.

Порадили закрити браузер. Вискочило повідомлення про закачку. Зупинив.

На наступний день — знову та сама закачка (добре, що відхилена. Але все одно в історії).

Щось з юашечкою сталось.