Де ти живеш, Любов? Де твоє серце б’ється?

Чи є ти взагалі? Чи це тільки здається?

Ти наче осені облудливий туман,

В якому крок за кроком лиш один обман.

Що у очах твоїх, беззахисна Любове?

Чи вільний вітер, а чи вірності основа?

Твоя краса – спокуслива отрута,

У глибині якої легко потонути.

Що на устах твоїх? Солодке слово,

А в ньому присмак полинУ гіркого.

В руках у тебе квіти кольорові,

Що зранять душу як гіллЯ тернове.

Чи той щасливий, хто тебе впізнає?

Чи, може, той, хто взагалі тебе не знає?

Чи ти зціляєш, чи вбиваєш – неважливо,

Тільки забути тебе просто неможливо.

24.08.2010.

С Л А В А    У К Р А Ї Н І !!!

Я злечу білокрилою чайкою,

Проросту в чистім полі калиною.

В синім небі дзвінкою веснянкою

Пролунаю над Україною.

Я проллюся осіннім дощиком,

Спраглу землю напОю надією.

І віддам їй любов пророщену

Із зерняток, посіяних мрією.

 Поєднаюсь з гірськими струмочками,

Що пливуть з джерела життєдайного.

Упаду золотими листочками,

ПрокладУ між серцями райдугу.

Я полину до Бога молитвою,

Для Вкраїни долі благатиму.

Всім життям і душею розкритою

Її славне ім’я прославлятиму.

Я не зможу тебе забути –

Ніжну посмішку й лагідні очі.

Я так хочу тебе огорнути

Усім серцем холодної ночі.

У душі твій барвінковий погляд

Оксамитовим морем розлився.

Наче мрія, солодкий дотик

На вустах моїх залишився.

У тумані осіннього ранку

Почуття наші будуть блукати.

І росинками з вій упадуть на світанку,

Я не хочу тебе забувати…

Збираються у вирій журавлі,

Сумно курличучи, кружляють над рікою.

Вони летять в далекії краї,

А моє серце залишається з тобою.

У осені яскравих кольорах,

Сріблястим світочем у зоряному небі,

Ранковим променем в твоїх ясних очах,

В коханні вірному залишуся для тебе.

Я свої сни на волю відпущУ,

Нехай мандрують з журавлиними ключами.

Та знай, нікуди я не відлечу,

Серця з’єдналися небесними мостами.

Ще палке гаряче літо по землі ступає,

Щедро сонце з неба ллється світлими потоками.

Скоро вже красуня Осінь до нас завітає,

Тихо увійде до серця золотими кроками.

Цілий рік воно чекає її, наймилішую,

Щоб до себе пригорнути, пОдругу найближчую.

Надзвичайною красою знов зачаруватися,

І в її очах зелених зорею зостатися.

У яскраві кольори світ розмалювати,

І у вальсі золотому із нею кружляти.

Стала музою для нього, найкращою піснею.

Серце з Осінню назАвжди в небесах повінчане.