хочу сюди!
 

Марина

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-45 років

Замітки з міткою «думки»

2-га річниця війни

2 роки тому розпочалась повноцінна російсько-українська війна. Хоча і до того навряд чи був мирний час, адже русня почала загарбувати нові й нові території, розширюючи зону окупації. Захоплених Криму, частини Донецької та Луганської областей їм виявилось мало — бачте, Крим не мав сухопутного поєднання з тероросією, а Донбабве і Лугандонія окупована не в межах радянських кордонів областей. Втім, русні не потрібні деякі області — їм потрібна вся Україна. Але здавалось, що "переварювати" "маладі псевдорєспублікі Даунбасу" будуть довго і лаптям буде достатньо, що країну із замороженим військовим конфліктом не візьмуть ні в ЄС, ні в НАТО. Однак рашисти, напевно, захотіли піти "ва-банк" і взяти всю країну. Інша річ, що повномасштабна війна в Європі видавалась чимось фантастичним. Але імперська дурість не знає меж. До того ж, війна — чудовий спосіб відволікти від внутрішніх економічних і політичних проблем.

Дивно, що електорат Зелебородька, як і сам преЗЕдент, вважали повномасштабну війну неможливою. Але багатотисячне військо біля кордонів, начебто, для навчань, повинно було насторожити. Однак простіше було робити вигляд, що все добре. Ну шо ж, дочекались раптового наступу. Причому тероросія полізла з усіх напрямків — з півдня (Криму), зі сходу, та з півночі. Ледве не дійшли до Києва. Гупало щодня, а часто і вночі. До середини квітня 2022-го була жесть. Лише після того, як лаптів відігнали від столиці, стало спокійніше. До населених пунктів почали повертатись люди, зник дефіцит товарів і пального. Відчинялись заклади і установи.

Протягом двох минулих років обстановка змінювалась: від порожніх вулиць, до майже мирного життя (хі ба що стало менш людно), від порожніх полиць в магазинах до відновлення старих і появи нових вітчизняних продуктів і товарів.

Цікаво (хоч і страшно) спостерігати за інтенсивністю бойових дій. Якщо в перші дні війни пролітали літаки (не знаю, наші, чи ворожі), то потім літали хіба що дрони і ракети. На моє щастя я їх не бачив, лише чув. При цьому ворожа тактика змінюється. На початку це була тактична авіація, а після того, як вялікоімперські аероплани не залітали, розпочались масовані ракетні атаки. Причому зі збільшенням кількості ракет. Згодом до них додалися іранські беспілотники. Але оскільки й на них знайшли протидію, нальоти крилатих ракет і дронів стали чергувати, а потім комбінувати. За осінньо-зимовий сезон 2022-2023 лапті витратили майже всі запаси ракет і стали використовувати нові. Влітку 2023-го ракетні атаки поставили на паузу, але зрідка почали застосовувати балістику. А під час новорічних свят 2023/2024 одночасно запускали дрони, крилаті та балістичні ракети. Десь з осені минулого року нальоти беспілотників почастішали і збільшилась кількість запущених дронів. Тому призупинення ракетних атак компенсували майже щоденними атаками беспілотників. Звичайно, рашисти дочекались "отвєток": потопили крейсер "Мацква" і декілька фрегатів, "бавовна" на запоребриківських нафтобазах, нафтопереробних заводах і газових терміналах стали звичним явищем. Але до Лаптєстана все одно летить менше дронів, ніж до нас. Проте виснаження тероросії розпочате — і це тішить. Однак не варто впадати в ілюзії — запасів зброї і підприємств у них дофіга. Та й жити в лайні вони звикли. Тому довготривала війна хоч і виснажує, але вона виснажує обидві сторони. У виграші хіба шо Китай, який купляє задешево рабсіянські нафту і газ, та країни-"прокладки", типу Арабських Еміратів, Казахстану та Туреччини, які допомагають обходити західні санкції.

Що ще хочеться написати... Про зрадників і агентів Кремля, типу Обдристовича, Зєрмака та продажних "медведчуківських" журналюг. Корупція як була, так і лишилась. Тому, нажаль, поки не виведемо їх з влади, на перемогу можна не розраховувати. А ще чомусь вважають, що за відсутності сучасного озброєння можна утримувати фронт людьми. Хоча забувають, що чоловіків у нас набагато менше, ніж на рабсії. І найгірше, що ця війна може стати постійною. Причому ми можемо скінчитись раніше. Шкода, євіропейські партнери і ЗЕшобла цього не розуміє. А може, навпаки, розуміють і збираються відкупитись Україною, щоб русня не лізла у Східну Європу і країни Балтії.

Всупереч різних астрологам і тарологам, війна триває і буде тривати. Навіть я помилявся у своїх оцінках, бо вважав, що війна закінчиться за 10 років. Але зараз якраз 10-річчя російсько-української війни і закінчуватись вона не збирається. Напевно це надовго, напевно на роки.

Хочу фотосейшн!!!

Тепер я розумію, що хочу на День народження! Нехай це і здається дивакуватим. Як мінімум, хочеться спробувати те, чого раніше собі не дозволяв — фотосесію. Тим паче, це бажання якраз чудово корелюється з прихильністю до нематеріальних подарунків (ще задовго до повномасштабного вторгнення вирішив, що найкращий подарунок — приємні емоції). Крім того, це може знадобитись для знайомств. та й, знаєте, десь чув, чи може сам вигадав, вислів: "Як можна подобатись комусь, якщо не подобаєшся собі?"

Не турбуйтесь, не ню. Просто хочу фотосет в декількох різних образах. А сам себе не сфоткаєш нормально. Тому потрібна людина з навичками візажу і фотозйомки. Звичайно за гроші (в розумних межах). Локація, напевно, зйомна хата. І стосовно безпеки не переживайте, по відношенню до добровільних справ я адекватний (думаю, що переживати буду якраз я). А, можливо, у когось був досвід замовлення фотографів (тому шо сумніваюсь, що хтось відгукнеться)?

І не треба писати: "От надивився блохерів", "Всьо, пропав хлопець". З вподобаннями це ніяк не пов'язане.

Масштабний ремонт зубів добігає до завершення

Аж не віриться, що добігає до завершення масштабний ремонт зубів, розпочатий ще наприкінці минулої осені. Це дійство настільки знакове, що вирішив написати і на Dreamwidth, хоча там текстові пости не вітаю.

Ремонт виявився цікавим, тому що за один період часу вирішив взятись аж за 6 зубів. Це багато. Причому з одним зубом провозилися довго (через організаційні питання), а інші зробили швидко. Виявилось, що окрім 2-х зубів, треба лікувати ще 4 (2 задавнені + 2 нововиявлені). Думав, що на це знадобиться багато часу, проте, ремонтували швидко: за один, максимум — в два прийоми. Найчастіше — за один раз видаляли нерв і пломбували. А без лікування каналів запломбували аж 2 зуби за один візит! Хоча раніше один прийом витрачався на закладання ліків, а другий — для пломбування каналів, на третій візит — основна  пломба. А тепер так швидко!

Звичайно, не завжди це безболісно і комфортно, але переважно ремонт виконувався без болю. Єдина незручність, те, що треба довго сидіти з відкритим ротом, особливо у важкодоступних місцях (я ціную те, що не примушують, але всидіти так важко). Нажаль, в процесі ремонту з трьох зубів видалили нерви (як дізнався на власному досвіді, депульповані канали ще не означають, що зуб не буде боліти). Але на якийсь час зуби ще поживуть. А найбільше тішить, що зберегли два претенденти на видалення. Найімовірніше, це і посприяло бажанню пролікувати всі зуби.

Зараз залишилось пролікувати (точніше, поремонтувати) ще один зуб — складний і важкодоступний. Якщо ставити міст, можливо, ремонт ще затягнеться на місяць (поки підготують вставку, поки обточать під яснами, поки знімуть зліпок, поки виготовлять коронки). Ймовірно, ще доведеться зробити обстеження декількох зубів, які, на мою думку, претенденти на видалення. Однак найбільшу частину робіт вже зробили.

Замислювався над імплантацією, однак за умов воєнного часу не впевнений, що варто розпочинати. Відсутність декількох зубів підряд планую компенсувати коронковим мостом, а що робити з одиночними відсутніми зубами не знаю. В усякому разі, про необхідність встановлення імплантів на даному етапі лікування не кажуть.

Дивуюсь, що захотів зробити санацію (лікування всіх проблемних зубів), а не лише "аварійний ремонт". Можливо, колись таке і було, але, в основному, займався ліквідацією гострого болю або якщо відвалювалась пломба чи обламувався зуб — а цього разу вирішив пролікувати всі зуби, які цього потребують. Правда, стоматологія — дорога медична послуга. Наприклад, один зуб зі складним і тривалим (не з моєї вини) лікуванням обійшовся майже в 9 тисяч гривень.

Не знаю, що мене змусило поремонтувати всі хворі зуби. Напевно, щоб мати можливість насолоджуватись дегустаціями (причина 1) — єдиним доступним зараз задоволенням; чи тому, що при загрозі війської служби ремонт зубів ввижається проблематичним (судячи за пацієнтами у військовій формі, у них немає часу на зуби, а який ремонт у військових частинах і на полігонах — та мабуть хріновий) (причина 2). Ну а може захотів позбутись додаткового джерела роздратування, щоб хоча б зуби не боліли на фоні постійних ракетно-дронових атак (причина 3). А ще є така гіпотеза, що на підсвідомому рівні захотілось зберегти свої зуби подовше (причина 4). Але це на мене зовсім не схоже, враховуючи схильність до інстинкту самознищення (просто за допомогою зубів нашкодити собі майже неможливо):) Хіба шо максималізм або альтер-его взяли гору.

Сподіваюсь, що після такого масштабного ремонту, зуби хоча б рік не потребуватимуть лікування.

Пристрасті по фіналу нац відбору на Євробачення-2024

Не думав, що фінальний відбір на Євробачення-2024 буде цікавим, та й взагалі здавалось, що інтерес до цього пісенного конкурсу почав згасати (можливо тому що старію; а можливо тому, що не можу проголосувати, адже принципово не хочу користуватись "Дією"; чи через те, що майже не слідкую за вітчизняним музичним шоу-бізнесом), але за інерцією подивився. Цього разу відбір зробили незвичним: учасники співали в один день, а фінал національного відбору проводили пізніше, без виступів, проте у прямому ефірі. І цей захід був би понурим, особливо враховуючи, що більшість пісень мені не сподобались, однак все змінило голосування — збій в Дії затримав голосування. Про підрахунок голосів взагалі не могло бути й мови. Як жартували в чаті трансляції: "Дія не діє". Не витримала натиску бажаючих проголосувати. А так нахвалювали. Один із співведучих, Василь Байдак (комік і стендапер з команди "Воробушек" з "Ліги сміху") пожартував, що ностальгує за голосуваннями через SMS:) Тим паче, йому доводилось тягнути час і вести шоу. І саме завдяки цьому були додаткові розмови з учасниками відбору та жюрі. До речі, про жюрі — на шоу був Данилко. Причому тепер розмовляв українською (у минулорічних відборах він розмовляв російською). А з Притулою було б ще веселіше. Втім, пояснили, чому не було двох півфіналів, як раніше робили на СТБ.

Щодо пісень — слухав вибірково. Але й те, що почув, ну таке... Сподобалась хіба що пісня Альони Альони і Jerry Heil про Терезу і Марію. Хоча, як жартував запоребриківський гуморист Гальцев: "пісня написана у невластивій манері". Про інших склалося враження (причому, воно було й раніше), що на конкурс готують такі треки, які в разі перемоги на відборі, не шкода віддати в безкоштовне користування Європейській радіомовній спілці (здається, вони є організаторами "Євробачення"). Та й виконавці хоч і відомі, але, здебільшого, новачки. Багато взагалі невідомих імен. Окремо варто написати про спів: фальшивили, аж жах.

Після довгого "розтягування" шоу голосування в суботу так і не розпочали, тому вчора була ще одна трансляція — але в скромнішій атмосфері.

Подивився (ледве не проґавив) фінальний фінал відбору. Переможець (чи точніше, переможці) неочікуваний. Чомусь вважав, що віддадуть перевагу новачкам, але перемогли мої фаворити і справді відомі імена музичної сцени — Alyona Alyona & Jerry Heil. Так що захочеться слідкувати і за міжнародним конкурсом.

Ох, багато написав, сам того не очікуючи. 

Я повернулася

Я повернулася. За стільки років. що я тут не була, багато чого сталося. Я була на межі розлучення, у мене народилася донечка, я захопилася рукоділлям і з бісеру роблю прикраси.А ще сталася війна, якої не хотіли українці, і яка шокувала увесь світ. І ще багато чого було.
Я почала більше писати, загалом українською. усвідомила, що ця мова для мене є найкомфортнішою, хоча ще не зовсім нею володію в досконалості - ще частенько розмовляю кацапською. Проте пишу тільки українською.
А ще я зрозуміла, коли зайшла сюди, що я геть усе забула - як тут все влаштовано на сайті. Ще не зовсім розібралася. навіть піймала себе на думці, що краще б я не залишала свою сторінку і продовжувала її вести. Тепер от доводиться усе заново вивчати.

Пшеки мріють жити під російською окупацією?

Читаю коментарі поляків з приводу падіння рабсійської ракети і офігіваю. Стільки бруду ллють на українців. Вони що, бовдури? Не розуміють, що наступною буде Польща?! Чи вони хочуть жити під російською окупацією?

Правда, не виключаю, що коментарі можуть писати росіянські ботоферми, але вважаю, що польскі нацики теж існують.

P.S.: Іноді замислююсь: а що, якби українці здались? Як би закукурікали пшеки?!

Ось вам і цифрові технології!

Як би не вихваляли цифрові технології і скільки б у них не було переваг, вони вразливі. Кібератака на "Київстар" — черговий доказ. І, як завжди, Україна виявилась неготовою до викликів. Поки думають про військовий фронт забувають про інші фронти — електронні, дипломатичні, культурні. Так що електронний документообіг, електронні вибори — все фігня. А у нас поспішили відмовитись від стаціонарного зв'язку і радіоточок.

Причому, як показав досвід минулої зими, для відсутності зв'язку достатньо вимкнення електропостачання.

Звичайно, аналоговий світ теж не надто надійний — але яка-не яка альтернатива в разі екстренних випадків.

Стосовно "Київстару", був стартовий пакет "Водафону", який подарували при купівлі смартфона. Зараз би став у нагоді — однак скінчився "строк придатності". Може й даремно не скористався? Правда, це б обійшлося в додаткову копійчину.

Тактика Західного світу?

Складається враження, що тактика Заходу — давати стільки зброї, щоб її було достатньо для оборони, але не вистачило для наступу. 

Причини? По-перше, зброї у демократичних країн менше, ніж у тероросії. Відповідно, вони не можуть все віддати Україні, а себе роззброїти. Якщо тероросія цілеспрямовано готувалась до війни з НАТО, США і ЄС роззброювались. Тому надолужити темпи виробництва озброєння важко, а в деяких країх власне виробництво навіть ліквідували.

По-друге, якщо дати забагато зброї, це може спровокувати Третю світову або обмін ядерними зарядами. А всі хочуть жити. Особливо сита і мирна Європа з США. Тому-то допомогають, однак вписуватись за нас не будуть.

По-третє, вони тупо виграють час для нарощення виробництва зброї, тренування воїнів і збільшення чисельності армій. Тобто, поки Україна стримує ворога на своїй території, країни ЄС готуються до "зустрічі" здичавілих русаків. І коли ми виснажимось і використаємо людський і економіний ресурс (тобто, коли капітулюємо — про це говорять частіше і частіше), НАТО сподівається відбити наступ. Можливо навіть і Україну відіб'ють у русаків. Інша річ, скільки українців залишаться і в якому вигляді будуть міста і села? Але кого те хвилює, якщо ми готувались до шашликів і свят єдності, замістьь того, щоб готуватись до війни.

Ось такий цинічний погляд. А ви що думаєте?

Очікування

Ні що так не лякає, як очікування ймовірного звиздецю. Правда, тішу себе тим, що комусь ще гірше. Але поки невідомо, чи зможуть полікувати зуб, чи на видалення. І, як на зло, нічим відволіктись від думок. 
Іще чомусь відмовляють від клініки, в яку записався (хоча відгуки гарні). Ну, шо буде, те буде.

Складний випадок

"А нашо ти пишеш про зуби?" Тому що мене це турбує. Ну так, складний випадок. Засмучений. Сказали, що інші зуби теж мабуть доведеться видалити. Чим тоді їх заміняти? Нагуглив, що є вставні щелепи, які тримаються за всю щелепу на проволоці. А якщо не зможу їх носити? І чи зникне від того запалення? 
Імпланти не можна, бо є купа протипоказань і дуже дорого і довго. Коротше, не знаю, що робити. Хіба що, відрощувати бороду і вуса або купити баф, щоб закривати морду (правда, про ковід всі забули і в масках не ходять, тому це буде привертати увагу). Одним словом, є над чим подумати.

Поки шо порадили проконсультуватись у більш просунутих спеціалістів. Але все одно нервую. З іншого боку, ніхто не примусить видалити зуби, якщо я того не захочу.