
Липень котить землею спекотний день
Дуріючи, дивиться із-за рогу,
Що там було до цього? – плюнь
Це тінь колишнього, їй богу…
Не дивися назад, не заламуй рук,
Не зкуйовжуй зайве голову
Потрепи, перерви обридлий круг,
Руки нарізно - і в траву, додолу
Потім зайди по коліно в ставок,
Стій і смійся до хрипоти,
Це, життя, любити його теж ремесло
Все, без частковостей і межі.
Школа Життя…ковток кави з горнятка
Згадай-мо упущений досвід
Якщо б знати все це з початків,
Заощадили б купу років!
Тепер же болісно наздоганяти,
Шість пар в день і урок додому...
Більше фруктів, в ставку стояти,
Під пекучую літню спеку,
Душу як в взимку чомусь замело,
Плечі давить морозний вантаж,
Клацну мишкою, вдихнути тепло,
Сайту, де зараз я…
Іще не вся зотліла слава.
Іще минуле гомонить.
Іще не всі шаблі іржаві,
Є ще й такі, що можуть вбить.
Іще не все залито горем,
І місце є іще для мрій.
От тільки дурнів – з перебором,
І давній ворог ще живий.
