хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Новости от Тани Адамс

Таня Адамс

В Киеве выпал снег! Теперь зима похожа на зиму, а не на бесконечный ноябрь, и настроение даже как-то взбодрилось.
Доброе утречко, котятки!

 МВФ обеспокоен намерением правительства вручную снизить цену на газ, чего правительство обещало не делать.

Главный финансист шапито сообщил: «Они обеспокоены, что мы в какой-то части пересматриваем ранее взятые обязательства...Категорически сказать, что мы уже сделали что-то очень плохое, пока нет оснований»

Ну во-первых, а что собственно ожидал МВФ, имея в анамнезе уже два кидка через фуй от правительства Украины?

А во-вторых, чего-то очень плохого они ПОКА не сделали. «Чо ты очкуешь, МВФ? Всё будет чики-пуки, зуб даю!», добавил Зеленский. Наверное. У него этих зубов - завались, второй год раздаёт направо и налево.

 Кстати, стало известно, сколько денег напечатали зеленые гении финансов за 2020 год: объем денежной массы в Украине за весь 2020 год вырос на 28,7%.
Почти на треть гривневой бумаги стало больше при том, что экономика стабильно падает.
Венесуэла? Нет, не слышали.
Вы так говорите, словно это что-то плохое…

 МОЗ и Нацполиция планируют проверить соблюдение карантина на карпатских курортах.
«Если мы обращаемся к людям с просьбой соблюдать противоэпидемические мероприятия и они придерживаются их, то почему тогда некоторые представители бизнеса позволяют себе нарушать эти правила?» - наконец проснулся главный санитайзер Ляшко.

Ну видимо потому, что эти правила позволяет себе нарушать наш гарант и президент, лыжник и музыкант, человек и пароход, когда сияет улыбчивой е…учкой без маски, делает селфики с толпой таких же безмасочных отдыхающих.

 Хомчак заявил, что морпехи Красногрудь и Журавель в серой зоне оказались самовольно, без приказа.
Т.е. в том, что боец три дня истекал кровью из-за прямого приказа Бубочки не вмешиваться в ситуацию, виноват сам Журавель.

"Мы вас туда не посылали" – давно известный нарратив. Но то, что его продвигает главнокомандующий ЗСУ – это днище. Не знаю, как он потом будет смотреть в глаза солдатам. Я бы сдохла от стыда.

 На россие забанили вакцину Pfizer. Тут я даже не удивляюсь. Я хорошо помню раздавленные трактором турецкие помидоры и французский сыр.
Назло бабушке отморозить уши – старинная русская забава, жаль только, что помимо ушей тотально пострадал головной мозг в части когнитивных функций.

 Ну и хорошая новость таки есть.
Европейский суд по правам человека признал, что именно российский спецназ контролировал захваченную ВР Крыма на момент проведения «референдума».

Что это означает для нас?
А то, что начиная с 27 лютого февраля 14го года именно Россия несёт всю ответственность за нарушения прав человека в Крыму. А это и репрессии крымских татар, и запрет на мирное собрание, и отсутствие свободы слова, кароч целый список нарушенных статей Конвенции, за которые России рано или поздно придётся отвечать.

Доброе утро!
Пользуйтесь моментом сделать ангела в снегу, а не в багнюці
.





Українська музика 1366







0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

G07

G07

Про поспіх

– Рогер должен был стать начальником. У него должен был быть шанс. Я каждый раз думала, что в следующем году будет его очередь. Но время идет быстрее, чем нам кажется, годы пролетели, как один день. Иногда я думаю, что, когда люди живут вместе очень долго и рожают детей, ты живешь, как белка на дереве. Вверх-вниз, вверх-вниз, пытаешься все успеть, быть на высоте; и все так, все время взбираются по дереву туда-сюда, едва успевая посмотреть друг на друга. Пока ты молод, ты этого не понимаешь, но когда появляются дети, все меняется: иногда кажется, что ты почти не встречаешь того мужчину, за которого вышла замуж. Вы прежде всего родители и товарищи по команде, а все остальное потом. Ты… карабкаешься по дереву… а друг с другом вы только видитесь по пути. Я всегда думала, что так и надо, это и есть жизнь. Я думала, что главное – все успевать. А самое важное – это то, что мы карабкаемся по одному дереву, потому что… рано или поздно мы… это звучит немного высокопарно… мы оба заберемся высоко и окажемся на одной ветке… И тогда мы возьмемся за руки и станем любоваться окрестностями. Вот так я представляла себе нашу старость. Но все произошло скорее, чем я ожидала. Его очередь так и не пришла.

«Тревожные люди» Фредрик Бакман.

Художник Emilio Grau-Sala (Spanish, 1911 - 1975).

Эмилио Грау Сала (исп. Emilio Grau Sala) - испанский (каталонский) художник-постимпрессионист  и иллюстратор, яркий представитель французской школы первой половины ХХ века. Хотя Эмилио (кстати, сын художника Хуана Миро Грау) посещал Школу изящных искусств в Барселоне, многие историки искусств считают его самоучкой. Художник впервые дебютировал на выставке не у себя на родине, а в Париже. В Барселоне первая персональная выставка Грау прошла в 1930 г. в Галерее Badrinas. Художнику было всего 19 лет. На протяжении следующих пяти лет картины Грау увидели жители Мадрида, Лондона, Буэнос-Айреса и Нью-Йорка.



[ Читать дальше ]


Осінній сон

Ось і осінь прийшла золотавая,
Сонця промені ще зігріва...
І наснився той сон барвистий,
І розбурхав осінню тиш...

І з'явився у сні моєму Той,
Хто душу мою зачепив...
Зачепив, закружляв у танці...
В танці незді'йснених мрій...

І здавалося, ось - твоя Мрія...
Той, хто робить тебе щасливою...
Але надто я захопилася і не знала,
Що це лише СОН...

І відкрила я душу з надією,
Що зумію зігріти Його,
Давши часточку свого тепла,
Що би стало Йому затишніше
В прохолодні осінні дні...

Покружлявши у танці осінньому,
Наче листя, що пада з дерев...
Вітром дунуло, прохолодою...
І те листя змело в далечінь...

І нехай нездійсненна Мрія
Буде мо'їм ОСІННІМ СНОМ
І дає мені радісні спогади..
Віру в себе, Надію й Любов!

Забута чи замовчувана «воєнна історія» с. Панфили?

  • 15.01.21, 08:50

ЦЕ НАША ІСТОРІЯ

Професор Шкабара О.С.

ч. ІІ

Знайдені в Рівненському архіві документи доводять, що, крім суто наукової роботи, станція в період німецько-радянської війни стає повноцінним осередком в системі освітньої підготовки фахівців-гідромеліораторів. Йдеться непросто про закріплення отриманих в КГМІ теоретичних знань на практиці, а й про безпосередню підготовку дипломних робіт шляхом проведення відповідних експериментів у полі. Все завершилося 12.08.1943 р. після закриттяокупантами КГМІ. Вважається, що станція з вересня 1943 р. до весни 1944 р. не функціонувала.

Із поверненням радянської влади всіх працівників чоловічої статі мобілізували до війська. У середині листопада 1943 р. відповідно до наказу Наркомзему УРСР стан станції приїздить перевіряти …Тюленєв М.О. Тим самим можна довести, що його співпарця з окупантами мала характер відповідного завдання. За результатами перевірки він готує «Доповідну записку», в якій вказує, що науково-дослідна робота під час окупації велася «в дуже обмеженому вигляді», але співробітники зберегли всі машини, знаряддя спеціального призначення та будівлю. До того ж, додається, що окупанти робили спробу її ліквідувати і «передати в розпорядження Держмаєтків». Як резюме Тюленєв М.О. запропонував НКЗ УРСР допомогти станції «тягловою силою і призначити наукового керівника досліджень на 1944 рік». Як виявилося, головне аграрне відомство  республіки, схваливши висновок перевірки, направило його на виконання директору відновленого 10.12.1943 р. КГМІ Скоблікову П.А. Виявляється, що, як і при окупантах, станція продовжувала підпорядковуватися цьому вишу, а не як до війни – НКЗ УРСР. Розпочався пошук авторитетного фахівця. І Тюленєв М.О. запропонував на посаду директора Супійської болотної станції одного з кращих фахівців із дослідження культури боліт ще часів Російської імперії, який багато зробив для становлення осушених меліорацій в Україні на широкій науковій основі, товариша і співучня по Київській політехніці, професора Шкабару О.С. (1886-1959).

Доля  цієї  надзвичайної особистості цікава у всіх проявах, але незаслужено забута. Він уродженець МінськогоПолісся. Середню освіту отримав в Київському реальному училищі, а вищу – на сільськогосподарському відділенні КПІ, яке закінчив у 1911 р. Під час навчання його вперше заарештовують за участь у студентських протестах у Києві, пов’язаних зі смертю Толстого Л.М. Нетривалий час працює агрономом Київського повітового земства. Починає друкувати свої перші статті. Одружується з Папашикою Т.І., у шлюбі з якою народжуються донька Катерина та син Сергій.

Протягом 1912 року навчається разом із Тюленєвим М.О. на курсах з культури боліт та луківництва при Ризькій політехніці. Для закріплення знань відвідує Швецію, Данію, Німеччину.  Після повернення – працює спеціалістом з культури боліт Департаментуземлеробства Волинської губернії. Причетний до відкриття в 1913 р. Сарненського болотного дослідного поля.

Під час Першої світової війни – уповноважений із заготівлі кормів Південно-Західного краю. У жовтні 1917 р. обирається спочатку помічником, а потім – губернським агрономом Волинської губернії.

З початком окупації регіону поляками працює в м. Луцьку.

Повернувшись до м. Житомира, з початку 1920 р. завідує Волинським робітничим технікумом, а протягом 1921-1922 р. очолює Полонський сільськогосподарський технікум. З весни 1923 р. – директор знаменитої Козаровицької лугової дослідної  станції,  згідно  з рішенням НКЗС УСРР, – і одночасно починає викладацьку діяльність в КГМІ. Після прийняття урядом УСРР рішення приєднати Козаровицьку дослідну станцію до УкрНДІ кормів у Полтаві, з липня 1930 р. Шкабара О.С. переходить на постійну роботу до КГМІ, спочатку  доцентом,  а  з  18.08.1930 – професором з курсу  осушення боліт. Вже з вересня 1930 р.  він – декан культурно-технічного факультету закладу та завідує кафедрою культурно-технічних дисциплін. За сфабрикованою органами НКВС так званою справою «Козаровицька шпіонська група» на початку 1933 р. заарештовується органами ДПУ і після шестимісячного ув’язнення та винесеного вироку за статтею 54КК УСРР відправляється на поселення до м. Омська із «правом працювати за своєю спеціальністю». Звільнившись на початку 1936 р., очолив відділ агротехніки Павловської лугової станції, що підпорядковувалася Воронезькому облземвідділу. Навесні 1941 р. О.С. Шкабару переводять на Вейделівську сортодільницю. Він її очолює і при окупантах до грудня 1942 р. Отримавшипризначення на роботу в м. Харків до Управління державними маєтками, він, «не доїжджає» до місця і опиняється в м. Полтаві. Згідно з розпорядженням місцевого обласного земельного управління, їде до Золотоноші керувати місцевою дослідною станцією з культури тютюну, а з травня 1943 р. до приходу Червоної армії – інструктор з цієї ж культури в Чорнобаївському районі. Пройшовши перевірку «компетентних органів» призначається ділянковим агрономом Богодухівської МТС до березня 1944 року. Звільнившись за станом здоров’я, повертається до Києва і робить спробу знову зайнятися  викладацькою  роботою в КГМІ. Директор закладу йому в цьому відмовляє, але, дослухавшись до рекомендацій Тюленєва М.О. та вказівки НКЗС УРСР, наказом  № 35 від 19.04.1944 р.призначає Шкабару О.С. науковим керівником Супійської болотно-водяної станції.

За документами Ровенського обласного архіву, з 24.07.1944 р. спочатку два студенти, а з 25.08.1944 р. – всі студенти КГМІ проходять виробничу практику на Супійській дослідній станції. Троє з них (Книш І.П., Дяченко Е.П., Горбатюк Л.С.) захищають того року свої дипломні проєкти за результатами досліджень Супійської заплави. Як і Тюленєв М.О., Шкабара О.С. отримує за активну навчальну роботу в КГМІ так звані «літерні пайки» для професорсько-викладацького складу, що мало важливе життєве значення, коли тривала війна і все йшло на перемогу. Керує Супійською станцією Шкабара О.С. до 15.05.1944 року, коли постановою № 145 РНК УРСР відновилася робота УкрНДІ гідротехніки та меліорації і її довоєнна мережа. Серед них і Панфильське болотне дослідне поле (на чолі з Івженком). Але це вже інша сторінка історії Панфильської дослідної станції.

Що стосується Шкабари О.С., то він повертається на відновлену згаданою постановою українського уряду – Козаровицьку науково-дослідну станцію луківництва УкрНДІ соцземлеробства. Досить активно, творчо працює на ній завідувачем відділу, займаючись проблемами луківництва на меліорованих ґрунтах до самої смерті. Виступив категорично проти проєкту будівництва Київського водосховища, вступивши в пряму дискусію із «всесильним» першим секретарем ЦК партії Хрущовим М.C., коли той відвідав Козаровичі.

Пішов з життя Шкабара О.С. 25.06.1959 р. Свою реабілітацію отримав відповідно до Указу Президіуму Верховної Ради СРСР 16.01.1989 р., завдячуючи, насамперед, старанням сина Сергія (1914–2006), підполковника і багаторічного викладача Київського вищого радіотехнічного училища. А ще рід Шкабара прославила в світі його донька – Катерина Шкабара (1911–2002), яка була заступником академіка С.О. Лебедєва у створенні в 1948-1951 роках першого в континентальній Європі комп’ютера – ЕОМ МЕСМ. Ось така незвичайна, навіть повчальна воєнна історія Панфил, яка ще раз доводить, що все ж таки праві стародавні греки…

Віктор ВЕРГУНОВ,

академік Національної академії аграрних наук України,

директор Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН

Почесний професор НУВГП

 

                                                                                                                                 22 грудня 2020 р.

                                                                                                                     газета «Яготинські вісті» 

 


Забута чи замовчувана «воєнна історія» с. Панфили?

  • 15.01.21, 08:44
ЦЕ НАША ІСТОРІЯ 
Професор Шкабара О.С.
ч. І
На власне переконання, одним із найбільших здобутків уже майже тридцятирічної державності України – є можливість неупередженого відтворення власного минулого. Як писав відомий англійський філософ Д. Локк, «історію потрібно вивчати не так, як ми її уявляємо або як нас навчили, а такою, яка вона є насправді». Відомо, що переважно нинішній виклад історії України є «продуктом» радянської доби з чітким дотримуванням ленінського принципу «демократичного централізму» і сталінським підходом до ролі особи, як то: «Єсенін теж міг бути нашим великим  поетом,  але негідник дозволяв аморальні вчинки і не сприймав ленінську ідею». Десь під таким гаслом двома спільними Постановами ЦК КПУ та АН УРСР наприкінці 40-х років минулого сторіччя Україна отримала свою всеосяжну канонічну героїку.

Реалії європейського вибору країни зі справжніми демократичними цінностями внесли до неї суттєві корективи які, між іншим, доводять, що справжній українець не тільки той, хто народився в ній, а й той, хто уславив її в різних проявах. Спробую це  довести на конкретному прикладі, пов’язаному з рідною мені Панфильською дослідною станцією ННЦ «Інститут землеробства» НААН, якій я віддав щасливі миттєвості свого життя протягом 1982–1988 років. З особливою приємністю згадую часи, коли на станції чи не найактивніше в колишньому СРСР впроваджувалась інтенсивна технологія вирощування спочатку зернових, а потім зернобобових культур. Завдячуючи, насамперед, новітнім науковим знанням, використовуючи іноземну ґрунтообробну техніку та техніку для догляду за посівами і, головне, впроваджуючи сорти вітчизняної селекції, отримували захмарні врожаї, які тодішні комбайни «Нива» та «Колос» були не в змозі навіть зібрати! Тому сьогодні з впевненістю можу казати, що якби не ті роки, навряд чи досяг того, що вдалося. І до сьогодні, в міру визначених компетенцій, щиро вболіваю за світле майбутнє станції, незважаючи на всілякі  реформації та «реформаторів». При цьому чітко усвідомлюю, що ця станція – єдина такого типу  в державі, із більш як сторічною славетною історією та визнаними здобутками як у питаннях теорії, так і практики, насамперед, на ниві осушувальних меліорацій. Неодноразово долучався до розгляду сторінок історії становлення та діяльності Панфильської дослідної станції та її значення в аграрному секторі України. Тим не менш, продовжую знаходити нові факти, виправдовуючи вислів стародавніх греків: «Вивчати історію – це як вступати до Егейського моря: крок, ще один крок, а потім безодня!».

Розумію, що не в змозі здивувати надзвичайно політизоване молоде українське суспільство відкриттям нової правди про «білу пляму» непростої української історії. Особливо, коли деякі завзяті сучасні історики до дрібниць з переконливістю розписують побут та особливості життя наших пращурів-трипільців, але зовсім не в змозі дати об’єктивну і, головне, – достовірну інфор- мацію про події в житті України сімдесят років тому.

Черговою удачею стали віднайдені, на моє прохання, відомою волинською краєзнавицею Є.О. Філіпович документи в … Державному архіві Рівненської області, що стосуються «Супійської болотно-водної станції» Київського гідромеліоративного інституту (КГМІ) за 1944 рік. Саме таку назву Панфильська дослідна станція мала під час німецької окупації України і майже рік після визво- лення Яготина від загарбників.

Сучасні євроінтеграційні процеси на «вся і все» якось зовсім безапеляційно доводять неспроможність вітчизняної академічної аграрної науки, що, ніби, не в змозі розвиватися  самостійно.

«Нові месії» пропонують брати на озброєння досвід ведення тієї ж аграрної науки з США, Німеччини, Англії, Польщі, Франції та інших країн ЄС. При цьому забувається, що вже до 1921 р. галузеве дослідництво відпрацювало власну оригінальну модель, що багато в чому вивела країну на 1913 рік у першу п’ятірку країн світу не тільки за виробленою, а й за переробленою сільськогосподарською продукцією. Тоді в країні відмовилися від запровадження так званої «університетської науки», а зупинилися на незалежному існуванні дослідництва від освітнього процесу. Реалії сьогодення на шляху до повноцінного «Болонського процесу» вимагають відмовитися від цього успішного національного проєкту. Виявилося, що в роки німецько-радянської війни в селі Панфили за участі її дослідної станції німецькі окупанти запровадили той самий підхід до аграрного   експериментаторства,  який сьогодні планують різними шляхами запровадити в Україні у вигляді «університетської науки». Як все відбувалося, спробую в загальних рисах пояснити, аби ми й сьогодні використовували краще із власного перевіреного досвіду, а не вкотре – запозичений закордонний досвід, як завжди в останні роки, на вимогу МВФ… Не варто забувати прислів’я: «Немає пророка у власній Вітчизні»!

Після відступу радянських військ із Києва у вересні 1941 р., із 17.09.1941 р. відновив свою діяльність Київський гідромеліоративний інститут (КГМІ). У ньому сектор осушення очолив один із класиків вивчення культури боліт в Україні і, навіть, у світі, майбутній член-кореспондент АН УРСР Тюленєв М.О. (1889-1969). Його найвищі наукові досягнення пов’язані саме з Панфильською дослідною станцією. Практично до кінця свого творчого життя він залишався її науковим консультантом. Швидше за все за його пропозицією, чоловік його єдиної доньки Зої – Сніцар Я.О. (якого Київська міська управа призначила директором КГМІ), – зробив усе можливе, щоб Супійська, а також Бурівська та Сумська болотні станції окупаційна влада підпорядкувала очолюваному ним закладу. Оскільки всі інші аграрні дослідні установи, що відновили свою діяльність за німців, підпорядковувалися спеціальному координаційному підрозділу – Центру сільськогосподарських досліджень на чолі з професором Отто Зомером, то болотні установи долучилися до системи університетської науки. При цьому Супійська болотно-водяна станція стала головною не тільки для Київської та Полтавської областей чи, точніше, округу (крайзгебіту) Рейхкомісаріату «Україна», а й у розробці взагалі «водогосподарських питань України». Очолив станцію однин із найулюбленіших учнів Тюленєва М.О. – Паляничко С.О. Незважаючи на те, що під час відступу Червоної армії в серпні 1941 р. була підірвана меліоративна система р. Супій і затоплені дослідні ділянки, станція продовжила виконання поставлених ще до окупації дослідницьких завдань щодо пошуків шляхів ефективного використання осушених торфових ґрунтів (обробки ґрунту, удобрення, кротовий дренаж, сортовипробування, сівозміни). До сьогодні на станції зберігаються досить професійно оформлені наукові звіти за період 1941-1943 рр. На сторінках «Яготинських вістей» мій аспірант кандидат історичних наук Ю.О. Довгорук концептно реконструював роботу станції цього періоду. Тим не менш, ще багато чого потребує вивчення, особливо – освітня складова в діяльності станції. Хоча після визволення в різноманітних «доповідних» до органів перевірки завжди зазначалося, що станція під час німецької окупації практично не працювала… Відсутність достовірних архівних документів не дозволяє зробити об’єктивний висновок щодо проявів колабораціонізму. Але, може, це сьогодні й  не потрібно вже робити, оскільки кожний виживав, як міг, зі своєю, як кажуть, правдою…

Віктор ВЕРГУНОВ,

академік Національної академії аграрних наук України,

директор Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН,

Почесний професор НУВГП

 

                                                                                                                                 22 грудня 2020 р.

                                                                                                                     газета «Яготинські вісті»

(див. далі в ч. ІІ)

А вот мужья никогда не грозят женам уйти к папе.



Появились две новости - хорошая и плохая:
Хорошая - президента отстранили от должности.
Плохая - это в Америке.

 

Бубочка зрозумів, що тепер йому вірять лише 5-річні діти.

Зеленський: Підвищуємо тарифи на електроенергію з 0,90 до 1,68 для населення!
Населення: В зв’язку з чим?
Зеленський: В зв’язку з чим я вас і вітаю!

 

Совесть - она такая… Она мучает не тех, кого должна мучить, а тех, у кого она есть.

 

В конце жизни Робин Гуда настиг страшный недуг - склероз, и он перестал отдавать деньги бедным.

 

В Китае обнаружен завод по производству Лада Калина. Отличить подделку очень просто: качество сборки у поддельной Лады гораздо выше.

 

- Здравствуйте, вы ищете работу?
- Да, ищу.
- Как найдете, позвоните. Мы вам кредит предложим... на очень выгодных условиях.

 

С женского форума:
Найти мужика, чтобы забыть другого мужика - это как взять кредит, чтобы погасить другой кредит.

 

А вот мужья никогда не грозят женам уйти к папе.



 

коты они не то што люди
коты они и есть коты
а люди иногда не люди
скоты

 

- Хочу пожелать вам, на ваш день рождения, чтобы вы дожили до ста лет!
- Но мне сегодня исполнилось сто!
- Да? Ну тогда хорошего вам дня.

 

Забавное совпадение:
По итогам 2020 года самым кассовым российским фильмом стал «Холоп», а зарубежным - «Джентльмены».

 

Около миллиона украинцев уже привились от коронавируса!
Все они чувствуют себя отлично, несмотря на то, что немного скучают по
Украине, так как живут в Израиле, Германии, США и Канаде.

 

- Дорогой, это платье меня полнит?
- А пообещай, что не будешь сердиться, если я скажу правду.
- Обещаю.
- Я пробухал все наши сбережения на отпуск.

 

Новогодние салюты то ли приветствуют наступающий год, то ли расстреливают уходящий.

 

Главное - это не задавать лишних вопросов.
- А какой вопрос считать лишним? - резонно спросите вы.
- А вот этот вопрос точно лишний! - строго отвечу я.

 

- Странно, у меня такая большая грудь, а мужики на меня даже не смотрят! В чём дело?
- Даже не знаю, Серёг…



 

Запомните! Регулярный секс способствует улучшению памяти! И желаю всего наилучшего в новом, 2018-ом году!

 

Независимые исследователи пришли к выводам независимым от результатов исследования.

 

Новый тест на коронавирус:
- Вы были недавно в туристической поездке?
- Нет.
- Путешествовали в компании?
- Нет.
- У вас была половая связь?
- Нет.
- Были в компании своих друзей и выпивали?
- Нет.
- Ходили по магазинам для покупок?
- Нет.
- Вы свободны, у вас нет коронавируса.
- А если всё-таки есть?
- Тогда умрёте, и потом с такой жизнью о чем сожалеть?

 

Суд постановил: признать подсудимого виновным в изнасиловании; орудие преступления уничтожить.

 

В 2019-м году Зеленский записал новогоднее обращение для людей.
В 2020-м году Зеленский записал новогоднее обращение для детей.
В 2021-м году, очевидно, настанет очередь животных.

 

Мужик приезжает из командировки. В коридоре висит плащ жены 68 размера 5 роста, ее же туфли 44 размера, рядом – чьи-то кирзовые сапоги 36 размера, ящик с инструментом. Из спальни доносится протяжный сладострастный стон супруги. Мужик входит в спальню, там его огромная жена и на ней маленький и щуплый сантехник. Мужик:
— Это что такое?!
— Мужик, бля буду, не хотел!
— Да верю...

 

50 грамм водки может спасти любое безалкогольное пиво.



 

Надеюсь, этот год будет быком, а не крысой размером с быка...

 

Кто-нибудь, откройте секрет: вот любое китайское стекло на телефон за 10 баксов крайне сложно поцарапать, если подышать на него, то оно почти не запотевает. Ты его ежедневно тыкаешь пальцами и отпечатков не остаётся. Если сильно засрал — можно протереть хоть джинсами, мгновенно будет идеально чистое и без разводов. Почему нельзя сделать такое же покрытие для очков? Это мировой заговор против очкариков?

 

Учёные доказали, что наибольший стресс женщина испытывает, когда её муж лежит на диване и ничего не делает.

 

Киевское метро в час пик. Все едут спрессованные. Вдруг одна девушка начинает возмущаться:
- Нет, ну это хамство. Молодой человек, отодвиньтесь от меня.
- Девушка, ну что вы, успокойтесь. Это не то, что вы думаете.
Я сегодня получку получил, это деньги свернутые у меня в кармане.
Проехали еще несколько станций. Вдруг девушка говорит:
- Молодой человек, только не говорите мне, что после "
Арсенальной" вам прибавили зарплату.

 

Разница между мужчинами и женщинами состоит в том, что мужчины хотят от женщин секс, и всё. А женщины от мужчин хотят всё, и секс.

 

К кому не зайдешь в новогоднюю ночь, у всех столы ломятся от финансового
кризиса.

 

Деньги надо зарабатывать кровью и потом. Кровью врагов и потом рабов.





15 січня. Політ-РУк. JPG.

d475f7e0bdaa0e56456fa640e33ce859.jpg dfb41e07a0cadc1e099d762d22877874.jpg







c06124242cd9d7369f71bf901abff55d.jpg


769de2b576e247943173397b2d48c8ee.jpg




b6b6f1fe53a0e165eb1ecb3188225413.jpg

ed34e5baef64a90c07ea7ea910f35a12.jpg
І правільно! Родєну нада любіть на безопасном расстояніі smile

fed004c963f85b9bf810e7d4d68a1501.jpg


cc0a40aaa55343f115c37fe7f4d5d12b.jpg


d332411aa3c569ba4e23a9adee2a0334.jpg

c7a8c6f7a2d1c8b1b90306642e0000a0.jpg

скучно

такой бред в ленте -- то пидарасы и с негритянскими арийками из Житомира , то стишки феминодебильные, то ещё какая то срань. 
несколько дней сижу и обновляя блоги не находишь ни чего интересного чтобы возбудится и хотя бы немного серануть в коментах ! 
Про то чтобы возбудится по взрослому и высрать что ни будь заметкой -- только с натуги, с клизмой, слабительным и через силу !
Шо за херня ?
зелоботы, порохоботы, сепары грустнодромастурбирующие на путина и сталина .....
Как скучно мы живём ! 
Хоть бы тарифы на что то ещё подняли -- может срач какой будет ?
У меня такое впечатление что всем на сайте раздают демидрол за дармо и все спят.