хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Юркові смаколики. Перевірено в Лисичанську.

  • 31.07.21, 18:50

На зображенні може бути: їжа


Пенис говяжий 0,5 кг. Лакомства для Юрка Дурка Гнилицького. Доставка на дом бесплатно
437.40 грн.
Описание
Пенис говяжий сушеный - особенно любимое лакомство у Юрия Ивановича Гнилицкого (оно же - Манияк Щьчикатила; оно же - Юрко Дурко Кировский; оно же - Аватаров матьегоИвклимский). Большое содержание аминокислот и микроэлементов оказывает положительное воздействие на общий обмен веществ мерзкой твари. Лакомство, разваренное в подсоленной воде, укрепляет зубы, десна, челюсти, улучшает аппетит Юрка Дурка. Цельная волокнистая структура во время разжевывания создает эффект зубной щетки - наилучшим образом очищает гнилые бивни содомита и педофила Юрка Гнилицкого.
0,5 кг -477 грн, 1 кг -684 грн

Благодаря высокому уровню белков, лакомство особенно подходит для половых партнеров извращенца Юрия Ивановича Гнилицкого.

Злодійське зловживання

  • 31.07.21, 17:32

Неспроможність нинішніх галасливих політиканів та посадовців подолати виклики часу (наприклад штучну, посталу геть не з нашої вини й накинуту ззовні економічну кризу), безпринципні й продажні політологи пояснюють кількасотлітньою бездержавністю українського народу, браком державницьких традицій й засиллям корумпованого елементу в усих гілках влади. Насправді, ця вкрай примітивна теза позбавлена глузду й логіки. Політично-економічний стан невеликих за розмірами, проте послідовних у справі відстоювання власних національних потреб балтійських держав (Литви й Естонії) свідчить, що балачки довкола відсутності в українських посадовців належного досвіду є звичайнісіньким виправданням продажності й недолугості. Зарозумілим і самозакоханим можновладцям бракує волі, принциповості, а головне —  прагнення і бажання усвідомити суть власного призначення й причин буття людини в цьому світі. Звідкіля візьметься любов до України у вчорашнього комсомольського або компартійного функціонера? Залишена у спадок від почилого геть не в Бозі Сов'єтського Союзу окупаційна адміністрація (котра після проголошення незалежності узурпувала владу й проголосила себе економічною та політичною елітою) спромоглась виховати гідних собі наступників. Цинічних, безідейних, безпринципних і вкрай меркантильних. Освіта фахових бюрократів жодним чином не свідчить про їхнє розуміння суті нинішніх суспільних процесів, уміння давати гідну відсіч проявам зовнішньої агресії (згадка про формально програні Румунії в міжнародному суді, а насправді подаровані на вимогу третьої сторони газові та нафтові родовища довкола острова Зміїний буде доречною) та викликам часу. Звідсіля й усі нинішні негаразди. Безпринципність й запопадливе запобігання міністерських челядників перед найвищими посадовцями є шляхом просування щаблями ієрархії. Посади дарують матеріальний добробут, нагоду покрасуватися перед телекамерами, засвідчивши власну вагомість, й уможливлює, безкарно ігноруючи реальні потреби та прагнення народу, вирішувати його долю.

Новітні міждержавні та міжцивілізаційні конфлікти (не обов'язково аби вони були збройними) кількох світових надпотуг за своєю суттю є боротьбою за майбутній устрій світу. Це жорстока й підла війна, в якій лише показово дотримуються загальновизнані правила й зобов'язання. Прикро визнавати, але нещирість, недотримання взятих на себе зобов'язань, ігнорування потреб незадіяних у "глобальній грі" держав і народів, нині перетворилися в норму. «Великі гравці» перекроюють карту світу на власний розсуд, тож єдиним шляхом порятунку ігнорованих й зневажених (Україна, певно, очолює перелік тих, кому випала ця незаздрісна доля) є чітке й усвідомлене протиставлення існуючому свавіллю власної організованості, консолідованості, чіткого усвідомлення причин змагу та його кінцевої мети.

Згадані вище продажні (проте вкрай галасливі) «політологи» свідомо уникають публічних обговорень причин виникнення держав, наявності в корені назви самоназви автохтонів та їх покликання. Існують французи (попри поділ на гасконців, бургундців, шампанців, нормандців та ін.) й існує Франція, існують німці (попри поділ на швабів, баварців, сілезців та ін.) й існує Німеччина, існують грузини (попри поділ на аджарців, мінгрелів, сванів та ін.) й існує Грузія, існують українці (попри поділ на гуцулів, лемків, бойків, волинян, слобожанців, поліщуків, надніпрянців та ін.) й існує Україна. Поділ людства не є чимось випадковим й неприроднім. Етнічні спільноти (нації) формувалися протягом тисячоліть на чітко окреслених територіях. Клімат, побут, флора й фауна, наявність або відсутність тих чи інших компонентів в їжі й питві, хімічний склад вживаного харчу, географічне розташування (наявність або відсутність гір, річок, лісів, степів), температура повітря безпосередньо впливали на формування генетичної особливості, менталітету, мови, культури, традицій й вдачі осідлої на них людності.

 

Досвід минулого й здоровий глузд (логіка) свідчать на користь необхідності існування в природі різномаїття. Одноманітність (для людей відсутність альтернативи) спричиняє всебічне зубожіння, унеможливлює поступ (прогрес) й викликає деградацію. Водночас, природа й всі її складові функціонують відповідно до певних, чітко окреслених законів і норм, переступ котрих загрожує зникненням природніх видів як на певних територіях, так і в цілому. Аналогічна ситуація стосується й створеного за Божим Образом людства. Практика засвідчила що найкращі й найідеальніші закони,  згідно з котрими можливе життя, викладені в Біблії. Переступ, занедбування, ігнорація або відхилення норм (моральна деградація) спричиняють всебічну розбещеність і загрожують дестабілізацією та зникненням цілих народів та цивілізацій.

 

Дружні, навіть приятельські стосунки між колишніми Президентами України та Грузії Віктором Ющенком та Михайлом Саакашвілі багатьма безпринципними посадовцями сприйнялись як керунок до “всебічного поглиблення добросусідських відносин”. Проте сумні реалії засвідчили: щира українська гостинність та плебейська натура посадовців уможливили проростання на українському грунтові зерен притаманного азійським та напівазійським народам хамовитого й брутального зловживання добротою. Українці (і це до нашої честі) так і не стали законодавцями мод у злодійській царині. Народна мудрість “ліпше бути окраденому, аніж злодієм” та Божа Заповідь “не вкради” є надійною перепоною перетину межі, за котрою відвіку практиковані чесноти сприймаються у збоченому й цілковито протилежному значенні. Попри один з найвищих у світі відсотків від загальної кількості населення засуджених та “конфліктуючих з законом”, українці не здеградували на радість недоброзичливцям остаточно. Сумне тому підтвердження — жахлива кількість жебраків. Зневірившись у пошуках правди, втомившись очікувати обіцяне “налагодження внутрішньої ситуації”, нащадки чубатих запорожців визбирують на узбіччях битих шляхів копійки й ховаються від реалій буття в алкогольній нірвані. Різати горлянки задля привласнення створеного працею ближніх майна (принаймні поки що) ніхто не вважає ознакою героїзму.

 

Уважні й непозбавлені вміння відрізняти полову від пшениці вже зауважили, що переважна більшість відверто паразитуючої на тілі нашого народу кримінальної еліти (“узаконені крадії”, москвинською “вори в законє”) є вихідцями з причорноморської частки Кавказу. Аби зрозуміти причини ідеалізації розбишацьких, шахрайських та крадійських традицій у кавказькому регіоні й серед грузинів зокрема, варто дослідити його історичне минуле. Кам'янистий й неродючий грунт, брак прісної води, а головне безугавні наскоки войовничих сусідів, провокували до адекватної реакції. Кровна помста й збройне заволодіння чужою отарою худоби перетворилися на форму й засіб виживання. З часом грабунок і жорстокість стосовно інших почали трактувати не гріхом, а хвацькою чеснотою. Злодійські традиції (“поняття”) для багатьох грузинів стали формою світосприйняття й загрожують стати часткою національної культури. Показово драконівські (для цивілізованого світу), проте цілковито виправдані методи поборення організованого крадійського руху в Грузії режимом Саакашвілі (здійснювані на вимогу міжнародних інституцій) насправді виявились методом експорту кримінальної еліти. Загрожуючи арештом «крадіям у законі», влада Грузії сприяла їхній еміграції та створенню поза межами етнічної батьківщини кримінальних угрупувань. Велика частка здобутого неправедним шляхом у країнах Європи та постсав’єтського простору (й Україні зокрема) пересилалась родичам кримінальників. І грузинські посадовці жодним чином не обурювалися цими аморальними «вливаннями в економіку». Значний відсоток затриманих за вчинення кримінального правопорушення «крадіїв» на прохання грузинських владних структур депортовувалися до Грузії, де за дивних й незрозумілих обставин звільнялись з-під варти й, повернувшись в Україну, продовжили злочинну діяльність. Цей факт перед всим світом засвідчив корумпованість і продажність грузинської номенклатури.

 

Аналіз сучасного стану речей засвідчує: прибулі з Грузії “крадії в законі” щораз більше опановують в Україні кримінальну ієрархію. Трагічна для українців і ганебна для грузинського народу статистика свідчить: переважна більшість представників грузинської діаспори в Україні так чи інакше причетні до криміналу. Грузини опановують усі царини злодійського ремесла. Шахрайство, крадіжки, продаж наркозілля, розбійні напади, викрадання людей задля шантажу рідних, здирництво, зваблення й розбещення неповнолітніх, гендлярство контрабандно завезеним крамом... Запровадження у травні Радою Національної безпеки і оборони санкційного списку з 111 осіб,  яким заборонено в’їзд до України, є малорезультативною напівмірою. Лише візовий режим та перевірка законності отримання вихідцями з Грузії українського громадянства буде захистом від свавілля закоханих у несправедливість і злочин.

 

Ігнорація здорового глузду й реальних (а не надуманих й штучно створених) потреб є свідченням байдужості до долі народу. Поборювати посталі проблеми й зло в найрізноманітніших його проявах є ознакою мудрості й переймання майбутнім. Задля збереження власної ідентичності та неповторності українці мусять очистити Батьківщину від некликаних й паразитуючих на її тілі чужинців. Щоб там не було, але всьому є межа. Терпінню українців — також.

 

                                                                                                                 Олесь Вахній      

 

Пища богов

Знаю место, где этой пищи богов вдоволь lol

Как узнать амброзию?


Симптомами аллергии на цветение амброзии являются:

слезотечение;

покраснение глаз;

зуд в глазах;

заложенность носа;

сильный насморк;

ощущение першения в горле;

зуд кожи;

сухой поверхностный кашель.

 

Она еще маленькая, но уже готова расцвести... В прошлые годы, помнится, заросли были с меня ростом.

... а... забыла - ну и грибочки на закуску devil

Гулять или не гулять по тем местам, вот в чем вопрос...


Українська музика 1563







60%, 3 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

40%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Бруд і безпорадність. Девіз окупантів.


09:52 28 липень Київ, Україна
Серед причин, що вплинули на водний баланс півострова та викликали дефіцит води, поруч з глобальним потеплінням, посухою останнього року, військовою експансією окупанта та провалом «господарювання» окупаційної влади, стоїть проблема перенаселення Криму.
Замість довоєнної чисельності постійного населення Кримського півострова 2 350 000 504 особи, зараз маємо справу з де-факто наявними населенням, як мінімум, в 3 100 000 осіб. За роки окупації АР Крим та міста Севастополь населення півострова через міграцію з РФ зросло мінімум на мільйон осіб. Але це ще не все…
Згідно з російською статистикою, всього в 2020 році в Криму побувало 6,3 мільйона туристів. В цьому році влада Криму прогнозує туристичні відвідини півострова близько 9 мільйонами росіян. Практично всі традиційно «туристичні» країни закрили свої кордони у зв’язку з пандемією, тому росіяни їдуть відпочивати на окупований півострів.
Ще в квітні цього року «глава» Криму Сергій Аксьонов заявив, що півострів готовий приймати до 10 мільйонів туристів щороку. М’яко кажучи, це не зовсім відповідає дійсності. Безперечно, окупаційна влада готова «прийняти» і 10, і 20 мільйонів.Для них це спосіб власного збагачення. Чим більше туристів з Росії відпочине в Криму – тим більше грошей потрапить до провладних кишень. Але інфраструктура півострова не здатна витримати таку кількість людей. В тому числі і водогони та каналізації.
Інфраструктура переважно радянських часів не відповідає кількості непланових новобудов, мініготелів та апартаментів, які так полюбляє окупаційна влада. Все це навантаження лягає на старі очисні споруди.
Десь поставили свої, десь ні, і каналізація зливається прямо в море та річки півострова.
Кількість грошей, які виділяються на вирішення проблеми очисних споруд, вражає, але не робиться практично нічого. Тотальне розкрадання коштів та популістські розмови.
Достатньо згадати хоча б історію зі зниклими в московському банку двома мільярдами рублів, які були призначені для ремонту основних очисних споруд Севастополя - «Південні». І це лише один зі скандалів. Очисних споруд немає, і невідомо, коли вони будуть - не тільки в Севастополі, а й у Криму в цілому.
Водогони Криму знаходяться в аварійному стані. За оцінками експертів близько 50% води втрачається в процесі транспортування до споживача. Але окупаційній владі не до ремонту та реконструкцій.
За словами віцепрем'єр-міністра — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова, запасів води і можливості її природним шляхом отримати цілком достатньо в Криму. «Ми провели не одну перевірку, не одну експертизу від фахівців, в тому числі від тих, хто працював в Криму безпосередньо в тих організаціях» - розповів Олексій Резніков.
Потрібно лише піклуватися про стан інфраструктури та забезпечувати якісне та повноцінне відновлення водного ресурсу і не перетворювати окупований півострів на мілітаризовану туристичну Мекку.
Тому проблема водопостачання та захисту водного балансу півострова, яка виникла в окупованому Криму, цілком на совісті путінського Кремля та проросійської «нової влади». Але їм немає ніякого діла до проблем кримчан.
Бо «воно не своє». Крим відверто та нахабно вкрадений у України. Тому надії кримчан на запобігання гуманітарній катастрофі та на поліпшення стану з водопостачанням напряму пов’язані з поверненням до складу незалежної України.
https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/gryaz_i_bespomoshnost_deviz_okkupantov?fbclid=IwAR1btUc4b6UZpdVTzYVhi5Mhatyrqpa7JhfKKJVJZU5n1D4jzCOkp3YZsTc

Кремль через РПЦ загострює міжконфесійні протистояння.

15:46 29 липень Київ, Україна
Москва використовувала 1033 річницю Хрещення Русі - України для загострення міжконфесійного протистояння, виводячи під час пандемії тисячі людей на політичні маніфестації.
З початку війни представники УПЦ МП були інструментом в гібридній війні проти України. Під час окупації Криму проросійські священники вмовляли українських військових скласти зброю, а інакше «будуть прокляті». На сході московські попи переховували в своїх монастирях (зокрема, в Святогірській Лаврі) бойовиків і зброю.
Зараз же московські батюшки в монастирях активно поширюють російську пропаганду, поширюючи підготовлені Кремлем меседжі: «Не агресія Росії, а громадянська війна", "не окупація Криму, а «адіннарод», «зрив мобілізації, тому що «росіяни нам брати, а ворог сидить в Києві», а також дискредитуючи офіційну владу в міжнародних організаціях шляхом поширення наклепу на дії України.
Мета діяльності розгалуженої Всеукраїнської розвідувально-диверсійної структури (УПЦ МП, що має 7 єпархій в Україні) - захоплення південного сходу України.

Відомо, що в кожній області РПЦ має потужне лобі в органах місцевого самоврядування, а при кожній з єпархій - бойові угруповання, які камуфлюються під громадські організації та надають силову підтримку російській церкві.
У зоні найбільшої небезпеки відразу 3 українські області, які межують з окупованими територіями - Харківська, Запорізька та Дніпропетровська.
Так, силову підтримку Харківській єпархії УПЦ МП надавав Бійцівський клуб «Оплот», який з початку війни організувався в однойменний батальйон (структурний підрозділ армії терористів «ДНР»). І незважаючи на те, що «Оплоту» в Харкові давно немає, залишилися проросійські організації, всілякі союзи радянських офіцерів, чию діяльність координує місцева єпархія УПЦ.
У Запоріжжі антиукраїнську діяльність проводить місцева єпархія РПЦ і її владика Лука, виголосивший анафему настоятелю ПЦУ митрополиту Епіфанію, що зробив інформаційну атаку на Вселенського Патріарха Варфоломія, назвавши його «апостолом сатани і вірнопідданим диявола».
Крім того, в Запоріжжі діє проросійська навколоцерковна організація «Радомир» - «бойове крило» Запорізької єпархії УПЦ МП, яке координує безпосередньо митрополит Лука.
З урахуванням амбіцій РФ отримати сухопутний прохід до Криму, а це Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь і Херсонщина, існує загроза створення «ЗНР».
У Дніпрі клірики Московського патріархату так само виступали проти Євромайдану, координували роботу проросійських організацій і силової структури «Катеринославського козацького округу». Але в 2015 році місто очолив представник проукраїнського «Блоку Петра Порошенка» Борис Філатов, який виявився давнім парафіянином московського патріархату, з відзнакою від самого Патріарха Кирила, яку він отримав в 2010 році.
Зараз Російська православна церква в Дніпрі має потужні позиції, як і 10 років тому, а проросійські організації та козачки з «Катеринославської козацької округи», що мають потужного партнера - охоронну компанію «Леон» (власник - депутат обласної ради від ОПЗЖ і давній бізнес-партнер самого Філатова і Геннадія Корбана Михайло Кошляк), зачаїлися.
Таким чином, кожен з 3 регіонів може стати плацдармом для повторення подій 2014 року, оскільки Російська православна церква в Україні - єдина дієва структура для Москви, яка залишилася після початку російсько-української війни.

«Полуполный»

  • 30.07.21, 23:42

Нет у меня ответов,
Нет у меня советов,
Есть только тучи в небе
И, в телефоне, Летов,
Пачка сырой тревоги,
Паники чемоданчик,
Карта чужой дороги,
Полупустой стаканчик.

Может он полуполный,
Может я полоумный,
Может все эти волны,
Всё это – сон безумный,
В небе шипят святые,
Тучи рвут на кусочки,
Дал им Бог запятые,
Но у меня есть точки.

© William van Warg (фото и текст)

СБУ заблокувала канал збуту в Україні контрабандних екстазі та к

СБУ під час спецоперації у Києві та Запорізькій області нейтралізувала міжнародне наркоугруповання. Зловмисники збували у різні регіони України оптові партії контрабандних наркотиків та психотропів.За оперативними даними, щомісячний «прибуток» ділків від наркобізнесу становив понад 3 млн грн.Встановлено, що учасники групи налагодили транснаціональний канал незаконного переправлення кокаїну, екстазі та психотропів ЛСД на територію нашої країни. Одержаний від іноземних спільників «товар», зловмисники реалізовували через власну розгалужену мережу дилерів.Правоохоронці затримали у Києві організатора і двох активних учасників угруповання під час збуту чергової партії наркотиків.У ході обшуків за місцями перебування ділків у столиці та Запорізькій області виявлено підготовлені до продажу:


  • майже 2 тис. пігулок екстазі,

  • приблизно 0,5 кг кокаїну,

  • марки ЛСД,

  • понад 1 кг канабісу,

  • інші докази протиправної діяльності.

Вартість вилучених наркотиків за цінами чорного ринку становить майже 2,5 млн грн.Наразі вирішується питання щодо повідомлення затриманим про підозру та обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.У межах кримінального провадження тривають слідчо-оперативні дії для встановлення всіх обставин правопорушення та притягнення до відповідальності інших осіб, причетних до нього.Заходи з блокування наркобізнесу проводили співробітники Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ спільно зі слідчими Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві та за процесуального керівництва Деснянської окружної прокуратури м. Києва.





https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-zablokuvala-kanal-zbutu-v-ukraini-kontrabandnykh-ekstazi-ta-kokainu-video?fbclid=IwAR2pLq9tIMQvxr5hVeVt2TwsE5pBe0CrdAl7BWK5_4-OGbaLZrK6YtNJcJs