Ти хочеш моєї смерті?

Ти хочеш щоб я розбився?

Розбігшись, башкою в парканчик

Бетонний, з розмаху вліпився?

Ти хочеш щоб я з парашутом

Піднявся у яснеє небо,

Стрибнув з літака і стропи

Собі перерізав лезом?

Я на це тобі відповім,

Не цураючись власного крику,

ФІГУ!!!

Не буде такого довіку!

Ти хочеш щоб днини негожої

Я вийшов на бурне шосе,

І там під КАМАЗ здоровенний

Сміливо підставив себе?

Надієшся, дрова рубаючи

Сокиру у лоба встромлю?

Чи що-небудь високо красячи

З драбини зірвуся і шию зверну?

Як буду іти темним сквером,

Натраплю на дещо дурне,

Що бидлом зовуть необтесаним,

І там вони шльопнуть мене?

Або як захочу поїсти

Ковбаски, чи там балика

І ріжучи їх необачно

На вени направлю ножа?

Я на це тобі відповім,

Не цураючись власного крику,

ФІГУ!!!

Не буде такого довіку!

Я крепкий як камінь!

Як дуб віковий,

Вітрам не підвласний!

Не страшно і хвиль!

Покинь намагатись

Зламати мене!

Бо трісне пупок

Чи наробиш дурне...