Навеяно sstass .

Живу в Киеве. По миру немного поездила. Но никогда не задумывалась о том, чтобы куда-то переехать насовсем, скажем, продолжить учёбу или поработать.
Я не имею в виду, как в заметке Стаса, далекие Штаты, а что-то поближе (просто другой город в Украине или ближнем зарубежье).
О чем нужно подумать в первую очередь, на что обратить внимание, о чем позаботиться, чтобы со спокойной душой менять нагретое место.

Кое-какой список по комментам я уже сделала:

1. Жилье
2. Работа\Учеба
3. Медицина (решаемый вопрос?)

Что ещё? Будем продолжать список.

 

Ось так завжди й усе з початку.
І ти попав неначе в казку.
А виявилось просто спав,
Бо не туди ти знов попав.

А помилився випадково,
Кохав дівчину ти чудову.
А виявилась просто лялька -
Бо все життя її забавка

Вона в життя неначе грала,
Робила все чого бажала.
Усе що хотіла те й робила,
Бо напевно, не любила...

А ти хотів її кохати,
З неба зорі всі дістати...
І що робити ти назнаєш???
Та гадаєш що кохаєш!!!

У тишині лунає постріл,
У тишині лунає два...
І в йього в серці тишина!
.........................
А бути все могло інакше.
 
Кохайте поки є кого


вірші про кохання

В Национальном Художественном музее Украины в Киеве открылась выставка ''Suite Vollard'' (Сюита Воллара), на которой выставлены 100 гравюр Пабло Пикассо (с 1930 по 1936 год). Мотивы гравюр: миф о Минотавре, человеке-быке, миф о Пигмалионе.

Дальше тем, кто разбирается в произведениях искусства лучше не читать))).
[ Читать дальше ]

С Тобою не знаком настолько,

Чтобы конкретно мог сказать...

О  том  –   какая  Ты  девчонка,

И    как    Тебя   мне   описать.

 

Ну, эти смелые, ровные ножки -

Должное им надо срочно отдать!

Чудная кожа  упругой ладошки,

Тебя так  и  хочется,  поцеловать.

 

В эти бездонные Ксюшины глазки,

Без устали можно, как в небо смотреть.

Вовке Ты даришь небесные  ласки,

Ему   ж   остаётся  –  только   балдеть...

---

...вірш із збірки "Близько серцю моєму"

Осінньою ніччю, покрилися ніччю,

Простягнуті  руки,  запалені  свічі.

Забули  про  світло  заплющені очі,

Колись я любив, а зараз – не хочу!

 

Не хочу торкатися дивної казки.

Я хочу щоб зникла, прекрасного маска.

Лежимо у тиші, стріляє  у вухах

Ти   є   павук,   а   я   лише   муха.

 

Розстелюй на ліжку павутиння-чари,

Запалюй  у  мені  –  болючі   пожари!

А мо, ще  до  ранку, ми ся покохаєм.

І може пізнаєм, що, люди звуть раєм.

 

Як  м`яко  і  тихо,  Ти  поруч ступаєш,

Шістьома руками мене роздягаєш.

Серце ледь б`ється, зтухають пожари,

І  ранок   розвіює   всі   Твої  чари.

---

...вірш із збірки "Близько серцю моєму"

...

Що  за  усмішка, і білії  зуби,

Заводять мене, її чорнії губи.

Що?! Як заводять? Я маю благати,

Аби  перестала  мене так шмагати!

Чорт! Як звабливо підстрибують груди.

В   такт   батогу,   я   гарячий   усюди!

О Боже, о що це?! У мене встає!

Безкрає  захоплення  моє видає!

Богиня   побачила,   зіщурила  очі,

У нас попереду лишилось півночі.

Ходою  звабливою  коло   пройшла,

Й стрибнувши, ногами мене обвила.

Не   знав   куди    діти,    енергії   стільки,

В ту ніч я в кайданах торкнувся до зірки.

До неба, до сонця, у космос зринав,

Не   менше   кохання   їй    віддавав.

Прокинулись    разом,   у    неї   у   спальні.

Привіт! Добрий день Вам!  Забави оральні.

Чіпляю  язиком   її,  як  по   нотам.

Стогне й сопе, обливається потом.

Руки  розкинула,  це  те  що  треба,

Спочатку зв`язати, а потім до неба!

Ну ось і готово, лежить моя киця,

Моя чорна богиня, нічная цариця.

Роздута, розп`ята на билицях ліжка,

Домашня, спокуслива  милая кішка.

Я можу робити з нею, що хочу.

Хоч зацілую,  а  схочу задрочу.

До вечора вільність собі дозволяю,

Її   я   за   світла   рабинею   маю.

Та тільки лиш сонце за обрій сідає,

Як  морок  всебічно,  мене  огортає…

---

...вірш із збірки "Пошло, про любов"

Морок всебічно мене огортає,

Хочу  чи ні,  ніхто  не  спитає.

Чорні  по  стінах   розбризкані   тіні,

Тепер я їй раб. На сьогодні. Віднині.

Лячно вронити хоч слово у тиші,

Краще  стояти  тихіше  від  миші.

Скуті    кайданами   руки    і   ноги,

Нема мені звідки, чекать допомоги.

Раптом пітьму різкий звук пронизає,

Це   звук   батога,   і   усе   завмирає.

Серце  ледь   б`ється,   пітьма  ріже  очі.

Відчинилися двері, бачу постать дівочу.

Тиша,  мовчання,  ні  я,  ні  Вона.

Невимитий посуд – ось моя вина.

Вмикається світло,  і перед  очима –

Я бачу чортяку, авжеж не дівчину!

Розпатлані коси,  корсет шкіряний,

На шиї дівочій, ошийник стальний.

Очі  пантери,  а  може  й  тигриці?!

Слідів не лишилось від бувшої киці.

Зап`ястя  закуті  у  шкіру  з  шипами,

А Вона нічогенька, з міцними ногами.

Ноги чарівні,  а  де  те,  що вище?

Гумові шорти стягнули сідлище.

Руками   зминає   батіг   шкіряний,

Десь я вже бачив точненько такий.

І  поки  в  безодні думок я тонув,

Цей же батіг враз мене обгорнув.

Боляче вжалив хлистом ягодицю.

Я поглядом впився у мою царицю...

...далі є

Все будет. Хорошо.  Я знаю!  Всем хорошего настроения!!! Желаю что б!!! Не знаю что сегодня за праздник, но одна місль в голове --- Жизнь прекрасна!!! Мля, так хорошо действительно давно не было!!! Вот беспричинно, просто хо-ро-ШО И Вам того же ! И побольше... (эта заметка заряжена диким позитивом - кто её читает получает заряд энергии на неделю вперед)

Наташа – милое созданье,

Капелью голосок звенит.

Моих   очей   очарованье,

Я  красотой  Твоей  убит.

 

В   Твоих  глазах  ищу  спасенья.

Смотрю в их чистый, нежный свет.

За годы блядства жду прощенья,

Я   пред   Тобой,   душой   раздет!

---

...вірш із збірки "Близько серцю моєму"