хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

зуби повипадають?

  • 03.09.08, 16:31

раніше була реклама від блендамет, мовляв тільки наша паста захища від карієсу.

недавно показують нову розробку блендамету, мовляв тільки ця формула може дійсно захистить від карієсу. а все що було до цього і є зараз фуфло.

то де нас продинамили?

неможу незгадати прокладок. щомісяця виходять все нові і нові, які захищають від протікань краще за своїх попередниць. два питання до дівчат (вибачте за наглість) як же судячи із реклами прокладки протікали раніше. куди поділись тіщо з крильцями і літали?  

спокій на юані

  • 03.09.08, 16:21

чи мені здалося, чи із початком занять і вузах і т. д. на юані стало спокійніше. нема тупих реплік, матів, ще різної хріні. нема знайомих, які тебе ображали своїми висловами.

здається тут штиль перед бурею, чи мо це останні політичні події так вплину.

чи мені все це здається?

Я поэт....И ты поэт...все мы поэты!, сочиняем стихотворение вмес

Давайтевместе сочиним стихотворенье, я начинаю, а кто-то продолжает и потом мы сложим наш общий стих в одно целое и посмотрим что получется, каждый приписывает по несколько строчек..по две или три..ну у кого на сколько фантазии хватит, нужно чтобы следущий человек придумывал рифму..ну и следущую строку......Главное чтобы оно подходило по рифме и по смыслу..а так же по темпу...

Утомленные Бугом.

  • 03.09.08, 15:46







(с) фото Милла Браташ, август 2008

А это возможно...




       Нет ничего легче, нежели превратить посредственную женщину в женщину исключительную:
                                                              достаточно     ее полюбить
.

(М.Соважон)



Любовь
есть

                                     сознание счастья, которое ты даeшь и которым сам наслаждаешься;

                                        уверенность в том, что это счастье взаимно;
                                              желание, непрестанно  возобновляющееся,
                                                    непрестанно удовлетворяемое
                                                           и всe же ненасытимое.

(Оноре де Бальзак)

"Слава о Миколі по прізвиську ЖЬІВОТНАЄ"

Глава I
по місцю роботи, та прилеглих закладів

Центральний Офіс
- О_о Хто це? Блін... ніхто точно не знає, але важко знайти таку людину, хто б із ним не був якимось чином знайомий. Більшість жертв знайомства із цим типом стали жертвою жорстких пиячок, затяжних гулянок та інших засобів марнування вільного часу свого життя, яких порядна людина має уникати.
Це той, мабуть, що першою справою на співбесіді із работодавцем сказав, що працювати не любить, і не буде, якщо це не приноситиме задоволення для душі. А із наказами керінвиків обожнює посперечатись аж до останнього аргументу на свою користь... (Бля буду - він цих аргументів мабуть повну вантажівку десь собі придбав на дарманця і носить із собою цілими купами на будь-який привід. Чому його ще досі ніхто не прибив за таку вередливість - невідомо... Мабуть бо фіг його зна, на які наслідки потім чекати. Може й кінець світу... Поруч із ним все може бути...

РЦ1 - Незрозуміла істота гуманоїдного типу, мабуть через чиюсь жахливу помилку отримавша посаду менеджера... Що робить - не відомо, про що думає - не зрозуміло. Багато їсть, п'є, та спить. Не агресивна, іноді дотепна. Розважатись із цією істотою набагато приємніше, ніж навіть із улюбленою домашньою твариною. І все у нього завжди мається, і про побутове, і про екзотичне досвідчений... Практично завжди виглядає так, начебто за хвилину повернувся з навколосвітньої подорожі... чи може десь по дорозі встиг і на сусідні планети до якихось друзів заскочити на годинку, каву попити... Від людини його важко відрізнити. Хто намагався - закинули свої спроби, простіше просто впевнити себе, що та яого істотність та гуманоїдний вигляд - лише примара... А в тім, може щось би й вийшло, якби на якісь роздуми залишався час та бажання... але коли він з'являється, вже не до роздумів та доказів.

РЦ5 - Начебто адекватний... Ой, ні... пригадали - точно не адекватний! Але точно розумний. ... так... десь там, глибоко та далеко серед непролазних дурощів та безглуздощів якимось чудом прижилися корисні, цікаві, а іноді унікальні знання та думки... І начебто тихий, мирний, і нікого не чепляє... Але враження, начебто давно вже переслідує тебе... навіщо? просто щоб в черговий раз пореготіти як завжди на повну горляну і зникнути у невідомому напрямну на невідомий термін часу. Ну ніякий він, блін, ні-я-кий! Але настільки гостро ніякий, настільки насичено ніякий, що ця ніяковість аж випромінюється з нього, а як зачепить, то таке може обернутись на все життя спогадом... Ніколи не знатимеш напевно, чи краще триматись нього, чи уникати.. Ні, він не самотній... не може бути самотним парубок, чиїми друзями, приятелями та просто добрими знайомими можна заселити не таке вже й мале містечко... дурень він бля... не вистачає йому цього? то просто бовдур. Такі або пристосовуються та звикають, або розбиваються та вмирають... Хай там як, будь-яка доля йому пасуватиме.

РЦ6 - Ніхто його там не знає. Але при першій вже зустрічі починають небезпідставно підозрювати, що це він - той самий, хто переплутав начальника бази із охороною та майже змусив провести його до місця, де тусують місцеві водіїї... І що це він тоді лякав кладовщиць, з'являючись по всій базі в таких місцях, про існування навіть найдавніші працівники не твердо впевнені. І що це саме його ставлять у приклад, мають на увазі, або просто пригадують, коли потрібно водночас і покарати людину і якось їй добре віддячити, але неможливо вирішити, який саме з цих вчинків до нього буде вірнішим... Аха, це той самий, якого покарати неможливо, бо саму покару він може прогавити, а догани прослухати, чи випадково проігнорувати.... та й заохотити його нвідомо чим. якось не так піднесеш подячну похвалу, то ще й образитись може. Вигадав собі якусь прірву від штучної, або вимушеної вдяки до справжньої, що йде від серця (ага, впевнений, що це не міф, а насправді існує... якщо запитає - порадьте йому пошукати десь у Діда Мороза на полюсі... нехай ще і Атлантиду там відкопає всім на милість... Нам-то що? Ми його все-одно не знаємо... Може, його так само не існує! Та точно. Таких не існує.

Рыжая...

Посвящается осени

Я сразу обратил на неё внимание. Рядом стояла сочная брюнетка с длинными прямыми волосами, чуть дальше сидела длинноногая блондинка, но мой взгляд прочно зацепился за эту невысокую рыжеволосую дамочку. В метро все цвета кажутся какими-то подземно-серыми, её платье с алыми вставками приобрело тёмный оттенок, а красные туфли на платформе казались бордовыми. Периодически косясь в сторону блондинки, я пытался понять, почему рыжая мне нравится больше?
Уже когда мы шли по перрону, меня осенило…Её вьющиеся волосы создавали рыжую корону, все аксессуары и одежда служили только для того, что бы подчеркнуть яркий огонь на голове.

Рыжая прочно ассоциируется с началом нового витка гонки по спирали. Рыжая пора года, огненная пора, самая яркая и беспощадная.
Время собирать опавшие листья в большие кучи и поджигать. Чем больше сгорит сейчас, тем меньше будет перегнивать потом.
Время превращать воспоминания в дым. Ну и что, что от дыма слезятся глаза? Гори оно всё огнём!

ЗЫ Люблю осень, она дарит надежды.

Самому лучшему!

  • 03.09.08, 15:30
Ты однажды проснёшься со мной,
Потревоженный листопадом,
И наверно не будет родней
Ничего, чем дыхание рядом...
Улыбнёшься в осенний рассвет,
Тронешь пальчиком край одеяла...
“А счастливее ведь меня нет!” –
Ты вчера мне весь вечер шептал.
И ещё, прижимаясь щекой,
Промурлыкал мне котик,колючий:
-Вот скажи, почему ты такая...
Почему ты самая лучшая?
Я улыбку губами ловила,
И доверчивого обнимая,
В твои волосы всё говорила:
-Ну,скажи,почему ты такой...?!
Может,осень некстати пришла,
Может,лето не в срок попрощалось,
Но однажды меня ты нашёл,
Или просто сама отыскалась...
...А наутро густой листопад
Ломким золотом выстлал планету,
Я проснулась минуту назад,
Ты из пачки достал сигарету...
Всё, что с нами случится ещё,
Мы ведь тоже опишем с тобою?
...Я хочу, чтобы ты на всю жизнь
Согласился остаться со мною!!!

Наші файні дівчата.

*
Наші файні дівчата
Свої блоги відкрили.
Гарні фото розклали
І про щось говорили.

Принесло і мене
Ось на ці посиденьки,
Хоч і пізній був час,
Та й здоров’я слабеньке.

ЗібралИся красуні
Хіба можна втриматись,
Що б у блог не заглянуть
З їх краси милуватись.

Серед цього букету
Моє мліє серденько.
Я таких молодичок
Вже не бачив давненько.

Я своєю душою
Серед них молодію,
І про їхню увагу
У віршах своїх мрію.

Ой дівчата ,дівчата
Не такий я й старенький
Хоч підтоптаний трохи
Та душой молоденький.

Завітайте до мене
І мене причаруйте.
Своїх пОсмішок милих
Хоч з мільйон подаруйте.

12 вересня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.