хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

В грозу

Я б пришел к тебе родная,

Да дорога далека.

Не видать конца и края

Стежке колющей поля.

 

Воет небо чёрным гнетом,

Будит звонкую грозу.

Словно хочет в белом свете

Жизнь угробить накорню.

 

Выступать на шлях под громы,

В ливень ослепь след ловить?

Буря в сей же час преломит,

За мою нелепу прыть.

 

Най с тобой по оба края,

У лучины золотой,

Письма нежные слагая

Будем встречи ждать благой.

 

Как Ярило сгонит тяжесть,

Как согреет дланью путь,

В тот же час гляди в окошко,

Ген вот я в него стучусь.

 

Выйдем парой в светлый полдень,

Сядем в грушевом саду,

И прочтём друг другу  письма,

Что придумались в грозу.

© Ветер Города

Только не ошибись

Комната - опустевшая.
Табурет - деревянный.
Потолок - побеленный.
Лампочка - стоваттная.
Стена-холодная.
Подоконник - бетонный.
Окно - разбитое.
Форточка - открытая.
Ветер - весенний.

Кто я?
Комната - опустевшая.
Табурет - деревянный.
Человек - не бритый
Это я!

Слышишь ли ты меня?
Веришь ли ты мне?
Понимаешь ли ты меня?
Предашь ли ты меня?
Найдешь ли ты меня в пустынной комнате с побеленным потолком, холодной стеной, бетонным подоконником с разбитым окном, в которой на деревянном табурете сидит небритый человек и смотрит в открытую форточку, из которой весенний ветер? (подсказка небритый человек это я)
 
P.S. Только не ошибись!
 
 

Помогите обматерить!!!!!!

  • 08.10.08, 14:08
У моего друга сегодня экзамен!help Ну так вот! Он попросил его поматерить в это время! whosthatbazarВремя настало!!!! А у меня словарный запас не так велик!!!!nevizhu Помогите, кто может! helpА-то если он не сдаст... fingalМне будет стыдно!!!

Для борцов с жлобами

Очень порадовали. Спасибо большое коментаторам, оч подняли настроение. Чего стоит запись пойду отстреливать, где дают лицензию? Бу-га-га. Автор привёл класный пример про Крещатик. Мол раньше можно было гулять вечерем с детьми, а счас низзя. Раньше ведь за маты по шее могли дать, а щас вседозволеность у быдла. Только вот куда делась резкая интелигенция, шо быдло п**ми фигурными учила родину любить? Вся в инете? Здесь то конечно мы можем резко нахамить, предложить лицензию выдавать, вон в топе срач двух поэтов висит. Тока в жизни всё не так. Давечи ехал в тралике №5. Молодёж зашла явно в сентябре приехавшая, вчитысь мабуть. Врубили на телефоне редкосный реп через динамики, и наслаждались светской беседой. Рядом сидящие мужики от 30 и старше кривились, но слушали. Я через пол тролейбуса поинтересовался если у пацанчика 20 гривен, и если есть, то чего он не купил себе наушники. Меня поддержали 2 бабки -ребята выключили и успокоились. Они не были здоровым пяным быдлом, просто дети с недостатком внимания родителей, и увереностью ШО ТАК У КИИВЕ МОДНА. Хренли никто из ребят сидящих ближе не сказал? Мысли были заняты срачем в очередном коменте?

Узнайте о себе много нового...

Ваше имя Константин
Вы считаете себя: Зеленым ёжиком
Но на самом деле вы: Ангел
Друзья: Быстро кончаются
Когда вам грустно вы: Поете, и собаки вам подпевают
Когда вам весело вы: чирикаете, и собаки облизываются
Вы любите: Спать
Ваш внутренний зверь: Голубь

 

И очень много похожего. Про голубя - первый раз слышу. Я думал, что внутри меня кот.

 

http://aeterna.ru/ftell.php?link=ftells:1385

 

И очень интересно получается, если написать тоже самоё, моё же, имя, только которое произносится коротко (не полно, так сказать)...

Ваше имя Костя
Вы считаете себя: Темным эльфом-рокером
Но на самом деле вы: Морковка рыжая
Друзья: Ждут у пивной
Когда вам грустно вы: Пытаетесь заесть обиду подвернувшимся врагом
Когда вам весело вы: Радуетесь жизни
Вы любите: Побеждать Великое Зло
Ваш внутренний зверь: Феникс

 

Так что права поговорка: "Говорите обо мне всё что угодно, только называйте моё имя правильно".

Політичні «монстри» живляться емоціями електорату

В одному з епізодів популярного мультсеріалу «Сімпсони» розповідається про те, як величезні рекламні муляжі клоунів, політиків та інших «зірок» раптом ожили — і почали трощити все навколо. Мешканці зачаровано дивляться на цей жах і не знають, як рятувати рідне місто. В розпачі одна дівчинка прибігає до керівника рекламної компанії, що створила цих монстрів. Він пояснює, що це люди самі наснажують їх своєю енергією. Тому радить просто не звертати на них увагу — без підживлення вони самі засохнуть. «Як же не звертати увагу, якщо ВОНИ ЗНИЩУЮТЬ НАШЕ МІСТО!?» — вигукує дівчинка. «А ви займіться цікавою роботою», — каже рекламіст. І справді: як тільки люди перестали дивитися на монстрів і думати про них, так ті відразу ж втратили свою могутність і безсило повалилися на землю.

Нинішні політики в Україні — це такі ж самі рекламні монстри. Можливо, вони є непоганими трейдерами, рейдерами чи колекціонерами, але як державні діячі є третьосортним матеріалом. Керована ними держава остаточно перестала виконувати свої базові функції. Вона вже не контролює кордони та міграційні потоки, не слідкує за якістю харчів та медикаментів, не забезпечує ні обороноздатності, ні економічної незалежності, ні правосуддя, ні соціальної справедливості. Висловлюючись сучасним сленгом, держава послала народу меседж, що вона його «послала». Тобто кинула напризволяще. Мовою політології це називається повною відчуженістю між державою та народом.

Основне гасло можновладців: «Народ має бути повністю керованим». Для самоутвердження себе як еліти вони роблять все можливе для перетворення народу на бидло. Відповідно, самі вони при цьому перетворюються на «еліту бидла» — БИДЛОЕЛІТУ.

Політична діяльність рекламних монстрів — це суцільне шоу, імітація, ілюзія, пародія. До системної державницької діяльності вони неспроможні в принципі. Тому роблять те, що вміють: борються між собою за бюджетні гроші та землю, а в перервах піаряться в ЗМІ. Для цього проводять фотосесії в затоплених водою селах, спускаються в шахти, доять корів, роздають медалі, літають на гвинтокрилах і висловлюють в телекамери турботу про народ, що катастрофічно вимирає, та про інфраструктуру, що катастрофічно розвалюється. Ми розуміємо, що це цікавіше і простіше, ніж будувати дамби, саджати ліси чи створювати сучасні виробництва, проте їхня метушлива бездіяльність перетворилася на головну загрозу національній безпеці. «Якщо їх не вбити, вони нас уб’ють», — співає гурт «Абздольц» у пісні про покемонів, але на думку чомусь приходить дещо інше.

Планета увійшла в гостру кризу Великого Переходу — до нової цивілізації, до нової екологічної ніші. Вичерпання природних ресурсів, екологічне забруднення і соціальна дестабілізація посилюються кліматичним розбалансуванням. Треба бути готовим до небачених досі спекот і холодів, посух і повеней, ураганів і землетрусів, інфекційних хвороб і геомагнітних інверсій (зміни магнітних полюсів). Щоб пережити цей екстремальний період, народу потрібна сильна і розумна держава, що володіє достатніми резервами і засобами швидкого їх застосування. Натомість що роблять наші покемони? Замість того, щоб згуртовувати народ, вони нацьковують одних українців на інших. Замість насаджування лісів, вони їх хижацькі вирубують — деревина йде на експорт, а гроші в офшори. Замість модернізації гідротехнічних споруд половину з них вже приватизували, решту кинули напризволяще. Їм просто нецікаво займатися техногенною безпекою. Їх хвилює приватизація найприбутковіших підприємств, розпродаж української землі та її надр — того, чого вони ніколи не створювали і що їм не належить.

«Клоуни знущаються над нами. Називай речі своїми іменами», — закликає гурт ТНМК. Це вже про ринковий балаган, який «еліта» чомусь називає демократичними виборами. Він робиться за такою схемою:

1. Спочатку олігархічні клани через підконтрольні ЗМІ розкручують з десяток перспективних політпроектів та «героїв майбутніх виборів».

2. Через якийсь час визначаються їхні рейтинги, на основі яких складаються розцінки. На закритих аукціонах відбувається розпродаж місць у партійних списках — згідно з законами ринкової економіки.

3. Для створення ілюзії «передвиборчої боротьби» через ці ж ЗМІ запускається «війна компроматів» і демонстративне обливання один одного багнюкою. Очевидно, що це «шоу для лохів», бо якби було інакше, то публічні заяви про скоєні злочини завершилися б кримінальними справами, резонансними судами і ув’язненнями з вилученням накраденого.

4. Для відволікання людей від реальних проблем у масову свідомість вкидаються «кістки», за які ці люди мають гризтися між собою: «НАТО», «двомовність», «міжконфесійні відмінності», «хто кого годує» тощо.

5. Внесок у вибори — це інвестиція, що має швидко окупитися і принести прибуток. Тому ті, що купили мандати, негайно включаються в «дерибан» країни з метою «відбити бабки».

6. Доволі швидко вся ця шкурна метушня починає викликати в людей блювотний рефлекс. Тоді розкручуються нові «герої нашого часу» — і все починається спочатку. В результаті змінюються політпроекти, але не змінюються елітні фізіономії.

Як зупинити цих «голих королів»? Найкраще скористатися рецептом від «Сімпсонів»: перестати звертати на них увагу, не живити цих енергетичних паразитів своїми емоціями, сподіваннями, страхами та малодушним вибором «меншого зла». Бо в цьому світі існує закон тяжіння: що сьогодні в наших головах, те завтра в нашому житті. Вболіватимемо за цих «політичних покемонів» і братимемо участь у їхніх виборчих лохотронах — матимемо постійне відтворення балагану. Якщо ж будемо думати про державу нашої мрії — неминуче сформуємо новий український світ.

Спочатку він народиться у нашій свідомості, потім в наших стосунках із дітьми, родичами, друзями та знайомими, згодом пошириться на ширші територіальні й професійні громади. Пройде небагато часу — і тисячі осередків світла зіллються в сонячну українську державу-громаду — Третій Гетьманат.

Тож почни з себе! Зроби перший крок: вимкни «зомбоящик» і перестань підживлювати рекламних монстрів своєю життєвою енергією. Натомість спрямуй її на добро — і власними силами, в міру своїх можливостей твори навколо себе чесний та розумний простір.
http://www.day.kiev.ua/251745/

Не теряй веру

  • 08.10.08, 12:33

*  *  *
                                                            (даже когда трудно, веру терять нельзя)




Устала...

Ног не слышу под собой,
но чувствую истому от бокала,
 что подавал мне изредка прибой
от своего прозрачного начала.

Мне птица пыль в глаза пускала.
А ветер теребил волосье.
Идти пыталась по волнам пожара,
что отдавало в поле том колосье.

Огонь графил мне в сердце шрамы.
Как-будто гладил по плечам,
испепеляя болью раны.
Расправу же оставил палачам.

Крылатым счастье быть не может.
Когда тебя не видит свет.
Им огласить - лишь потревожить.
А вырвать сердце - получить ответ.

Не стану нарекать напрасно.
Ты много дал мне в жизни счастья,
Ты дал мне радость, искру от надежды,
что будет солнце как и прежде.

Отдам сердце в хорошие руки

  • 08.10.08, 12:30
- Здравствуйте, я по объявлению. Это вы отдаёте сердце в хорошие руки?
- Я.
- Б/у?
- Да. Оно любило три года одного человека.
- Ну-у! Три года эксплуатации - это довольно большой срок! Почему отдаёте?
- Его прошлый владелец обращался с сердцем не по назначению. Он его ломал, резал, играл с ним, вонзал в него острые предметы... Сердце болело, кровоточило, но по-прежнему выполняло свою основную функцию: любило его... И однажды тот, кому оно принадлежало, разбил его...
- Как разбил?! А вы в ремонте были? Что вам сказали?
- Восстановлению не подлежит...
- Зачем же вы подали объявление? Неужели вы думаете, что кому-то нужно ваше разбитое сердце?
- Я верю, что есть на свете человек, который сможет склеить его из осколков. Верю, что он не пожалеет на это любви и времени. Верю, что он сможет дать ему вторую жизнь...
- Я... я готов попытаться. Это, конечно, будет трудно, но результат того стоит. Вы можете дать мне какие-нибудь гарантии? Если я смогу его восстановить, смогу оживить ваше сердце... сколько ещё оно сможет любить?
- Пока оно бьётся...
- В объявлении вы указали, что отдадите сердце только при одном условии...
- Да. Я должна быть уверена, что вы не станете причинять ему боль.
- К сожалению, я не могу видеть будущего. Не могу с уверенностью обещать вам, что оно больше не будет страдать... Всё, что я могу на сегодняшний день, это дать вам в замен своё сердце...
- Я согласна!
- Меня тоже устраивают все условия контракта.
- Значит, встретимся завтра?! Для обмена?
- Да. До свидания, любовь моя.
- До завтра, любимый...

и еще кавер

  • 08.10.08, 12:17
Communication Breakdown лабает Jeff Healey