хочу сюди!
 

КатеринаМарківна

40 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 30-39 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Эта непосредственность вынесла мне мозг

В одном из чатов, парень:

"Познакомлюсь с БИСЕКСУАЛЬНОЙ девушкой(женщиной)для серьёзных отношений///НО можно и просто для развлечений...Нужна девушка развратная,влюблённая в секс,не имеющая ограничений!
КУПЛЮ ОРДЕНА,МЕДАЛИ!!!(ДОРОГО)"

Учиться! Учиться! Учиться!

Учить детей - дело необходимое, следует понять, что весьма полезно и нам самим учиться у детей.

Женщины знают, чего хочет мужчина.

Женщины знают, чего хочет мужчина.

Это самый загадочный феномен парапсихических особенностей женщины, поскольку мужчина не только редко понимает, о чем он думает в данный конкретный отрезок времени, но вообще редко может сказать, чего же он хочет вообще. Тот факт, что мужчины больше всего хотят женщин, и позволяет последним творить все, что заблагорассудится

экспромт-настроение

Надоело черное.

Надоело серое.

Надоело красное.

Надоело белое.

(Краля Галя)

мы разбавим серое синим и малиновым

сочными и зрелыми с привкусом калиновым

 ягодными кистями белый холст испачкаем

 и заплаты листьями как балетной пачкою 

 надоело - стерпится через день попустится - 

мне с надеждой верится 

что к нам Ангел спустится

Сильвия Плат "Не надо обещать за поцелуй"

Не надо мне "отдам за поцелуй",
не надо мне "отдам за поцелуй",
мол певчих птиц не истощится нерв.
Смертец, отвергни это и наплюй.

Где сердца нет, там камень не балуй--
венерам чистым годен агасфер...
не надо мне "отдам за поцелуй".

Наш доктор-честь: "мне больно--ты ликуй",
в палате койкам тихим он-- пример.
Смертец, отвергни это и наплюй.

Трус-холостяк, с игрушкой не балуй;
а старых дев до крика гложет червь;
"Не надо мне!.. отдам за поцелуй".

Змеюшник вечный, яблоки тасуй
для смертных деток, пидар-- им пример.
Не надо мне "отдам за поцелуй".

Не вечен чувств оскоменный июль;
вспорхнут певцы, а птиц похитит зверь.
Вот так, не обещай "за поцелуй"",
смертец, отвергни это и наплюй.

перевод с английского Терджимана Кырымлы heart rose


Never try to trick me with a kiss
Never try to trick me with a kiss
Pretending that the birds are here to stay;
The dying man will scoff and scorn at this.

A stone can masquerade where no heart is
And virgins rise where lustful Venus lay:
Never try to trick me with a kiss.

Our noble doctor claims the pain is his,
While stricken patients let him have his say;
The dying man will scoff and scorn at this.

Each virile bachelor dreads paralysis,
The old maid in the gable cries all day:
Never try to trick me with a kiss.

The suave eternal serpents promise bliss
To mortal children longing to be gay;
The dying man will scoff and scorn at this.

Sooner or later something goes amiss;
The singing birds pack up and fly away;
So never try to trick me with a kiss:
The dying man will scoff and scorn at this.

Sylvia Plath

Початок подорожі - зустріч з Тернополем

Початок тут: http://blog.i.ua/community/343/542115/


Тож приїхали ми в Тернопіль о 7:22 потягом №7, що йде до Чопа.


Місто зустріло нас зранку доволі людною толпою, так що ми спочатку і не повірили, що знаходимося далеко від галасливого Києва. І досі зовсім не віриться у міф про те, що Тернопільщина найдепресивніший регіон України у економічному плані. Людей тут багато, всі працють, інакше навіщо їм було прокидатися і поспішати вже у пів на восьму?
Так як чекати власника квартири нам потрібно було до початку 10-ї, то ми вирішили прогулятися вранішнім центром міста, попити кави... А от кавою нас пригощати місто не поспішало... Якщо на шляху і траплялися кав"ярні, то всі вони працювали з 9-ї. Прийшлося гуляти без кави. Пройшлися по центру, пофотографували вранішній Тернопільський став, та палац, що зараз реконструюють.

Взагалі в місті відбувались масштабні ремонтні роботи: застиляли плиткою площу перед театром та перед палацом, оновлювали фасад театру та кінотеатру, готувався до відкриття пам"ятник Соломії Крушельницькій...
Близько 9:30 нас забрав господар і відвіз у квартиру, яка мене вразила одразу... І вже за кілька хвилин ми були власниками ключа від трикімнатної квартири з довгим балконом на 4-му поверсі будинку в центрі Тернополя.

Звідси ми і будемо щоранку виїзжджати для пізнання нового, старовинного, прекрасного і пізнавального... Хоча їхати з такої зручної квартири не дуже вже і хотілося. ;-) Але часу було обмаль! Лише 6 днів, а навкруги стільки цікавого! Тож після душу ми відправилися у "Нашу кухню" по вулиці Руській для підкріплення сил, а далі вниз, через базар до автовокзалу. До речі, в Тернополі, і по районним центрам, дуже багато рекламних оголошень, іноді їх кількіть і різноманітність навіювала думки про східний базар. Одна фірма, судячи з реклами, могла охоплювати практично всі галузі послуг і торгувати найрізноманітнішими товарами. Так, наприклад, вивіска "Канцелярські товари, біжутерія, білизна, феєрверки", або "Інтернет, CDMA, Візи, Грін-карти, туристичні послуги"... Але я відволікся... Тож через базар і на автовокзал, де без проблем і черги купуємо квитки десь за 6 грн до Збаража, автобус відправляється через 5 хвилин. Чому Збараж? Бо ми втомлені після дороги, а до нього їхати всього 17 км. Тож Збараж!

whatever.

whatever, lot of things are still unwritten.
they're deep hidden and finally forbidden.
and i won't be that first one, who said it loud:
"i still doin' same mistakes, and i'm not proud.
not proud 'bout my cruelty and careless
i'll be like everyone, hidin' behind the mask."

веселая арифметика

пускай эта фиерия для всех наших друзей поднимет настроение и будет весилей 

В бочке меда ложка дегтя...

 Все слышали эту фразу или ее вариации. Собственно в каждой жизненной ситуации есть свой мед и свой деготь, или выражаясь еще одной избитой фразой "нет ничего плохого или хорошего, все зависит от того, как мы смотрим на вещи"... Каждый из нас встречался с ситуацией, когда вроде бы все удалось, купил хорошую вещь, или провел хорошо вечер, и вместе с тем что-то в этой вещи вам не нравится, или цвет не совсем тот, или скол на пластике нашли... или касаемо проведенного вечера, осознание того что завтра вставать рано на работу... Все эти вещи это и есть деготь в том или ином количестве... И тут вы наверно хотите сказать - "да, ну и что, обычное дело, что нужно чем то жертвовать"... и будете собственно правы, и поймали ту мысль которую я хочу донести.
 Везде есть ложка дегтя, но проблема не в дегте а в том что мы зачастую сильно акцентируем на этом внимание. Да иногда там ложек 10 а то и все 50, но в большинстве случаев, деготь не стоит внимания. Так что живите, радуйтесь всему и не обращайте внимание на мелочи жизни :)

Фигню спорол? А, не обращайте внимания podmig