Державна мова
- 13.10.10, 18:02
- Я розмовляю українською!
Якщо на вулиці хтось заговорить до нас російською, ми враз переходимо на російську. Чому?? Чому переходимо на його мову, коли бачимо, що він навіть не намагається сказати хоча бслово по нашому? Бо він росіянин?? Бо він не знає української?? Бо він російськомовний українець?? Але за такої ситуації росіяни і всілякі російськомовні коні троянські завжди будуть вважати себе кращими за нас. І навіть через 200 років нічого не змінимо, а світ буде вважати, що Україна - це одна із російськомовних країн.
**** **** **** ****
Прийшов Человік до місцевого відділку реєстрації громадян, щоб улагодити дуже важливу, термінову справу.
--Здравствуйте – сказав самовпевнено.
--...?? – відповів Чиновник.
--Что ви молчите? Я сказал здравствуйте! – розсердився Человік.
--…?? – у відповідь знову німе запитання.
--Я хотел уладить очень важное, очень срочное дело! – майже крикнув відвідувач.
Тиша...
--Я хотел уладить очень важное, срочное дело!! – повторив Человік неприємним голосом, бо ця ситуація вже почала його дратувати.
Чиновник нарешті озвався:
--Але про що ви говорите? Я вас не розумію. Звідки ви приїхали? З Болгарії? Чи,може, із Сербії? Вибачте, та я не знаю чужих мов.
Здивований відвідувач в першу мить притих ... Коли ж оговтався, то став репетувати:
--Вы не понимаете, что я говорю?? Как это может быть!? Ведь я говорю на нашем языке! Почему вы делаете вид, что меня непонимаете? Я вызовувашего начальника!
--А може покличете Президента? - іронічно запитав чиновникі продовжив:-- Чи ви не чули про нові закони!? В державних установах говоримо тільки українською мовою. Кожному, хто на державній службі спілкується російською, загрожує п’ять років в’язниці. Тому ідіть геть звідси! Та не повертайтеся, поки ненавчитеся користуватися українською! Інакше покличу не тільки начальника, але й прокурора. І розлючений чиновник схопив слухавку: - Прокурор? Прийшов сюди якийсь провокатор, приїжджайте чимскоріш!
Наляканий чоловік кинувся навтьоки. Потім довго не міг второпати, що сталося. Вдома розповів про все дружині. Вона також не змогла розібрати вчому річ. Увімкнули телевізор, дивляться -- а по телебаченню всі говорять українською. Увімкнули радіо – тесаме. Нічого не розуміють… Нарешті спало їм на думку, щоб увімкнути радіо Москва. Якраз почули такі новини:
«…..На Украине вступил вдействие новый закон о языке.Запрещается разговаривать на русском в государственных учереждениях, в армии, милиции, средствах массовой информации, учебных заведениях и тому подобное. Каждому, кто нарушит закон, угрожает не менее пяти лет тюрьмы….»
Чоловік, мовчки, глянув на дружину -дружина на чоловіка.... Що ж робити? Дружина, дещо мудріша за свого чоловіка, зметикувала і придумала:
--Тебе надозаписать на бумаге то, что нужно сказать в отделении на украинском языке. Пойдёш туда ещё раз, возьмёш шпаргалку и будешь читать. Пусть наш сосед поможет Тебе составить несколько предложений. Нет другого выхода.
Человік зробив так, як порадила йому дружина. Сусід добре не знав української мови, але з неабиякими зусиллями написав на аркуші паперу всі можливі запитання чиновника і відповіді на ці запитання. І Человік знову вирушив до відділку реєстрації громадян. Коли увійшов, то побачив того самого Чиновника -- і трохи злякався. Але його справа була термінова, тому зважився підійти. Взяв у руку шпаргалку і став читати:
--Добрий день… я хотіти… улагодити… вкрай… важлива… справа…
Чиновник привітався у відповідь та привітно посміхнувся:
-- І навіщо було вам гарячкувати? Бачите, якщо людина дуже чогось хоче, тоді може це зробити. Чим я можу вам допомогти?
--… мені… треба… паспорт… я... хотіти... їхати... до Росія – сказав Человік звеликими складнощами і зітхнув, немов переплив через ріку, в якій повно крокодилів.
--А на який термінви хочете їхати до Росії?
--... – занімів у відповідь Человік.
Такого запитання у шпаргалці не було…Человік стояв, дивлячись у свою картку… і нічого не міг сказати. Не був упевнений, чи те, що було в нього написане стосується цього запитання. Розмірковував подумки, чи відзиватися, чи, може, зновувтекти. Але наважився і невпевненим голосом, що зазвучав неначе погано настроєна скрипка, заговорив:
--Я… хотіти… їхати… і... моя… дружина… також… я просити… ви… дати… мені…паспорт…- прочитав Человік не дуже впевнений у собі. Подивився на Чиновника зі страхом в очах, бо здалось йому, що той хоче взяти до руки слухавку і знову покликати міліцію або прокурора. Але ні. Цього разу Чиновник був стриманим і терплячим.Человік зітхнув та подумав, криво посміхнувшись: «Видно у него сегодня хорошее настроение».
Чиновник угледів цю посмішку:
--З чого ви смієтеся!? Чи бачите тут щось смішне!? Скажіть, що тут такогосмішного? – запитав розсерджено.
Піт з’явився на лобі відвідувача. Вже всерйоз наляканий, він намагався щось сказати, але згадав, що російською не слід говорити:
--Я... я... – зумів промовити тільки дваслова.
-- Що за «Я..я...»? – запитав грізно чиновник- Я поставив просте запитання: «На скільки часу ви хочете їхати до Росії», а нез ким ви їдете! – кричав чиновник. Чоловік, відчуваючи щораз більший страх іневпевненість у собі, стояв, дивився на чиновника і не знав, що відповісти. Нарешті наважився: ще раз підняв тремтячими руками свій папір і трусячись почав читати:
--Я… хотіти… їхати… і… моя… дружина… також…
--Годі! – пробив криком тишу чиновник. Ви так знаєте українську, як я китайську. Але для таких, як ви, ми робимо виняток. Даємо паспорти навіть тоді, коли в них таке знання української, як у вас. Причому то паспорти одноразового використання. Поїдете тільки в один напрямок - туди. Без можливості повернення…
**** **** **** ****
.. І смішно і грішно… Якби ж то наша влада булла іншою.. Якби президентом не була маріонетка без власних поглядів, а рішучий і безоглядний політик, справжній патріот…
Або заведемо відповідні закони, або повік-віків будемо жити в дусі Радянського Союзу: вже назавжди в тіні Росії. Прокиньмося! Бойкотуймо людей, які нав’язують нам думку, що наша мова гірша. Не купуймо у крамницях, де не говорять українською, не відповідаймо людям на вулицях, коли питають в нас про що-небуть російською, не дозволяймо нашим дітям гратися з дітьми, яких батьки не хочуть навчати української мови, не читаймо газет, не дивімося телебачення, не слухаймо радіо на російській мові, не читаймо блогів, писаних російською, оминаймо десятою дорогою підприємства, в яких не говорять українською! З такими людьми слід поводитися рішуче - не говорімо з ними! Просто бойкотуймо їх всіх!! Рано, чи пізно вони будуть змушені навчитися української або переселяться звідси, якщо не зможуть нічого залагодити, не знаючи нашої мови. Показуймо завжди і всюди нашу українську гідність! Влада в нас така, яка є, зараз її не змінимо. Але влада - це не Народ. Бо Народ - це звичайні люди, це ми! Показуймо всім, що ми українці і пишаймося нашою Батьківщиною!
Я знаю, що тепер нема такого політика, відважного, хороброго, який зумів би розбудити українській народ. Але вірю, що така людина з’явиться.
Я вірю, що наша Україна зрештою стане справжньою Україною!
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми браття козацького роду!»
Не забуваймо слів нашого чудового гімну, не забуваймо, що ми українці, пишаймося нашою українською мовою і нашою Україною!!
PS - Нехтую коментарі писані російською мовою!!!!
.Я не нашел ничего лучше , чем обратиться к своему соседу ( ну так сказать за моральной поддержкой )....И тут началось....цитаты из Библии ,ссылки на определенные главы, примеры из собственной Жизни под влиянием Библии. Остановить поток удалось одним вопросом :" Вы бабтист ?" Удивленные глаза , немой вопрос 
...Но чего мне это стоило ...целых полтора часа слушания священного писания ..ну и остального словесного бреда. Дабы это не продолжалось дальше , пришлось рассказать о том , что я изучаю религиозные течения ( ну хобби у меня такое , шо поделаешь) и все , что с этим связано . Кому интерестно чему верят и поклоняются люди могут клацнуть по ссылочке 
)
;
) ;
