Молний яростный блеск -
Дар рыдающим грозам.
Окна - щеки небес.
Ведь по ним льются слезы.

Словно чью-то вину
Дождь с обидой проплачет,
Начертив по окну
Штрихом код неудачи.

А посмотришь в окно:
Кто же делится болью?
Только там так темно -
Водопады без воли.

Слез пунктир по окну,
Безответны вопросы.
Будто дернул струну,
А она - тут же в слезы...

"Групповуха - это все равно, что тащить два тяжелых чемодана. Ну, как бывает: одновременно их нести нет никакой возможности, ну вот и приходиться сначала тащить один чемодан, на ходу постоянно оглядываясь, как там стоит тот, который ты оставил без присмотра, потом, пройдя какую-нибудь безопасную дистанцию, возвращаться ко второму, на ходу посматривая, не пропал ли первый. Потом подхватываешь второй, тащишь его к первому, немного отдыхаешь и начинаешь снова их тащить вперед по одному."

http://www.youtube.com/watch?v=TPALm-l4h-s&feature=player_embedded

Під час політичної агітації у прямому ефірі одного із полтавських телеканалів із вуст представників політичної партії ХДС ненароком вирвались матюки: «Я не можу! Піз..єц!».

Покраснели пионы в саду,
заколдованы, может, они--
отчего год за годом цветут?
...сколько лет мать-отец померли.

Всё болтает весенний родник
о былых дорогих временах;
дама там прикорнула-- приник
локон к личику детки впотьмах.

У неё погремушка в руке--
словно сон изрекается ней.
Узнаю`, кто такая, за кем...
Уходи-ка, и тронуть не смей!

Только темень протянется в дол,
тронет струны тихонько она--
ночь прольёт свою чару на стол,
охмелеет тогда сад сполна.

перевод с немецкого Терджимана Кырымлы
* рябчик императорский  или "цесаркая корона" см. на фото внизу, он в строку перевода не лёг, а пион см. на фото вверху,-- прим.перев.

Der alte Garten

Kaiserkron* und Paeonien rot,
Die muessen verzaubert sein,
Denn Vater und Mutter sind lange tot,
Was bluehn sie hier so allein?

Der Springbrunn plaudert noch immerfort
Von der alten schoenen Zeit,
Eine Frau sitzt eingeschlafen dort,
Ihre Locken bedecken ihr Kleid.

Sie hat eine Laute in der Hand,
Als ob sie im Schlafe spricht,
Mir ist, als haelt ich sie sonst gekannt –
Still, geh vorbei und weck sie nicht!

Und wenn es dunkelt das Tal entlang,
Streift sie die Saiten sacht,
Da gibts einen wunderbaren Klang
Durch den Garten die ganze Nacht.

Joseph Freiherr von Eichendorff

Любовь зла и козлы этим пользуються

Если бы мог ты слышать

крик моей души

ты б не сумел наверно

уснуть в ночной тиши.

Рана моя кровоточит

губы зовут тебя

сердце понять не хочет

как разошлись любя.

Я для себя построю

дом из грустных фраз

в нем от тебя укроюсь

и от лишних глаз.

Там мне будут сниться

розовые цветы

те, что любила очень

их не дарил мне ты....

 

 Lana 29.06.97г.

Мужчина открыл для себя ОРУЖИЕ и придумал ОХОТУ. Женщина открыла для себя ОХОТУ и придумала ШУБУ. Мужчина открыл для себя ЦВЕТА и придумал ЖИВОПИСЬ. Женщина открыла для себя ЖИВОПИСЬ и придумала МАКИЯЖ. Мужчина открыл для себя СЛОВО и придумал БЕСЕДУ. Женщина открыла для себя БЕСЕДУ и придумала БОЛТОВНЮ. Мужчина открыл для себя ИГРУ и придумал КАРТЫ. Женщина открыла для себя КАРТЫ и придумала КОЛДОВСТВО. Мужчина открыл для себя СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО и придумал ПИЩУ. Женщина открыла для себя ПИЩУ и придумала ДИЕТУ. Мужчина открыл для себя ДРУЖБУ и придумал ЛЮБОВЬ. Женщина открыла для себя ЛЮБОВЬ и придумала БРАК. Мужчина открыл для себя ЖЕНЩИНУ и придумал СЕКС. Женщина открыла для себя СЕКС и придумала МИГРЕНЬ. Мужчина открыл для себя ОБМЕН и придумал ДЕНЬГИ.Женщина открыла для себя ДЕНЬГИ и тут Мужчине наступил ПИПЕЦ!!!

  Коли мене створювали то явно щось не налаштували, щось згібсували, чи поставили браковану деталь. Я дуже хвороблива на вигляд і насправді. В мене впалі очі, бліде обличчя, Я дуже худа.
 
  Сьогодні Я втратила ще одну свою деталь – ліву руку. Добре, що не праву, зможу ще писати. Після того, як я втратила обидві ноги і око, Я почала називати це все деталями, так легше. Писати Я люблю, та невелика кількість друзів, яка в мене залишилась каже, що розповіді в мене дуже цікаві і неординарні. Вчора мене опублікували в молодіжному журналі. Туди відправив мою статтю друг, без мого дозволу, Я спочатку дуже ображалась але згодом змирилась, і вирішила, що якщо мене опублікували то оповідка таки цікава.  
 
  Лікарі кажуть, що в мене доволі рідкісна хвороба, вони заходять раз на два тижні, а в деякі місяці навіть раз в тиждень. Щось вивчають записують, беруть кров і інші аналізи. В мене вже майже немає волосся а те що залишилося вже не можливо назвати волоссям. Всі кого Я зараз знаю,  мене ніколи не бачили. Я з ними спілкуюсь через доволі малі шпаринки свого простору. Весь інший простір займає, щось інше. Щось холодне на дотик  і неприємне на смак. В вільний час Я відпочиваю, чи сплю, набираюся сил. Кожен рух мені дається дуже важко, місяць Я втрачаю, щоб написати одну сторінку, і так не занадто великого твору. Колись, ще коли била мала, Я могла писати більше. Я писала постійно, вдома, на уроках, будь де. Правим оком, яке в мене лишилося, Я бачу тільки деякі предмети в просторі, не розрізняю кольорів, не можу дізнатися відстань до предметів. Вони постійно скачуть то ближче то далі.

  Моя хвороба почалася коли мені було шістнадцять. В мене тоді був хлопець і Я жила нормальним життям. Ходила до школи і планувала своє навчання в інституті. Я була,  ще цнотливою. Подруги майже кожного дня нагадували мені, що хлопець довго терпіти не буде того, що Я не хочу з ним близькості . Що рано чи пізно йому набридне і Він піде від мене , назавжди. Їх слова різали моє закохане серце. Я плакала і виливала це в своїх творах. Згодом Я вже не могла ні о чім думати окрім цього. І я зламалася. ТАК Я ЗЛАМАЛАСЯ! Вже ті декілька друзів, які мене відмовляли від того, не мали ваги наді мною. Я пішла на близькість з ним без свого внутрішнього бажання, без згоди свого внутрішнього Я. Я просто зробила те, про що мені розповідали подруги, і показували фільми. Того дня Я втратила свою деталь, це були вуста.

  Мій рот назавжди закрився і Я більше не могла сказати а ні слова.