всем быстренько браться за ум! подруга сегодня рассказывала, что в отчаянии она звонит постоянно одному и тому же человеку, то ли от того, что доверяет ему, то ли от того, что любит его; есть еще предположение: она звонит ему, чтобы самоутвердиться - есть еще кто-то, кому хуже. и мы упорно умоляем окружающих немедленно браться за ум, двигаться и вести активный образ жизни, чтобы самому окончательно не закостенеть, не прирасти к дивану и ноутбуку с интернетом. старый баян, но каждый день ожидается с нетерпением, чтобы поскорее начать все с чистого листа и сделать кучу полезных дел, но как бы не так! - все повторяется вновь и вновь, а маме по телефону для ее же нервного благосостояния в который раз говоришь, что ты не болеешь, что ты сыт, а в университете все в полном порядке. болото? - нет. болото - это грязь и удушье, а здесь - отдых и размеренность, единственная опасность - несостыковка с миром реальности, черт бы их всех побрал, с чего все они взяли, что именно их мир настоящий и есть образцовым, я хочу другого, я вижу уклад жизненный иначе, но увы, не справляюсь со стандартами, а подогнать их под себя в одиночку сложно. перерасту? - перерасту по-вашему, а на самом деле привыкну, стану такой же как и вы, потому что либо пулю в лоб, либо делать так, как все. и я буду делать так, как все.

 

Мовчання красномовним бути вміє –

Він та Вона в Коханні, і не сміє

Ані словечко сполохнути мрію.

 

Лише торкання, погляд очі в очі,

Тремтлива, найсолодша тиша і пророча.

 

Таким промовистим бува мовчання –

Вона та Він в передчутті прощання,

Слова безсилі, бо нема Кохання.

 

Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі,

Тремтлива тиша наполохана, пророча.

 

16.11.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

   Я марив нею. Мені здавалося, що Вона моє життя. Я постійно пропонував їй кудись сходити, чи то до театру, чи кіно, парк, галерея, просто зустріч у кав’ярні за чашкою кави..А Вона постійно давала відмовки: Я не люблю театри. А зараз хіба, щось цікаве йде? Я бісився від безпорадності: Ну невже їй нічого не цікаво?!Таких людей не існує!!! Ні…насправді Я знав, що Вона не хоче до театру, кіно, галереї,… саме зі мною. Але для себе Я вирішив, що продовжу боротьбу.
   Думки щодо пропозицій, їй снилися мені навіть у ночі. Кожної ночі Вона мені снилася. Тільки у вісні Я міг з нею спокійно поговорити, кудись сходити, Вона відповідала на мої питання, Вона не грала зі мною. Мені подобалися сни з нею. Прокидався Я завжди бадьорим і натхненним.
    Але це було тільки місяць..Потім Я вже зовсім не хотів прокидатися. Я хотів залишатися у вісні. Там з нею, коли в нас все добре.  Я перестав їй дзвонити. Я забув про неї реальну. Я жив з тою…. нічною. Згодом Я вже почав спати дванадцять годин на добу. А навіщо мені прокидатись? Там у мене все добре! А ця «нібито» реальність руйнує мене, товче мною, як мак у ступі. 
   Зараз Я вже ніколи не прокидаюсь. Мою життєдіяльність підтримують лікарі. Своє життя Я живу там. Але коли не будь моє тіло помре, і дух мій вирветься назавжди. А Я у вісні помру випадково,…. молодим, так і не зрозумівши, що сталося…

В очередной раз у людей нет FTP-cервера и работу приходится сбрасывать через  Freeware хранилища временных файлов, отправляя ссылки и предварительно архивируя рабочие файлы. Рабочие файлы, это графика в формате EPS (Почему не TIFF? - Да потому что любой сервер, открывая привью файлов TIF прилично тормозит работу всей сети любого издательства, фото-центра или даже домашней сети при работе с этим форматом. От того работа с форматом оправдана в пределах одной рабочей станции дизайнера или иного специалиста).
Какие вопросы стоят при архивировании файлов для подобных целей:

1) Архиватор не должен тратить много времени на архивирование и дальнейшую распаковку файлов, а его оболочка не должна быть лицензионной для оппонента (потому как архиватора может просто не оказаться в наличии у тех, кому предназначен архив).
2) Графические файлы должны сжиматься максимально и при этом тип архива должен быть предназначен для передачи файлов по сетевому интерфейсу без потерь.

Вот тогда я и вспомнил в очередной раз об архиваторе 7-Zip, а за одно решил поделиться информацией о нём с вами. Архивировать фотографии приходится не только для отсылки клиенту, но и для того что бы хранить их архивные копии на жёстком носителе (СD, DVD...), а не винчестере, где они могут быть легко утеряны по причине внезапной неисправности или отказа. Это будет аналогично потере негативов и слайдовых оригиналов для плёночной фотографии.

[ Читать кратко о 7-ZIP ... ]

Продолжение статьи...

Для архивирования графики (векторной или растровой) я использую архиватор:

короче з фрідосами розібрався колись, з сьомого разу таки встановив потрібий Віндовс алле ж нє!.. сьогодні вистрибнула довбана табличка що моя копія херова :)

хто знає як з цим боротись бо знову мозок закипає

Прощай, Ликия! Вот вроде бы и всё. Заплетены все косички, накручены хвосты, выпито положенное количество "Ени ракы" и "Эфеса", благополучно утоплен по пьяной лавочке казенный акваланг, велосипед сдан под расписку на склад... всё. Можно расслабиться. Непривычно много свободного времени, еще целых два дня до стамбульского "Технобуса". Лето вернулось снова, как будто и не было двух недель проливных дождей и зябкого ветра.

Забыла сдать отчет по рекламе в налоговую.. вот блин. Придется платить штраф.. проверка и все такое.. Мазафака.
Блин надо писать себе на лбу уже расписание.

    Йдучи вулицею Одеси, якій повернули назву «Торгова», всі мали можливість милуватися у вікні-вітрині величезним червоним красенем папугою Ара, котрий, якщо не мав у кігтях яблука чи булки, які клював, займався знищенням дерев’яного оформлення вітрини. Тому папузі завжди давали щось, що могло б його відволікти від його улюбленої руйнівної діяльності, …коли зрозуміли, що б’ючи його брудною ганчіркою, лише ще більше дратують невпокорену птицю, після чого … Начувайтеся!

   Іншу, досить холодну, без будь-якого дерев’яного оздоблення вітрину прикрашало гарне-прегарне пухнасте створіння, дуже схоже, як вважала більшість дітей, на дорогу м’яку іграшку. Але ж воно не просто рухалося й поводило вушками. Воно ще й мерзло в лапки та сіднички (   ), хотіло їсти (бажано листочки капусти). А очі мало такі виразні, розумні, що зразу було видно, як воно «читає думки» всіх, хто проходить поруч: якщо на нього дивилися як на «кролятину» в очах з’являлися жах і відчай, а коли ним починали з приязню милуватися - дружні почуття і … залишки марних сподівань… 

 Колись китайці та японці кроликів та кішок вважали наймістичнішими серед інших звірів, яким «подаровані» певні роки. Можливо, вони мали рацію.