Анна Ярославна - королева Франції
- 16.02.22, 04:54
КИЇВ. 22 січня. Сьогодні відзначають День Соборності України.
День Соборності України
Це офіційне національне свято, яке святкують на честь Акта злуки (об’єднання) Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки 1919 року. Також за рік до того (1918) було проголошено незалежність УНР. Для кожного громадянина України це свято має велике значення.
Саме 22 січня 1918 року в Києві під час засідання Малої Ради було підписано IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Цього дня були залишені будь-які ідеї про створення автономії а зв’язки з імперською Росією розірвані. Але новоутворена держава зазнала агресії з боку більшовиків, тому її суверенітет, на жаль, був недовготривалим.
IV Універсал проголошував повний суверенітет УНР, а також бажання молодої Держави мати мирні відносини з сусідніми країнами. Також в документі стверджувалося, що сусідні країни не мають ніякого права втручатися у внутрішні справи УНР. Селяни отримали у власність землю, природні багатства перейшли до національного підпорядкування. Була створена своя армія, банки підпорядковувалися центральній владі, а також були скликані Установчі Збори для створення Конституції.
Через рік, 22 січня 1919 року, УНР та ЗУНР об’єдналися в одну країну. Таким чином, утворилася суверенна возз’єднана Українська Держава. Подія мала урочистий характер і проходила на Майдані Незалежності в місті Київ.
День Соборності України як свято було запроваджене указом президента 1999 року. Ця подія має величезне історичне, а також культурне значення. Акт Злуки показує, що українці завжди бажали возз’єднатися для будування незалежної держави. Хоча це бажання змогло втілитися в реальність лише 1991 року.
ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
Формальним ініціатором візиту патріарха Варфоломія в Україну був президент Володимир Зеленський, який раніше не дуже цікавився справами церковними
Вселенський патріарх Варфоломій прибув в Україну з триденним візитом. Для Православної церкви України, що у 2019 році отримала незалежність від Російської церкви з рук патріарха Варфоломія, це, мабуть, найвизначніша подія в її історії.
Російська православна церква (РПЦ) та духовно споріднена їй Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) розірвали відносини з Константинополем ще у 2018 році й на офіційному рівні ігнорують візит Варфоломія.
ВВС розбиралася, чому цей візит такий важливий для ПЦУ, що від цього отримає Володимир Зеленський і чого вимагатимуть від патріарха тисячі вірян церкви Московського патріархату, які в суботу проведуть молитовне стояння на знак протесту проти його політики.
Патріарх Варфоломій приїздить до України втретє. І лише перший його візит не мав драматичного характеру.
Тоді, у 1997 році, "молодий" 57-річний патріарх приїхав до Одеси на симпозіум під назвою "Екологія, релігія й довкілля". Варфоломій у своєму служінні взагалі приділяє особливу увагу проблемам екології, за що навіть отримав неформальне прізвисько "зелений патріарх". Так чи інакше, тоді Варфоломій межі Одеси не залишав, там же зустрівся з патріархом Московським Алексієм та вирушив назад до Стамбула.
Наступний його приїзд відбувся у 2008 році. Президентом України вже четвертий рік був Віктор Ющенко, який проголосив курс на створення в країні незалежної від РПЦ помісної церкви. Це він запросив на святкування 1020-річчя хрещення Русі до Києва предстоятеля "церкви-матері українського православ'я" Варфоломія.
Як згадують співрозмовники ВВС, тодішня влада серйозно розраховувала на те, що саме під час цих урочистостей Варфоломій оголосить про намір дарувати українській церкві незалежність.
У 2008 році тодішній президент України Віктор Ющенко розраховував, що патріарх Варфоломій у Києві зважиться надати українській церкві автокефалію. Однак, кажуть учасники тих подій, питання не було достатньо опрацьоване, і шанси на це були мізерні
Щоб вийти з делікатного становища, УПЦ МП надіслала свої запрошення і Варфоломію - щоб його візит не виглядав суто політичним заходом, і патріарху Московському Алексію - хоч якраз його українська влада на урочистості не
Формально приводом для нинішнього приїзду патріарха Варфоломія до Києва стало запрошення президента України Володимира Зеленського. У жовтні минулого року він відвідав Стамбул й особисто запросив патріарха Варфоломія до Києва.
Для багатьох київських спостерігачів цей жест Зеленського став несподіванкою. Ще порівняно недавно, напередодні тріумфальної для себе виборчої кампанії, він - тоді ще у ролі найвідомішого українського коміка - у своїх виступах в'їдливо висміював релігійну активність тодішнього президента на релігійному полі, називаючи томос про автокефалію, яким тоді опікувався Петро Порошенко, "термосом".
Втім, після перемоги на президентських виборах позиція Зеленського змінилася, а риторика пом'якшала. Ба більше - зустріч з патріархом Варфоломієм, на якій пролунало те саме запрошення, відбулася саме з його ініціативи й була доволі несподіваною для патріархії.
"Можливо, спочатку нинішня влада сприймала активність попередників у сфері віри як суто політичний проєкт. Але, ставши владою, через набуття досвіду щоденної роботи у новій команді зрозуміли, що незалежність українського православ'я - це фактор не політичної боротьби між партіями і особистостями, а основа для розвитку суверенної України", - пояснює ВВС трансформацію позиції Зеленського ієрарх ПЦУ архієпископ Євстратій (Зоря).
В останній день осені минулого року до патріарха Варфоломія в Стамбул приїхав прем'єр-міністр України Денис Шмигаль. Саме під час цієї зустрічі пролунала точна дата патріаршого візиту до Києва: 24 серпня, День незалежності України.
У ПЦУ новину про приїзд патріарха Варфоломія очікувано натхненно коментують.
За словами богослова, архимандрита Кирила (Говоруна), цей візит остаточно затверджує суб'єктність Української церкви. ПЦУ вперше за свою недовгу історію приймає такого високого гостя і тим самим обґрунтовує свої претензії на самостійність, рівноправність у сім'ї з п'ятнадцяти інших православних церков - нехай навіть не всі вони формально її визнають.
Наразі ПЦУ формально визнали чотири помісні церкви з 14 (15-та церква у диптиху - це сама ПЦУ). Кожне таке визнання супроводжувалося гнівною реакцією з боку РПЦ. Однак джерела ВВС у церкві кажуть, що в найближчій перспективі очікують такого ж рішення ще від двох-трьох церков.
Для православної церкви України візит патріарха Варфоломія - незаперечне свідчення того, що вона дійсно є частиною світового православ'я
"Більшість церков вже ухвалили для себе внутрішнє рішення про визнання чи невизнання ПЦУ. Просто зараз вони не хочуть підливати олії у вогонь міжправославних відносин. Можливо, візит патріарха Варфоломія додасть певного імпульсу процесу визнання ПЦУ іншими церквами", - пояснює Кирило (Говорун).
"Для ПЦУ [цей візит] - це нагода зайвий раз нагадати всім, що Українська автокефальна церква вийшла з ізоляції і тепер є частиною світового православ'я, очолюваного патріархом Варфоломієм. Для них важливо, що вони легітимні, рукопожатні й прийняті як частина вселенського православ'я", - каже в інтерв'ю виданню DSNews релігієзнавець Катерина Щоткіна.
"Цього (візиту) чекають віряни ПЦУ, тому що матимуть можливість помолитися, взяти участь у богослужінні з ієрархом такого рангу. Це дуже важливо, і це так само зворушливо, як для католиків молитися з Папою Римським, це особливе духовне піднесення", - додає вона.
Візит патріарха Варфоломія можна розглядати й під іншим кутом.
Незадовго до надання ПЦУ автокефалії та у перші місяці самостійного існування нової церкви її ієрархи випромінювали впевненість у тому, що після створення ПЦУ буде динамічно розвиватися й незабаром стане найбільшою церквою країни.
Візит патріарха Варфоломія до Києва у цьому сенсі можна вважати ще й знаком беззастережної підтримки предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія. А також - чітким сигналом про те, що він не шкодує про надання Українській церкві автокефалії, навіть попри очевидні проблеми нової церкви.
Однією з цілей візиту патріарха Варфоломія до Києва є підтримка предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія
КИЇВ. 29 липня. УНН. Президент Володимир Зеленський підписав закони про основи національного спротиву і збільшення чисельності Збройних сил України, передає кореспондент УНН.
Підписання відбулося під час виступу глави держави на урочистостях з нагоди Дня ССО в Житомирській області.
Цитата:
"Наступним і надзвичайно важливим етапом розвитку ССО має стати реалізація двох нових законів, що були внесені мною до парламенту як невідкладні і ухвалені конституційною більшістю: закони про основи національного спротиву і збільшення чисельності Збройних Сил України", - заявив Зеленський.
Нагадаємо
Верховна Рада 16 липня ухвалила в другому читанні та в цілому президентський законопроект №5557 "Про основи національного спротиву". Наступним нардепи підтримали законопроеєкт №5558 щодо збільшення чисельності ЗСУ на 11 тисяч військовослужбовців у зв’язку з прийняттям закону «Про основи національного спротиву». Чисельність ЗСУ буде збільшена до 261 тисячі осіб.
Основною освітою Тараса були два роки навчання у церковно-парафіяльній школі. Майбутня гордість української культури – Шевченко, – був зобов’язаний багатьма своїми знаннями баронесі Софії Григорівні Енгельгардт. Чарівна красуня навчала юного козачка польській та французькій мовам, а загальне уявлення про світ Тарас отримував від лакеїв.
БУРХЛИВЕ ДОЗВІЛЛЯ
Тарас Шевченко з друзями у Петербурзі
Сучасники генія стверджували, що Тарас Григорович захоплювався випивкою ще з часів Петербурга. Більш за все він любив відвідувати трактир біля біржі, у котрому зазвичай бенкетували іноземні матроси між рейсами. Тихий за тверезості, випивши алкоголю, Тарас ставав некерованим: лаявся на всіх, ладен був вступити у будь-яку бійку. А напиватися у компанії було звичною справою.
Один зі знайомих поета, котрий брав активну участь у визволенні Тараса з кріпацтва, розповідав про період життя у Казахстані: «Виходжу я години в три ночі вдихнути свіжого повітря. Раптом чую спів. І що ж, ви думаєте, бачу? Четверо несуть на плечах двері, зняту з петлею, на якій лежать дві людини, покриті шинеллю, а інші йдуть по сторонах і співають: «Святий Боже, Святий міцний!» – Точно ховають кого. «Що це ви, панове, робите?» – Запитую їх. «Так ось гулянка у нас була, відповідають, – на якій двоє наших, Тарас та поручик, лягли кістьми. Так ми їх і розносимо по домівках».
Павло Васильович Енгельгардт, поміщик Шевченка
У різних історичних джерелах вказано різні дати звільнення Шевченка з кріпацтва: одні дослідники називають 1838 рік, інші кажуть, що вільним громадянином Тарас став лише за кілька років до смерті. У своїй автобіографії Тарас Григорович писав, що своєю свободою він завдячує Карлу Брюллову та Василю Жуковському: великий російський художник написав портрет поета. Картину вирішили продати на аукціоні та витратити отримані кошти на звільнення Шевченка.
Портрет було продано за фантастичні по мірках того часу кошти – дві з половиною тисячі рублів. Найцікавіше, що частково гроші були надані імператорською родиною, про що є запис у її щоденнику: так, імператриця Олександра Федорівна витратила 400 рублів, наслідник престолу Олександр ІІ та велика княгиня Олена Павлівна – по 300 рублів. Вже за тиждень поміщик полковник пан Енгельгардт відпустив на волю цю «кріпосну душу».
Карл Брюллов, Автопортрет для Галереї Уффіці, 1834.
Ми звикли до образу Шевченка, зображеного на портретах у вигляді втомленого вусатого чолов’яги у шапці та свиті. Втім така однобока картинка не зовсім відповідає дійсному образові Тараса. Шевченко був молодим прогресивним демократом та не любив ані надмірної пишності, ані скромної стриманості у одязі. Але у роки життя у Петербурзі, модний портретист заробляв пристойні кошти, які з радістю витрачав на модний одяг. Зокрема, у своєму щоденнику поет писав про особливе задоволення, отримане від придбання гумового плаща-макінтоша, який вартував 100 карбованців. Для порівняння, перебуваючи у складі археологічної комісії, Шевченко заробляв 150 карбованців на рік.
«ТОВАРИСТВО МОЧЕМОРДІЯ»
Тарас Шевченко. Віктор Закревський, його всепьянейшество. 1843.
Гультій Шевченко товаришував з Віктором Закревським, українським засновником жартівливого «товариства мочемордія». Алкогольне товариство проводило регулярні засідання, на яких обирався голова «його всепьянейшество». Під час подорожі до України у 1843 році у «товаристві мочемордія» бував і Шевченко.
Товариші по чарці вживали благородні світські напої: ром, настоянки і наливки, ведучи необережні розмови «за життя» і мріяли про свободу та світле майбутнє. Це був такий собі гурток п’яниць – молодих вільнодумців та осіб, опозиційно налаштованих щодо російського самодержавства, до якого належали Віктор та Михайло Закревські, брати Яків та Сергій де Бальмени, історик М. Маркевич, офіцер Ціхонський та інші.
Молодь, збираючись, проголошувала вільнодумні тости, розмовляла про: «фальш шляхетсько-панського життя, що виробилась віками, та особливо при кінці ХVIII і на початку ХІХ дійшла до найвищого ступеня…».
ЛИКЕРА ПОЛУСМАКОВА: ВЕСІЛЛЯ, ЩО НЕ ВІДБУЛОСЯ
Тарас Шевченко. Ликера Полусмакова. Вугілля. 1860.
20-річна наймичка Ликера Полусмакова цілком полонила серце поета, про що відомо з біографії митця. На 46 році життя Шевченко закохався у дівчину та збирався на ній одружитися. Він готував для нареченої посаг, готувався до весілля, найняв міського вчителя для грубуватої та простакуватої Ликери. Але не судилося. Подейкують, що Тарас застав кохану у обіймах того-таки вчителя, що і стало причиною розриву.
За другою версією, Ликера сама не схотіла їхати з Шевченком до Петербурга, воліючи лишитися у звичних обставинах життя. Але найбільш дослідники схиляються до версії, що Кобзар зрозумів, що Ликера жадібна, груба та неохайна, а найголовніше, – погодилася на шлюб з Тарасом Григоровичем виключно з корисливих міркувань.
Тарас Шевченко. Михайло та Марія Максимович, 1859.
З відомим українським вченим Михайлом Максимовичем Шевченка поєднували вельми дружні стосунки. Під час гостювання у Москві, Тарас познайомився з молодою дружиною вченого – Марією. Між ними зав’язалися теплі дружні стосунки, вони багато листувалися, Марія обіцяла посприяти у пошуках нареченої для Тараса. Але деякі дослідники біографії Кобзаря певні, що стосунки Марії та Тараса були ну дуже близькими, бо через дев’ять місяців після відвідин Тарасом родини Максимовичей у подружжя народився син. А до того дітей у них не було.
Втім, противники цієї версії стверджують, що Тарас ніколи б не переступив межу, адже Михайло був його близьким та вірним другом.
Тарас Шевченко. Начерки на листі до брата Микити Шевченка. 1840.
Важко уявити, але до кінця життя Тарас Шевченко писав навдивовиж безграмотно. Ось фрагменти з одного його листа, відправленого братові: «Брате Микито треба б'тобі погавкати та я не сирдитий. Не хай буде так Як робіця .... За цілуй старого діда Івана за мене, і поклонися всій рідні Нашій Яка є ... Скажи іваново Федерці не хай він' до мене напишу листа окрім. – Та тілько не по московському а то й читати не буду – Кланяйся йому. Залишайся здорова – Твій брат тарас' Шевченко».
«ЩОБ ЛАНИ ШИРОКОПОЛІ, І ДНІПРО, І КРУЧІ БУЛО ВИДНО...»У Кобзаря є дві могили: у Петербурзі та Каневі. Адже спочатку його поховали в північній столиці, на Смоленському кладовищі, де зараз встановлено пам'ятний камінь, і тільки за два місяці труну з тілом покійного перевезли на батьківщину, до Канева, де перепоховали, відповідно до Заповіта.
МІНІАТЮРНИЙ «КОБЗАР»Український майстер Микола Сядристий створив найменше у світі «видання» «Кобзаря», розміром трохи більше половини квадратного міліметра, – набагато менше од макового зерняти. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі та мініатюрні, що гортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Переплет зшито павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.
ШЕВЧЕНКО НА ПРИДНІСТРОВСЬКИХ БАНКНОТАХДещо неочікувано вшанували пам’ять Кобзаря на території невизнаної Придністровської Молдавської республіки: у 1995 році в обіг було введено банкноту у 50 тисяч рублів, на лицьовій стороні котрої був портрет українського гетьмана Богдана Хмельницького, а на зворотній – пам’ятник Шевченкові перед університетом у Тирасполі.
А вже у 2002 році дизайн купюри обновили. Відтак, на банкноті у 50 рублів з’явився портрет Тараса Шевченка. Банкнота була зеленкуватого кольору, тому у свідомості молдаван «зеленими» довго лишалися не американські долари, а саме гроші з Шевченком.
У 2007 році було затверджено остаточний дизайн грошей – сіро-зелений колір з незмінним Кобзарем.
ШЕВЧЕНКО НА МЕРКУРІЇУ 1973-1975 роках автоматична станція «Марінер-10» вперше провела фотографування Меркурія з близької відстані. Було виявлено, що поверхню планети покривають кратери різних розмірів. За правилами Міжнародного астрономічного союзу їх називали на честь видатних художників, музикантів, письменників і поетів. Відтак один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Кобзаря. Діаметр кратера Шевченко – 137 кілометрів.
ТВОРИ ШЕВЧЕНКА МОВОЮ ЕСПЕРАНТОТвори Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Серед них — японська, корейська, арабська і навіть міжнародна мова есперанто. Найбільшу кількість перекладів було здійснено російською, німецькою, польською, англійською мовами.
180 НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВУ 1964 році, коли відзначався 150-річний ювілей Великого Кобзаря, 196 населених пунктів СРСР носили ім’я Шевченка. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь митця. У Казахстані на його честь названо Форт-Шевченка, з 1964 по 1991 роки місто Актау мало назву Шевченко. Також однойменну назву носять 3 села, 4 селища і 8 хуторів в Адигеї, Башкортостані, Краснодарському краї та 8 областях Російської Федерації, і село у Рибницькому районі Придністров'я.
Крім того, на честь Тараса Григоровича Шевченка названі морська затока в Аральському морі та вершина висотою 4 200 м на північному схилі Великого Кавказу, в Боковому хребті. Це ім'я дали їй українські альпіністи, які вперше підкорили цю кавказьку вершину у 1939 році.
РЕКОРДНА КІЛЬКІСТЬ ПАМ’ЯТНИКІВ
Незвичний пам’ятник Шевченкові Івана Кавалерідзе
У світі налічується 1384 пам’ятника Кобзареві. Така кількість є другою для однієї особи. Більше, як вважають дослідники, лише пам’ятників Ісусу Христу. Щоправда, існує версія, що Шевченка випереджає Володимир Ленін. Але останніми роками, принаймні в Україні, кількість таких пам’ятників суттєво зменшилася.
На території України нараховують 1256 монументів, а ще півтори сотні – у інших 35 країнах світу, – від Бразилії до Китаю.