18 травня – заключна акція «Вставай, Україно!» в Києві о 12.00.

Ми наголошуємо, що правового, демократичного шляху повернення до демократії та правової держави сьогодні не існує. Це потрібно усвідомити одразу. Загальні проблеми по частинах теж не вирішити. Іншого шансу може не бути. Влада жадає розправи.   

Ми коротко перерахуємо усе, що з цього випливає:

1.  Акція мусить бути не одноденною – а безстроковою, до досягнення певного політичного результату.

2. На цій акції кількість учасників важлива. Вона має вирішальне значення – але ми мусимо знати, кого НЕ ПОТРІБНО мати на цій акції – дітей, слабких жінок та літніх людей, які не зможуть постояти за себе.

3. Керівну роль у цій акції відіграють саме лідери парламентської та партійної опозиції - громадські активісти лише допомагають їм в організації та проведенні безстрокової акції.

4. Дуже необхідно, щоб керівництво було зосереджено в ОДНИХ руках, щоб служба охорони під керівництвом саме єдиної опозиції.

5. Керівники акції можуть мати деякі плани, які можуть тимчасово не розголошувати – щоб не надавати переваг супротивнику, який і так працює в темряві абсолютної секретності.

6. Потрібно рішуче припиняти критику керівництва акції та розбрат, який намагатимуться створити провокатори. Навіть якщо цими провокаторами будуть відомі громадські активісти типу Ігоря Луценка, Ігоря Мазура чи Римми Білоцерківської.

7. Майже усі телеканали та провідні інтернет-ресурси – в руках провладних сил. Серед них багато, хто вдає з себе «друзів опозиції», головна роль яких – засмічувати інформаційний простір. Шкода, що лідери опозиції не приділяють належної уваги контракціям проти засміченню інформаційного простору.

8. Весь час пам’ятаємо, що ПІСЛЯ проведеної акції та можливої невдачі – влада неодмінно перейде у контрнаступ – і зробить одразу наступне:

- проведе референдум

- надасть Внутрішнім військам поліцейські функції

- Податковій службі надасть рейдерські права без звернення до суду

Але головне – продовжить розгром підприємців як природної бази для будь-якої опозиції. У цьому – регіонали – спадкоємці Леніна та Сталіна.

9. Саме тому пам’ятаємо:

- партія регіонів – це зовсім не парламентська сила, а Янукович – не є звичайним європейським президентом. Він лише є пострадянським диктатором і перемогти його на виборах  неможливо за визначенням;

- ми не можемо зупинятися у наших акціях, кожна зупинка у наших діях – привід для влади розпочати негайний контрнаступ по перелічених пунктах;

- ми покликані в ході подій навернути на свій бік хоча б частину силовиків та отримати контроль хоча б над частиною української території – щоб згодом отримати такий контроль над рештою території України;

- виключно важливу роль повинні зіграти кияни – тому весь час закликаємо їх приєднатися до нас – щоб не перетворити Київ на територію мертвих териконів та звалищ.

10. Продовження існування диктатури невідворотно призведе до запустіння природної території та запустіння душ українців.

Цьому потрібно запобігти.

11. Є багато злісних скептиків та зневірених – оминаємо їх та закликаємо і кличемо до себе тих, кого довго вмовляти не доведеться. Немає часу.

12. Останнє: ніякий суд не визволить наших політичних полонених, їх можемо визволити лише ми самі. Більше нікому.

13.  Зараз немає проблеми з лідером та майбутнім президентом.

14. Є проблема суспільства, яке мусить дозріти до усвідомлення мети свого майбутнього.  

SiT  

Рівень секретності 18 - це документальний фільм виробництва "1+1 Продакшн", який показує 18 фактів з історії Другої світової війни на території України, котрі приховувала радянська пропаганда. Більшість із цих фактів були особливо засекречені і не розсекречені повністю до теперішнього часу. Кожен із перечислених фактів - це велика помилка радянського командування, яка привела до численних людських і стратегічних втрат, яка потім була старанно прихована радянською владою.

Кто внес больший вклад в Победу – Барклай-де-Толли или маршал Жуков, какая битва стала решающей – на Чудском озере или Куликовская, и почему Австралия до сих пор принадлежит Венгрии, хотя в войне победили мы.

http://tvrain.ru/articles/kakaja_bitva_stala_reshajuschej_vo_vtoroj_mirovoj_vojne_na_chudskom_ozere_ili_kulikovskaja-343150/

"Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
кабан годований сидить" Т. Г. Шевченко

Тема не є смішною, але таки розпочну з анекдоту, бо тут важлива думка закладена:
В школі під час уроку йде коридором Вовочка і зденервовано каже сам до себе поміж матюками:
- Мать-перемать: ну де тут розум! Де логіка?!
Вовочку перестріває директор і грізно питає, що трапилось?
- Та я під час уроку напердів сильно,- відповів Вовочка.- Ну вчителька мене і вигнала з класу, а я від того в шоці: де тут розум, де логіка?!
- Правильно зробила, бо ти, Вова, не вмієш поводитись в колективі.
- І ви те саме! Я - то я! А у вас всіх де розум, де логіка? Мене на свіже повітря вигнали, а вони там в класі всі моє бзділово нюхати залишились.
Всі ілюстрації тут http://blog.i.ua/user/2675316/1218791/#p2

По темі святкування 9-го травня Дня перемоги я вже досить написав і не маю жодного бажання щось продовжувати, але кожен раз відчуваю 9-го травня, наче мене замкнено в тому самому класі, звідки тільки що вигнали Вовочку...
Ну не можу я спокійно дивитись по телевізору, як генерал-ветеран отої Великої Вітчизняної приймає в себе вдома у Києві якогось ветерана з Вермахту, який чесно каже, що воював власне тут на Україні проти Червоної Армії. Тема взаємопримирення для мене зрозуміла, але коли той німака сує конверт з грошима нашому ветерану-генералу (!) ВВ і той бере, ще й дякує перед телекамерами - ну тут я в шоці більшому за Вовочку! Де перемога?! І де переможці?!
Причому той німець спокійно оповідає, що опікує таким чином над більше десятка ветеранів ВВ. Уявляєте?! А тепер спробуйте уявити зворотню картину: наш ветеран ВВ їде на 9 травня до Берліну, шукає там ветеранів з Вермахту і роздає їм грубі конверти з грошима, бо як же має ставитись переможець до нещасних переможених... Картина нереальна!
Тому намалюю картинку реальну: пошукайте карту Європи станом на 1941 рік і подивіться зайняту територію Третім Райхом та його сателітами, а тоді пошукайте карту станом на 2013 р. і погляньте на кордони Євросоюзу - картинки схожі надзвичайно, ще й  Англія в додачу! А хто домінує в Євросоюзі? Та сама Німеччина!  Як і в світовій економіці це найпередова, найбагатша і найпотужніша країна, що і потрібно було німецькій нації під час Другої світової війни! Що тут можна коментувати? Це є перемога чи ні?
Карту сучасної Російської Федерації станом на 9 травня 2013 р. з картою СРСР  та окупованих радянськими військами країн Європи і світу на 9 травня 1985 р. (можна і 1945-го) я не рекомендую нервовим переможцям співставляти - надто вже образлива картинка виходить. Про сучасний економічний і світовий потенціал РФ теж краще промовчати, бо тут лідерство тільки по кількості мільярдерів, але аж ніяк не по економічним і соціальним показникам. Тому краще їм просто попишатись своєю перемогою-"победою" чи тим, що від неї лишилось. Парадик, концертик, "сто грам" і ух! - перемога! Є! Ах які ми славні переможці! Веселуха!
Пригадую гасло з російського сайту по темі ВВ, яке звучало так: "Не отдадим нашей победы!" - і стало цікаво: а що хтось її відбирає? Кому вона такою потрібна? Пишаєтесь своєю перемогою - ну то й пишайтесь, а для людей розумних ясно, що переможці і перемога не можуть виглядати так, як наведено вище. Все це є маразм і убожество! Що, до речі, гарно зафіксовано в російській мові, де слово "перемога" має за основу слово "біда" з додатком префікса "по-", тобто "победа" означає як "після біди", "була біда і скінчилась", "лихо минуло". А чи минуло? Хіба те, що є зараз - це не біда? Таким є свято Перемоги?! Де розум? Де логіка? Можливо вона у тій фразі, яку висловив один російський державний керманич (Путін В.В.): "Русский народ - это народ победителей!" І в тому справді є якась дивна логіка: якщо переходити від одної біди до іншої, тобто "от беды к новой беде" то постійно будеш знаходитись в стані "по-беде" отже і автоматично:  "по-беди-телей"...
Сумнівна логіка, як і в темі поширення "георгіївських стрічок" з прив'язкою до перемоги у ВВ, або бутафорна реконструкція і тиражування так званого "прапора перемоги". І жодній логіці не піддається зрозуміти те, що якогось милого з тим всім хламом всілякі "победители" так вперто пруться до Львова? Може варто на 9-те травня міняти назву з "Львів" на "Берлін"? Бо розум і логіка того вимагають. Інакше то щось абсолютно ідіотське! Львів від німецьких військ звільнили поляки, тобто загони Армії Крайової, а радянські війська зайняли місто без бою і жодного пострілу, бо навіть керівників АК репресували втиху... То чий і який героїзм тут у Львові вшановують 9-го травня?.. Розум?.. Логіка?..
На цьому закриваю тему Дня перемоги 9-го травня, тому що безглуздо допитуватись: де ж тут розум чи логіка?- у тих, які якраз і щасливі з того, що не знають і знати не хочуть про розум і якусь там логіку. Прикро інше: вони до того всіх розумних примушують... Ну просто: "Хто ще не записався в ряди Колисниченко і Бондаренко?! Ставай, як вони! Ставай кращим від них!" Неприємно так жартувати, але ж смердить...
Від себе я закликаю навпаки ставати розумними і послідовними, з тверезою логікою у тому, щоб шукати і дошукуватись правди. Хто шукає правду - завжди її знайде. Я в тому певен. Особисто я всі два роки служби в Радянській армії провів, маршируючи під пісню "День победы" О.Пахмутової, але це просто якісна бутафорія і мало зачіпає душу, тому що по-справжньому для мене день перемоги відтворено у пісні "Враги сожгли родную хату..." у виконанні Марка Бернеса. З художніх фільмів про війну визнаю тільки "Они сражались за Родину", а все інше є бутафорія, рідко коли якісна, як "Иди и смотри". З письменників рекомендую двотомник Константина Симонова "Разные дни войны" (дневник писателя), а ще обов'язково читайте твори Виктора Некрасова. Тут ви знайдете і розум, і логіку, як і зрозумієте, що таке честь і совість. Зрозумієте, що протягнути ворогу руку можна як знак примирення, але ніяк не за конвертом з грошима, бо це принизливо і огидно, особливо для переможця. Але яка перемога, такі і герої...
Не маю бажання когось судити і осуджувати, але маю бажання висловити власні думки і враження. Війна - це завжди зло! Завжди! Для всіх, а тому вічная пам'ять і шана всім полеглим у Другій світовій війні всіх країн і народів. Амінь.

Богдан Гордасевич
м. Львів 

Чи можна назвати "Беркут" - ОЗУ ?

 Этот идиоматический оборот часто  употребляется для обозначения любого "секрета", который всем известен. На самом деле, его смысл несколько уже. Он действительно обозначает всем известный, хотя и скрываемый,  факт, но, при этом,  скрываемый с анекдотически неуклюжей тщательностью и известный прежде всего тем, от кого его скрывают в первую очередь. Полишинель-это исковерканный русской транскрипцией персонаж итальянской комедии масок Пульчинелла. Пульчинелла- неловкий плут, все время пытающийся кого-то обмануть с помощью простодушных хитростей,  которые очевидны как хохочущим  зрителям, так и обманываемым персонажам комедии.

Украинские власти предстают в образе Полишинеля в своих попытках обмануть Запад относительно преследований Тимошенко. Уже с самого начала украинские Полишинели с удивительной  наивностью не понимали, что преследование политика, отставшего от Януковича на выборах в пределах статистической погрешности, априори всеми будет воспринято, как политические  преследования. Без особенно  убедительных доказательств никакой не предвзятый  человек не поверит, что судьи и прокуроры, назначенные Януковичем, садят его главную политическую соперницу не из политических соображений. Более того, в этих условиях, даже если бы на Тимошенко и накопали б какой-то криминал, было бы довольно трудно убедить международную общественность  в ее вине. Для этого нужно было бы, по крайней мере, скрупулезно соблюдать все ее процессуальные права, не закрывать большую часть процесса для телетрансляций и т.д. А в данном случае, когда ни обвинение, ни суд  даже не смогло сформулировать в чем ее преступное действие состоит, фарсовый ход процесса железно укрепил Запад во мнении, что Тимошенко просто преследуют за ее популярность, как политика.

Новые хитрости, придуманные властью с целью исправить негативное впечатление, оставленное на Западе  "газовым процессом",  производили впечатление намеренного идиотизма. Наши Полишинели почему-то решили, что если они пооткрывают на Тимошенко еще много новых,  точно также высосанных  из пальца  уголовных дел, то количество перейдет в качество (чувствуется марксисткая подготовка товарищей!) и Запад, наконец, им поверит.  Видимо, какой-то мощный ум и знаток Запада присоветовал им открыть дела о неуплате налогов и убийстве. Типа, Запад это обязательно проглотит. У них там на Западе с этим строго. Как и естественно было ожидать,  Запад воспринял эти действия, как признаки того, что у украинского Пульчинеллы крыша окончательно поехала.  А публичная активность на Западе Р.Кузьмина, его письма в Спортлото Сенат США и Обаме это впечатление закрепили. Западу привычно иметь дело с разными безумцами у власти. Один северокорейский Пупс чего стоит!

Продолжая попытки все-таки надурить Запад, какие-то умники генерируют все новые и новые аргументы, поражающие своей глупостью. Вот недавно Азаров, а затем и Кожара привели один и тот же могучий довод, видимо, разработанный в недрах АП.  Тимошенко, оказывается, должна сидеть потому, что миллионы людей поддерживают решение суда. Интересно, они у них спрашивали? Референдум что ли провели. А Виктор Федорович по аналогичной причине не должен сидеть? Вместе с Азаровым.  Или еще одна гениальная разработка Полишинелей: Тимошенко нельзя помиловать, почему-то,  пока не закончатся суды по остальным делам. Пусть ходит на суды и докажет свою невиновность, а тогда, дескать, подумаем. Все эти изобретательные бредни на Западе уже никто не слушает, и каждый раз монотонно продиктовывают одно и тоже требование- немедленно освободить Тимошенко и восстановить в правах.

Итальянская комедия масок с участием Пульчинеллы всегда заканчивается одинаково. Надоевшего всем и утомившего всех Пульчинеллу палками прогоняют под хохот и аплодисменты публики. Ждём.    

http://emiliozk.livejournal.com/38955.html