
Янукович же больше всего боится
появления Тимошенко на свободе. Поэтому власть через все средства
массовой информации лжет о том, как Евросоюз реагирует на решение ЕСПЧ
по Тимошенко и делает вид, что не знает, как Европа будет действовать
дальше.
Тем не менее, первого мая этого года, в канун расслабления Януковича
в Крыму, Financial Times публикует материал, в котором, во-первых,
Янукович четко назван «авторитарным» правителем (что для мира значит -
он уже преступник), а во-вторых, идет призыв к тому, что на Януковича
пора оказывать прямое давление, применяя жесткий кнут, поскольку пряники
он воспринимает как одобрение своих действий, а потому и не меняет
своего поведения.
Также интересно, что, вопреки
заверениям регионалов, международная деловая газета, издаваемая в 24
городах мира с общим тиражом до 360 тыс. экземпляров, сообщает о том,
что в Украине происходят политические репрессии и что, упрятав Тимошенко
за решетку, Янукович
запустил механизм репрессий. Financial Times недвусмысленно сообщает
своим читателям, что в Украине существует избирательное правосудие и что
судебный процесс по Тимошенко был политически мотивированным.
И, что самое интересное, и как всегда неожиданное для регионалов, это
то, что в статье красной нитью прописана рекомендация введение
персональных санкций для Януковича и его окружения.
Конечно,
бравые урко-рекетиры до последнего уверены, что их свободе и деньгам
ничего не угрожает. Но стоит задуматься над некоторыми фактами. Первый -
американский политический консультат Сэм Паттэн в интервью World
Affairs довольно ненавязчиво рассказывает о том, что в действительности
команда януковичей полностью завалила экономику страны, и если бы
Янукович честно проводил выборы в 2015 году, то ему ничего не светит.
Однако Янукович НИЧЕГО не делает честно.
И на Западе это тоже уже усвоили. А потому следует обратить внимание на
второй ненавязчивый факт: появление в Financial Times статьи о том, что
персональные санкции – это единственное, что охладит горячие головы
Януковича и его соратников.
Сложив воедино эти два
момента, а также проследив за высказываниями европейских политиков,
можно сделать довольно неутешительный вывод для Януковича: ему таки
подрежут крылья, и сделают это также неожиданно, как и сюрприз на
Ялтинский саммит, когда туфли из страусиной кожи уже начищены, а надеть
их можно только в сортир.
Статья в Financial Times - это, скорее всего, ненавязчивое предупреждение, которое, естественно, власть Януковича
может и проигнорировать. Да вот только дважды никто об этом говорить не
станет. И есть вероятность, что фраза Остапа Бендера «Запад нам
поможет» сейчас для народа Украины, вполне вероятно, станет куда
реальнее в смене режима, чем слабые потуги украинской оппозиции.
И, кажется, что Портнову, Левочкину и многим другим, изображающих из
себя серых кардинальчиков, пора думать - куда делать ноги. Вот только
они должны понимать одну вещь: когда Бакай уехал в Россию, за ним не
было грузного шлейфа очень скандальных историй, за которые смело сажают
за решетку.
Учитывая же, что за реформами, приведшими к
политическим репрессиям, стоят именно серые кардинальчики, ФИО которых
знают все, то скрыться они смогут только по панамскому паспорту. Да вот
пример Лазаренко показывает, что и тогда могут взять за жабры.
Так что – ждем осени. Вполне вероятно, что именно Запад нам и поможет,
поскольку украинскому народу рассчитывать на спасение от узурпатора со
стороны оппозиции – не приходится.
Лина ТЫХА,




Еще несколько недель тому назад оппозицию обвиняли в том, что, настаивая на проведении киевских выборов и блокируя работу украинского парламента, она крадет право на волеизъявление у жителей других городов, относительно проведения выборов в которых нет никаких разногласий. Васильков называли чаще всего – и вот теперь оказывается, что никаких настоящих выборов в этом недалеком от Киева городе и не будет, основного оппозиционного кандидата к ним просто не допустили и результат выборов, по сути, предопределен.
Удивляться этому не приходится. Удивляет другое – наличие в нашей стране граждан – а среди них есть и политические деятели, и эксперты, и журналисты – уверенных в том, что выборы в Украине все еще имеют значение. Этих политиков и журналистов не сильно беспокоит избирательное правосудие, «семья», усиливающийся авторитаризм. Они уверены, что все дело – в выборах. Нужно просто выиграть выборы – не сейчас, не в Василькове, так в 2015 году – и все пойдет как по маслу. То, что власть не собирается больше ничего проигрывать, почему-то никому не приходит в голову.Между тем, именно так и оформляется постсоветский авторитаризм. В России тоже начинали с отмены тех выборов, которые нельзя было выиграть – и с контроля за теми выборами, которые нельзя было отменить. В результате губернаторы российских регионов фактически назначаются президентом, мэры, избранные не от власти, либо вступают в «Единую Россию», либо отправляются в тюрьму, ну, а о выборах в парламент я уж и не говорю – круг участников этого соревнования хорошего с лучшим давно уже определен. Почему в Украине должно быть иначе? Тем более, что для доказательства торжества демократии в нашей стране можно сохранить галицийский заповедник с большинством «Свободы» в областных советах. Влияния на происходящее в стране у облсоветов все равно никакого, зато можно демонстрировать торжество демократии иностранцам и пугать восток решениями «бандеровцев». Очень удобно. При этом никто не мешает оппозиции говорить, что она будет выигрывать выборы – разговоры тоже никому не мешают, а повлиять на схемы проведения голосования оппозиционеры все равно не могут. Зато самим своим существованием они сбивают с толку тех, кто рассчитывает на перемены – и искренне считает, что находится в меньшинстве.
Нет, желающих перемен может быть и большинство – но пока они рассчитывают победить при существующей политической системе, их шансы мизерны. Невозможно победить мошенника, когда у него на руках восемь козырных тузов, а ты хочешь играть честно. Лучше просто смириться с поражением и потом лет 10 подряд выходить на какую-нибудь свою Болотную площадь, рассказывая что Янукович всем надоел. Или – заставит власть играть по своим правилам. Только тогда она проиграет.
==============================================================================
Коменти
================================================================================
Чуть Тарас Юрійович - майстер спорту з боротьби, 08.06.1991 року народження
Народився в Полтавській обл. в с. Тарасівка.
Місце проживання: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Рибна, 10 (гуртожиток).
Номер телефону Тараса: 066-187-02-56
Його сторінка ВК: http://vk.com/id151891925 (сторінку він тимчасово видалив)
Місце
навчання: КОЛIФКС — Київський обласний лiцей-iнтернат фізичної культури
i спорту, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леванівського, 52/4.
тел.: (04463) 7-39-40 - приймальня ліцею
тел.: (04463) 7-66-33 - директор Балясников В.М.
тел.: (04463) 7-61-14 - заступник директора з навчальної роботи Мазуркевич Т.В.
електронна пошта: [email protected]
сайт ліцею: http://kolifks.kiev.ua/
Барков Ілля Віталійович, 25.04.1992 року народження
Місце проживання: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, 13, кв. 45.
Можливо навчається в тому ж ліцеї, що й Тарас Чуть.
Його сторінка ВК: http://vk.com/id126180354 (спочатку він змінив ім’я, а потім з взагалі тимчасово видалив сторінку)
(це той хлопець, що соромиться на відео)
Іван Євгенович Проскурніков, 21.10.1988 року народження
Номер телефону Івана: 099-745-80-84
Місце прописки: Луганська обл., м. Кремінна, вул. Титова 1, кв. 15, дом. тел.: (06454) 21677
Його сторінка ВК: http://vk.com/id111356140
Місце роботи: боулінг-клуб "Більшовик". Посада, вірогідно, охоронець.
Місце навчання: НУБіП (Аграрний університет), Київ, вул. Героїв Оборони, 15.
Лісогосподарський факультет, кафедра технології деревообробки, заочне відділення, магістратура.
Завідувач кафедри: Пінчевська Олена Олексіївна
Адреса кафедри: м. Київ, Сільськогосподарський провулок 4, навчальний корпус 17, кімн. 101-104, 106-109.
тел.: (044) 527-81-67 - кафедра
електронна пошта кафедри: [email protected]
тел.: (44) 527-82-33 - довідкова служба Університету.
електронна пошта університету: [email protected].
сайт університету: http://nubip.edu.ua/
(це той хлопець, що на відео нападає на оператора)
Олександр Костін, 4 сiчня 1983 року народження
Сторінка ВК: http://vk.com/id12730610.
Закінчив НУБіП в 2005 році.
Служив у військових частинах:
А3990, Україна, 2005–2006;
А1799, Україна, 2005–2006
Працює, чи принаймні працював, у нічному клубі Карамель
( той, що також чіплявся до оператора).
Роман Джагинов, той, що був у зеленій кепці, народився 27 лютого
Сторінка ВК: http://vk.com/daariec3
Працює охоронцем в нічному клубі "Карамель" за адресою вул. Гната Юри.
Телефон клубу: 044-247-19-49
А тепер найцікавіше!
Трьох останніх хлопців об’єднує одна людина – колишній афганець Сергій Жидков. Його сторінка у ВК: http://vk.com/id194623461.

Ось він із Романом Джагиновим на змаганнях за Кубок України по бойовому самбо в 2011 році

Ось
також з Романом (Роман знизу), але вже на роботі (Сергій також працює
охоронцем, можливо начальником охорони, в нічному клубі "Карамель" ). Також запам’ятайте обличчя хлопця, що стоїть на фото най лівіше, до нього ще кілька разів варто буде повернутись

А
ось із Іваном Проскурніковим (Іван справа) змаганнях за Кубок Європи по
дзюдо серед юніорів 2011 році Ліворуч від Сергія Жидкова той самий
хлопець з попередньої фотографії, чиє обличчя треба було запам’ятати

А
це Сергій вже із обома «героями» (Іваном Проскурніковим та Олександром
Костіним), які нападали на оператора. Ліворуч знову те саме обличчя з
минулих фотографій. Обличчя до речі, дуже знайоме. Найвірогідніше, він
також брав участь у руйнуванні дому Москаленко
Отже,
зв’язок очевидний. Ким саме Сергій Жидков є хлопцям, наразі невідомо.
Найвірогідніше – тренером, духовним наставником. Але скоріш за все "ноги
ростуть" саме звідти.
Якщо
у вас з’явиться якась інформація, що стосується даної теми, або ви
впізнаєте когось на відео - обов'язково напишіть про це в коментарі, чи в
особистому повідомленні. Конфіденційність для вас гарантована.
Можна дзвонити та писати електронні листи до навчальних закладів та спілкуватися з керівництвом, щодо поведінки їхніх студентів.
Ну, і не забуваймо про замовника.
А ось, власне, сам відеозапис, якщо хто ще не бачив
Є низка моментів, які треба розуміти. Щоб вижити.
Вижити як ЛЮДИНА. А не як стукач. Чи підарас, який здав усіх. Боявся отримати по шиї. Боявся за рік-два колонії.
14 речей, які треба усвідомити:
1. За останні роки каральні органи окупаційного режиму не убили жодного політв'язня. Каральні органи продажні, малопрофесійні. Вони не мають ніякої мотивованості на справжню війну.
Тебе там не уб'ють.
2. За останні роки каральні органи окупаційного режиму не нанесли тяжких тілесних на допитах жодному з націоналістів.
Тебе там не покалічать.
3. Більшість з тортур якими залякують менти на допитах - це "взяття на понт". Переважно менти та СБУ-шники обмежується звичайними побоями. Такі може витерпіти навіть вагітна хом'ячиха.
Тебе лише залякують.
4. Більшість обвинувачувальних вироків грунтується на власноруч написаному зізнанні.
Свідки, відео-камери, відбитки - це все надто складно. Абсолютна
більшість людей саджає себе сама. Своїм зізнанням. Своїм підписом під
брехнею.
Тебе посадять лише за те, що ти сам на себе написав.
5. Максимально можлива травма, яка загрожує політичним активістам в РУВС - це зламаний ніс. Чи рука. Ця травма заживе за місяць. Або ще швидше.
Будь-які тортури за місяць заживуть.
6. Будь-яке власноруч підписане зізнання - саджає на термін від двох років.
Ти пишеш і підписуєш: "Я бив регіонала пісюном по лобі чим наніс йому
тяжкі душевні травми","Я з хуліганських міркувань кричав уголос те що
режим забороняє думати" - і їдеш на колонію. Якщо пощастить - умовний
термін.
Зізнання значно дорожче по часу і здоров'ю, аніж одужання від тортур!
7. Десятки націоналістів не побоялися погроз побоїв.
Не здали своїх. Не підписали те, що вимагали менти. Вони на волі.
Максимальні утрати - адміністративний штраф. Або кілька діб в
спецрозподільнику.
Хто не ссить - не сидить.
8. Десятки ідіотів підписали надиктовані ментом свідчення.
Здали своїх. Переважно жодного з цих жертв аборту навіть не били.
Більшість все підписала і здала ще до того як їх торкнулися пальцем.
Не
переоцінюй силу тортур. Майже всі політичні справи - резонансні. Вони
цікаві журналістам. Тебе відлуплять, знімеш побої - мент набуває проблем
більших ніж ти.
9. Менти з огидою і сміхом ставляться до тих, хто напудив в штанцях на допиті.
Той, хто все підписав після розбитого носа, чи синячка - клоун для псів
режиму. Менти отримують задоволення від мучання. І вони продовжують
мучати слабака і далі. За дуже невисоку ціну менти здають диктофонні
аудіо-записи свідчень стукачів. Траплялися випадки, коли менти анонімно
зливали стукачів і підписані ними заяви.
Здав ти - здадуть тебе. Не буває "анонімних інформаторів".
10. Протистояння громадянина та міліції не має юридичного характеру.
Це протистояння характеру та волі. Опинившись в міліції пам'ятай, що ти
не гаманець украв. Тебе не має мучити совість. Ти військовополонений на
допиті окупаційними поліцаями. Вести себе сміливо з цими людьми -
справа революційної необхідності. Вони краще ніж будь-хто відчувають
кінець режиму. І тому психологічно сильну людину їм простіше випустити,
аніж ламати для галочки у звіті.
Політичні
справи - ментам незрозумілі та важкі. Вони не будуть ламати політичних.
Їм простіше розвалити справу, ніж вибивати зізнання з політв'язнів.
11. Ти не забов'язаний нічого пояснювати.
На будь-яке питання ти можеш уперто раз за разом казати "Я не
пам'ятаю", "Я знервований тому я забув, я не пам'ятаю", "У мене
погіршився зір, я нічого не запам'ятав", "я не можу сказати точно, мені
лише здається це". Такі свідчення мають дуже слабку вагу. З них важко
зліпити справу. З них важко пришити тобі брехню. Не треба боятися
обмежувати поліцая. Ти втретє повториш йому "Я не пам'ятаю" на очевидне
запитання. Він розлютиться. А потім посміхнеться. Він зрозуміє, що ти не
слимак. Далі тебе ударять. Якщо після цього ти стоятимеш на своєму, в
більшості випадків вони заб'ють на тебе болт. І підуть шукати легшу
жертву.
Грубо
і прямо уникати відповідей. "Я не пам'ятаю" - це злить мента. Злить
мента, тому що він розуміє, що справа завалилася. А значить порятунок
вже близько.
12. Перебування на допиті є унікальний життєвий досвід.
Можна прожити все життя невдахою. Але на допиті робити те що маєш -
ігнорувати вимоги, стверджувати на всі питання "Я не пам'ятаю". Далі
перетерпіти кілька синців. І ти вийдеш новою людиною. Каральні органи
режиму не ламають. Ламаються лише слимаки і унтерменши. Репресії
гартують як ніщо інше.
Це твоє життя. Це твоя вирішальна битва. Ти тут і зараз можеш стати саме тим героєм про якого мріяв все життя.
13. Якщо ти перебуваєш вже у статусі підозрюваного, чи обвинуваченого - бери 63 статтю Конституції України.
63 стаття Конституції України - це право не свідчити супроти себе і
близьких. Тебе просять свідчити супроти товариша? Скажи що він твій
троюрідний брат. Поки вони перевірять цю правду, пройде місяць часу.
Далі на всі питання кажи "Не пам'ятаю". В ідеалі: заходиш, дізнаєшся в
якому статусі ти перебуваєш. Якщо як підозрюваний чи обвинувачуваний -
згідно статті 63 "від свідчень відмовляюсь". Скажи "Розумію вашу роботу.
Вам мало платять. Важко працювати. Але стаття 63 конституції України.
На цьому все". ВСЕ. Далі можна сидіти і мовчати. Як правило поліцаї
спробують тебе ударити. Мовчання лякає їх сильніше прокуратури. Пару
ударів. Знову твоє мовчання? Вони відчіпляються. Перевірено. Вони не
фанатики. Вони не люблять мати справу з дурнуватими. А ми фанатики. Ми
дурнуваті.
Ти
маєш законне право знати що тобі інкримінують. Якщо ти свідок - ти
нічого не пам'ятаєш. "Я схвильований, у мене в очах двоїться", "я все
забув", "я не можу сказати точно". Якщо ти відразу зі свідка став
обвинувачуваний - ти береш 63 статтю.
14.
Українські дисиденти сиділи по тридцять років. Упівці сиділи десятки
років. В сучасній Україні націоналісти сиділи по три, п'ять, десять
років. Виходили на волю. І лишалися людьми. Ставали прикладом для
наслідування. Були живою матерією, яка показувала вічність ідеї. Далеко
не всі хто потрапляє в тюрьми на десятки років - умирають. Але умирають
усі, хто здають побратимів, чи ламають себе підписуючи брехню супроти
себе самого. Здавши, зламавшись, прогнувшись - ти руйнуєш свою душу. Брудні лапи дешевого поліцая витираються об твою ідею.
Просто не будь дурнем. Попереду стільки цікавого. Не варто обривати своє життя обісравшись убогого поліцая.
Пам'ятай це. Бережи свою честь. Гартуй свою волю.
І революція прийде.
Революція неминуча, коли від націоналіста мент чує:"НІ!"
Боян звичайно, але ми помнім.
В блогосфере набирает обороты скандал с фальшивыми фронтовиками, радостно бренчавшими своими «боевыми» наградами в центре Москвы 9 мая. Спрос на услуги этих праздничных персонажей, навроде Деда Мороза, в путинской России ощутимо вырос, и поэтому день Победы плавно превращается в ветеранский косплей.http://www.ua-today.com/modules/myarticles/article_storyid_50633.html
http://youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=vCsRaD-2uW0
пісня з'явилась у мережі сьогодні :)
відео вставити не дають :(
+ посилання, щоб це відео зберегти у обраному форматі :)
