Про співтовариство
Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Шукати в архіві
Порошенко як парадокс: вороги ненавидять і свої також
- 29.03.19, 10:57
Американський історик про парадокс Порошенка: Його ненавидить Путін, а українці недооцінюють
Петро Порошенко
Україна протягом останніх п’яти років під керівництвом президента Петра Порошенка змінилася на краще більше, ніж за попередні 25 років. Було б логічно припустити, що він повинен впевнено перемогти на майбутніх президентських виборах, які відбудуться 31 березня. Замість цього близько половини українців відчувають до нього відразу. А чверть готова обрати на пост глави держави недосвідченого комедійного актора.
Про це пише американський історик та політолог Александр Мотиль у своїй статті на сайті видання ForeignPolicy.com.
Якщо Порошенко пройде в другий тур, запланований на 21 квітня, йому, швидше за все, буде протистояти комік Володимир Зеленський, досвід державного керівництва якого зводиться лише до того, що він грав в телесеріалі вигаданого президента-реформатора. Але для українців це буде найважливіший вибір, який може відбитися на виживанні країни. У 1999 році на виборах ледь не переміг комуніст. У 2004-му міг перемогти, сфальсифікувавши результати виборів, проросійський корупціонер Віктор Янукович, якби його не зупинила помаранчева революція. У 2010-му Янукович все-таки переміг, причому чесно і справедливо, але в 2013 році він спровокував революцію Євромайдану.
Як завжди, вибір для українців буде гранично ясний. Це або продовження нинішньої політики при діючому і ненависному президенті Порошенку, або різка відмова від такої політики і можливий розпад держави при Зеленському. З одного боку, історія виборів в Україні свідчить про те, що українці повинні одуматися і проголосувати за людину, здатну забезпечити стабільність, безпеку і реформи. А з іншого, українці схильні до таких же дивних змін настрою, яким піддавалися в Європі і США, зазначається у публікації.
Александр Мотиль констатує, що більшість жителів України, включаючи багатьох журналістів і коментаторів (що викликає тривогу), наполягають на тому, що після революції Євромайдану в 2013 році нічого не змінилося. Деякі, в тому числі кандидат в президенти Анатолій Гриценко, навіть заявляють, що Порошенко гірший за поваленого диктатора Януковича.
Читайте також: Гримчак пояснив, що буде, якщо Порошенка не оберуть на другий термін
На думку автора, насправді Україна стала набагато кращою країною, ніж це було у 2013 році, відразу після революції Євромайдану. У той час проросійські сепаратисти погрожували захопити південно-східні області. Росія тільки що окупувала Крим. Російська армія, здавалося, була готова розпочати повномасштабне вторгнення в Україну. ВВП України наблизився до радикального рівня і скоротився майже на чверть за два роки. Система державного управління була в руїнах, армія і таємна поліція пронизані російськими агентами, а глибоко вкорінена корупція режиму Януковича завдала колосальної шкоди економіці і суспільству. Незважаючи на оптимізм, спричинений демократичною революцією, Україна була на межі краху.
Зараз усе інакше. Крим, як і раніше, окупований, але адміністрація Порошенка створила армію і зупинила російських військових та їх ставлеників у східній частині Донбасу. Вона реформувала поліцію й оптимізувала спецслужби. Вона створила великі політичні, дипломатичні, культурні та економічні зв’язки із Заходом. Вона навела порядок у банківському секторі, який давав серйозні збої, стабілізувала валюту і встановила раціональні ціни на енергоресурси. Все це вона робила у відповідності до вимог Міжнародного валютного фонду. Адміністрація провела реформи в сфері освіти й охорони здоров’я, і почала просування української культури. Вона виділила мільйони доларів на ремонт застарілої української інфраструктури і на забезпечення енергетичної незалежності країни. Вона провела децентралізацію влади, наділивши місцеві адміністрації додатковими повноваженнями і ресурсами. Щоб побачити позитивні зміни, досить прогулятися будь-якою українською вулицею, переконує американський політолог.
Читайте також: Ющенко розповів, що буде після президентських виборів
Не менш важливо і те, що здійснюючи ці грандіозні зміни, Україна не відступилася від демократії і прав людини. За будь-якими мірками Україна сьогодні – це стабільна і працездатна демократія, де існує свобода слова і зібрань, де дуже низький рівень екстремізму і нетерпимості (за даними благодійного фонду Ukrainian Jewish Encounter, рівень антисемітизму там один з найнижчих у Східній Європі). Крім того, в Україні створена добре функціонуюча ринкова економіка. Звичайно, країна далека від досконалості, а її політика і економіка, як і раніше, прихильні до багатих олігархів. Але при цьому на тлі вельми тривожних антидемократичних, антиринкових і популістських тенденцій в Європі Україна виглядає цілком здоровою і набагато більш «європейською» країною.
Таким чином, у цілому показники роботи у Порошенка досить непогані. Він врятував країну від Росії, заслуживши при цьому незламну ненависть російського президента Володимира Путіна. І він твердо поставив Україну на шлях прозахідної інтеграції і реформ, вважає автор статті.
Порошенка справедливо критикують за те, що не спромігся притягнути до суду жодної з минулих чи нинішніх еліт країни за їхні злочини в часи Януковича. Хоча шахраї залишаються на волі, Порошенко доклав зусиль для викорінення джерел корупції у владі. Авторитетне дослідження Київського Інституту економічних досліджень та політичних консультацій показує, що «сукупний економічний ефект від антикорупційних заходів становить близько 6% ВВП», тобто близько 6 мільярдів доларів. Не дивно, що Україна покращила своє становище в рейтингу «легкості ведення бізнесу» Світового банку, що прямі іноземні інвестиції зростають, а ІТ-сектор процвітає.
Можливо, Порошенко вирішив боротися з корупцією, не борючись при цьому з корупціонерами. Це досить логічно. Схоже, він зрозумів, що єдиний спосіб трансформувати українську економіку та позбавити її корупції – це усунути інституційні та структурні стимули, які породжують корупційні дії. Мабуть, він вирішив, що йому потрібна негласна підтримка минулих і нинішніх еліт, щоб просунувати свої реформи, зазначається у матеріалі.
Порошенко вправі вважати, що інституційна зміна набагато ефективніша в боротьбі з корупцією, ніж винесення вироків купці злочинців. Тим не менш, він явно прорахувався, думаючи, що післяреволюційна Україна і далі терпітиме безкарність корумпованих еліт. Зрештою, саме корупція Януковича була одним із найважливіших факторів революції 2013 року. У цьому сенсі стратегію Порошенка можна назвати відмінним засобом для здійснення реформ, але жахливим засобом для переобрання на другий термін.
Але критики помиляються, думаючи, що корупція створює більшу загрозу існуванню України, ніж Росія, наголошується у статті. Путінські ракети можуть спопелити Україну в лічені секунди. Його армія може окупувати країну в лічені тижні, знищивши в ході бойових дій сотні тисяч людей. Окрім того, одержимість Росії переозброєнням і ядерною війною, блокада українських портів на Азовському морі, продовження її присутності в окупованому Донбасі, а також розміщення тисяч російських військовослужбовців і танків на кордоні з Україною ні в якому разі не можна тлумачити як знак добрих намірів.
Тоді чому ж так багато українців настільки переконані, що нічого не змінилося і що потрібно обрати Зеленського? Велика частина відповіді полягає в тому, що революція Євромайдану породила нереалістичні очікування, що Україна зможе за декілька днів зробити стрибок в Європейський Союз. Реальність така, що, незважаючи на те, що Україна неухильно рухається до інтеграції з європейськими інституціями, вона ще має пройти довгий шлях перш, ніж вона стане східноєвропейською Швейцарією, йдеться у статті.
Галасливі, безмежно вільні і часто безвідповідальні українські ЗМІ теж несуть свою частку відповідальності. Газети, радіо і телебачення намагаються залучити читачів, слухачів і глядачів тим, що користується найбільшою популярністю: скандальними розповідями про корупцію. В рівній мірі гучне, вільне і безвідповідальне громадянське суспільство України і його громадські організації теж не без гріха. Вони незмінно стежать за зловживаннями в керівництві державного сектора, але при цьому оцінюють те, що відбувається поза контекстом, не повідомляючи в повній мірі про те, що робиться правильно. Російські тролі і засоби масової інформації, від яких не захищені багато українців, теж вносять свою лепту, малюючи картину загального мороку і приреченості.
І, нарешті, існує той факт, що основна база підтримки Зеленського – це молодь. Зрозуміло, що вони не довіряють істеблішменту, як і більшість молодих людей у більшості демократичних країн ЄС і Північної Америки. Але вони не здатні відрізнити реальні досягнення Зеленського і його телевізійний імідж. А це свідчить про те, що образи, символи та подання для української молоді стали важливішими за реальний зміст і суть. В цьому плані молоді українці дуже схожі на своїх західних однолітків. Але та легкість, з якою вони відмовляються від реальності, послаблює надію на те, що молодь, яка виросла, вихована і здобула освіту в пострадянських обставинах, стане більш грамотним політичним споживачем.
Якщо українці не зможуть оцінити парадокс Порошенка й оберуть президентом Зеленського, то вони матимуть п’ять років неефективного державного управління та хаосу перш, ніж вони матимуть ще один шанс радикально змінити курс своєї країни. Але якщо українці хочуть, щоб їх країна стала стабільною ринковою демократією, їм слід задати собі питання, якого кандидата Путін ненавидить найбільше. Саме ця людина повинна стати президентом, підсумовує Мотиль.
Підготував Назарій Дідченко,
для ІА ZIK Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/03/21/amerykanskyy_istoryk_pro_paradoks_poroshenka_1534087
10
Президент у Тернополі відновив справедливість щодо УГКЦ
- 28.03.19, 18:33
Президент передав у користування Тернопільсько-Зборівській архиєпархії УГКЦ комплекс келій
25 березня 2019 року - 18:20
Під час робочої поїздки на Тернопільщину Президент Петро Порошенко взяв участь у молебні за мир в Україні у Архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії Української Греко-католицької Церкви у Тернополі. Звертаючись до присутніх на молебні священиків та вірян Петро Порошенко зазначив, що для нього велика честь сьогодні бути тут у цьому храмі.
«Дякую жителям Тернополя за спільну молитву за наш народ, за його єдність і за благополуччя України. Дуже вдячний Українській греко-католицькій церкві та Православній Церкві України за постійну молитву за Україну, за велику місіонерську та капеланську діяльність. Бо капелани сьогодні на фронті, які несуть слово Боже, вони виконують аж ніяк не менш важливу роль, ніж ті, які боронять українську землю від агресора зі зброєю в руках», - сказав Президент.
«Я дякую Богу за велику допомогу, яку він надав українському народу і українській нації. Я дякую всім, хто молився за надання Томосу українській церкві і знімає російське ярмо з української церкви і затверджує духовний фундамент для нашої гордої нації», - додав Глава держави.
По завершенню богослужіння, Глава держави вручив митрополиту, керуючому справами Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ Василію Семенюку сертифікат про передачу у користування комплексу келій, колишнього приміщення обласного архіву.
«Сьогодні на наших очах відновлюється історична справедливість. Ми передаємо в користування Тернопільсько-Зборівській архиєпархії Української греко-католицької церкви комплекс келій монастиря отців-домініканців, який свого часу націоналізувала комуністична влада. Я усіх вітаю з відновленням історичної справедливості», - зазначив Петро Порошенко.
«Ми тридцять років чекали сьогоднішнього дня. Я дуже вдячний вам, пане Президенте. І ми дуже раді відновленню історичної справедливості. Ви вже дуже багато зробили», - зазначив, в свою чергу, архієпископ і митрополит Василій Семенюк.
Присутні у храмі також заспівали «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». По завершенні церемонії та неформального спілкування зі священиками Петро Порошенко встановив свічку у соборі.
Приміщення келій монастиря домініканців, в поєднанні з костелом (тепер – Архикатедральним собором Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ) є частиною єдиного архітектурного комплексу, зведеного протягом 1749 – 1779 років. Із жовтня 1939 року в приміщенні келій монастиря розміщено Державний архів Тернопільської області.
У червні 1993 року було прийнято рішення про повернення у власність УГКЦ приміщення церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці та приміщення колишнього монастиря, з умовою, що зроблено це буде після завершення будівництва нового приміщення державного архіву. У березні 2019 року обласний державний архів завершив основні роботи із перевезення архівних фондів в новозбудоване приміщення.
2
Просто розумним людям радить
- 28.03.19, 11:54
Святослав Вакарчук закликає голосувати відповідально, а не приколюватися з долі держави
4
"Найгірший президент-злоді
- 28.03.19, 11:45
Президент за чотири роки витратив на благодійність та підтримку української армії 1,5 млрд гривень
27 березня 2019 року - 18:16
«Я чотири роки не виводив дивіденди. Я чотири роки витрачав гроші лише в напрямку благодійної допомоги. І сьогодні обсяги моєї благодійної допомоги дорівнюють півтора мільярди гривень. Значна частина з них – це підтримка української армії», - повідомив Президент Петро Порошенко в інтерв’ю українським телеканалам.
Петро Порошенко також відповів на запитання, з яких джерел фінансується його виборча кампанія. «Я можу вам відверто сказати, що виборча президентська кампанія є дуже недешева справа. Той, хто вам скаже, що для цього буде достатньо 50, 60, 70 млн грн. – це неправда. Якщо це повномасштабна розгорнута кампанія. Це нечесно по відношенню до виборців», - зазначив він, додавши, що витратив вже більше.
«Я маю одне джерело – це є мої кошти, з яких заплачені податки, які мають чітке визначення джерела походження, які надходять на мій рахунок, які декларуються в електронних деклараціях. І сьогодні можна просто легко перевірити скільки задекларовано», - підкреслив Глава держави.
1
Цінуйте, що маєте свободу вибору!
- 26.03.19, 02:30
Цінуйте, що маєте свободу вибору!
Сьогодні, в день пам'яті щодо загибелі відомого українського дисидента В'ячеслава Чорновола я б дуже хотів закликати віддати належне всім дисидентам України і подякувати за їх мужнє протистояння комуністичній сваволі та насильству над правом людей думати! Правом мати власну думку! Зміст слова "дисидент" означає "інакше думаючи", що в комуністичному СРСР і, відповідно, в УРСР, вважалося злочином. Зрозумійте: думати інакше від того, як задекларовано в програмі КПРС було державним злочином! За це саджали в тюрму! Домінувала догма, що "хто не з нами - той проти нас" і з того "якщо ворог не здається - його знищують". Без варіантів. Тому якщо хтось думає, що центральна газета "Правда" просто мала таку назву, то він помиляється, бо надруковане в газеті було реальним декларуванням правди на цей момент часу і хто казав щось інше від опублікованого в органі ЦК КПРС "Правда" - той автоматично ставав дисидентом і ворогом. І це - правда! Як це не звучить парадоксально. Так було! Людей з критичним стилем мислення, які не були згодні з усім поганим, що діялося навколо них і казали про то привселюдно, - їх піддавали нещадному осудженню та остракізму, або як зараз почали казати: боулінгу. Причому норм в тому цькуванні не існувало: чим більше паплюжили - тим більше вислужувалися перед владою начебто радянською.
Тобто дисиденти були нонконформісти в оточенні провладних конформістів. І ось постала Незалежна Україна, де нонконформістами несподівано на 28-му році її існування стали люди, які захищають свою українську владу від власних конформістів з так званої опозиції і про-московської, і начебто "демократичної", яким все мало і мало, все їм погано живеться і все хтось в тому винуватий, і особливо - теперішня влада. Ну, це вже діагноз, який називається "Совок", тобто людина має психіку раба, або по-науковому то називається "патроналістичні установки", коли хтось має все для них зробити, дати, догодити тощо. Звуть їх пана господаря "держава" або і прямо: Хазяїн. От має бути добрий хазяїн в державі, а тоді всім стане добре жити, бо є хазяїн над усіма. Бажання, щоб будувати своє життя власними силами у приматів класу "Совок" відсутнє начисто!
Вони вроджені раби! Дайте нам роботу! Дайте нам зарплату! Дайте житло, освіту, медицину, дешевий харч і культуру - все їм дайте. Як? А десь в когось заберіть, а їм - дайте! Тоді ми будемо вірно служити і таку владу радо любити. Генетичні раби! І грець би з ними, але ж ні: ці раби й іншим того бажають, бо ж то "найправильніше мати всім одного хазяїна", а тому дуже агресивні. Чому це вони є раби, а хтось живе вільним життям? Несправедливо. Далі немає сенсу писати про феномен "Совка" в України, а я чітко фіксую на цей момент, що якщо переможе у наступних виборах Президента України Петро Порошенко, то це буде перемога над отим триклятим "Совком" і його рабами серед нас. Це буде перемога вільних людей - Людей Свободи! А ними завжди була славна Україна.
Розпізнати Людей Свободи досить просто: це завжди правдиві дисиденти і вони думають по-різному, але найголовніше: нікого не примушують думати так, як вони. І навпаки: оті всі "раби Совка" більше за всього ненавидять тих, хто думає інакше від них. Для них елементарно ображати всіх своїх опонентів як продажних та підлих, суцільних дегенератів і зрадників України і народу. Те, що вони в своїй обструкції до Порошенка і української влади опинилися по один бік пліч-опліч з Путіним - це несуттєво для них, бо то зовсім не зрада, а тактична комбінація моменту. А насправді то є підла зрада, але най то Вища Сила визначає і карає за то. Хочу сказати про інше: я всі 5-ть років підтримую щиро діяльність Петра Порошенка на посаді Президента України і цілком задоволений всім, що він зробив і тут є багато що злічити, а тема Томасу взагалі як велика несподівана удача. Саме тому я буду домагатися переобрання Петра Порошенка на другий термін на посаді Президента України. І ось що мені особливо цінно, що за всі роки перебування у середовищі так званих "порохоботів" я не зустрічав тут агресивного ставлення до людей, які виступали проти Порошенка. Ну проти - то й проти. Най буде так. Як комусь погано жити - то його особиста проблема, а що він перекладає її на когось - тим більше його проблема, бо хтось її не вирішить, а сам він не береться. Агресію у відповідь викликала підступна брехня і всілякі фейкові закиди, хоча вони ж і заспокоюють: брешуть, значить не має справді чогось поганого, а під таким контролем ворогів та "любих друзів" все просвічується як рентгеном наскрізь. Мене особливо смішило, як приватну відпустку за власні гроші на Мальдивах роздмухували у вселенський гріх Порошенка, бо не було за що інше вчепитися, а значить наш Порох - молодчина! Коли ворог бреше - значить він програє, бо там де є правда - там є Бог, а там, де є Бог, - там і перемога!
Завершити хочу тим, з чого я і розпочинав: завчасно загиблий В'ячеслав Чорновіл вже не скаже свого вагомого слова сьогодні, але його сказали багато хто з його побратимів з верстви дисидентів, зокрема Мирослав Маринович закликав голосувати за Порошенка, як і вся спільнота "Першого грудня": В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Йосип Зісельс, Володимир Панченко, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків. Активно підтримує цей вибір і син В'ячеслава Чорновола - Тарас, який чимало лиха пізнав відмалечку, багато пережив і переосмислив в сучасності. До спадкоємців дисидентів належу і я, бо моя мама Галина Гордасевич товаришували з В'ячеславом Чорноволом і писала йому "на зону" листи в далеку Сибір тоді, коли більше ніхто це не наважувався зробити, а по трагічній смерті В'ячеслава Чорновола написала і присвятила йому ось цей вірш:
* * *
В'ячеславу Чорноволу
Вiдроджуються древнi храми,
Встають iз попелу й руїн.
Тож пiд iсторiї вiтрами
Загоюймо душевнi рани,
Пiдводьмо храми iз руїн!
Нас доля гнула, i ламала,
І свiтом безвiстi вела,
Та вiра душi в нас тримала,
Хоч доля гнула, i ламала,
І свiтом безвiстi вела.
Яку знаругу ми терпiли
В пустелi, в тундрi i в тайзi!
На камiнь сльози в нас скипiли,
Не раз зубами ми скрипiли
В пустелi, в тундрi i в тайзi.
Та правда устає над свiтом
Висока й свiтла, мов зоря.
Нехай укриє землю цвiтом!
Нехай засяє нашим дiтям
Свобода, свiтла, мов зоря!
За неї кров’ю заплатили
Найкращi доньки i сини.
Нам їхнi iмена свiтили.
Ми їхню пам’ять освятили.
Навiк прославленi вони!
Вертаймо ж на пороги отчi
З усiх земель, з усiх країн!
Хай ниций зайда їх не топче!
Вертаймо ж на могили отчi,
Пiдводьмо храми iз руїн.
В котрий раз закликаю підтримати і обрати Петра Порошенка на другий термін в Президенти України, бо виграє вибори Порошенко - виграє і Україна. Виграє кожна Людина Свободи. Будьмо! Хай щастить нам, а не ворогам! Голосуємо за Петра Порошенка!
Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
25 березня 2019 р.
5
