Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Декларація - Революційні Праві Сили

  • 22.11.15, 19:38
Ми – бійці, волонтери та командири добровольчих підрозділів.

Ми пройшли Революцію. Ми повернулись з неоголошеної війни. Ми знову тут.

ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ ВГО РПС

Наше об’єднання виникло задля збереження України як держави та захисту честі, гідності, матеріального добробуту, прав та свобод українського суспільства від агресії зовнішніх та внутрішніх ворогів.

Наша консолідація зумовлено вкрай скрутним становищем, у якому опинилась наша Батьківщина.

Причини необхідності створення ВГО РПС:

1.Ситуація довкола так званого АТО. Війна на Сході України свідомо затягується олігархічними кланами, які контролюють політику. Так звані «Мінські угоди», які легалізують терористичні угрупування сепаратистів, являються відвертою зрадою на користь фсбешного кремлівського режиму. Східноукраїнські території перетворюються на зону беззаконня з терористичними організаціями.

2.Небувалі розмахи корупції. Прикриваючись військовими діями, високопосадовці, чиновники та олігархія цинічно збагачуються, розкрадаючи бюджетні кошти.

3.Повна відсутність заходів люстрації стосовно представників режиму януковича. Це стосується всіх сфер в цілому, а особливо МВС, Прокуратури, Судів та керівників ряду обладміністрацій. Злодії та корупціонери, винні у розкраданні державного майна, загибелі сотень людей та розпалюванні сепаратизму лишаються на своїх посадах або навіть отримують підвищення.

4.Непомірні тарифи, якими обкладається українське суспільство. Замість інвестицій у бюджетні програми, корумповані чиновники прикриваючись війною підіймають тарифи на комунальні платежі, проїзд у громадському транспорті тощо, що призводить до страшенного зубожіння українців та ставить їх на межу виживання.

5.Наступ на свободу слова. Всі досягнення українського соціуму в сфері правового суспільства зводяться нанівець. ЗМІ піддаються небувалій цензурі, якої не було навіть при попередньому антинародному режимі.

6.Політичні репресії. Розпочата безпрецедентна компанія репресій проти громадських активістів, що суперечить всім відповідним позиціям Декларації прав людини. Особливо жорстоко влада наступає на добровольчі формування, що боронили Україну, інкримінуючи їм безглузде звинувачення «агент Кремля».

7.Продажність та лицемірство всього політикуму, як привладного, так і опозиційного. З усіх нині існуючих політичних сил, представлених в Україні, жодна не є незалежним гравцем, оскільки перебувають у фінансовій залежності від олігархії. Навіть ті сили, які в часи Майдану користувалися найбільшою довірою суспільства, нині контролюються корупційною владою через підкуп лідерів. Зокрема, це стосується всіх без виключень так званих лідерів Майдану та так званих комбатів, що стали депутатами Верховної Ради.

ІНІЦІАТОРИ СТВОРЕННЯ ВГО РПС

Така ситуація зумовила консолідацію значної частини активістів Революції Гідності, учасників бойових дій та волонтерів АТО. Протягом весни-літа цього року було проведено низку зустрічей, результатом яких стало складення спільної концепції розвитку подій та створення всеукраїнського Координаційного Штабу.
Згідно зі статтями Конституції України 5, 39 своїм зібранням ми декларуємо появу Всеукраїнського Громадського Об’єднання Революційних Правих Сил (ВГО РПС).

Ми Сили, оскільки представляємо силу українського народу у своєму конституційному праві бути володарем земель, водойм, надр та інших природних ресурсів, мати права та свободи, задекларовані у Конституції України та Декларації прав людини. Ми праві, тому що боремось за правове суспільство, у якому відсутнє політичне лицемірство, корупція, утиски свободи слова, репресії. Революційні ми через те, що заявляємо про свою готовність всіма можливими засобами боронити досягнення та ідеали Революції Гідності та довершити її історичну місію.

СТРУКТУРА ВГО РПС

Керівним органом ВГО РПС є Штаб, що складається з керівників обласних осередків. Керівники обласних осередків обираються делегатами первинних осередків, тобто патріотичних об’єднань, груп ветеранів АТО, волонтерських організацій тощо. Делегати первинних осередків обираються поміж своїм середовищем та уповноважуються представляти в ВГО РПС конкретне об’єднання чи організацію.

Таким чином, ВГО РПС запрошує до широкого конфедераційного об’єднання всі патріотичні організації, об’єднання, спільноти.

ЦІЛІ ВГО РПС:

БОРОТЬБА З ВНУТРІШНІМИ ОКУПАНТАМИ. ДОВЕРШЕННЯ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ
1. Очищення державного апарату від злочинців, що були пов’язані зі злочинами режиму так званої «Партії Регіонів»: віддавали або виконували злочинні накази, причетні до творення та прийняття «диктаторських законів» 16 січня 2014 року, винні у загибелі та пораненні активістів Революції Гідності, працювали в уряді януковича. Приклади: Паскал, Вілкул, Шокін.

2. Очищення державного апарату від злочинців, що пов’язані з сепаратизмом: підтримували сепаратистів, проводили сепаратистську агітацію, були помічені у контактах з терористичними угрупуваннями сепаратистів. Приклади: Медведчук, Кернер, Добкін.

3. Поголівна люстрація всіх високопосадових працівників МВС, СБУ, суддів та прокурорів, що працювали під режимом януковича та виконували злочинні накази цього режиму. 

ПОНОВЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ

1. Згідно зі статтями Конституції України 1, 2, 5, 17.

Відновлення територіальної цілісності та суверенітету України: припинення переговорів з терористичними угрупуваннями, проведення точкових операцій по знищенню керівників цих угрупувань та агентури ФСБ, ГРУ.
2. Згідно зі статтями Конституції України 15, 34 та статтями Декларації Прав людини 5, 9, 19 

Жорстка боротьба проти політичних репресій та політичної цензури: визволення всіх патріотів-політв’язнів, блокування політичної цензури у ЗМІ, очищення владних структур від злодіїв, що пов’язані з репресіями, спрямованими проти патріотів. Приклади: Аваков.

3. Згідно зі статтями Конституції України 13, 14 Ліквідація олігархічної форми власності як такої, що суперечить Конституції України та призводить до страшенного зубожіння українців.

ПРОВЕДЕННЯ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНИХ УСТАНОВЧИХ ЗБОРІВ

Цей захід можливий тільки після проведення всіх вище перерахованих. Це стратегічна ціль, яку ставить перед собою ВГО РПС.
Згідно зі статтею 5 Конституції України,

Задля виведення України з надскладної системної кризи на противагу псевдодемократичній охлократії пропонується інструмент Національних Зборів України (НЗУ). НЗУ складається з делегатів від територіальних громад, суспільних авторитетів, спеціалістів різних сфер та галузей. НЗУ вирішує питання можливого внесення змін до Конституції України, векторів зовнішньої та внутрішньої політики.

Аби ніколи не забути. Сьогодні РІЧНИЦЯ МАЙДАНУ.

  • 21.11.15, 23:29



Все кадры размещены в хронологическом порядке по мере происходящих событий.


24 ноября, первый многотысячный митинг на Европейской площади. Фото Andrii Bozhok.


24 ноября, первые столкновения митингующих с правоохранителями. Фото Efrem Lukatsky/AP.


Вечер 29 ноября, перед первой зачисткой Майдана. Фото Piliugin.


Ночь с 29 на 30 ноября, первая зачистка Майдана. На фото Глеб Гаранич, корреспондент Рейтерс. Фото Reuters.


1 декабря, митингующие перед силовиками. Фото Reuters/Gleb Garanich.


1 декабря, штурм Администрации Президента. Фото REUTERS/ Vasily Fedosenko.


1 декабря, штурм Администрации Президента. Фото Reuters/Gleb Garanich.


Ночь со 2 на 3 декабря, балерина на пуантах в захваченном митингующими Октябрьском дворце. Фото Марии Волковой.


Один из декабрьских дней, в захваченном КГГА спят митингующие. Кадр Андрея Литвиненко.


7 декабря, львовянин играет для силовиков. Фото Олега Мацеха.


8 декабря, "Марш миллионов". Фото airpano.com.


8 декабря, Ленина повалили. Фото Sergei Chuzavkov/AP.


9 декабря, заметенный снегом митингующий на Майдане. Фото с сайта rian.com.ua


9 декабря, силовики в снегу. Фото с сайта zn.ua


10 декабря, силовики на улицах уже стали обычным явлением. Фото Михаила Петяха.


Вечер 10 декабря, перед попыткой зачистки Майдана. Фото Sergei Supinsky/AFP/Getty Images.


Ночь с 10 на 11 декабря, во время штурма. Фото Нигины Бероевой, kp.ru.


12 декабря, немного доброты. Фото со страницы сообщества euronews.fans, Facebook


15 декабря, во время концерта группы "Океан Ельзи". Фото с сайта gk-press.if.ua(Концерт к 20-летию "Океана Эльзы" на Майдане был не 15 декабря, а 14-го - https://www.youtube.com/watch?v=coWiGRgDnT0 vakin).


Новогодняя ночь на Майдане, около полумиллиона украинцев поют гимн. Фото ТСН.


6 января, Сергей Нигоян у баррикад, 22 января он погибнет. Фото с сайта dnepr.com.


9 января, знак на баррикадах. Фото с сайта ukraine-revolution.tumblr.com.


19 января, вторая волна противостояния, милицейские автобусы на Грушевского крушат митингующие. Фото Reuters


19 января, Кличко облили из огнетушителя. Фото с сайта orbitnetwork.ru.


19 января, столкновения возле стадиона "Динамо". Фото dendidenko.


20 января, силовики идут в атаку. Фото с сайта lenta-ua.net.


20 января, сооруженная митингующими катапульта. Фото VASILY MAXIMOV / AFP.


20 января, возле стадиона "Динамо". Фото dendidenko.


20 января, сгоревшие автобусы в пепле и заморозившейся пене из огнетушителя. Фото Ильи Варламова, zyalt.livejournal.com.


20 января, патриот в сгоревшем автобусе. Фото worldnewsviews.com.


20 января, так горели по ту сторону баррикад. Фото mirror.co.uk.


21 января, пожилая женщина на фоне кордона силовиков. Фото с сайта tvrain.ru.


21 января, митингующий и кордон силовиков. Фото Reuters, drugoi.livejournal.com.


22 января, правоохранители и митингующий. Фото с сайта mir24.net.


22 января, священник призывает к перемирию. Фото Segei Supinski/Getty Images.


22 января, продолжение противостояния на Грушевского. Фото с сайта ukraine-revolution.tumblr.com.


22 января, бойцы Беркута позируют на фоне сгоревшего автобуса на Грушевского. Фото с сайта joyreactor.cc.


22 января, митингующий на памятнике основателям Киева. Фото Jeff J Mitchell/Getty Images.


Ночь с 22 на 23 января, фейерверки и гранаты. Фото Ильи Варламова, zyalt.livejournal.com.


Ночь с 22 на 23 января, Грушевского в огне. Фото Ильи Варламова.


24 января, священники перед кордоном ВВ и Беркута. Фото с сайта ukraine-revolution.tumblr.com.


24 января, дорожные знаки вместо щитов у митингующих. Фото с сайта ukraine-revolution.tumblr.com.


24 января, митингующие перед горящими шинами. Фото Ильи Варламова, zyalt.livejournal.com.


24 января, ребенок на Грушевского. Фото Reuters.


25 января, митингующий с коктейлем Молотова. Фото Reuters.


18 февраля, бойцы Беркута. Фото mirror.co.uk.


18 февраля, радуга сквозь баррикады. Фото porphyre.livejournal.com.


18 февраля, пострадавшие в боях отец и сын, оба - преподаватели КПИ. Фото с сайта metro.co.uk.


19 февраля, тлеющий Дом профсоюзов. Фото с сайта esquire.ru.


20 февраля, тела погибших на Майдане. Фото Reuters.


20 февраля, пропитанный кровью украинский флаг. Фото Jerome Sessini.


20 февраля, недалеко от застреленного активиста. Фото Jerome Sessini.


20 февраля, Олеся Жуковская, медик-волонтер, которой снайпер выстрелил в шею. Фото Reuters.


20 февраля, на фоне разрушенного центра города. Фото Максима Люкова, kp.ua.


20 февраля, эпицентр стрельбы. Фото Reuters/Stringer


20 февраля, митингующий на Майдане. Фото VASILY FEDOSENKO


20 февраля, холл гостиницы "Украина". Фото Reuters/David Mdzinarishvili


20 февраля, главная площадь страны. Фото AP Photo | Efrem Lukatsky


23 февраля, киевляне почтили память погибших. Фото Виктор Гурняк, Insider


Слухай, бреши, але ж знай міру!

  • 21.11.15, 19:51
Порошенко про злочини на Майдані: Сісти мають і замовники, і всі їхні поплічникиСубота, 21 листопада 2015, 14:40

У розслідуванні злочинів проти Майдану процедуру заочного засудження до встановлених замовників буде застосовано лише тимчасово.

Про це  заявив президент Петро Порошенко у своєму зверненні до українського народу 21 листопада з нагоди Дня Гідності і Свободи, яке оприлюднила прес-служба глави держави.

"Генпрокуратура, СБУ та МВС звітували суспільству про перебіг розслідування. Я незадоволений темпами і не хочу бути адвокатом слідства, але розслідування більше 2000 злочинів проти учасників акцій протесту дійсно потребують чималих зусиль і часу", - зауважив Порошенко.

"Доведено, що замовником кривавих злочинів був особисто Янукович. Виконавцями — тодішнє керівництво МВС, СБУ, РНБО. Морально вони вже покарані: люди їх прокляли, а господь позбавив Батьківщини. Скільки б та наволоч не ховалася в Росії, те, що вони накоїли, не має строку давності. Процедуру заочного засудження до них буде застосовано лише тимчасово. Сісти мають і вони, і всі їхні поплічники", - заявив президент. 

Він додав, що процес притягнення до відповідальності "зрушив з мертвої точки".

"Група затриманих, в тому числі і "беркутів", перебувають в СІЗО. 119 справ на сьогодні вже передано до суду. Винесено вже навіть 26 вироків, щоправда поки щодо дрібних виконавців. Всього повідомлено про підозру 270 особам. Серед них — 44 високопосадовці, 125 міліціонерів, 11 суддів, 9 прокурорів і десятки керівників і організаторів тітушок", - зазначив Порошенко.

"Крім того, низку суддів, які виносили неправосудні рішення проти майданівців, звільнено", - заявив він.

Українська правда

Саундтреки Євромайдану: основні пісні революції


В День гідності та свободи час згадати ті пісні, які були з учасниками Революції гідності у найважчі моменти, яким нескоро ще судилося бути забутими.


http://lovelylife.in.ua/tvorchist/muzyka/saundtrek-do-yevromajdanu-osnovni-pisni-revolyutsiyi.html

Кому потрібен очільник ГПУ що "кришує" п"яту колону

  • 21.11.15, 15:51
Порошенко: Чи потрібні Україні суди, які відпускають бандитів? Питання риторичне
...Тоді ще кілька риторичних пань. Кому крім Вас, пане Президенте, потрібен Шокін що "кришує" п"яту колону, убивць Героїв Майдану, "брильянтових прокурорів"... цей список я можу продовжувати ще довго!!!




Субота, 21 листопада 2015, 14:36

Президент Петро Порошенко заявив, що у найближчі дні передасть до Верховної Ради проект змін до Конституції щодо судової реформи.

Про це Порошенко заявив у своєму зверненні до українського народу 21 листопада з нагоди Дня Гідності і Свободи, яке оприлюднила прес-служба глави держави.

"Йдеться про очищення системи шляхом персонального оцінювання кожного судді, про контроль над видатками та доходами суддів, про скасування недоторканості", - зазначив президент. 

"Чи потрібні країні суди, які відпускають бандитів та корупціонерів? Питання риторичне", - додав він і підкреслив, що судова реформа пов’язана з проблемою покарання винних за злочини проти Майдану.

"Як і всі, прагну відкритого і справедливого процесу", - зазначив президент

Мирослав Попович, для вас

  • 21.11.15, 15:41
Мирослав Попович, академік
Енергія Майдану мала переродитися на щось вагоме, однак процес пішов стандартно 
сьогодні 12:00 598
  • 0
  • 0

Книгу "Кровавый век", присвячену ключовим подіям ХХ століття, презентував напередодні у Києві академік, директор Інституту філософії НАН України, учасник ініціативи "Першого грудня" Мирослав Попович. Ця праця є перекладом на російську його "Червоного століття" і адресована, головним чином, російському читачеві. Тиждень тому в стінах того ж Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка група "Першого грудня" представила свій програмний документ "Слово про свободу та відповідальність", який містить засади взаємної довіри та співпраці між владою і суспільством.

На тлі відзначення другої річниці початку Революції Гідності, ці події пройшли майже не поміченими. Втім, вони прямо чи опосередковано стосуються теми Майдану і ситуації в країні. І під час дискусії йшлося про необхідність діалогу із владою - провідних істориків, філософів, письменників, громадських діячів - оскільки брак відповідей від неї провокує зневіру в суспільстві.

Про роль Майдану в нашій історії, тягар влади для Порошенка, можливість повернення авторитаризму, катастрофічне розшарування суспільства і небажання збіднілих людей терпіти мільйонні прибутки верхівки, а також як змінюється світ і чому Путін ніколи не відпустить Україну - в інтерв'ю Мирослава Поповича кореспонденту Укрінформу. 

- Мирославе Володимировичу, почнімо з вашої книжки. Ви сказали, що "Кровавый век" може розсердити російського читача. Що найбільше йому може не сподобатися в цій книжці?

- Книжка писалася тоді, коли ще не було війни, коли Росія ще не вдерлася на нашу територію. Тут немає прямих якихось висловів, прямої полеміки. Але щось таки є. І я старався, щоб воно тут було. Я проводжу аналогію між ситуацією 1968 року - тобто, інтервенцією російських військ у Чехословаччину і, відповідно, агресивністю російської держави в наш час. І, по-моєму, ми грішні тим, що сьогодні мало використовуємо цей фактичний матеріал. Тобто, не просто фактичний матеріал: фактично ми, Україна, відіграємо сьогодні по відношенню до Росії таку роль, як тоді Чехословачинна по відношенню до Радянського Союзу. Це повинно прямим текстом прочитуватися.

Там також є така делікатна проблема, як український націоналізм. Я не хотів давати аналіз чи якісь оцінки, які би виходили за межі цієї теми, але те, що тут написано, не сподобається. Оскільки я не націоналіст, я не продовжую лінію ОУН, я не бандерівець, не мельниківець, але є національно-визвольна задача перед Україною, і люди різних напрямків брали в цій боротьбі участь, і це треба враховувати, коли оцінюєш події. Так я намагався це написати.

- Ви цитуєте слова Бердяєва про те, що ми робимо історію з нічого, на відкритому місці, і будемо мати справу з наслідками своєї діяльності. Якраз от зараз, на Майдані, ми почали свою нову історію. Були великі сподівання. Як учасник Майдану, скажіть, чи справджуються вони?

- Майдан не просто скинув уряд. Тому що, наприклад, Революція на граніті, студентський страйк 1990 року, обмежилася тільки заміною одного уряду на інший, але не змінила нічого по суті. А Майдан - навпаки - змінив політичний уклад України. І вже цього ніколи не викоріниш. Прийшовши і ставши на це місце, і сказавши: "Не піду нікуди доти, доки...", ми не думали, що це може вирости в такий масштабний політичний акт. І це, безумовно, з нічого.

Тягар влади тим страшний, що він розчавлює людину зсередини

А якщо говорити про наслідки, про те, яким довгим в часі цей рух до демократії може бути... Я боюсь щось сказати певного. Чому? Тому що я свого часу підтримував саме кандидатуру Порошенка. І писав звернення, щоб голосували так, щоб перемога вийшла в першому турі. І я не шкодую про це. Але нині я боюся, чи впорається він з цим тягарем? Тобто, тягар влади тим страшний, що він розчавлює людину ізсередини...

- Але влада мала зразу покарати винних за злочини на Майдані. Цього чекали учасники Майдану, цього чекала Україна. Цього так і не відбулося. І чому влада офіційно досі не засудила злочини проти Майдану?

- Мені важко на це відповісти, тому що частина людей, які мали за це відповідати, ще відчуваючи, що лід під ногами крихкий, подала своєчасно у відставку, чи взагалі намагалася уникнути серйозної розмови.

Майдан - це великий чинник, це тиск масових настроїв. І лише люди, які не боялися зробити боляче цілій нації, могли піти на такий крок, на який вони - я маю на увазі всю команду Януковича - пішли. На розстріл Майдану.

Потрібна була відповідь масовим настроям: покарання мало бути - нехай не повним, нехай не вичерпним, але негайним

І тут потрібна була відповідь. Треба було зробити інший, не стандартний крок - а саме покарання повинно було бути нехай не повним, нехай не вичерпним, але негайним. Тому що та позитивна енергія, яка була на вулиці тоді, мала переродитися на щось вагоме. А замість цього пішов стандартний, суто юридичний процес. А юридичних оцінок буває замало для таких речей. І люди, які посідають певні посади, роблять це як чиновники. А вони не мають права в такому місці бути чиновниками, тому що тут ідеться про совість. І я думаю, що будуть тільки труднощі внаслідок такого ставлення.

- Про совість. Якось у попередній розмові нашій Ви сказали, що політики мусять бути цинічними - в силу своєї діяльності. Але складається враження, що сьогодні мораль і політика - по різні сторони барикад. Що робити?

Люди повинні бачити, що хтось готовий їх підтримувати - так, як горьковський Данко, вирвавши своє серце

- Так воно є сьогодні... Звичайно, я не берусь давати якісь поради, кому іти у відставку. Але люди повинні бачити, що хтось готовий їх підтримувати так, як горьковський Данко, вирвавши своє серце. Це не просто такий modus vivendi, це спосіб життя. І народ хоче, щоб його керівники були здатні віддати своє життя.

Замість цього він бачить мільйонні прибутки. І після того, що було на Майдані, це зовсім нестерпно. Це не значить, що люди плюнули, що людям байдуже до цього, і кожен зайшов собі в свій куточок і мовчатиме. Бо цього життя не дозволить, бо нам всім їсти треба.

- Тиждень тому Ваша група "Першого грудня" презентувала документ "Слово про свободу і відповідальність", в якому йдеться про засади взаємної довіри та співпраці між владою і суспільством. Чи була якась реакція від влади?

- Я нічого не чув.

- А чому не відбувається діалогу між вами, моральними авторитетами, і владою? Ваш колега філософ Сергій Дацюк прямо звинувачує українських інтелектуалів у тому, що ви самоусунулися і нічого не пропонуєте. А Мирослав Маринович каже, що "Перше грудня", як громадянська ініціатива, не має домагатися прямої розмови з політиками.

- Я не знаю, якою повинна бути наша інтервенція... Хтось має їх привести до тями. Але боюся, що це нерозв'язна задача. Це різні площини. Люди, які мають владу, мають ще й відповідне честолюбство. І переступити через честолюбство й піти на поклон до громадськості завжди важко.

Але, знаєте, ми намагалися говорити з попередньою владою. Перед тим, як Янукович втік за кордон, він  обіцяв нам зустріч. Ми сиділи в компанії - тодішній спікер парламенту Володимир Рибак, В'ячеслав Брюховецький і я - і домовлялися про зустріч на наступний день. Йшлося про те, що ми завтра зустрічаємося з Януковичем, і ми ідеальна площадка для переговорів з мирним результатом. І нічого з цього не вийшло, бо на другий день виявилося, що Януковича вже тут немає.

- Тобто, на розмову з нинішньою владою ви би пішли?

- Думаю, що пішли б. Ну, я за всю групу не можу відповідати... Взагалі у нас обговорювалося це питання. І я думаю, що треба було б. Тому що все зараз зосереджується на економіці, а те, що варте за нормальних умов 100 рублів, буде варте 5 копійок завтра...

Я не знаю, як це вийде, але ми дійсно займаємо якусь не зовсім зрозумілу позицію. Думаю, що це значною мірою наша вина. Але йти з якимись пропозиціями з економіки, з фінансів - це несерйозно, ми не збираємося. Йдеться про соціальну рівновагу. І йдеться про те, чого люди бояться більше над усе, а саме - що вернеться авторитарний режим.

- Ви вважаєте, що є така загроза?

- Вона завжди є. І у нас є. Бо авторитарно всі проблеми розв'язувати легко. Дав команду - і все. Але ця позірна легкість потім обертається великими, сказати б, неприємностями. І ми зараз у такій ситуації.

- А чи є у нас загроза свободі слова? Коли за правдиву інформацію, критику дій влада може вдатися до закриття ЗМІ чи телеканалів? Чи може у нас до такого дійти? І як це упередити?

- Може-може. Я не знаю, як упередити. Але, принаймні, громадяни повинні усвідомити собі, що від них, і тільки від них, це залежить. Не тому, що є якийсь поганий Порошенко чи хтось інший, а тому, що в такій критичній ситуації, в якій ми зараз знаходимося, шлях до перемоги, здається, іде через авторитарний  режим. І бувають такі ситуації, що треба вводити війська, треба закривати, перекривати і так далі. В історії бували такі ситуації, коли прогресивні сили суспільства не могли себе захистити.

- Але ми говоримо про конкретний час, про конкретну Україну.

- Якщо взяти конкретний час, конкретну Україну, то мені, наприклад, не подобається те, що проти Єгора Соболєва нібито відкрито кримінальну справу. Не знаю, наскільки це правда, але якщо це так, то це жах! Хай би що було, але тут треба з іншими мірками підходити. У нас сформувалася вже якась група молодших, яким люди довіряють, - а тим, кого переслідують, завжди довіряють, - і вийти на таку авантюру, яку собі дозволяє прокуратура, це значить просто не бачити, що реально відбувається. Я не можу цього пояснити, це ж не дурні люди.

- А якщо говорити про вибори - і в 2014-му, і в 2015-му, - чи відбулися якісні зміни? Наш відомий історик  Ярослав Грицак ще про минулі вибори казав, що "нас знову мають за електорат, нам замість програм і стратегій знову пропонують людей". Чи ви бачите зміни?

- Абсолютно згоден з Грицаком. Те ж саме, про що говорив Ярослав, і сьогодні триває. Немає політичних партій, є команди, які групуються навколо лідера. І люди не довіряють їм саме тому, що розцінюють команду як засіб досягнення зовсім іншої мети. Та й взагалі це не європейський спосіб мислення.

- По виборах видно, що влада щодалі дистанціюється від суспільства?

Все більш явною стає тенденція розшарування суспільства за принципом "це мій хазяїн - це не мій хазяїн"

- Так. І тут є така проста річ. Погано живем - сильно дистанціюємося. Але, скажімо, нікому в 1941-42-му в блокадному Ленінграді не прийшло б у голову робити страйк. А от подивіться, яка зараз передстрайкова атмосфера у нас. Все більш явною стає тенденція розподілу, розшарування суспільства не за їх політичними і економічними поглядами, а за принципом "це мій хазяїн - це не мій хазяїн". Це надзвичайно небезпечно. Це особливо сьогодні видно на Донбасі, де люди схильні голосувати за своїх. А хто такий свій? Тут і починається. В цьому відношенні ми залишились на тому рівні, який характеризує Грицак.

- Скажіть таку річ, ми мали тоталітарну державу, нині маємо олігархічну. Як з цього вийти, як довго це може тривати?

- А цього вам ніхто не скаже, а якщо скаже, то не вірте йому, бо ніхто цього не знає.

- Чому ж постсоціалістичні держави, скажімо, прибалтійські, Словаччина, Польща, стали демократичними, а ми ні?

- Якщо говорити про європейські, то це зовсім інша річ. Вони мали свої політичні структури, вони мали свою геополітику, яка була апробована, підтримана людьми. Вона може бути правильною чи неправильною, але вона структурує суспільство. У нас такої ситуації немає. Бо в тих країнах, які виникли на базі Радянського Союзу, ми і далі маємо Радянський Союз тільки без Комуністичної партії - що гірше, ніж однопартійна диктатура, тому що там правлять партійні клани, а тут - особистісні клани і родичі. І якщо взяти наші азіатські республіки, то я б не сказав, що там краще, ніж у нас.

- Але ж ми все-таки ближче до Європи.

"Уход Малороссии" з-під крила означає кінець імперії

- І в цьому наша трагедія. Якщо Україна піде до Європи, то ставте хрест і на тих колишніх республіках, бо вони підуть за нами теж. І Росія це розуміє. Як говорив Ніколай І, "он бы отпустил Польшу, но Малороссию никогда". "Уход Малороссии" з-під крила означає кінець імперії.

І це питання не тільки актуальне, воно просто є серцевиною всієї путінської політики.

Валентина Пащенко. Київ.

порохно і жопін - одного поля ягоди

  • 21.11.15, 15:34
Через Шокіна у відставку подав перший заступник голови СБУ
Наталка Колошук 21 листопада 2015, 13:58

Через Шокіна у відставку подав перший заступник голови СБУ

Перший заступник голови Служби безпеки України, начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Віктор Трепак заявив, що подав у відставку через те, що Генеральна прокуратура України і сам генпрокурор Віктор Шокін заважають боротися з корупцією в країні.

Таку новину передає «Преса України».

«Насправді я подав два рапорти на звільнення з посади. Перший — 29 жовтня на ім'я голови СБУ… Після того як з моменту подачі рапорту пройшло 10 днів і на нього не було належної реакції, 9 листопада я подав другий рапорт на ім'я президента. Закон дає мені таке право: у відповідності зі ст. 13 закону «Про Службу безпеки України», подання голови Служби є обов'язковим для призначення його заступника, а для звільнення закон такого подання не потребує. Тому я звернувся безпосередньо до президента», - розповів Трепак.

Наразі він перебуває на лікарняному.

За його словами, перед тим, як подати рапорт про звільнення на ім’я президента, він мав зустріч з Порошенком 28 жовтня, де Трепак пояснив президентові причини свого рішення.

Нагадаємо, в СБУ тим часом заявили, що у них немає заяви Трепака про звільнення, він просто перебуває на лікарняному. 

Життєвоважливо!

  • 21.11.15, 15:10
В Україні створюються «Революційні праві сили», які не збирається «жувати соплі» з владою Порошенко
Саша Казимирский 21 листопада 2015, 14:24
 
В Україні створюються «Революційні праві сили», які не збирається «жувати соплі» з владою Порошенко


В Україні незабаром з'явиться новий політичний рух під назвою «Революційні праві сили», який своєю головною метою ставить повалення і злам «Системи», а також «виконання історичних завдань Української революції».


Про таку новину повідомляє «Преса України».

А розповів про створення нової радикальної політичної сили, яка «революційним» шляхом буде домагатися повалення і ліквідацію нинішньої системи влади в Україні, відомий український громадський діяч Олексій Арестович на своїй сторінці у Фейсбуці.

«До другої річниці початку революції солідаризувалася і оформилася нова суспільна група: «Революційні праві сили». Наскільки я зрозумів, це об'єднання бійців-добровольців, волонтерів, іноземних добровольців, метою яких є злам Системи і створення умов для виконання історичних завдань Української революції. Судячи з таких людей, як Микола Коханівський в керівництві, є надія, що, нарешті, в нашому наївному і аморфному ставку, з'явилася щука, яка не буде жувати соплі, видавати 115-е «останнє попередження» і нескінченно відкликати черговий «похід на Київ», - розповів на своїй сторінці у Фейсбуці Олексій Арестович.

Також цей громадський активістами повідомив, що сьогодні, 21 листопада 2015 року в Києві відбувається установчий з'їзд цієї нової політичної сили, в якому візьмуть участь представники добровольчих батальйонів «Донбас», «Айдар», «ОУН», «ДУК», «Шахтарськ» і багатьох інших, а також добровольці-іноземці, громадські активісти та громадяни, які знаходяться під тиском політичних переслідувань нинішньої влади президента України Порошенка.

Учасники з'їзду, як очікується, представлять своє актуальне бачення боротьби з зовнішнім і внутрішнім ворогом, а також повідомлять про наміри головних організації і шляхи їх втілення.

Нагадаємо читачам «Преси України», що колишній голова правління НАК «Нафтогаз України», народний депутат України, член фракції «Опозиційного блоку» Євген Бакулін з 6 по 10 листопада 2015 року перебував у столиці Російської Федерації Москві, де його зустрічали зі словами «Ласкаво просимо додому!» і «З поверненням!»
.

Актуально

  • 21.11.15, 14:56
Критикам Михаила Фоменко
Критикам Михаила Фоменко

Постоянные читатели рубрики знают о том, что автор предпочитает смотреть не на табло, а на поле. Бывают, однако, исключения.

А уж тренерскую работу оценивать цифрами сам Бог велел. Ведь тренер отвечает, прежде всего, за результат. И спрос с него должен быть, в первую голову, за это.

Потому сегодня предлагаю Вам поговорить на языке фактов. И тех же цифр.

  1. Михаил Фоменко был главным тренером сборной Украины уже в 30 матчах. Больше – лишь у Олега Блохина и Йожефа Сабо. Но, думаю, они уже не вернутся на этот пост. Первый дискредитировал себя (не работой в «Динамо», а тем, как он поступил с национальной сборной своей страны). Второй «ушел на пенсию», являясь экспертом (к слову, тем из немногих, кто имеет полное моральное право судить о действиях наставника сборной). К тому же, если Фоменко останется у руля команды, он гарантированно обойдет Сабо, у которого 32 игры. То есть, мы говорим о самом опытном тренере сборной Украины из действующих специалистов, которые могут ее возглавить.
  1. 20 из 30 матчей команда Фоменко выиграла. В том числе, 14 из 21 официального. В обоих случаях это составляет две трети от общего числа. Для сравнения, ближайший к этому показателю - у Алексея Михайличенко:  57% в целом и половина от официальных игр (кстати сказать, он в свое время подвергался столь же бурной и последовательной критике). Остальные не дотягивают и до этого. То есть, мы говорим о тренере, при котором Украина побеждала чаще всего.
  1. Фоменко является одним из трех тренеров, работавших со сборной в течение двух отборочных циклов. Сабо проиграл оба свои плей-оффа. Блохин добился абсолютно лучшего результата, выведя команду на ЧМ с первого места, но он же делит с Коньковым авторство худшего – четвертое место в отборе на ЧЕ. У Фоменко – один выигранный плей-офф из двух возможных. Таким образом, речь идет о самом успешном тренере сборной Украины. С точки зрения стабильности показателей.
  1. Украина за свою историю предпринимала десять попыток пробиться в финальную часть ЧМ и ЧЕ (не считая Евро-12, куда она попала без отбора на правах хозяйки турнира). Успехом увенчались лишь две из них. На счету Фоменко второй выход на эти престижные соревнования и первый в истории – на ЧЕ. Если же он останется в сборной, то ее возможный выход из группы во Франции станет самым крупным успехом Украины на Евро.
  1. Шесть раз Украина пыталась преодолеть барьер плей-офф. Фоменко – единственный, с кем ей это удалось.
  1. До Фоменко наша сборная в восьми матчах плей-офф ни разу не побеждала своих соперников. При нем выиграны оба матча на своем поле, и оба с разницей в два гола. А ничья в Мариборе стала первым матчем на выезде, который Украина в плей-офф не проиграла.
  1. Сабо, Лобановский и Михайличенко на троих добыли в восьми играх плей-офф 4 очка. Фоменко – 7 очков, проведя в два раза меньше игр.
  1. Сборная Украины в этих четырех матчах при Фоменко забила столько же голов, сколько было не ее счету в восьми играх при его предшественниках.
  1. При Фоменко Украина добилась своей самой громкой и сенсационной победы, впервые в истории одолев топ-команду в «лобовом» матче. Для того чтобы избежать позора и не остаться за бортом ЧМ, французам пришлось в ответной игре в Париже обновить более половины состава и включить все свои игровые ресурсы.
  1. Осмелюсь напомнить, что Фоменко возглавил сборную после бегства Блохина. И в наследство ему осталась команда, имевшая 2 очка после трех матчей, включая ничью с Молдовой и домашнее поражение от Черногории. В тот момент наши надежды на лучшую участь были чисто теоретическими. В течение года ситуация изменилась настолько, что от Украины стали требовать побед над Англией и Францией. Таким образом, Фоменко спас репутацию национальной сборной и заставил ее уважать.

Ему мы обязаны тем, что за сборную не было стыдно. Однако у многих из нас уровень самооценки стал явно зашкаливать. Между тем, выход на ЧМ в тех условиях стал бы настоящим подвигом, без преувеличения. Что ж, совершить его тогда не удалось, но винить тренера за это, по меньшей мере, странно.

Сегодня он выполнил стоявшую перед ним задачу. Добился результата и достиг цели. Только вам и этого мало. Не хочу быть столбовою дворянкой, а хочу быть вольною царицей! А как там у нас насчет разбитого корыта?

А ведь еще результат, показанный сборной, по-хорошему, нужно умножить на степень деградации нашего чемпионата. Вы, часом, не забыли, что почти все игроки команды Фоменко представляют этот турнир, прогрессировать в котором сегодня – утопия? Неприятно слышать такое? И мне не в радость, но это правда, а она имеет обыкновение колоть глаза.

А самое смешное, что довелось прочесть в комментариях – это сравнение с прецедентом тридцатилетней давности: Малофеев – Лобановский. Тогда второй сменил первого на посту главного тренера сборной буквально накануне ЧМ. Дескать, команде это пошло только на пользу, и посему можно повторить этот трюк нынче.

А Вы, случайно, ничего не перепутали? Ведь тогда на смену тренеру, работавшему с командой свой первый цикл, пришел куда более опытный. Дважды выигравший еврокубок, второй раз - только что. И имеющий возможность выстроить игру сборной на базе игроков своего клуба.

Кто у нас будет Лобановским во Франции? Маркевич, не имеющий за плечами ни единой официальной игры в сборной? Или тот, кто вообще в ней никогда не работал?

Раз пошла такая пьянка, то ближе всех к Лобановскому из наших современников как раз Фоменко. Который по праву считается наиболее прилежным из его учеников. А тому, кто гипотетически может его заменить, на самом деле, больше подойдет роль Малофеева.

Словом, что я хотел Вам сказать. Смена главного тренера сборной Украины сейчас будет не то, что «нелогичной и неэтичной». Это будет форменным идиотизмом.

Ну, а поскольку в Исполкоме ФФУ сидят нормальные люди, полностью отдающие себе отчет в важности принимаемого ими решения, с учетом всего вышесказанного, процедура сия выглядит простой формальностью.Альтернативы Михаилу Фоменко нет, и в ближайшем будущем не будет.

Факты – упрямая вещь. Они были приведены выше, а все остальное – лирика. Я бы сказал, глубоко интимная.

Но у нас ведь свобода слова. Так что, как говорит наш дорогой шеф Михал Иваныч:

«Ну ладно, давай, бухти мне, как космические корабли бороздят…  (зевает) Большой театр.

Ага, и мух отгоняй…»

Игорь ЮРИЧ