Саундтреки Євромайдану: основні пісні революції
- 21.11.15, 18:04


Президент Петро Порошенко заявив, що у найближчі дні передасть до Верховної Ради проект змін до Конституції щодо судової реформи.
Про це Порошенко заявив у своєму зверненні до українського народу 21 листопада з нагоди Дня Гідності і Свободи, яке оприлюднила прес-служба глави держави.
"Йдеться про очищення системи шляхом персонального оцінювання кожного судді, про контроль над видатками та доходами суддів, про скасування недоторканості", - зазначив президент.
"Чи потрібні країні суди, які відпускають бандитів та корупціонерів? Питання риторичне", - додав він і підкреслив, що судова реформа пов’язана з проблемою покарання винних за злочини проти Майдану.
"Як і всі, прагну відкритого і справедливого процесу", - зазначив президент
Книгу "Кровавый век", присвячену ключовим подіям ХХ століття, презентував напередодні у Києві академік, директор Інституту філософії НАН України, учасник ініціативи "Першого грудня" Мирослав Попович. Ця праця є перекладом на російську його "Червоного століття" і адресована, головним чином, російському читачеві. Тиждень тому в стінах того ж Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка група "Першого грудня" представила свій програмний документ "Слово про свободу та відповідальність", який містить засади взаємної довіри та співпраці між владою і суспільством.
На тлі відзначення другої річниці початку Революції Гідності, ці події пройшли майже не поміченими. Втім, вони прямо чи опосередковано стосуються теми Майдану і ситуації в країні. І під час дискусії йшлося про необхідність діалогу із владою - провідних істориків, філософів, письменників, громадських діячів - оскільки брак відповідей від неї провокує зневіру в суспільстві.
Про роль Майдану в нашій історії, тягар влади для Порошенка, можливість повернення авторитаризму, катастрофічне розшарування суспільства і небажання збіднілих людей терпіти мільйонні прибутки верхівки, а також як змінюється світ і чому Путін ніколи не відпустить Україну - в інтерв'ю Мирослава Поповича кореспонденту Укрінформу.
- Мирославе Володимировичу, почнімо з вашої книжки. Ви сказали, що "Кровавый век" може розсердити російського читача. Що найбільше йому може не сподобатися в цій книжці?
- Книжка писалася тоді, коли ще не було війни, коли Росія ще не вдерлася на нашу територію. Тут немає прямих якихось висловів, прямої полеміки. Але щось таки є. І я старався, щоб воно тут було. Я проводжу аналогію між ситуацією 1968 року - тобто, інтервенцією російських військ у Чехословаччину і, відповідно, агресивністю російської держави в наш час. І, по-моєму, ми грішні тим, що сьогодні мало використовуємо цей фактичний матеріал. Тобто, не просто фактичний матеріал: фактично ми, Україна, відіграємо сьогодні по відношенню до Росії таку роль, як тоді Чехословачинна по відношенню до Радянського Союзу. Це повинно прямим текстом прочитуватися.
Там також є така делікатна проблема, як український націоналізм. Я не хотів давати аналіз чи якісь оцінки, які би виходили за межі цієї теми, але те, що тут написано, не сподобається. Оскільки я не націоналіст, я не продовжую лінію ОУН, я не бандерівець, не мельниківець, але є національно-визвольна задача перед Україною, і люди різних напрямків брали в цій боротьбі участь, і це треба враховувати, коли оцінюєш події. Так я намагався це написати.
- Ви цитуєте слова Бердяєва про те, що ми робимо історію з нічого, на відкритому місці, і будемо мати справу з наслідками своєї діяльності. Якраз от зараз, на Майдані, ми почали свою нову історію. Були великі сподівання. Як учасник Майдану, скажіть, чи справджуються вони?
- Майдан не просто скинув уряд. Тому що, наприклад, Революція на граніті, студентський страйк 1990 року, обмежилася тільки заміною одного уряду на інший, але не змінила нічого по суті. А Майдан - навпаки - змінив політичний уклад України. І вже цього ніколи не викоріниш. Прийшовши і ставши на це місце, і сказавши: "Не піду нікуди доти, доки...", ми не думали, що це може вирости в такий масштабний політичний акт. І це, безумовно, з нічого.
Тягар влади тим страшний, що він розчавлює людину зсередини
А якщо говорити про наслідки, про те, яким довгим в часі цей рух до демократії може бути... Я боюсь щось сказати певного. Чому? Тому що я свого часу підтримував саме кандидатуру Порошенка. І писав звернення, щоб голосували так, щоб перемога вийшла в першому турі. І я не шкодую про це. Але нині я боюся, чи впорається він з цим тягарем? Тобто, тягар влади тим страшний, що він розчавлює людину ізсередини...
- Але влада мала зразу покарати винних за злочини на Майдані. Цього чекали учасники Майдану, цього чекала Україна. Цього так і не відбулося. І чому влада офіційно досі не засудила злочини проти Майдану?
- Мені важко на це відповісти, тому що частина людей, які мали за це відповідати, ще відчуваючи, що лід під ногами крихкий, подала своєчасно у відставку, чи взагалі намагалася уникнути серйозної розмови.
Майдан - це великий чинник, це тиск масових настроїв. І лише люди, які не боялися зробити боляче цілій нації, могли піти на такий крок, на який вони - я маю на увазі всю команду Януковича - пішли. На розстріл Майдану.
Потрібна була відповідь масовим настроям: покарання мало бути - нехай не повним, нехай не вичерпним, але негайним
І тут потрібна була відповідь. Треба було зробити інший, не стандартний крок - а саме покарання повинно було бути нехай не повним, нехай не вичерпним, але негайним. Тому що та позитивна енергія, яка була на вулиці тоді, мала переродитися на щось вагоме. А замість цього пішов стандартний, суто юридичний процес. А юридичних оцінок буває замало для таких речей. І люди, які посідають певні посади, роблять це як чиновники. А вони не мають права в такому місці бути чиновниками, тому що тут ідеться про совість. І я думаю, що будуть тільки труднощі внаслідок такого ставлення.
- Про совість. Якось у попередній розмові нашій Ви сказали, що політики мусять бути цинічними - в силу своєї діяльності. Але складається враження, що сьогодні мораль і політика - по різні сторони барикад. Що робити?
Люди повинні бачити, що хтось готовий їх підтримувати - так, як горьковський Данко, вирвавши своє серце
- Так воно є сьогодні... Звичайно, я не берусь давати якісь поради, кому іти у відставку. Але люди повинні бачити, що хтось готовий їх підтримувати так, як горьковський Данко, вирвавши своє серце. Це не просто такий modus vivendi, це спосіб життя. І народ хоче, щоб його керівники були здатні віддати своє життя.
Замість цього він бачить мільйонні прибутки. І після того, що було на Майдані, це зовсім нестерпно. Це не значить, що люди плюнули, що людям байдуже до цього, і кожен зайшов собі в свій куточок і мовчатиме. Бо цього життя не дозволить, бо нам всім їсти треба.
- Тиждень тому Ваша група "Першого грудня" презентувала документ "Слово про свободу і відповідальність", в якому йдеться про засади взаємної довіри та співпраці між владою і суспільством. Чи була якась реакція від влади?
- Я нічого не чув.
- А чому не відбувається діалогу між вами, моральними авторитетами, і владою? Ваш колега філософ Сергій Дацюк прямо звинувачує українських інтелектуалів у тому, що ви самоусунулися і нічого не пропонуєте. А Мирослав Маринович каже, що "Перше грудня", як громадянська ініціатива, не має домагатися прямої розмови з політиками.
- Я не знаю, якою повинна бути наша інтервенція... Хтось має їх привести до тями. Але боюся, що це нерозв'язна задача. Це різні площини. Люди, які мають владу, мають ще й відповідне честолюбство. І переступити через честолюбство й піти на поклон до громадськості завжди важко.
Але, знаєте, ми намагалися говорити з попередньою владою. Перед тим, як Янукович втік за кордон, він обіцяв нам зустріч. Ми сиділи в компанії - тодішній спікер парламенту Володимир Рибак, В'ячеслав Брюховецький і я - і домовлялися про зустріч на наступний день. Йшлося про те, що ми завтра зустрічаємося з Януковичем, і ми ідеальна площадка для переговорів з мирним результатом. І нічого з цього не вийшло, бо на другий день виявилося, що Януковича вже тут немає.
- Тобто, на розмову з нинішньою владою ви би пішли?
- Думаю, що пішли б. Ну, я за всю групу не можу відповідати... Взагалі у нас обговорювалося це питання. І я думаю, що треба було б. Тому що все зараз зосереджується на економіці, а те, що варте за нормальних умов 100 рублів, буде варте 5 копійок завтра...
Я не знаю, як це вийде, але ми дійсно займаємо якусь не зовсім зрозумілу позицію. Думаю, що це значною мірою наша вина. Але йти з якимись пропозиціями з економіки, з фінансів - це несерйозно, ми не збираємося. Йдеться про соціальну рівновагу. І йдеться про те, чого люди бояться більше над усе, а саме - що вернеться авторитарний режим.
- Ви вважаєте, що є така загроза?
- Вона завжди є. І у нас є. Бо авторитарно всі проблеми розв'язувати легко. Дав команду - і все. Але ця позірна легкість потім обертається великими, сказати б, неприємностями. І ми зараз у такій ситуації.
- А чи є у нас загроза свободі слова? Коли за правдиву інформацію, критику дій влада може вдатися до закриття ЗМІ чи телеканалів? Чи може у нас до такого дійти? І як це упередити?
- Може-може. Я не знаю, як упередити. Але, принаймні, громадяни повинні усвідомити собі, що від них, і тільки від них, це залежить. Не тому, що є якийсь поганий Порошенко чи хтось інший, а тому, що в такій критичній ситуації, в якій ми зараз знаходимося, шлях до перемоги, здається, іде через авторитарний режим. І бувають такі ситуації, що треба вводити війська, треба закривати, перекривати і так далі. В історії бували такі ситуації, коли прогресивні сили суспільства не могли себе захистити.
- Але ми говоримо про конкретний час, про конкретну Україну.
- Якщо взяти конкретний час, конкретну Україну, то мені, наприклад, не подобається те, що проти Єгора Соболєва нібито відкрито кримінальну справу. Не знаю, наскільки це правда, але якщо це так, то це жах! Хай би що було, але тут треба з іншими мірками підходити. У нас сформувалася вже якась група молодших, яким люди довіряють, - а тим, кого переслідують, завжди довіряють, - і вийти на таку авантюру, яку собі дозволяє прокуратура, це значить просто не бачити, що реально відбувається. Я не можу цього пояснити, це ж не дурні люди.
- А якщо говорити про вибори - і в 2014-му, і в 2015-му, - чи відбулися якісні зміни? Наш відомий історик Ярослав Грицак ще про минулі вибори казав, що "нас знову мають за електорат, нам замість програм і стратегій знову пропонують людей". Чи ви бачите зміни?
- Абсолютно згоден з Грицаком. Те ж саме, про що говорив Ярослав, і сьогодні триває. Немає політичних партій, є команди, які групуються навколо лідера. І люди не довіряють їм саме тому, що розцінюють команду як засіб досягнення зовсім іншої мети. Та й взагалі це не європейський спосіб мислення.
- По виборах видно, що влада щодалі дистанціюється від суспільства?
Все більш явною стає тенденція розшарування суспільства за принципом "це мій хазяїн - це не мій хазяїн"
- Так. І тут є така проста річ. Погано живем - сильно дистанціюємося. Але, скажімо, нікому в 1941-42-му в блокадному Ленінграді не прийшло б у голову робити страйк. А от подивіться, яка зараз передстрайкова атмосфера у нас. Все більш явною стає тенденція розподілу, розшарування суспільства не за їх політичними і економічними поглядами, а за принципом "це мій хазяїн - це не мій хазяїн". Це надзвичайно небезпечно. Це особливо сьогодні видно на Донбасі, де люди схильні голосувати за своїх. А хто такий свій? Тут і починається. В цьому відношенні ми залишились на тому рівні, який характеризує Грицак.
- Скажіть таку річ, ми мали тоталітарну державу, нині маємо олігархічну. Як з цього вийти, як довго це може тривати?
- А цього вам ніхто не скаже, а якщо скаже, то не вірте йому, бо ніхто цього не знає.
- Чому ж постсоціалістичні держави, скажімо, прибалтійські, Словаччина, Польща, стали демократичними, а ми ні?
- Якщо говорити про європейські, то це зовсім інша річ. Вони мали свої політичні структури, вони мали свою геополітику, яка була апробована, підтримана людьми. Вона може бути правильною чи неправильною, але вона структурує суспільство. У нас такої ситуації немає. Бо в тих країнах, які виникли на базі Радянського Союзу, ми і далі маємо Радянський Союз тільки без Комуністичної партії - що гірше, ніж однопартійна диктатура, тому що там правлять партійні клани, а тут - особистісні клани і родичі. І якщо взяти наші азіатські республіки, то я б не сказав, що там краще, ніж у нас.
- Але ж ми все-таки ближче до Європи.
"Уход Малороссии" з-під крила означає кінець імперії
- І в цьому наша трагедія. Якщо Україна піде до Європи, то ставте хрест і на тих колишніх республіках, бо вони підуть за нами теж. І Росія це розуміє. Як говорив Ніколай І, "он бы отпустил Польшу, но Малороссию никогда". "Уход Малороссии" з-під крила означає кінець імперії.
І це питання не тільки актуальне, воно просто є серцевиною всієї путінської політики.
Валентина Пащенко. Київ.

Перший заступник голови Служби безпеки України, начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Віктор Трепак заявив, що подав у відставку через те, що Генеральна прокуратура України і сам генпрокурор Віктор Шокін заважають боротися з корупцією в країні.
Таку новину передає «Преса України».
«Насправді я подав два рапорти на звільнення з посади. Перший — 29 жовтня на ім'я голови СБУ… Після того як з моменту подачі рапорту пройшло 10 днів і на нього не було належної реакції, 9 листопада я подав другий рапорт на ім'я президента. Закон дає мені таке право: у відповідності зі ст. 13 закону «Про Службу безпеки України», подання голови Служби є обов'язковим для призначення його заступника, а для звільнення закон такого подання не потребує. Тому я звернувся безпосередньо до президента», - розповів Трепак.
Наразі він перебуває на лікарняному.
За його словами, перед тим, як подати рапорт про звільнення на ім’я президента, він мав зустріч з Порошенком 28 жовтня, де Трепак пояснив президентові причини свого рішення.
Нагадаємо, в СБУ тим часом заявили, що у них немає заяви Трепака про звільнення, він просто перебуває на лікарняному.

В Україні незабаром з'явиться новий політичний рух під назвою «Революційні праві сили», який своєю головною метою ставить повалення і злам «Системи», а також «виконання історичних завдань Української революції».
Про таку новину повідомляє «Преса України».
А розповів про створення нової радикальної політичної сили, яка «революційним» шляхом буде домагатися повалення і ліквідацію нинішньої системи влади в Україні, відомий український громадський діяч Олексій Арестович на своїй сторінці у Фейсбуці.
«До другої річниці початку революції солідаризувалася і оформилася нова суспільна група: «Революційні праві сили». Наскільки я зрозумів, це об'єднання бійців-добровольців, волонтерів, іноземних добровольців, метою яких є злам Системи і створення умов для виконання історичних завдань Української революції. Судячи з таких людей, як Микола Коханівський в керівництві, є надія, що, нарешті, в нашому наївному і аморфному ставку, з'явилася щука, яка не буде жувати соплі, видавати 115-е «останнє попередження» і нескінченно відкликати черговий «похід на Київ», - розповів на своїй сторінці у Фейсбуці Олексій Арестович.
Також цей громадський активістами повідомив, що сьогодні, 21 листопада 2015 року в Києві відбувається установчий з'їзд цієї нової політичної сили, в якому візьмуть участь представники добровольчих батальйонів «Донбас», «Айдар», «ОУН», «ДУК», «Шахтарськ» і багатьох інших, а також добровольці-іноземці, громадські активісти та громадяни, які знаходяться під тиском політичних переслідувань нинішньої влади президента України Порошенка.
Учасники з'їзду, як очікується, представлять своє актуальне бачення боротьби з зовнішнім і внутрішнім ворогом, а також повідомлять про наміри головних організації і шляхи їх втілення.
Нагадаємо читачам «Преси України», що колишній голова правління НАК «Нафтогаз України», народний депутат України, член фракції «Опозиційного блоку» Євген Бакулін з 6 по 10 листопада 2015 року перебував у столиці Російської Федерації Москві, де його зустрічали зі словами «Ласкаво просимо додому!» і «З поверненням!»
.

ОК, квалификацию я озвучил. Теперь к аргументации. И выводы – в самом конце поста.Сейчас, на очень «небольшом» примере, я докажу, что т.н. «президент» Путин и т.н. «премьер-министр» Медведев являются должностными преступниками и мега-жуликами. Только на одном примере.
В декабре 2013 года Путин и Медведев совершили мега-кражу из Фонда национального благосостояния России («ФНБ»), наплевав на устав фонда и на все другие правила и законы, регулирующие деятельность этого фонда. Они, вместе с «Золотым Батоном» и «Хамом» Януковичем, хотели украсть 15 миллиардров долларов у сегодняшнего и будущих поколений россиян, прямо из ФНБ. Успели украсть только 3 миллиарда. Вот два недавних поста на эту тему
«...правила инвестирования были изменены, список стран был расширен, а информация о том, кудавкладываются средства фонда, засекречена».
«Медведев призвал Украину перестать выкаблучиваться по поводу долга».
И вот я сейчас буду цитировать автора под именем Елена Акимова. Я ее лично не знаю. Но пишет она чистую правду:
«ПРЕСС-КОНФЕРЕНЦИЯ ВЛАДИМИРА ПУТИНА
19-12-2013,
Эти средства – 15 миллиардов – мы даём из резервов Правительства, из ФНБ, НА КОММЕРЧЕСКИХ УСЛОВИЯХ, 5 ПРОЦЕНТОВ С КУПОНА. По требованию украинской стороны эти украинские бумаги будут размещены на ирландской бирже, и по предложению украинской стороны МЕНЕДЖЕРОМ ЭТОЙ СДЕЛКИ БУДЕТ «ВТБ КАПИТАЛ». Это не наше предложение, мы готовы были на любого менеджера…
Мы не настаиваем ни на чём. Но вот эти 15 миллиардов, о которых я сказал, – это возвратные деньги. Eщё раз хочу напомнить, 5 процентов с купона, РАЗМЕЩЕНЫ НА ИРЛАНДСКОЙ БИРЖЕ, ПО-МОЕМУ, ПО АНГЛИЙСКОМУ ПРАВУ, поэтому они защищены. Я здесь не вижу никакого расточительства с нашей стороны. Но, конечно, это явная поддержка наших украинских друзей».
Здесь много интересного.
1. «Украинские бумаги» на Ирландской бирже размещает частная компания «ВТБ капитал».
2. На Ирландской бирже 20 декабря были размещены украинские облигации на 3 млрд долларов. Бумаги были выкуплены Россией, купон составил 5% годовых. При этом надо иметь в виду, что данный вопрос не обсуждался на заседании Правительства Украины, в силу чего не были приняты соответствующие решения (о размещении украинских облигаций на Ирландской бирже, о соответствующем поручении Правительства Украины частной коммерческой структуре «ВТБ капитал», о надлежащем оформлении доверенностей этой структуре действовать от имени Правительства Украины и т.д.).
3. Условия размещения «украинских бумаг» и иные сопутствующие вопросы не обсуждались на заседании Правительства Украины в силу того, что 19-20 декабря 2013 года такие заседания не проводились, а потому не могли быть приняты какие-либо законные решения. Напомню, что принятие решений по данному кругу вопросов Конституцией Украины отнесены к исключительной компетенции Правительства Украины. Напомню также, что нарушение этой нормы завершилось осуждением известной бабы с косой, когда она приняла единолично некоторые решения вне заседаний Правительства Украины.
4. Именно эти нарушения вынудили Николая Азарова 28 января 2014 года уйти в отставку, чтобы не последовать путем Юлии Тимошенко.
5. Одновременно Правительство Украины приняло решение об отмене листинга еврооблигаций, что привело к остановке 18 февраля 2014 года (т.е. когда Виктор Янукович еще не сбежал с должности Президента Украины) выкупа второго транша украинских бондов на два миллиарда долларов.
Вы написали, Анатолий: «Премьер Яценюк исключил выплату долга в 3 млрд долларов, если Россия не примет условия, которые Украина предложила всем прочим кредиторам: списание 20% долга (600 млн) и реструктуризация остальной части с переносом платежей на 4 года», и объясняете это для себя так: «Очевидно, что, не имея за собой США, Яценюк вряд ли был столь жесток».
США и жестокость Яценюка тут не при чем. Яценюк вообще мог послать Россию с ее претензиями на три буквы, например, в суд, в котором по английскому праву разбирался бы этот спор, куда заявитель (Россия) не смогла бы представить ни одного документа, о которых упомянуто выше. Говорить о репутации России, чьих представителей в таком суде будут возить носом по столу, а также о репутационной кончине «ВТБ капитала», не приходится.
Извините, что длинно. Но сработал комплекс Льва Толстого: «Не могу молчать».
Конец цитаты.
Послушайте!
Но с российской стороны «...правила инвестирования были изменены, список стран был расширен, а информация о том, куда вкладываются средства фонда, засекречена» тоже абсолютно невозможны! Устав ФНБ не может быть изменен президентскими указами (Путин) или распоряжениями правительства (Медведев).
Путин и Медведев просто украли эти деньги из ФНБ и отдали их Януковичу. Точка. После чего Янукович вылетел на вертолетах из Межигорья, а вертолеты еле-еле взлетели, из-за тяжести перевозимых наличных. И неважно, что представляли эти наличные – то ли тот транш в 3 миллиарда, то ли другие украденные у украинского народа средства... Деньги есть деньги. И они четко «всплыли» на «Рублевке» под Москвой, в Гонконге, в Сингапуре, и еще в хреновой туче юрисдикций и банковских счетов по всему миру.
Обсуждая этот вопрос ровно год назад с международными юристами, я четко понял: Россия не имеет никаких юридических прав на истребование этих средств, т.к. (1) Путин, Медведев и Янукович просто украли и отмыли эти деньги из ФНБ, вопреки законам РФ и Украины, и (2) Украина имеет встречные иски к РФ на общую сумму примерно в один триллион долларов (500 млрд долларов за Донбасс и 500 млрд долларов за Крым, «плюс-минус»). Причина (2) перекрывала все возможные аргументы и контр-аргументы сторон в случае (1), если бы спор перешел в международные суды. Встречные иски по своему «квантуму» перекрыли бы все возможные претензии России – и не только эти, но и долги за газ, и т.д.
Прошел один год. Причина (1) осталась, причина (2) повисла в воздухе. Почему? Это остается для меня загадкой... но при этом я уверен, что любая попытка России притянуть эту проблему в плоскость международных судов разобьется о контр-аргументы Украины по поводу скорого «квантума» претензий Украины к России (который, видимо, еще считается юристами).
Как Украина будет себя вести в этой игре мне до конца не известно, но я знаю, как надо себя вести Российской Федерации. Путин и Медведев должны быть арестованы и обвинены в должностных преступлениях – в хищениях средств ФНБ в особо крупных размерах, в должностных преступлениях, в отмывании денег, в укрывательстве и пособничестве международным преступникам, находящимся на списке Интерпола (Янукович и другие), и т.д.
Так что Дмитрий Медведев имеет меньше всех в мире оснований что-то там вякать по поводу своих собственных тяжких должностных преступлений, когда газеты пишут, что он «призвал Украину перестать выкаблучиваться по поводу долга». Я понимаю, что ему, по Фрейду, хочется поговорить про каблуки, но Гаага слезам не верит.
Вот представьте себе на одну минуту Путина и Медведева в Гааге, отвечающими за все преступления перед Международным трибуналом! Включая эти преступления. Там ведь не только преступления против российского народа и РФ. Целый букет нарушений Конституции РФ, УК РФ, международного права, международных законов о противодействии отмыванию денег, и т.д. Только представьте...
А Украине, ИМХО, здесь надо play hardball.
Слава Рабинович


Відповідну інформацію надав директор центру «Соціальний моніторинг» Дмитро Дмитрук, новину повідомляє «Преса України».72% українці незадоволені ситуацією, яка склалась на території країни.
«Ми повернулися до негативних оцінок, які були в 2011-2012 роках. Негативна тенденція, яка була зламана в 2014 році, знову відновилася. 72% населення говорить, що те, що відбувається в країні – неправильно», - розповів Дмитрук.
Він додав, що частіше за все люди невдоволені політиками, урядом та бізнесом.
«За даними дослідження, довіра до політиків знизилася. За рівнем довіри на першому місці знаходиться уряд, люди вважають, що саме він несе найбільшу відповідальність, позиції бізнесу також поліпшуються», - прояснив ситуацію Дмитрук.
Опитування проходило з 6 по 15 листопада, у ньому взяло участь 2000 респондентів.
Нагадуємо, що 77% громадян Російської Федерації в ході проведення опитування громадської думки соціологічним «Левада-Центром» висловили переконання, що їхня країна зараз знаходиться в серйозній економічній кризі.

Новину повідомляє «Преса України».Активіст та громадський діяч Олексій Мочанов в ефірі політичного ток-шоу «Шустер LIVE» розповів своє бачення впровадження децентралізації в Україні. Мочанов упевнений, що децентралізації влади в Україні не буде, оскільки провладна партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність» намагається на місцях взяти владу в свої руки.
«Не буде жодної користі, якщо ми говоримо про децентралізацію, а при цьому партія влади робить все, щоб зайняти максимальну кількість депутатських мандатів на місцях», - зазначив Мочанов.
Мочанов вважає, що чинний президент Порошенко у своїй любові до влади схожий цим із своїй попередником – політичним втікачем Януковичем.
«Петро Олексійович – це людина, яка не відпустить ніколи горіх, який схопив. Йому дуже важливо всім рулити і будувати вертикаль. Ми боролися проти Януковича, а отримали такого ж, тільки зі знанням англійської мови», - сказав Мочанов.
Нагадаємо, що український гонщик, телеведучий та волонтер Олексій Мочанов прокоментував інцидент зі скасуванням чергового випуску шоу «Вечірній квартал» на каналі «1+1».