Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Готель Сенатор у Трускавці

Готель Сенатор
номери від 795 грн.
prev
next

Готель «Сенатор» розташований в самому центрі міста Трускавець, всього у 250 м від бювету мінеральних вод. Цей сучасний готель має дуже вдале розміщення в курортному місті.

Готель Сенатор ідеально підійде для тих, хто запланував лікування та відпочинок у Трускавці.

Додаткові послуги:

– ресторан;
– прання та прасування;
– доступ до мережі Інтернет;
– обслуговування в номерах;
– сейфи;
– піднесення багажу при поселенні та виселенні;
– доставлення повідомлень та іншої кореспонденції.
– паркова для машин.

Розрахунковий час – 12:00.

Ситуація з фронту на сході країни на 23 лютого 2020 року

Ситуація на сході країни на 23 лютого 2020 року даними РНБО України, прес-центру ООС, Міністерства оборони, журналістів і волонтерів.

Обстановка на лінії зіткнення істотних змін не зазнала. Російсько-окупаційні війська продовжували обстрілювати позиції підрозділів Об'єднаних сил із заборонених мінських домовленостей мінометів калібрів 120 і 82 мм, вели вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї.

Луганське напрямок

Тут противник відкривав вогонь тричі.

Так, близько 15:00 з боку населеного пункту Сміливе, а близько 22:00 з боку Сентянівка окупанти випустили по 10 мін калібру 82 мм по опорних пунктах підрозділів Об'єднаних сил, обладнаних поблизу Кримського. Щоб пригасити активність ворога, наші захисники застосували штатний піхотне озброєння.

Ще 10 хв згаданого калібру розірвалися в період з 16:20 до 16:40 На наших позиціях неподалік Новолуганське, тут ворог також відкривав вогонь з великокаліберного кулемета і стрілецької зброї.

Донецьке напрямок

Там враховано 8 прицільних ворожих обстрілів. В районі Новомихайлівка російсько-окупаційні війська вночі за півгодини випустили 9 хв з 120-го міномета.

На підступах до Мар'їнці двічі за добу - вночі і ввечері - стріляли ворожі станкові і ручні протитанкові гранатомети, кулемети і стрілецьку зброю.

Після 8:00 противник 40 хвилин з станкових протитанкових гранатометів, кулеметів великого калібру і стрілецької зброї вів вогонь по військовослужбовцям Збройних Сил України, які виконують бойові завдання у Красногоровки.

До вечора нашим воїнам довелося відповідати на 20-хвилинний обстріл з автоматичного гранатомета і стрілецької зброї, який ворог влаштував неподалік Старогнатівці.

Вечірньої пори окупанти з гранатометів різних систем і великокаліберних кулеметів обстрілювали опорні пункти підрозділів Об'єднаних сил в районах Лебединського, Водяного і Гнутове. Всі ці обстріли мали тривалість 20 хвилин.

Вчора, 22 лютого, в результаті підриву на невідомому вибуховому пристрої один український захисник отримав поранення.

Обстановка на сьогодні, 23 лютого

З початку поточної доби до 12:30 російсько-окупаційні війська тричі, кожен раз по 20 хвилин, вели вогонь на Луганському напрямку.

Близько 7:00 противник з гранатометів різних систем, кулеметів великого калібру і стрілецької зброї обстрілював захисників Майського.

З 09:30 окупанти випустили 5 мін калібру 120 мм, відкривали вогонь з станкового протитанкового гранатомета і кулемета по нашим опорним пунктам поблизу Кримського.

Після 10:00 2 міни 120-го калібру розірвалися на позиціях підрозділів Об'єднаних сил у Орехово.

За наявною на даний момент інформацією, втрат з нашого боку немає.

Мій декалог

  • 23.02.20, 14:16
11
Декалог небайдужого українця Володимира Вітковського
Світ:

Зважаючи на важливість мовного питання в утвердженні Незалежної України та побудові заможного громадянського суспільства, закликаю всіх українців повсякчас керуватись цими настановами.

Українцю, твоїй мові загрожує небуття. Не обманюйся її державним статусом: під його облудним "прикриттям" вона неухильно сповзає до фатальної межі, а разом із нею - культура, традиції, правда й воля твого народу. Відкинь облудну думку про незворотність такого сповзання й твою буцімто повну безпорадність у цій ситуації. Не шукай сторонніх винуватців її вмирання - головним винуватцем є ти сам.



Тільки твоя любов здатна втримати рідну мову на сім світі й тільки брак такої любові-вбити остаточно. Можна з часом повернути до хати втрачений достаток, але рідне слово, як і рідна людина, вмирає назавжди. Його порятунок - твій святий обов’язок і твоє непорушне право, тож починай сповна користатися цим правом уже сьогодні!



1. У своїх національних прагненнях не покладай жодних надій на владу і політиків.



2. Звертайтеся до всіх тільки українською мовою! Того ж вимагай від інших щодо себе. На звертання російською, залежно від ситуації, не реагуй зовсім або чемно відповідай: "Не розумію. Говоріть, будь-ласка, українською". Будь при цьому настільки ж коректним і ввічливим, наскільки стійким та послідовним.



3. Оминай крамниці, кав’ярні, місця відпочинку з російським мовленням та озвученням. Хай гаманці власників цих закладів сповна відчують невигідність їхньої мовної поведінки. Якщо сам працюєш у сфері обслуговування, пам’ятай, що ти зобов’язаний обслужити клієнта лише тоді, коли він звертається до тебе українською.



4. Читай передовсім українські книжки, газети, журнали; слухай і дивися впереваж українські трансляції, вистави, сайти в Інтернеті, аудіо- та відеозаписи. До чужого не звертайся без доконечної в тому потреби. Сам переконаєшся, що при бажанні до 90% необхідної інформації ти можеш отримати рідною мовою.



5. Дбай повсякчас про чистоту рідного слова. Звільни свій лексикон від "пірожених", "самольотів", "бумаг" і т.п. Якщо твій приятель, діловий партнер чи співрозмовник уперто "обходяться" без української мови – подумай, чи не краще й тобі обійтися без такого приятеля, партнера чи співрозмовника.



6. Не піддавайся на будь-чиї провокації. Уникай спонтанних "вуличних" дискусій із російськомовними опонентами. Твоя сила – не в довжині язика, а в непохитності і волі.



7. Демонструй іншим приклади мовної та національної гідності. Роз’яснюй людям засади ненасильницької тактики боротьби проти русифікації. В цій боротьбі єднайся з однодумцями, залучай небайдужих.



8. Сам не виказуй хамства та зупиняй хамів. Твоє несприйняття чужої мови та культури не мусить перетворюватися на ворожість до її носіїв. Законні права та свободи цих людей у жодному разі не мають бути підважені.



9. Уникай абсурдів та виявів сліпого фанатизму. Не варто наполягати аби заїжджий іноземець розмовляв із тобою лише українською. Але наполегливо тягнися до свого, по змозі оминаючи чуже.



10. Завжди працюй над собою, аби стати розумним, шляхетним, сильним, привабливим, конкурентноспроможним. Твори образ українця, гідний бути прикладом для наслідування!

10 вірусів лікує Арсеній Яценюк

Арсеній Яценюк був найкращим прем'єр-міністром України, тому Рефія його найбільше атакувала на противагу Гройсману, що можете самі порівняти. А чому? Бо був Яценюк успішним прем'єром! І ця мудра промова тому засвідчує, тому прошу уважно слухати і передивитися кілька раз в різний час.



Готель Сані у Трускавці

Готель Сані
номери від 500 грн.
prev
next

Готель «Сані» розташований на відстані 150 метрів від бювету мінеральних вод курорту Трускавець.

У готелі 13 комфортабельних номерів вісім з яких – стандарт, три – напівлюкси та два люкси.

Зручний, майже домашній, готель розташований на пішохідній алеї Трускавця. Спокійно, затишно і близько до бювету, до палацу культури, до ресторанів, кафе і бутиків.

Додаткові послуги:

сауна,
римська парна,
контрастне джакузі,
масажний кабінет, а також СПА-косметолог.

Проживання дітей до 6 років безкоштовно. Додаткове місце – 80 грн. на добу.

У тариф розміщення харчування не входить.

Збулося! Вітаю з пошестю коронавірусу в Україні!

Збулося! Вітаю з пошестю коронавірусу в Україні!



Виявляється, що навіть досить екстрополярні мрії збуваються! Не розумієте, що означає "екстрополярні"? Пояснюю на простому прикладі: тоне корабель і я на ньому - страшно? Дуже. Але на тому кораблі повно моїх ворогів і вони всі потонуть. Гарно? Гарно. Буду я рятувати такий корабель? Ні, бо я мала неміч, а ворогів багато і все керуюча нечисть. Я згоден загинути, аби і вони пощезли. Ось це і є екстрополярність: хочеться жити - і хочеться вмерти, але щоб з того користь була Світу.
Я дотепер не можу спокійно згадувати картину покритої цвіллю карти України після підсумків другого туру виборів Презедента України у 2019 році. Вся позеленіла! Вся! Львівщина, як центр Червоної Русі, є винятком, що підтвердило правило: переміг зе-дебілізм! Або інакше: переміг "Совок". Бо важко уявити людей більш схиблених, що себе і свою країну віддають на керування блазню. Свідомо! Хоча важко назвати це нормальною свідомістю, про що я не раз писав: обирати треба лікаря, який справді лікує, а не просто гарно говорить і обіцяє легко й дешево від усього вилікувати, чим і довподоби був Доктор Пі Андрій Слюсарчук... Або довірити вести авіалайнер з купою людей тому, хто гарно водить велосипед, - можуть тільки абсолютно "обезбашенні" люди. В нашому випадку це Зе-електорат в Україні.
З того виникає друга тема: а що робити з тими ідіотами виробництва "ля Совок". Самі добре не живуть й іншим не дають. Найкраще було б просто винищити одномоментно, але ж ми кляті демократи і гуманісти, а не прекрасні ленінці-сталіністи, що мільйонами під розстріли, голодомори, каторгу, війни вимордували всі прошарки людей волі і замінили на тотальне покоління "совкоподібних приматів". Нам так не можна, якогось рожна. Тобто тільки суто природня адаптація живих "совків" у сумирних покійників можлива і це так проблемно витримати! Коли ж ті "совки" нарешті повиздихають самі! Годі дочекатися! Аж тут о радість! Япона мама! Хоча і з Китаю. Коронавірус найкращої якості і змісту!
На цей час вже відомо, що отой "коронавірус" є штучного походження з генетичною вибірковістю на доросле населення з вадами здоров'я, тобто цільово на верству пенсіонерів, які і є головними носіями хвороби "совкового ідіотизму" та зе-дебілізму. Хвала тобі, о коронавірусе, що і руки не закуті, і козлища зе-бедлища передохнуть!
У часи середньовіччя, коли зачували десь про початок пошесті та мору, то одразу зачиняли ворота у містах, які на той час усі були обведені муром, і припиняли будь-яке спілкування зі зовнішнім світом аж доти, доки не отримували точних вістей, що пошесті немає. Тобто немає взагалі ніде поряд хворих на неї. Жорстокість принципу полягала ще у тому, що ворота так само зачиняли, якщо пошесть проявлялася в самому місті, звідки вже нікого не випускали доти, доки залишалися тільки здорові. Всі речі таких хворих і померлих спалювали, а домівки дезінфікували димом чи ще як вважали за потрібне. Причому ніхто не дивився ні на які моменти особистого плану: ворота закрито на користь інтересам громади. До речі, велелюдні нічні походи вулицями міст з факелами виникли саме в той час, бо вважалось, що вогонь, як очисна сила, знищує хворобу. Але тут про інше: про могутню волю тодішньої влади дати мужній наказ "Зачини ворота!" Зачинити одразу! Вчасно! І за можливу помилку ніхто не буде ображатися, бо то на користь всіх та обережність. У такі моменти обережність зайвою не буває.
Власне тому мене злостить неміч теперішньої української влади, освітній рівень якої навіть критикувати не личить, бо його просто немає. Замість чітко сказати: гроші надішлемо на прожиття в Китай, але ви сидіть там і чекайте, допоки все не стане зрозуміло, - ці зеє-гади везуть хворобу до України і ще й іноземців прихопили, бо вже як гулять, твою мать, - так по-повній "обезбашенності". Не даремно віднайдено термін "зе-дебіли", бо то тільки початок критичного обвалу в країні.
При всій моїй нелюбові до Юлії Тимошенко я хочу нагадати і визнати, що проблему з епідемією так званого "свинячого грипу" 2008 року було чітко вирішено саме завдяки рішучим діям влади на чолі з прем'єр-міністром Уряду України, тобто Юлією Тимошенко. Зараз всі самі бачите: Президент України Володимир Зеленський тупо до самогубства завозить пошесть до країни і навіть тим пишається, ідіот, який він вольовий мудак. Уряд зачаївся, тому що там розумніші істоти позбиралися і усвідомлюють: гроші нащо, якщо жити нема що. Один вірменин Аваков відважний, бо що йому Україна? Круть-верть поки не припече, а тоді легко втече на каву до друга грузина Саакашвіллі в Бельгію чи Нідерланди. Патріоти Зе! Патріоти "зелені-бабла-кешу" допоки не здишу!
Сьогодні, коли ми вшановуємо чергову річницю пам'яті Небесної Сотні, я ще хочу додати до неї і чин Дмитра Тимчука, народного депутата ВРУ 8-го скликання, учасника Євромайдану і АТО, керівника проекту "Інформаційний спротив", який одразу після оголошення остаточних результатів виборів Президента України, перемоги В. Зеленського та інавгурації останнього вчинив як особистий протест тому акт самознищення! В червні 2019-го сам пустив собі кулю в голову, щоб не бачити подальшого розвитку подій, який цій видатній людині був ясним наперед абсолютно чітко і Дмитро Тимчук з відчаєм розумів, що тому нічим не спроможний зарадити. Зе-дебілізація всієї країни відбулася! Жити далі - безглуздо! І він пішов сам як і личить воїну, що за кодексом самурая не має права жити в ганьбі.
Натомість бидлятство "беркутні" і коло того "тітушня-петушня" на чолі з О. Лукаш й далі в боротьбі "за життя", падлюки! Ці собі смерті не вчинять, бо жити в ганьбі їм звично. Не даремно визнають, що раби не просто не мають гідності, а навіть не розуміють, що то таке - гідність! Навіщо вона? Яка з неї користь? Підлість і підступ їхнє щастя. Але не наше!
Хоча наше великодержавне чмо Зеленський заявляє, що людей підбурюють політики на протести проти поширення пошесті в їх домівках - це така ницість, що важко передати. Так само говорила совково-дебілоїдна рать про участь людей у Євромайдані, що всі там проплачені, хоча немає таких грошей, щоб за них людина добровільно пішла на смерть - немає! 
Для Зе-кодла було і є ставлення до людей, як до бидла, яким можна легко маніпулювати і різними побрехеньками обманювати, але на щастя в Україні є ще Люди! Не бидло! Гарні розумні люди! І це вони постають на протести, пікети, добровольчі дружини і чергування довкола свого міста, села і обійстя, щоб то оберегти. Люди! Самі! Як, звичайно, і політики, що мають людське нутро. Бо є інші, що переродилися в щось нелюдське. І це легко довести.
Давайте згадайте, як урочисто все Зе-кодло і особисто Володимир Зеленський зустрічав літак з військовополоненими і порівняйте з цим поверненням з Ухання і українців, і іноземних громадян, яких він порятував зі всією своєю великодушністю. Порівняли? Що відчуваєте? Я особисто в чергове приєднуюся до побажання Марусі Звіробій на адресу Президента України Володимира Зеленського: -Щоб ти здох! Додам від себе особисто: -На таку гниду і кулі шкода!
І тримайтеся, зе-дебіломани, - буде вам сувора відплата і кара страшна коронавірусна, бо то ваш вибір і злочин, а інші гарні люди як прості мученики підуть до Раю за звичаю. Ну і я із ними, за компанію.

Богдан Гордасевич
20 лютого 2020 р. (7528)
 м. Львів-Рясне
20:20 20.02.2020

Сергій Дідич загинув цього дня 18 лютого 2014 р. на Євромайдані


Шість років тому, 18 лютого, на Майдані почалися обстріли учасників Євромайдану беркутівцями. Зранку протестувальники почали “Мирний наступ” з Майдану до Верховної Ради, який перетворився в запеклі сутички між “майданівцями”, силовиками і так званими “тітушками”. У цей день обірвалося не одне життя, і серед них – Дідич Сергій Васильович –  громадський активіст, родом з Городенківщини.
Сергій Дідич народився 3 листопада 1969 року у селі Стрільче Городенківського району. Він був головою Городенківської районної організації ВО «Свобода», депутатом Городенківської районної ради, в якій очолював комісію з соціально-економічного розвитку, засновником та директором туристичного клубу «Золоте Руно». Герой України.

Сергій із дружиною на Майдані був з початку грудня. Був сотником івано-франківської сотні. Двічі додому в Городенку подружжя приїжджало на кілька днів і знову поверталося до столиці. Востаннє з родиною бачилися на Різдво. Він був на передовій, а його дружина — на Майдані.

18 лютого 2014 року разом зі своєю сотнею стримував атаку «Беркута» у Кріпосному провулку. За словами побратимів, коли його сотня відходила, Дідич йшов останнім. За первинною версією, граната розірвала йому сонну артерію на шиї.

У пам’ять про батька дочка Сергій Дідича, Ira Didych написала зворушливі слова:

“А ви знаєте, що у мене тато загинув?
6 років тому. В Києві. На Майдані.
Не пам’ятаю, чи писала я про це тут прямо. Мабуть, ні.
Я була дитиною коли його вбили. Мені було 12. Того дня я повернулася зі школи додому. Робила уроки. Дивилася прямі трансляції з Майдану. Вогонь. Колеса. Крик. І гордилася своїми батьками, що вони там.
А потім дізналася, що мого тата вбили.
Мого тата.
Я розказувала вам про це? Так? Ну тоді добре.
Ні? Ну тоді розкажу чому ні.
Бо про смерть говорити незручно.
Сьогодні я не буду розказувати про свого тата. Я вже забула відчуття його доторку. Голос згадую тільки в найглибших снах. Й посмішку вже не знаходжу в інших людях.
Я буду говорити, чому я про це мовчу.
Бо про смерть говорити незручно.
От скажу я вам:
– Привіт. Мій тато на Майдані загинув. І так, я з цим живу. Так плачу коли про жертовність говорять. Коли беркутівців в Росію відпускають. Коли «дегероїзують». Коли б’ються за соцдопомогу. Коли вирішують хто за кого має помирати. Але ж живу.
І що ви мені відповісте? Зазвичай люди мовчать. Або обіймають. (Це вже трохи краще. Але не для мене. Тільки для них.)
Бо про смерть говорити незручно.
– Вибачте, пані викладачко. Чому я вас не слухаю? Знаєте сьогодні 18 лютого. Уже 14 година. Десь в цей час 6 років тому мого тата вбили. Але ще не опізнали.
– Вибачте, друзі, я на збірку не прийду. Просто зараз 19 година. 18 лютого. 6 років тому я почула як кричить моя бабця. Бо її сина вбили. Мені зараз складно зорієнтуватися. Бо я досі цей крик чую.
– Вибач, мам. Але я не можу з тобою сьогодні говорити. Як і ти не могла говорити зі мною в цей день 6 років тому. Сьогодні я буду вибивати. Вибач, мам.
Але я не скажу вам того.
Бо про смерть говорити незручно.
Коли мене діти запитують:
– А де твій тато?
Шо я скажу їм. Вони ж не знають що таке смерть. Ви ж їм не казали. Сказати їм, шо він на небі? Вони ж знають, що там або космос, або літаки. Але ви мовчіть.
Бо про смерть говорити незручно.
– Привіт, Іра. А чому ти ні з ким не зустрічаєшся.
– Привіт. Ну знаєш. Єдиного чоловіка, якого я любила, вбили. Теж чоловіки. І я тепер взагалі чоловіків боюся трохи, насправді.
– Іра, а ти уявляла собі своє весілля?
– Так. Смішно. Але коли мені було 12, то мій тато сказав, що хоче зробити мені красиве весілля вдома. З друзями і літніми квітами. Але знаєш його вбили 6 років тому. І жодне весілля вже не буде таким, яким би він його зробив.
Але я точно вам того б вголос не сказала. Сказала б, що я про таке не думаю.
Бо про смерть говорити незручно.
– Доброго дня, Ірино. Чи можна буде записати з вами інтерв’ю ?
– Так звичайно. Хочете правду чи ще одну сльозливу історію? Вам загальними фразами чи про смерть? Загальними фразами? Добре.
Добре, я не буду говорити з вами про смерть.
Бо про смерть говорити незручно.
– Ой, Іра. Щось ти погано виглядаєш.
– Та я захворіла. Але, насправді, у мене тато загинув 6 років тому. І мені весь тиждень складно навколо 18 лютого жити. А може і два тижні. Але так. Я захворіла.
Так я й хворію 6 років підряд. В той самий час. Бо коли хворієш, можна погано виглядати.
Бо про смерть говорити не зручно.
Я буду ковтати сльози десь в кутку кімнати. Бо шо я вам скажу? Ви ж і так не зрозумієте. І не маєте розуміти. І надіюся ніколи не зрозумієте.

Я вам ще можу багато прикладів навести, коли про смерть говорити незручно. Але ви зрозуміли – будь-коли.

Вам зручно говорити про Героїв. Про Подвиги. Про Історію. Про Гідність. Про Свободу. Про Людяність. Про Майдан.
Але про смерть вам говорити незручно.

Ви маєте знати. Мій тато загинув на Майдані. 18 лютого. Бо якщо ви цього про мене не знаєте, то ви нічого про мене не знаєте. Смерть частина мого життя.
І вашого теж.

P. S.: Подивіться фото. Ми там щасливі.”

https://westnews.com.ua/miy-tato-zaginuv-na-maydani-donka-geroya-nebesnoyi-sotni-napisala-post-u-pam-yat-pro-batka-foto/?fbclid=IwAR3VUskOoF4ArLzsaCINydCCKSkY3pMik-lqNh_T7gS1Wt5ROybasC2J8FI

З повагою до українців в Україні

Гідність не продається і не купується - вона постає в боротьбі



Хто як, а я ображаюся коли мене зневажають і ображають різні падлюки "рускаго мира", що живуть в Україні та пхаються на різні ЗМІ, а їх там радо приймають. Причому я маю на увазі не суто каналізацію ТВ Медведчука-Коломойського, а саме так би мовити про-патріотичні українські засоби масової інформації типу "Громадське", УТ-1 і УТ-2, "Перший" і 5-й, що начебто Порошенка, але чомусь активно працюють проти нього. Ну й інші аналогічні пся крев Пінчук-Ахметев.
В стосоте заявляю: я - українець, живу в Україні, незалежній державі з офіційною державною мовою - українською, а тому вважаю за зневагу і образу, коли до мене звертаються іноземною мовою, бо вважають, що я повинен її знати. І це не просто іноземна мова, а мова ворога, мова окупанта і злочинця, що нищив і дотепер нищить мій народ і країну. Як я повинен реагувати на це, як не відповідною ненавистю і зневагою до тих, хто ретранслює "русский мир" в наші душі й голови на догоду і вигоду ворогу. Це є виродки, подонки, падлюки, паскуди, перевертні і нікчеми, що маскуються під українських патріотів і як би порядних журналістів, редакторів, модераторів тощо. Гімно ви, а не українці!
Я поясню на простому прикладі: на телеканалі "Перший" зробили постійний сурдо-супровід, що є дуже правильно, хоча і досить навіть дорого. Добре, що поважили людей з вадами здоров'я - круто! Молодці Але чомусь зробити синхронний переклад українською всіх, хто говорить російською мовою на цьому каналі, - то якось зайвий клопіт. Українці - то бувше колоніальне бидло і скоро ним знову стануть, тому "и так поймут!" А хріна, вам, тварюки "рускаго мира" на українських ЗМІ! Якщо ви нас, українців, зневажаєте, то і ми вас мали десь в сраці! Я не дивлюсь і не слухаю, як і не спілкуюсь з тими, хто нас українців у нас вдома ображає і зневажає. Тільки так!
Хто захоче, щоб я його почув - говори українською! Захочеш - вивчиш! Не хочеш - не вчи, але і не вилазь, падлюко, на люди! Вже скоро 30-ть років Україні, а воно таке тупе, що мови не подужає вивчити і все язиком чеше та лиже. Згинь, потворо! 
А знаєш мову - вітаю! Нехай то буде недосконало - я відчую повагу до себе, свого народу та своєї країни України і не буду зважати на прогалини в лексиці та стилістиці мови й вимови. А коли навпаки - до сраки, мудаки! Ні чути, ні бачити не хочу! Вимикаю і не вмикаю, бо зневажаю! 
Особливо мені і дивно, і прикро, і огидно, що минулого року почав діяти новий видатний закон про функціонування державної української мови, який всіма держслужбовцями саботується, абсолютно всіма державними інстанціями ігнорується, а не державними - тим більше він далеко десь. Включно з тими, хто його так героїчно вимагав і приймав! А ну спростуйте цей закид... Не виходить? Прикладів немає? Отож і воно. Одна радість: квоти музичні. Все як завжди: по вуха в лайні, а вони ще й співають. За багато сарказму, але занадто дістало то все! По самісіньку Нацраду що телерадіо курує в же!
Пишу це сьогодні, 18 лютого в пам'ять тої жахливої масакри-бійні, яку влаштувала антиукраїнська влада Януковича в цей день 2014 року у Києві проти беззбройного народу, що йшов з мирним протестом до Своєї Верховної Ради заради ствердження Правди і Справедливості, заради Нової України! Символічно, що ця революція набрала назву Революція Гідності. Ми є вільні і ми маємо гідність! А хто нас зневажає - нехай забирається геть!
Є одне чітке правило: Герої не вмирають доти, допоки справа їх живе! Вони загинули, захищаючи свою і нашу гідність, тому якщо ми самі потураємо в зневазі до нашої української мови в нашому домі - то ми є колоніальні покидьки, шмаття задля підтирання ЗМІ-задниць "рускаго мира" і не більше того. Якщо ми не будемо захищати нашу гідність відпочатку як особисту - значить всі герої минулого гинули намарно. Подумайте над тим.
Ще і ще раз закликаю кожного особисто боротися за власну національну гідність Українця такими методами і заходами, які є можливі в кожного, але в жодному разі не залишатися байдужими та пасивними. Гідність - це виключно особиста категорія і досягається суто самою людиною. Це коли подивишся в дзеркало і скажеш: -А ти молодчина! Поважаю!

З повагою до українців в Україні, Богдан Гордасевич
м. Львів-Рясне
18 лютого 2020 р.

Додаток

25 квітня, 2019 р. Верховна Рада ухвалила законопроект №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Так, за проект закону №5670-д у другому читанні та в цілому проголосували 278 народних депутатів.

Наразі тексту закону з внесеними до нього правками немає. Однак згідно із попереднім текстом законопроекту, єдиною державною мовою в Україні є українська, а «спроби запровадження в Україні офіційної багатомовності» всупереч Конституції України й встановленій конституційній процедурі «провокують мовний розкол країни, міжетнічне протистояння та ворожнечу і спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу».

Проект передбачає, що українською мовою має володіти кожен громадянин України, а також усі претенденти на українське громадянство. Водночас дія закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.

Українською мовою мають розмовляти усі високопосадовці та керівники силових структур. Також українська обов'язкова для депутатів усіх рівнів, суддів, адвокатів, керівників вишів, медпрацівників тощо.

Відповідно до проекту закону, українською мовою мають проводитись усі засідання, зустрічі тощо у владних органах та установах – як центральних, так і регіональних.

Українську мають використовувати також у сфері обслуговування, у підписах та маркуванні товарів і послуг. Так, якщо клієнт закладу просить спілкуватись із ним українською – це прохання має бути виконане.

Комп’ютерні програми повинні будуть мати інтерфейс державною мовою та/або англійською або мовами країн Євросоюзу. Сайти за замовчуванням спочатку повинні будуть завантажуватися українською, але можуть мати також інші версії.

Пресу можна буде видавати у кількох мовних версіях, одна з яких має бути українською. У кожному місці розповсюдження друкованих ЗМІ україномовних газет та журналів має бути не менше 50%.

Передбачене й створення посади Уповноваженого з захисту української мови, який регулюватиме впровадження цього закону.

У тексті законопроекту від 2017 року також йшлося про кримінальну відповідальність «за публічне приниження і зневагу до державної мови». Утім у кінцевому варіанті закону цей пункт прибрали, розповів ініціатор законопроекту Микола Княжицький .

Штрафи закон усе ж передбачає: 5 100-6 800 гривень за ненадання інформації про товари та послуги українською, 3 400-6 800 за порушення закону під час засідань, робочого спілкування, мови документів у держорганах, 3 400-5 100 за порушення у сфері науки, у публічних оголошеннях, на сайтах, 6 800-8 500 за порушення у друкованих ЗМІ.

Додамо, що на голосуванні були присутні колишній президент України Віктор Ющенко та колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет.