Як вже раніше повідомляла "Українська Правда"(http://pravda.com.ua) на сайті Юлії Тимошенко за адресою: http://www.tymoshenko.com.ua/contribute.asp пропонується зробити грошовий внесок на підтримку якогось міфічного громадського руху "Я обираю Юлю!". Мало того, форма заповнення передбачає наступну функцію: "Я хочу вносити зазначену суму щомісяця". Також на цьому сайті можна завербуватися в полюцери - забруднювачів інтернету замовленими коментарями, блогами і статтями. Куди підуть зібрані гроші - невідомо. Припускаю, що оплату цих же полюцерів, а може просто комусь у кишеню.
Пригадую осінь 2008-го: Яценюк набирає підтримку людей у геометричній прогресії. В регіонах створюються ініціативні групи з його підтримки, Арсенія називають наступником Ющенка. Характерно, що молодого політика поважають і на сході, і на заході. Політологи прогнозують конкуренцію пані Ю й пану Я. Коли Яценюк оголосив про створення Фронту змін, навколо цього виник великий ажиотаж. У весну 2009 він входив "третім незайвим" з чудовими стартовими позиціями для виборів.
Як сталося, що за кілька місяців Яценюк з молодого, економічно підкованого, демократичного центриста перетворився на придуркуватого лівака-русофіла із поглядами а-ля Сан Санич? ЗМІ неодноразово повідомляли: рейтинг Арсенія впав на третину. Складається враження, що за найменший рейтинг кандидату був обіцяний якийсь приз. Інакше як пояснити таку дурість?
Перше розчарування настало, коли в регіональні штаби Фронту змін потекли шалені гроші. Платили всім і за все. Така нечувана щедрість у кризу визивала заздрість у виборців. Вони не знали, що найцікавіше ще попереду.Я вирішив згадати все.
Складові політичного харакірі Яценюка:
- старт гівняно-коричневої кампанії. Фішка: обличчя Яценюка у лайні і під низом задумливий напис: АРСЕНІЙ. В
одній з обласних організацій Фронту змін навіть подумали що це чорний піар проти їх лідера і вночі позривали агітацію :-);
- лайно нікому не сподобалося, політтехнологи знайшли "вдале" продовження - кислотний Яценюк. Під низом ще більш загадкові гасла: "нова індустріалізація" (о, Боже!), "боєздатна армія" (ну не в кожному ж гаслі перли видавати) та "здорові і освічені люди" (які не бувають такого кольору :-);
- "чернівецькі одкровення". В цьому милому місті вся країна дізнається, що "маладой і красівий" Арсеній - прихильник династії Габсбургів, які свого часу окупували Чернівецький край. Також народ дізнається, що лідер Фронту змін бажає створити союз із Росією;
- київський фінал, публічне самознищення. Арсеній Яценюк критикує ліберальну ідеологію. Остання ніжка стільця з електоратом вибивається. В результаті передчасної виборчої кампанії Яценюка перестають підтримувати націоналісти і ліберали. Через довгу співпрацю з Ющенком не підтримає його і лівий електорат. Виходить, що Яценюк сам себе перетворив у виключно технічного кандидата. Тепер єдиний вихід для нього - зняти кандидатуру на користь одного з "великої трійки" (Ю,Ю,Я), адже самостійний похід до кінця виборів загрожує "гнилими помідорами" та долею того ж Сан Санича. А восени 2008-го все уявлялося інакше...Stanislove, спеціально для upu.org.ua
Тема зміни статусу автономної республіки Крим завжди цікавить наших політиків. Проросійські партії бажають вилучити Крим з України, націоналістичні - ліквідувати автономію. На мій погляд обидва шляхи є антиправовими за своєю суттю. Ну, про перший і так все зрозуміло. А от чи правильно буде ліквідувати автономію, слід звернутися до міжнародного права.
<em>"Всі народи мають право на самовизначення. За силою цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток," </em>- проголошує ст. 1 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Отже ООН надає кожному народу право створювати самостійні державні утворення та вільно розпоряджатися природніми багатствами своєї землі. Однак! Правом на самовизначення можуть скористатися ті народи, які:
1) є повноцінно окремим етносом;
2) історично проживають на своїй землі;
3) не мають власної державності десь іще;
4) концентровано проживають на певній території.
Розглянемо Крим через етнічну призму. Там проживає три найчисельніших нації: українська, російська, татарська. Перші дві не можуть претендувати на самовизначення, бо вже мають власну державність. А от татари відповідають всім вимогам, тому позбавлення автономії є порушенням їх етнічних прав. Тобто кримську автономію слід надати тільки татарам, а українці та росіяни мають власні країни, які захищають їх етнічні права. На практиці це виглядає так: Кримська автономія в її нинішніх межах перетворюється на Кримську область, а всередині неї (центральна частина півострова), в місці розселення татар утворюється Татарська автономна республіка Крим зі своїм курултаєм, меджлісом, прапором, двома офіційними мовами та іншими атрибутами автономії.
Досить очевидне рішення проблеми, якщо добре в цьому розібратися. Російський вплив на регіон суттєво обмежиться. Натомість, повна ліквідація автономії не залишить українцям союзників у Криму. Звичайно, ТАР не стане панацеєю від усіх проблем. Чорноморський флот РФ, інтернаціональна мафія, контрабанда, незаконна торгівля нікуди не зникнуть самі по собі. Та на відміну від нинішнього стану прикривати сепаратизм автономним статусом вже нікому не вдасться.
Stanislove, спеціально для upu.org.ua