Про співтовариство
Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Шукати в архіві
Топ учасників
Актуальність проблеми залишається незмінною!
- 09.05.18, 20:18
Перемога? Чия? Над ким?
На календарі 9травня, а це означає – певна частина населення України візьме участь у шабаші який чомусь називають святкуванням Великої Перемоги Радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Пропоную, для тих, хто здатен до критичного аналітичного мислення, постаратися зрозуміти у якому дійстві їх змушують взяти участь.
По-перше, спробуймо розібратися, що це за народ такий, радянський ? Сам термін «народ» суспільні дисципліни не застосовують тому що він ніколи і ніким не був визначеним. Суспільні науки послуговуються терміном «етнос». Змістом поняття «етнос» відмежовуються етнічні спільноти від не етнічних, наприклад, вікових, поселенських, професійних, релігійних, освітніх тощо. Визначальними вимірами етносу є: 1) мова; 2) культура; 3) самосвідомість закріплена у етнонімі.
Якщо спробувати знайти виміри етносу у радянського народу, тобто етносу, тому що термін «етнос» у перекладі означає народ то ми змушені будемо констатувати відсутність очікуваних характеристик. 1) «Радянської мови» у соціальному середовищі не існує. 2) «Радянської культури» також, днем з вогнем не знайдеш. Та й свідомість ідентифікує себе із певним етносом, наприклад, українськи, чеським, польським, словацьким тощо.
Констатація об’єктивного факту відсутності соціального суб’єкта який здобув перемогу логічно виправдано ставить запитання, а хто ж переміг???
По-друге, звідкіля взялася Велика Вітчизняна війна. Друга світова війна, як відомо розпочалася 1 вересня 1939 року вторгненням нацистських військ у Польщу. 17 вересня до цієї війни долучилися комуністичні війська. Спільно із нацистами вони розгромили польські армії і провели Парад Перемоги у місті Брест. Комуно-нацистські союзники продовжували співпрацю, зокрема і у військовій сфері. Комуністи допомагали нацистам у розбудові їх військової міці, наприклад, поставляли стратегічно важливі для озброєння військ метали тощо. І у такий спосіб продовжували брати участь у Другій світовій війні. Кожна із сторін намагалися реалізувати свої політичні амбіції. Нацисти, прагнули збудувати Третій Рейх. Комуністам, свербіла Світова революція.
Після майже повного підкорення Західної Європи нацисти вирішили продовжити побудову свого проекту на території захопленій комуністами. Таким чином, Друга світова війна продовжилася але уже між вчорашніми союзниками. Тобто, Велика Вітчизняна є тільки ланкою у бойових діях Другої світової. І не більше!!! Звісно, для повнішого вивчення бойових дій у певних часових межах чи на певній території ми можемо абстрагуватися від боїв на інших територіях чи у інший час. Це, однак, не змінить об’єктивного факту того, що йдеться про окрему ланку певного процесу. Або, іншими словами Велика Вітчизняна є тільки ланкою Другої Світової війни і аж ніяк не якоюсь окремою війною. Таким чином і окремої Великої Вітчизняної війни не було.
А що ж було? У межах Другої Світової була національно-визвольна боротьба українців проти нацистських і комуністичних окупантів!!! Українська Повстанська Армія воювала і проти нацистів, і проти комуністів. Свій останній бій комуністичним окупантам українські патріоти дали на початку 60-х років ХХ століття. Україна програла у цій боротьбі. Московські війська утримали Україну у стані колонії шизофренічного «вождя усіх народів».
Названі об’єктивні факти змушують поставити «непідйомне» для деяких «ватних мізків» запитання. Наскільки психічно здоровими є ті українці які святкують перемогу комуністичних окупантів над борцями за територіальну цілісність і державний суверенітет своєї Вітчизни?
Маневри не війна, але хто програє на маневрах...
- 08.05.18, 22:09
У тему попереднього посту про наших у Німеччині. Так би мовити, більше деталей про один епізод. Загалом, 9-й день навчання мав бути досить нудним. Ну які можуть бути несподіванки на міжнародних навчаннях, де все завжди за планом? Хіба що селфі не вийде?
Що таке навчання? Це коли одні грають роль хороших, а другі – поганих хлопців. Хороші хлопці, це BlueFor, їх завжди більше, а тому їхня перемога неминуча. Погані хлопці, це OpFor, які мають трохи побуцатися й героїчно програти. Потім всі тиснуть один одному руки і роблять спільні фото.
Спочатку нашим десантникам і танчикам визначили другорядну роль: стати в другому ешелоні OpFor та обороняти висоту поблизу містечка Равенсдорф. За сценарієм, на кінець дня цю висоту мали зайняти основні сили. Але ж нашим десантникам тільки дай повоювати! «ДШВ – сила! Ніхто крім нас! Хочете опір, ви його отримаєте!» Перша спроба хороших хлопців заїхати парадним строєм на позиції десантників закінчилася повним фіаско. Як і наступні. Наші так просто здаватися налаштовані не були. Серед сил BlueFor навіть пройшла команда: обходити цих «crazy ukrainians» десятою дорогою, тому що штурмувати їх марно. Хто до українців прийде, той звідти і не вийде. На деяких час штурми припинилися.
«Стає нуднувато», – подумали українці і частиною сил вирішили нав’язати противнику активні дій – піти рейдом у глибокий тил противника. Там захопити важливе перехрестя та утримувати його якомога довше. Два Т-84, два БТР-80 і один HMMWV проривають осаду і виходять до точки призначення. День переставав бути томним, злюки-українці явно загрожували вечірньому пиву. З щирим і добрим «fucking chert!» противник почав стягувати до перехрестя значні сили – 8 танків «Abrams» та чотири бронемашини «Bradley», а також значні сили піхоти. Бій тривав понад дві години. Добре порозважалися наші танчики – втрати сил BlueFor склали чотири «Abrams» і два «Bradley». Останні стрімко кидалися в бій, але тільки на горизонті з’являлися наші танки, «Bradley» здувало як вітром. Зупинити опір нашої групи вдалося лише застосувавши вогонь артилерії.
А поки 15(!) посередників фіксували перебіг бою, інша наша частина на 4 БТР, 3 HMMWV та 1 танку вирушили в протилежному напрямку й атакували базу логістики противника. Там в цей час заправники тренувалися заливати в баки паливо, тиловики на майданчиках завантаження тасували ящики, одне слово – тихе тилове життя. Якось так ся стало, що наші десантники його припинили…
Але на те вони й сили BlueFor, щоб зупиняти поганих хлопців. Вже при поверненні до базового табору залишки української групи були атаковані п’ятикратно переважаючими силами противника та були зупинені.
Два дні наші трималися. Рейтинг нашої РТГр – на рівні «клас». Це визнали тут всі. І гордитися нашими ми можемо абсолютно заслужено. Проте наполягаю – не варто недооцінювати готовність і навченість американців. Вони хороші солдати високотехнологічної армії, згадайте як покришили вагнерівців у Сирії… Але тут дещо розслабилися і пропустили кілька хуків. Що врешті викликало неабиякий азарт. Зустрітися з достойним противником – честь. Наша ротна тактична група на якомусь етапі навіть отримала карт-бланш: дозвіл діяти за власним планом і створювати для противника більше незручностей. Американці вижмуть з ситуації максимум користі в питанні навчання своїх солдатів.
Зараз наша десантно-штурмова рота готується до бою в місті, організовують оборону. Спостерігачі вже очікують цікавої заруби…
Українці найкращі навіть граючись в поганих хлопців
- 08.05.18, 21:34
На навчаннях НАТО в Німеччині українські “кіборги” шокували американських генералів, які, не вірячи своїм очам протирали біноклі та розгублено дивилися в монітори компьютерів. Такого просто не може бути! Це неможливо! Але ж воно ось – просто на очах: українці в клаптики рвуть найкращі підрозділи НАТО. Слово (із збереженням стилістики та орфографії) – Романові Туровцю.
“Миколаївська десантура і танчки 14-ї бригади творять чудеса в Німеччині. Чотири «Aбрамси», чотири БМП «Бредлі», два «Апачі», кілька «Хамерів» і 20 піхотинців «противника» українці вчора відправили на вимушений перекур.
Керівництво навчання в розгубленості думає над тим, як змінити сценарій. Адже не секрет, що більшість навчань проходять за сценарієм. Часткові елементи відпрацьовуються реально, але загальний план таки витримується.
Так мало бути і тут. Наш підрозділ увійшов до складу OpForce, або сил спротиву. Зазвичай їхнє завдання – влаштовувати засади, напади і протистояти основним силам. Які, до речі, за чисельністю завжди переважають.
Проте організатори навчання не могли передбачити, що українська ротна тактична група не лише вціліє в ході «боїв», а ще й накришить безліч «противника» і навіть вийде в глибокий оперативний тил, де закріпиться.
Система лазерної імітації бою неупереджена – якщо зафіксовано ураження, значить стій і кури, ти «загинув», а твоя машина спалена. Наші, які звикли воювати зі справжнім противником, гратися у піддавки не планували – воювати, так воювати.
Уявляю, які очі були у посередників, які фіксували результати «перестрілок». Наші теж понесли «втрати» – один БТР, два танки та 13 військовослужбовців.
Але підрозділ завдання перевиконав, а це, за умовами навчання, значить, що наша ротна тактична група наступного дня почне активні дії з того місця, на якому зупинилася. Решта ж «знищених» підрозділів будуть змушені починати з початку.
Слід віддати належне й мудрому керівництву навчання. Раз українці нав’язали нешаблонні дії, воно проявило гнучкість в оцінці гри: окей, найс, якщо виникла нестандартна ситуація, чому б її не використати – вчитися, так вчитися, особливо якщо хтось демонструє майстер-клас з тактики.
А повчитися у воїнів воюючої армії у військовому середовищі ніколи не було соромно. Отже, спостерігаємо за розвитком. План на сьогодні – утримувати зайняту позицію і продовжувати драконити противника. Сподіваюся, наші ще не раз змусять нас пишатися ними. Комбат зведеного батальйону OpForce, офіцер армії США, вже в захваті від наших хлопців: «Наступного разу потрібно запросити лише українців, а далі тільки спостерігати за ними».
А зараз коротко про систему MILES. Основа системи – лазерні випромінювачі та датчики, які фіксують влучення лазерного променя. Випромінювачі кріпляться на стволах зброї, будь то автомат чи танк. Випромінювання ініціюється холостим пострілом.
Це означає, що на точність лазерного пострілу впливають і віддача, і точність наведення, і положення зброї. Промінь несе в собі інформацію про тип зброї, з якої робиться постріл.
Датчики, які чіпляються на військовослужбовця чи техніку, враховують тип зброї, з якої здійснено постріл, а по силі засвітлення цілі – дальність і кут влучання. Так формуються результати: «загибель», «поранення», «пошкодження», «підбиття» чи взагалі відсутність шкоди.
Все реалістично – кулемет проти танку безсилий, хоча випромінювачі будуть однакові. Якщо фіксується влучання, пищалка видає сигнал, а на моніторчику виводиться результат пострілу. А далі ти або викликаєш медика чи технічку, або сидиш до кінця бою, тому що ти «200-тий».
За таких умов відпадає охота надто висуватися з-за укриття, а бій максимально наближається до реального. Та, як бачимо, для наших це вже звична справа, кількість відправленої в «утиль» техніки противника – яскраве тому свідчення.
Як висновок посту – скептикам потужності нашої армії варто задуматися. Потужність армії визначається не лише наявністю модернової техніки, а й станом підготовки командирів і солдатів, а ще – готовністю до ведення бою. І тут наші сьогодні були кращими”.
Джерело doslova.com
В Другій світовій Україна була першою проти Гітлера
- 08.05.18, 17:41
Політики і суспільство не дуже розібралися, в чому різниця між 8 і 9 травня. в України досвід Другої світової набагато складніший, ніж у більшості європейських держав. На тлі того, що для когось – це свято, а для когось – переосмислення, пролазять російські пропагандистські проекти.
Про це сайту "24" розповів координатор громадського проекту "LIKБЕЗ. Історичний фронт" Кирило Галушко.
Читайте також: Уроків історії не можна забувати, – Турчинов порівняв війну на Донбасі із Другою світовою
За його словами, свято має бути для тих, хто брав участь у Другій світовій війні, але їх лишилися одиниці, адже учасникам бойових дій нині вже за 90 років. Для них це було свято. А для нас мають бути інші історичні уроки. Історик зауважує: ще з 2005 року в Україні пролазять російські пропагандистські проекти. Повторюється схема Брежнєва (генсек СРСР – "24"), який у 1965 році почав святкувати 9 травня як основний внесок СРСР у все "добре".
Формулювання "велика перемога", "бєссмєртний полк", георгіївська стрічка – символіка історичної місії Росії або СРСР – або ж тоталітарного режиму, коли люди не мали свободи, але мали нею пожертвувати для шляхетної мети і великої перемоги. У нас це часто плутається,
– розповідає Кирило Галушко.
Тому фахівець наголошує: держава повинна чітко сформулювати, що таке українська перемога, чому ми не святкуємо, а вшановуємо і згадуємо. Це, підкреслює він, не перемога Сталіна. Це перемога над нацизмом, гітлеризмом.
Галушко зауважує: в Україні не могли обирати між поганим Гітлером і добрим Черчиллем чи Рузвельтом. Був або Гітлер, або Сталін. Фактом є те, що "Карпатська Січ" (Організація народної оборони на Закарпатті – "24") почала воювати проти союзника Гітлера Угорщини за кілька місяців до офіційного початку Другої світової війни.
"В перший день війни українці воювали в складі польської армії, потім – Червоної армії, американської, канадської. Прапор над Іводзімою (відома історична фотографія, зроблена 23 лютого 1945 року Джо Розенталем, зображує бійців морської піхоти США, що встановлюють прапор на горі Сурібаті у ході битви за Іводзіму – Японія – "24"), там теж є українець. Перемога була дійсно великою. Втрати України величезні. Та, заперечуючи московські підступи, треба не виплеснути дитину разом із водою. Має бути своє бачення. У нас з Москвою різні перемоги", – підкреслює Кирило Галушко.
Ще дещо про шанси шоколадного корупціонера і казнокрада
- 07.05.18, 20:54
Отже, ще один рейтинг, тепер від КМІС, підтвердив: Порошенко не просто програє вибори. Навіть якщо він дивом вийде у другий тур – то програє всім без винятку, аж до Бойка з Рабіновичем. І хоча зараз в моді жартувати про "платну соціологію", цей сміх не змінює реальність.
...Мені геть не подобаються порівняння Порошенка та Януковича. Це – нечесно, необ'єктивно і так далі, епітети підберете самі. (каюся, і в самого іноді прослизає, але щоразу коли це стається – зазначаю, що йдеться лише про епізод, і цих президентів категорично не можна ставити на один щабель)
Але є інше порівняння, що дедалі більше пасує до 5-го президента України.
Його аналогом в українській історії потроху стає Ющенко. Щомісяця подібностей з'являється більше та більше. Це і нерозбірливість у кадрах, і корупція нової версії "любих друзів", і пусті обіцянки... Добре хоч війни з прем'єром йому вдалося уникнути.
... Але дуже скоро ПОП доведеться скласти головний екзамен, який визначить його історичну долю: або Порошенко бере на себе роль Ющенка-2, або все ж вирішує позбутися цієї долі.
У 2009 році я, як спецкор Комерсу, писав про АП та тодішнього президента Віктора Ющенка. Дуже добре пам'ятаю настрої на Банковій того часу.
Це може здаватися дивним і алогічним, але запевняю: тоді команда Банковою під чуткім проводом Віри Іванівни Ульяченко та Валентини Степанівни Руденко РЕАЛЬНО ТА ЩИРО ВІРИЛА у те, що Ющенко буде переобраний на другий термін. Ні, вони не відмивали тупо бабло на кампанію (хоча як без того, звісно)))). Вони реально працювали "на перемогу" та при цьому справді вірили, що зможуть виграти вибори, пройшовши у другий тур!!! У них була стратегія, серцем якою був вихід Ющенка в 2-й тур проти Януковича. І цією вірою вони заразили не лише самого ВАЮ, а й багатьох на Банковій. І так, вони теж не вірили в рейтинги.
Тоді ця стратегія викликала у сторонніх шок через її безглуздість, але вона була) У той час, як 90%+ виборців сміялися і плювалися через дискредитованого президента, він і далі бачив викривлену картину світу та відчайдушно боровся за свою перемогу на виборах президента.
...
Та повернемося у 2018 рік. Ситуація нині дуже відмінна від того, що ми мали у 2009, але щодо рейтингів, щодо довіри суспільства до першої особи – дуже схожа.
Чи стане у Порошенка сміливості та політичного розуму визнати цю реальність? Особисто я цього не знаю. Але чітко усвідомлюю: якщо він не визнає реалій – то повторить шлях Ющенка.
Аби лише не привів на цьому шляху до президентства нового Януковича...
шоколадний олігарх лише 4 у першому турі!!! Добрехався, докрався
- 07.05.18, 19:02
КИЇВ. 7 травня. УНН.
Якби парламентські вибори відбулися в квітні, до Верховної Ради пройшли б вісім партій, зокрема, нові сили - "Блок Святослава Вакарчука" і "Слуга народу" Володимира Зеленського. За даними всеукраїнського опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, ці партії набрали б 8,6% і 8,4% відповідно (серед тих, хто визначився), передає УНН.
Водночас лідером перегонів стала б “ВО “Батьківщина”. За неї готові проголосувати 14,4% респондентів. Партію “Громадянська позиція” підтримують 11,5% опитаних, а Радикальну партію О.Ляшка — 11,4%. Президентська політсила “Блок Петра Порошенка” набрала б 9,9%, за нею з невеликим відставанням ідуть “За життя” та “Опозиційний блок” (по 9,3%).
Соціологи також відзначають, що нові партії — серед лідерів за максимальним електоральним потенціалом (сума першого/другого вибору та тих, хто в цілому допускають можливість проголосувати за партію). Найбільший він у “Блоку С. Вакарчука” (27,6%). У “Слуги народу” Зеленського — 26,5%. Серед лідерів за цим показником і “Громадянська позиція” (27,4%).
У президентському рейтингу, за даними КМІСу, також нові обличчя. Старих політиків тіснять Святослав Вакарчук і Володимир Зеленський. Вони мають 10,8% та 9,6% відповідно. Водночас чинний президент став би лише четвертим у першому турі перегонів, набравши, як і Олег Ляшко, 12,2%. На першому місці — Юлія Тимошенко (16,1%), на другому — Анатолій Гриценко (12,7%). Цікаво, що в другому турі Петро Порошенко програв би всім суперникам, а от Зеленський і Вакарчук перемагають усіх, крім Анатолія Гриценка, з яким вони поки розписують умовну “нічию”.
Дослідження проводилося з 5 по 19 квітня 2018 року. Методом особистого інтерв’ю було опитано 2004 респондентів у 110 населених пунктах усіх регіонів України (крім АР Крим). Вибірка репрезентативна для населення України віком від 18 років. Статистична похибка вибірки не перевищує: 3,3% для показників, близьких до 50%, 2,8% — для показників, близьких до 25%, 2,0% — для показників, близьких до 10%, 1,4% — для показників, близьких до 5%.
Нагадаємо, згідно з даними дослідження групи “Рейтинг”, партія “Слуга народу” Володимира Зеленського випередила б на виборах президентську “БПП — Солідарність”, набравши 6%. 9% усіх опитаних підтримують “Батьківщину”. 6% також набирають “Опозиційний блок” та “Громадянська позиція”. “Слуга народу” обходить “БПП — Солідарність” і за даними опитування центру Socis. У партії Зеленського — третє місце і 7,8% підтримки, у партії Порошенка — четверте і 7,7% голосів.
