хочу сюди!
 

Ника

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 44-55 років

ЗМІ і НАТО

Про що довгі роки мовчать українські ЗМІ і всі держиморди
Зараз в інформаційному полі України виникла цікава, м'яко кажучи, ситуація, коли потреби цензури для військової інформації перетворилися в обмеження всякої інформації. Напевно і Біблію будуть банити, якщо я почну робити розлогі цитати з Апокаліпсиса, книг Хронік чи як Каїн убив Авеля тощо.
Звичайно, я розумію, що інформація про втрати ворога нас якби підбадьорює і її треба побільше, тоді як наші втрати навпаки деморалізують суспільство, тому про них взагалі мовчок. В рефії їх головний генерал принаймні привселюдно заявив: "У нас втрат немає!", а в Україні і такого генерала немає, щоб то сказав. Є дивний тип типу речник з тихим голосом та інформацією в стилі: щось десь таке собі сталося, але ми кращі і того вистачає. Врешті, без знань про втрати в наших військах прожити можна досить спокійно, однак не треба нас настільки жорстоко довбити втратами ворогів зомало не поштучно щогодинно, бо до кінця війни будемо мати просто надзвичайні втрати серед слухачів про ці ворожі втрати. Воно кашу маслом не зіпсуєш, але якщо масло ложкою без самої каші, то швидко нудіти починає.
Подібна ситуація з отим єдиним національним марафоном ЗМІ-їстів, де є цілодобова розмова про все і ні про ніщо одночасно, що вже починає викликати ознаки морської хвороби і для наших ЗМІ примара "русский корабль иди..." стає все більше і більше явною. До умовно "війни", про що мова піде далі, я підсміхався з гасла "Громадського" чи ще як "Суспільного" ЗМІ: "У нас інформація без маніпуляцій" - підсміхався з тої простої причини, що не можна маніпулювати тим, чого взагалі немає. Слова є, а інформації в них немає жодної! Тепер це зі "Суспільного" поширилося на весь ЗМІ простір в Україні в першу чергу у славному нацмарафоні, де об'єдналися найправдивіші телеканали України від "Суспільного - "Першого" починаючи і аж саме по нікуди - "Інтер" закінчуючи! Круто. При цьому тихцем відлучили від спільного інформ-корита всілякі опозиції як "Експрес", "5-й канал, "Прямий" тощо, бо вони нащо? Війна - війною, а політопонентів всіляко згною... (атор репризи невідомий)
Як я вже зазначав, що під час переправи віслюків не міняють... Чи то коней? То не є важливо! Головне, що якщо худоба тєгнє - нехай то робить! А хлоп підсобить! На те воно і ЗСУ! Водночас по другому місяці військового непорозуміння час таки поліпшити в Україні рівень суспільного думання, а не копіювати вищевказаного генерала рефії чи уподібнюватись до їх міністра закордонних справ Лаврова, що заявив західним опонентам щодо України наступне: "Ми не вимагаємо здатися, а вимагаємо припинити нам опиратися" Класичне наше: я йому "печене", а він мені "смажене"!
Ми в Україні дуже полюбляємо насміхатися з дикої зазомбовоності росіян від простого сантехніка до його величності царської небесності - путина. Що не москаль, як ми всі дружно: - От дебіли! Ото їх зомбоящих заворожив! Ще Володя Висоцький про то співав у "На Канальчіковій дачі...", а тепер уся рефія стала аналогічною специфічною ідіотичною психушкою... Не те, що ми в Україні! Що пальцем не ткнеш, то в генія влучиш. Плювати ще гірше, бо одразу з десяток нових геніїв народиться! Одне слово - Україна! Чорноземи родючі. Українки плодючі. Отож!
Тільки коли серйозно, то все досить і досить серйозно! І хоч ми справді не вони, а Україна - не росія, але недоумкуватість також річ заразна! Причому зверху до низу і навпаки. Рефія тому свідчення! І Україна не пасе задніх за кількістю дебіловадних. Можна багато говорити про те, чому так сталося, але однозначно виборчі події 2019 року в Україні справили надзвичайно прикре враження на світову спільноту і Євросоюзу, зокрема. Обрати на вищу державну посаду абсолютно не підготовлену для того людину, а потім ще й у парламент повнісько такого самого чого з нічого понабирати - було дуже і дуже не виваженим рішенням виборців. Демократія обумовлює відповідальність кожного виборця за свій голос на користь конкретного кандидата. Це аксіома демократії! Інакше маємо псевдо-демократії путина та лукашенка, або ось наш український варіант "Дії" в бездії! Коли влада вся у смартфоні є, але не далі і для багатьох громадян їх влада у далекій далі. Простіше кажучи: однозначно, що таким безвідповідальним використанням демократичних ресурсів Україна значно ослабила свій світовий рейтинг, додавши недобрий поголос до свого розрекламованого рефією іміджу псевдо-країни (Failed States), а з того і маємо те, що маємо: слабкість провокує агресора! Тому особисто я вважаю, що безвідповідальне голосування виборців 2019 року спричинило цю війну 2022 року. Хтось має іншу думку - чудово! Значить він думає. Моя думка ось така.
Що з того? Та, власне, нічого. Тому і пишу, що вже можна про то говорити і далі думку рухати, щоб не задмухати її за переможними реляціями і тому подібними кореляціями. Причину війни вже зазначено, а тепер потрібно обговорити, чому ця війна не є війна, а суто якесь військове непорозуміння поміж двох держав, а точніше в історичній ретроспекції: військовий конфлікт поміж колишньою метрополією та її колишньою колонією. Все правильно означено? Начебто так воно є: хтось вважає Україну своєю власністю зі землею та усім її населенням, а в Україні так не вважають, а навпаки доводять своє: що було - те загуло, а що в(ід)пало - те пропало. Амінь.
Власне тому від 2014 року рефія імітує в Україні "громадянську війну", яка живиться виключно російськими збройними силами під звичним підступним гаслом "Нас там немає!", хоча це класична інтервенція за всіма міжнародними канонами і певними правами для інтервента, як це не дивно звучить. Через це міжнародна спільнота тихо мовчить і не надто активно загризалася з рефією, тому і накладала поблажливі санкції зовсім не заради України, а виключно себе, ображених. Хоча за Будапештським договором Україна підлягала сферам впливу рефії, бо саме вона відповідала згідно договору за безпеку і суверенітет України, але є опікуни люди, а є опікуни - нелюди. Є такі, що майно чуже оберігають, а є такі, що начисто обкрадають чи ще й гвалтують свої малолітніх підопічних, а це стає причиною для втручання сил закону і позбавлення прав на опікунство. Саме такий процес ми і маємо в реальності: злочинне опікунство РФ щодо України. Вкрадено Крим, окуповано частину Донбасу, розпочато військову агресію з масовими вбивствами та руйнуваннями тощо.
З того маємо визнати прадавню річ, що право дієве тоді і тільки тоді, коли за ним стоїть реальна сила більша за всі інші сили злочинних угруповань тощо. Але коли стається навпаки, то сила права щезає і постає право сили! Злочинної сили! Саме так сталося в Світі за Сталіна, за Гітлера, а тепер ось за Пукіна. Ця чорносотенська потвора на чолі країни з подібними потворами раптом вирішили, що їм все можна, що вони настільки сильні і страшні, що легко зі своєю "другою армією в світі" стануть найпершою державою Світу. Аж тут не чекано – не гадано гепнулись на задово! Україна кісткою поперек горла стала! І пинда рефії настала!
Можливо хтось не помітив спочатку, тому я мушу наголосити вдруге, що санкції світова спільнота вводить проти рефії не задля суто захисту України, а в першу чергу для захисту себе! Себе, коханих! Тому санкції впроваджують такі і так, щоб себе не угробити. І не думайте, що ми інакші, бо галас з України зупинити вживання всіх енергоносіїв з рефії має одночасне добросовісне транспортування газу через мережу трубопроводів, що пролягає по Україні. Ми виконуємо свої обов'язки і отримуємо за то чималі кошти. Війна - війною, а вигода кожного як в компі "за замовчуванням" Отож, любі друзі, ЗМІ-їносці, - говоримо про це? Ні. Чому? А тому. Бо зась! Скажеш щось не те - злазь. Геть в опозицію, мразь! Мімікріруємо!
Далі також прошу посиленої уваги, кому це цікаво, бо прийдеться зачепити дуже драстичні теми відносин України з Євросоюзом і НАТО, що особливо проявилося під час відомої кампанії з Києва про: "Закрийте небо над Україною!" - на підставі "Бо ми вас захищаємо!". Почнемо розгляд з кількох простих ремарок: не можна когось захищати, якщо тебе про це не просили, і, відповідно, чогось вимагати за цей типу захист. Ніякого такого договору не існує навіть умовно, що "ось ви нас захищаєте, а ми вас усім забезпечуємо, небо вам убезпечимо тощо" - немає такого! Все йде від доброї волі країн Європи та Світу і найбільше зі США та Великобританії. Виключно з доброї волі! Будь-які вимоги і тим більше – особисті образи є неприйнятним поводженням в міжнародних відносинах. На наше щастя, політики світу вже адаптувалися до оригінального іміджу нашого президента, як і перед тим до Трампа звикли потроху, а ось з Кремлем вийшло навпаки: було порозуміння і не сіло - ні впало, а все пропало і дибки стало. Кремлівський карлик втратив розуміння часу і простору, бо психічно влетів у буття Московії періоду Івана Лютого з його опричиною, після якого відомо що залишилось під назвою "Темні часи", але нам ще дожити треба туточки до тих часів у них тамочки.
Визнаємо для початку: на теперішній час ми в Україні захищаємо тільки себе! І це найголовніше! Все інше - від кремль(бля)дядей. Також прошу зауважити, що Україну реально могутньо почали підтримувати західні держави тоді, коли вона практично вже повністю довела, що сама може себе захистити! Дорогою ціною ми то досягли і довели, але вийшло, як вийшло і іншого вже не дано.
З того чималого позитивного для мене особисто вирішальним був месседж від прем'єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона, який звучав ось так: Західні країни мають зробити все, щоб Україна стала настільки сильною, щоб самій могти протистояти росії. Кінець цитати. Розумієте?! Самій! І це цілком можлива річ, бо вона вже є! Україна зупинила Росію! Далі це потрібно тільки підсилювати, що вже потужно робиться і зробиться!
Принагідно додам про ще одну дуже важливу для нас заяву Джонсона, що якби рефія застосувала ядерне озброєння проти України, то Великобританія тоді визнає за собою право застосувати проти РФ свою ядерну зброю у будь-який бажаний для себе момент. Тобто, порушення мораторію міжнародного на застосування ядерної зброї рефією звільняє всіх учасників Світового "Ядерного клубу" від зобов'язань, узятих раніше. Круто! Те, що потрібно!
З ремарками не покінчено, але тепер варто обговорити тему "Закрити небо над Україною", чого б всім нам дуже і дуже хотілося, але що є неможливим і це гарно обгрунтував військовий експерт Петро Черник, поставивши просту умову: а ви визначить конкретно, як це має бути: закрити небо над Україною? Літаки і ракети НАТО почнуть збивати літаки і ракети РФ? Однозначно, що це буде початок глобального міждержавного конфлікту як Третя Світова війна. На подібне ніхто не погодиться. Тим більше, що як вже говорилося: жодних договорів про військову взаємодопомогу в України немає! Договорів немає! Ні з ким! Від слова "взагалі"! Хто ж тоді почне війну через країну в якої самої офіційно ніякої війни немає? Так, панове, - так! Йде 8-й рік неофіційної війни України з РФ і навіть глобалізація агресії не призвела до того, щоб визнати війну - війною, тому що це однозначно не є вигідним для Україні! Оголосити війну РФ означало б для України самогубство! Тоді застосування ядерного потенціалу в РФ ставало б дозволеним як для країни, що зазнала агресії. Воно давно звучить дико смішно, що Україна загрожує Росії, але якби Верховна Рада України прийняла таке рішення оголосити війну РФ - це була б офіційно визнана війна, а без цього рішення ніякої війни офіційно немає. Війни - немає! У нас йде міждержавний військовий конфлікт без чіткого юридичного визначення, а з боку рефії це офіційно звучить як "військова операція", а ніяка не війна.
Дико є, бо завдяки рефії мова втратила своє комунікативне призначення, тому що зміст слів втратив однозначність. Все, як в романі-антиутопії Оруела "1984", де визнається: "правда є брехня, а брехня є правдою". Домовлятися про щось з рефією неможливо за відсутності не просто гарантій, а тому що вони ні на кого не нападали взагалі. Про що домовлятися, людоньки? Військ немає, бомбувань немає – то все українці самі себе мотлошать. З того всього виходимо на заключну частину цього чималого роздуму від ЗМІ до мімікрії.
Переходимо до чергової ремарки і нагадаємо, як нещодавно екс-канцлер Німеччини пані Меркель заявила, що вважає своє рішення не приймати Україну в члени Євросоюзу правильним. І я з нею повністю згоден. Але для початку зазначу, щоб якби в Україні проводився референдум про згоду увійти до Євросоюза і НАТО, то я б безумовно голосував "так" і "так" з обох питань. Тому що для України то є однозначно вигідно! Однозначно! Вигідно! Для України! Зауважте на цьому словесному пасажі, тому що ми завжди тільки на тому і акцентуємо свою увагу: що це нам вигідно! А чи вигідно то іншим - то для нас не є суттєво. То діло десяте... Проте якраз це важливо для інших країн-членів Євросоюзу і НАТО: чи їм буде вигідна чи проблемна якась новація? Он навіть Фінляндію пригальмувала Хорватія на вступ до НАТО. Отож, панове, - отож!
Пригадую, як поет і екс-нардеп багатьох скликань у ВРУ Дмитро Павличко активно проводив у 2015 році кампанію щодо референдуму на вступ України в НАТО, бо був твердо певен, що коли вся Україна значною більшістю скаже: НАТО - Так! - нас будуть просто змушені прийняти в НАТО. Чому будуть змушені прийняти Павличко вважав зайвим роз’яснювати. Хоч то як в приказці: без мене мене оженили. А ніхто нічого не зобов'язаний! Прекрасне гасло нашого діючого президента: -Я нікому нічого не винен! Ось так! І з того всього тодішнього дригу замість потужного здвигу залишилися тільки поправки до Конституції України про євроатлантичний курс і на тому усе, сер.
Тепер кажу відкритим текстом, що Ангела Меркель прекрасно розумілася на тому, що їм в Євросоюзі не потрібна Україна! Вона зайва, як зайвою була Великобританія і тому вийшла з ЄС, бо на протязі кількох десятиліть мала непорозуміння і так звану "власну позицію" в середовищі союзян-єврікив зі своїм фунтіком. Нарізно їм краще!
Так само і Україна є занадто велика країна! І дуже-дуже проблемна в соціально-правовому плані, тому Євросоюзу вигідна асоціація, вільний ринок, кооперація і навіть як кандидат у члени ЄС десь так, як он Туреччина понад 50 років в кандидатах волочиться і не сильно з того морочиться, бо самостійність має! Хіба Україні більша самостійність зайва? Отож! Підсумок такий: Євросоюзу вигідно мати Україну коло себе в друзях, але не вигідно мати в своєму середовищі повноправних членів. І це правильно, бо всім буде вигідно! Вкотре Ангела Меркель підтвердила свою глобальну мудрість стратега-державника! Захоплююсь цією людиною навіть з її позицією в опозиції до України.
Щодо НАТО ситуація ще більш надійна в своїй безнадійності стосовно членства: ну абсолютно не вигідна Україна для НАТО щоб бути повноправним членом альянсу, бо всі військові доктрини чітко стверджують, що поміж потенційний ворогом-агресором завжди бажано мати так звану "буферну зону" з якоїсь в чомусь дружньої країни, а не як Білорусія тепер. І як бачимо, ця військова технологія для НАТО цілком себе виправдала, бо рефія наразі на них не напала, хоча і збиралася, готувалася, однак - обісралася. Занадто розігналася...
На тому завершую свої думання над темами, що їх з острахом абсолютно обминає українська ЗМІ-спільнота за своїми величними потугами провладної мімікрії, і якій я б щиро порадив уважно вивчати доробок Дейла Карнегі "Як набувати друзів", тобто думати про друзів та їх вигоди не менше за свої. Саме тоді друзі будуть друзями, причому надовго і надійно. Амінь.

Богдан Гордасевич
м. Львів
02.04.2022 р.
(7530 за літописами)
14:55 03.05.2022
3

Коментарі

17.05.22, 11:10

Частково погоджуюся. Але не з усім.

Якби зараз президентом був Порошенко, скоріш за все теж би почалося те, що почалося. Навіть на роль "нациста" Порошенко зі своїми "АМВ" зійшов би більше. Єдиний аргумент на Ваш бік почув від Дубинянського на УПячці (не цитую, але творчо переказую):

"Порошенко в себе тихо вирощував Медведчука, який зі своїми 20 відсотками давав певну надію росіянам на те, що Україна колись ляже під них ненасильницьким шляхом через вибори. А немудрий Зеленський вирішив грубо прибрати Медведчука, чим спровокував..."

Але цей аргумент заслабкий, як на мене.

    27.05.22, 11:19

    Щодо буферності й НАТО. Ну от країни Балтії, наприклад, могли бути буферними. Але ж їх узяли до НАТО й не побоялися навіть місцевих етнічних росіян — потенційних агентів рф. У тій же Латвії етнічних росіян у відсотках більше, аніж у нас, — майже чверть.

      37.05.22, 11:28

      Щодо незалежності України від ЄС. Якби в нас еліти запропонували і ввели якусь прогресивну систему цінностей, державного й економічного устрою тощо, варто було б іти вперед самостійним флагманом, а ЄС нас би наздоганяв. І теперішня війна може сприяти побудові на згарищах старої системи чогось нового. Але наше суспільство включно з елітами в цілому не доросло до цього, тому якраз ЄС усе ще є флагманом для нас.

      Чи потрібні ми ЄС як повноцінний член — думаю, кожна країни ЄС може запропонувати свою відповідь. Комусь ми потрібні, комусь (як от угорцям) — ні.

        47.05.22, 11:32

        Іще щодо флагманства. В наших філософсько-політичних колах витають певні фантазії, як рвонути вперед. Відомі навіть прізвища й певні ідеї. Питання — чи ці ідеї спрацюють на користь і чи взагалі зможуть дійти до стадії реалізації ("а хто ж їм дасть?!".

          57.05.22, 17:06Відповідь на 2 від Nech sa paci

          Абсолютно до навпаки. Балтія - дуже корисний передовий фор-пост НАТО, а буферу тут немає чим бути. Білорусія чи Україна і навіть Молдавія згодиться.

            67.05.22, 19:52Відповідь на 1 від Nech sa paci

            Загалом я це все писав для вас і ваша перша фраза мене цілком влаштовує.

            Я ніколи не ідеалізував політиків, особливо вгорі, бо як співало ДДТ ще в кінці 80-х "но чистьІм туда не попасть"
            Все, що відбувалося від 2018-го є цілком закономірне і спробую якось то описати, але зараз головним є те, що я і подав тут. Порошенко, Зеленський, Медведчук, Путин - це вже вторинне! Руйнація світового порядку сталася.

              77.05.22, 19:55Відповідь на 3 від Nech sa paci

              Коли ми вже перестанемо когось копіювати, доганяти, переганяти, приєднуватись тощо - пощо?!. Он Швейцарія придумала собі своє і добре є. Швеція - своє. Китай - своє. Японія - своє. Ми чим гірші?

                88.05.22, 08:41

                Дай Боже Україні швидкої перемоги

                  98.05.22, 14:12Відповідь на 8 від Голубка

                  Дай Боже Україні швидкої перемоги
                  І я за то. Нажаль, як каже моя донька: готуватись завжди треба до найгіршого, тоді все інше буде за ліпше.
                  Допоки в росії не відбудеться внутрішній колапс - Україні спокою не буде.
                  Було б цікаво почути ваш варіант перемоги України.

                    108.05.22, 14:13Відповідь на 4 від Nech sa paci

                    Іще щодо флагманства. В наших філософсько-політичних колах витають певні фантазії, як рвонути вперед. Відомі навіть прізвища й певні ідеї. Питання — чи ці ідеї спрацюють на користь і чи взагалі зможуть дійти до стадії реалізації ("а хто ж їм дасть?!".
                    Буду вдячний за посилання щодо цього, бо я не маю жодного поняття хто і що хоче в майбутньому з цього середовища.

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна