В значної частини західноукраїнської інтелігенції є особливість приписувати інфантилізм всім тим, хто не поділяє їх погляди з тих чи інших питань. Існує їхній погляд , а всі інші — хибні.  Не виняток і минулі вибори, де клеймо інфантилізму і відсутності патріотизму лягло на всіх, хто своїм голосуванням не оцінив заслуги Петра Порошенка. Тому вирішили поділитися своїм баченням чому, відбувається зміна влади і що нас може очікувати. Але для початку кілька найважливіших  штрихів з соціально-економічного буття України.

В державі існує багато проблем, але більшість з них є наслідковими, де наріжною  є монополії, що пронизали всі сфери суспільних та економічних  відносин .

Відкрита монополія (монополія за рахунок «ноу-хау»: українського інноваційного продукту), можливо, існує  на теренах держави,  але це — мізерний відсоток і його можна не брати до уваги. Здебільшого монополізація економіки відбулася за рахунок преференцій окремим бенефіціарам, надані політиками через владні корупційні дії.  Природні багатства, географічне положення,  дозволяли владі так-сяк виконувати соціальні функції, і в той же час  при її потуранні та  участі  було сформовано кілька фінансово-промислових груп, які і поділили Україну на сфери монопольного володарювання та експлуатують сировинні можливості держави. Відбувся взаємовигідний симбіоз: спочатку «влада монополії», яка поступово перетворилася в «монополії влада», де монополії отримують всеохоплюючий захист, а влада (апріорі маючи монополію на насилля) — корупційну ренту за захист та підтримку на виборах, якщо «правильно себе веде», щодо монополій (промислово-фінансових груп або як називають в народі — олігархів). Корупція — основа існування цього симбіозу, а цей симбіоз розкладає українське суспільство.

З огляду  на те, що ресурси є державного та місцевого значення, то по аналогії  з центром будувалася влада на місцях:  в областях, районах, містах. Спершу, місцева влада була флагманом  симбіозу з монополіями місцевого значення, але останні з посилення своїх фінансових можливостей, помінялися ролями.

Для держави стали типовими схеми функціонування бізнесу:

1. Для закордонної господарської  діяльності: кредит (погашення якого намагаються перекласти частково або повністю на держбюджет)  товар (сировина)  кошти за товар  вивід капіталу;
2. Для внутрішньодержавної господарської  діяльності : кредит (погашення якого намагаються перекласти частково або повністю на держбюджет)  товар чи послуга по монопольній ціні  кошти за товар  вивід капіталу.

Власне тому, закономірно, що основне багатство зосереджено в невеликої групи людей, статки яких зростають, а держава (бюджет) і суспільство залишаються  в кращому випадку без суттєвого доходу, в гіршому —  обкрадається.   На жаль, за президентства Петра Порошенка в 2014 -2019 р. ситуація суттєво не змінилися,  але на неї наклалася війна та додаткові видатки на оборону і армію.  Крім того, після Євромайдана прийшла команда, яка в цілому не мала плану та й не знала як керувати та розвивати державу. Трьохкратна девальвація гривні в 2014-15р, як  торнадо пройшла по економіці держави і від якої вона не оговталася до сьогодні.  Девальваційний обвал можна звалювати на війну, але це  не зовсім коректно.  У 2008р. Росія окупувала понад 30 відсотків території Грузії, крім того,  грузинську економіку «накрила» світова криза, а девальвація грузинського ларі — 10-15% щодо долара. З 1939 по 1945 р Великобританія вела виснажливу війну — девальвація фунта також в межах 10-15 відсотків.

Монополії, з огляду на свої владні позиції, провели перерозподіл держбюджету з мінімальними втратами для себе і максимальними для суспільства. В цілому,  ситуація дуже сприятлива для олігархо-монополістичного  існування, а от для України ця конструкція управління себе вичерпала, а її наслідки:

1. Розбалансованість державного управління, адже ілюзією виявилася українська вертикаль влади та патріотизм чиновників. Крим продемонстрував, що всеукраїнські промислово-фінансові групи витіснено з півострова, а всі інші державно-бізнесові структури (за невеликим винятком), а саме: місцеві бізнес-еліти, чиновництво, правоохоронці, судді. Військові — швиденько змінивши символіку, хвацько почали служити новому сюзерену.
2. Плачевний стан фінансів держави і  більшості громадян, як наслідок монополістичного дерибану, до якого додалася війна на Сході, продукують внутрішню напругу та нестабільність, яка в попередні роки, при будь-яких внутрішніх чи зовнішніх «подразненнях», приводили до Майданів і ще більше ослабляли та розбалансовували  державу .

На підході циклічна світова криза, а внутрішнього споживача, через девальвацію грошей, суттєво ослаблено, тож ситуація в державі може бути сумна. Невідома як себе поведуть щодо української території, у період світової  економічної невизначеності, і наші найближчі західні сусіди.

  «Я люблю свій рідний український народ!»

Петро Порошенко  у великій мірі він сам собі підготував результати отримані 21 квітня. Не міняючи ситуації  у економічній моделі розвитку, мабуть виходячи з того, що монопольні становища – то святе, ресурси міг взяти для розвитку лише «затягуючи пояси» у найбідніших та середнього класу. Однак, «затягувати пояси» можна до певної межі, економічна політика в державі – не тільки   бухгалтерія. Людина живе надіями та сподіваннями. І на що має  надіятися  половина громадян країни,  яких посадили на субсидії, а це красномовний показник статків!? Мабуть, на виїзд за кордон на заробітки, благо отримано безвіз, тож нехай іноземна влада думає про працевлаштування та добробут українців. Для західних областей це так і є, бо навіть багато працюючих в державі  у свої відпустки їдуть підзаробити. А що робити  мешканцям Півдня та Сходу?

Проводячи економічні утиски переважної більшості населення, під приводом, що немає коштів, влада собі рідній ні в чому не відмовляє та ще постійно вляпується у великі корупційні скандали. З приходом інтернету світ стає дуже прозорим. Тож в цілому – «вищий пілотаж керування країною» — може це мав на увазі під час дебатів  Гарант наводивши приклад про пілота.

Те що П.Порошенко буде намагатися утриматись на посаді, щонайменше два терміна було зрозуміло практично відразу.  Про це  свідчило підминання під себе або союзні структури українського медіа-простору та витискання незалежних . Пригадаймо лише баталії навколо Савіка Шустер Студії. Стратегія була обрана нескладна: килимова  пропаганда на основі маніпуляції емоціями страху людини. Просто і надійно. До уваги не брали, що знайдеться команда з сучасним мисленням, яка скористається новітніми технологіями та інтернетом , зуміє донести до загалу наглість, хамство  і водночас комічність  нині діючої влади та запропонує альтернативу .

Під час минулої президентської кампанії були дуже цікаві результати першого тура виборів, зокрема, ті що характеризують підтримку влади. В цьому плані,  другий тур, не є таким показовим щодо влади , адже до симпатиків Порошенка додалися протестні голоси громадян, які з тих чи інших міркувань не сприймають Володимира Зеленського. Тож до даних першого туру президентських виборів виникають деякі питання, а саме:

1. Якщо проаналізувати дані від 31 березня  4 екзит-полів та офіційні результати ЦВК по 6 кандидатах, які набрали найбільше голосів, то спостерігається закономірність, що по 4 кандидатах дані ЦВК та екзит-полів співпадають. Плюс-мінус десяті відсотка. Лише по Порошенкові та Бойко розходження суттєві. Але якщо у Бойка відняти, від реальних досягнень, близько двох відсотків і добавити їх Порошенкові, то результати будуть співпадати з екзит-полами. Можливо це — випадковість, хоча напрошується і  пояснення. Частина виборців, що так чи інакше пов’язана з владою, ні при яких умовах не хоче оприлюднювати свої погляди, але вони  абсолютно протилежні офіційній провладній позиції.
2. Відомо, що будь-яка влада на виборах, крім  можливого пасиву, зменшення підтримки, пов’язаного з своєю роботою і відповідно помилками, обов’язково має актив.  Називають різні цифри, які залежать від обставин, але не менше 5- 10 відсотків. Це умовний відсоток зацікавлених осіб. Ідеться про громадян, які отримали при даному режимі  владу і можуть її втратити, бізнес- партнери, бізнесмени, що отримають преференції, родини названих інтересантів тощо. У двох третіх областях  Порошенко отримує 8-12 відсотків голосів виборців.  Так от, якщо не враховувати інтересантів, підтримка влади прямує до нуля серед пересічних громадян у цих областях. Гіпотетично, якщо Петро Порошенко перемагає та стає президентом, то з одного боку, як управляти країною, де у двох третіх областей владу ненавидять. З другого боку, перемога Порошенка — депресія, гнів населення на відповідних територіях і відповідно дуже сумна перспектива цих територій, адже ми знаходимось у стані війни. Невже команда Порошенка цього не розуміла, то які вони професіонали?  А якщо все розуміла , то як вони люблять народ та Україну?
3. Президент обіцяє повернути ДНР і ЛНР до складу України, але як це зробити, якщо навіть на підконтрольних територіях твій авторитет прямує до нуля за 5 років керування  серед пересічних громадян, віднявши голоси інтересантів (див. п. 2).
4. Одним із основних лозунгів діючого Гаранта були :

• Мова – мабуть мається на увазі українська. Питання мови розколювало державу з 1994року. Понад 10років «паразитувала» на питаннях мови команда Януковича. В 2014 році  під час виборчої кампанії не вкидалося питання мови, адже захищали територію держави від Російської агресії волонтери — добровольці всіх національностей, рідною мовою яких була не тільки українська. Так склалося історично, що Україна національно неоднорідна, тому пріоритетом виборчої кампанії ставити питання мови, це свідоме провокування дискомфорту у суспільстві та повернення до кампанії часів Януковича. Та не забуваймо, що держава воююча. Невже команда Порошенка цього не розуміла, то які вони професіонали, а якщо все розуміли, тоді влада за будь-яку ціну?
• Віра — мабуть мається на увазі  отримання Томаса ПЦУ. Якщо дивитися з точки зору дійсно віруючої людини ПЦУ, то отримано Томас не завдяки чи через старання Варфоломія, Філарета чи Порошенка, а як Божа благодать, а перелічені особи лише руки Господні на землі. Для віруючих інших конфесій чи релігій, чи  атеїстів це — взагалі байдуже. До речі, Порошенко переміг лише у Львівській області, де в основному клір та миряни Української греко-католицької церкви. Однак вводити релігійні питання в політичну боротьбу  це дуже небезпечний прецедент.  Якщо команда Порошенка це не розуміла, то які вони професіонали, а якщо розуміли, то як з вірою?

Результати виборів, крім того засвідчили, що за попередніх 5 років спеціалісти з досвідом, професіонали-службовці так накеруваливали , що комік Володимир Зеленський став компромісною постаттю, що об’єднує громадян, територіально країну та тимчасово «випускає  пар».

«Я результат Ваших помилок і обіцянок»

Коротка фраза із дебатів, але яка всеохоплююча… Ця фраза замінює аналіз діяльності Петра Порошенка і результатів президентської кампанії 2019р. Однак, наслідки попередніх 5 років діяльності влади можуть бути значно глибші. Непомірна жадібність владноможців, причому на всіх рівнях влади, їх  мислення, що заблукало в 20 ст., нонконформізм команди Зеленського, що притягнули до себе невелику, але дуже потужну нонконформістську спільноту, зуміли організувати передумови до всеохоплюючих змін в державі.  Соціологи називають таку ситуацію розривом «спіралі мовчання», тобто відкриттям  порталу можливостей для громадян, а отже і для держави.  Така ситуація на наших теренах існувала востаннє у 1990-1992 роках і її наслідком стало здобуття Незалежності.  До речі, події  2004 р. і 2014р. трохи іншого плану. Майдани очолювала, так звана політична опозиція. А в Україні політичної опозиції немає, вона давно вбудована у владу. Різниця між нашою опозицією   і владою лише в тому, що одні сидять на фінансових потоках , а інші тимчасово перечікують, а згодом тільки міняються місцями. Зараз ситуація кардинально інша – до найвищої  влади народ привів антисистемного політика. Відкрилися «ліфти» можливостей для команд умовних Зеленських по всій країні, адже влада в областях, містах, районах по великому рахунку «лежить», її треба лише підібрати. Крім вирішення власних цілей і свого оточення та  злиднів для  народу, старі управлінські кадри і політики нічого не можуть запропонувати. Тож, якщо новообраний Президент не допустить грубих помило при перших своїх призначеннях та рішеннях, то зможе повністю оновити політичну палітру України. Це стосується як Верховної Ради, так і влади на місцях. Стара політична еліта відчайдушно буде  боротися за виживання, в принципі як і кожний умираючий організм, а основні важелі управління на сьогодні ще в її руках. Щодо порталу можливостей і скільки він буде відкритий. Це може бути кілька років, а може закритися після виборів до Верховної Ради. Тобто стільки часу, скільки суспільство не відчує фальші в діях нової влади. Надзвичайно важливо як особисто Президент буде реагувати на ті чи інші виклики. Помилки будуть та найважливіше як влада буде реагувати на них.

З огляду на те, що Президент Порошенко згадував під час дебатів, що отримав країну з пустими засіками, то наостанок хотілося б подати деякий цифровий фактаж. Для легкості сприйняття та порівнянь, дані подані в американських доларах, крім грошей на єдиному казначейському рахунку. З таблиці зрозуміло, що за 5 років проривів не відбулося, хіба що в гіршу сторону. Зокрема, природній газ у рази подорожчав для найбідніших та середнього класу. Для дуже заможних вартість у доларах практично  не змінилася. По електроенергії вартість для заможних суттєво здешевіла.

Сподіваємося, що таблиця доповниться двома колонками з даними: на момент вступу нового Президента Володимира Зеленського та закінчення його каденції і там цифри будуть  оптимістичнішими

Володимир Путін