Про співтовариство

всіляке сприяння захисту народу і теренів України від зовнішніх загарбників і внутрішньої зради
Вид:
короткий
повний

Захистимо Україну

Краси моноліт порятує український Світ



Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4 Козак, розум

Україна перемогла російську агресію на Сході, зупинивши російські війська. Це дійсно, неймовірна перемога, як згадати, що з палками вийшли українці на захист держави проти вишколеної світової потуги, що періодично у „локальних” війнах перевіряє сили найбільших потуг світу. Але, переоцінка себе може і зашкодити. Амбіції – добро, але не надмірні. 

Якось так склалося, що останнє тисячоліття українці ріжуть один одного з приводу „з ким дружити!” З цим на часі щось робити. Проти моноліту „запутіна”, українці „чудять”.

Одні намагаються підлащитися до загарбника розмовляючи його мовою. З рук агресора, самі себе називають хохлами, або казаками. При цьому, багато українців переконані, що їх не відрізнити від загарбника, намагаються „увійти в долю” на рівних. Пересічні загарбники тішаться з того підлабузництва, вдаючи, що його не помічають до пори, до часу.

Другі намагаються прислужитися знищуючи братів своєї нації сподіваючись, що його дітей загарбник буде поважати як дітей своєї нації.

Треті сцать читати історію власного народу, або читають написану катом і довіряють тим політикам, що гучніше кричать, або лагідніше стелють, чи копійочку дають.

Четверті стидаються розмовляти українською, аби її не „псувати” і не соромляться користатися мовою агресора, підтримувати загарбника економічно, читаючи його газети, журнали, книги, заходячи на його сайти в інтернеті. Тим самим допомагають РФ назбирати кошти на „гуманітарні” конвої зі снарядами та мінами.


Оплот, технологія

І що маємо. На дворі третє тисячоліття, завтра з мумії наука зможе відтворити людину, вже скоро людей, або їх окремі органи вирощуватимуть в пробірках на запчастини, а багато українців досі не осягнули навіть трагедії Богдана Хмеля, Симона Петлюри, Михайла Грушевського, науку Івана Франка, Тараса Шевченка, не оцінили жертовність Євгена Коновальця, Степана Бандери, Петра Дяченка, Миколи Міхновського і  сотні тисяч їм подібних. Воістину на плаху йдуть і діточок своїх ведуть.

Санкції, які, можливо, трохи стримують РФ, можуть протриматися до літа. Все. Тому питання, що має вирішитися: бути українцям господарями на своїй, богом даній землі чи зникнути – як ніколи на часі! Тим часом, більшість сподівається на Захід або Схід, ніби не розуміючи, що з чужого корита ситий не будеш, чи на продовження санкцій держав Світу.

Та санкції проти Путіна може ввести не лише Президент. Президент у демократичній державі боїться бігти попереду нації, бо не кожен має рішучість батька Хмеля. Санкції, конкретно проти Путіна може ввести кожен українець хоч сьогодні. Заодно і відчути на власній шкурі що то за холера – санкції. Передусім, це не слово порожнє, це праця яку Людина, чи держава не бажаючи робити, через лінощі, часові чи фінансові втрати, але мусить робити, бо обіцяла, інакше смерть, їм – політична, українцям – фізична. То є трохи різниця. Тому у санкціях саме ми, українці повинні бігти попереду Світу! Навіть випереджаючи власну владу. Путін прийшов захистити /каже, підтримує/ російськомовних, яких в Україні мільйони. Коли бажаємо аби війна не докотилася до нашої хати, зробімо найпростішу санкцію проти агресора – перейдімо на українську мову в побуті, а згодом і на роботі. Це не просто, але легше, ніж Америці ввести санкції проти РФ. Хоча, багатьом, цей перехід буде коштувати лише трохи часу витраченого на зауваження сусідів. Буває, нема часу вести роз’яснювальну роботу, або щоб не „метати бісер”, можна відповісти, що книжку українську читаю, тому й розмовляю українською, бо перейти з мови на мову не просто. Так і Америці, чи Франції не просто втратити мільйони доларів через якогось Порошенка. Це найпростіша санкція, з тисяч можливих, яку може, відносно легко, здійснити  ледь не кожна фізично здорова, молода, не хвора людина. І все.

Залишиться лише копнути загарбника аби пощез з його брехливим захистом язика з тих споконвічно українських земель, де якраз мова і потребувала захисту.

Так завжди, коли власні політики держави є ідіотами, тому нездатні осягнути важливість забезпечення прав громадян на вивчення  державної мови, як і важливість застосування її у галузях відпочинку і професійної діяльності, то цим користаються політики сусідніх держав і дерибанять територію, економіку, поливають міста і села, людей свинцем. Дурні вважають – останній може відрізняти мову від язика. Ну-ну.

Загарбника необхідно нищити на всіх фронтах, мовному, духовному, ментальному, історичному, економічному, літературному, фонетичному, релігійному, технологічному, організаційному, культурному, інноваційному, мобілізаційному, інформаційному. І вести ту війну, на своїх фронтах мають усі громадяни України – або, вони втрачають громадянство фактично чи юридично.

Адже громадянин – Особа, що захищає державу!

Перемогою РФ в інформаційній війні можна вважати той факт, що не всі громадяни України бачать агресію РФ, не всі вірять Києву. Тобто Україна фактично втратила величезну кількість власних громадян, що лише на папері вважаються громадянами України.

На вулиці третє тисячоліття. Мілітарна міць держави, як показує життя, знімає багато питань, але не всі. На мілітарному фронті держава може перемогти остаточно, лише за умови, коли на інших фронтах буде перемога.

Пам'ять, мова

Дуже важливо підтримати фронт (АТО) зброєю, одягом, словом, вірою, мовою, людьми, духом, фільмами, вшануваннями, віршами, піснями. Все в руках ваших, у руках простих українців. З власної волі, чи за примусу тисячі українців в холод і вітер мусять не лише вижити фізично, але й перемогти ворога духовно в зоні АТО. Коли ворог бачитиме за спинами оборонців України моноліт, йому не буде сенсу витрачати кошти на військові дії. України кращі сини зупинили страшну міліарну машину споконвічного ката України.

Завдання усіх синів і дочок України стати монолітом! Маємо закріпити ту перемогу добровольців, волонтерів, воїнів власними зусиллями, настроєм на перемогу!

Так переможемо! Лише так)))


/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}

В них нові методички порозсилали...

дружить лізуть, родичатися



і тут же українці зробили відповідь

Йде січове військо




Йде січове військо

Та співає стиха:

Як поборем окупантів,

Не буде в нас лиха.

Як поборем окупантів,

Не буде в нас лиха.


Йде січове військо

В боротьбу кроваву:

Як поборем окупантів,

Добудемо славу.

Як поборем окупантів,

Добудемо славу.

 




Йде січове військо

Пісня степом лине:

Як поборем окупантів,

Слава не загине.

Як поборем окупантів,

Слава не загине.

 


Стікломой на сторожі пропаганди

Пропаганда на рівні держави - річ неоднозначна. Сама по собі вона не несе негативного значення. Як на мене, добре, коли у країни є чітка стратегія розвитку, бачення завтрашнього дня, розуміння цінностей, які варті того, щоб їх відстоювати. Добре, коли це підкреслено відповідною риторикою, яка описує це бачення. В бізнесі це називають місією та візією організації - опис того куди рухатися та яким чином це робити, своєрідний фундамент тактичного та стратегічного планування. Врешті-решт заклик не бухати по під'їздами - це теж державна пропаганда. Погано, коли пропаганда починає використовуватись не за призначенням. Не для того, щоб чогось досягти, а щоби просто знайти чергову відмазку невдачам, створивши фіктивного зовнішнього ворога. Ще гірше, коли її рівень розрахований на середньостатистичну отару овець - тупих, безініціативних, нездатних до елементарного самостійного мислення, готових прийняти будь-яку точку зору свого чабана. Така пропаганда найбрудніша, найпростіша, але й потребує деякої підготовки цільової аудиторії. Як? Та хоч би знизивши ціни на стікломой. Тому, що отара не повинна мислити. Отара має затаритися бухлом і двоїти закликам вождя, ризикуючи зірвати горлянку. Отарі в стікломоїному угарі начхати, що вождь ботоксний карлик з психічними розладами. Отара готова жити в стайні, коли діти вождя живуть в Європі. Але примітивізм такої пропаганди розрахований виключно на п'яних парнокопитних за дивним збігом обставин компактно розміщених на просторах кацапстану. А їх, на щастя, у Всесвіті меншість. Представники ж життя розумного обтяжені тягарем логічного мислення, тому не можуть сприймати пуйловські закидони без іронічної посмішки. Як не може сприймати їх професор Єльського університету Тімоті Снайдер - фахівець з історії Східної Європи. Про що свідчить його цитата щодо кацапської  офіційної пропаганди (переклад довільний):
"Вдумайтеся в окремі гасла пропаганди, яку всі ви чули, і запитайте себе чи замислювалися ви колись над тим, який суперечливий характер вона несе? Отже, я стверджую, що такої держави, як Україна ніколи не існувало, і, разом з тим, заявляю, що Україна проводить державну репресивну політику; я веду мову про те, що такої нації, як українці, ніколи не було, але щиро впевнений, що усі українці - націоналісти; я заперечую існування української мови, але декларую заяви про те, що усіх росіян в Україні примушують розмовляти саме нею. Отже, стверджуючи все це - я суперечу сам собі."
Звісно, подібний когнітивний дисонанс - не проблема для проспиртованих ватних звивин диких кацапських отар. Але дуже добре, що інші поки що ще здатні його вбачати. Тому, що це дає нам надію.

Кому цікаво, відео виступу професора Снайдера можна переглянути за посиланням нижче: 
ВОРНІНГ ЛОНДОН ІС ЗЕ КЕПІТАЛ ОФ ГРЕЙТ БРІТАН - необхідні мінімальні знання англійської мови.

Дню КГБ присвячується


В день чекиста мы хотим вспомнить стихотворение Осипа Мандельштама, дважды арестованного и умершего на пересыльном пункте в 1938 году: 

«Мы живем, под собою не чуя страны,
Наши речи за десять шагов не слышны,
А где хватит на полразговорца,
Там припомнят кремлёвского горца.
Его толстые пальцы, как черви, жирны,
И слова, как пудовые гири, верны,
Тараканьи смеются усища
И сияют его голенища.

А вокруг него сброд тонкошеих вождей,
Он играет услугами полулюдей.
Кто свистит, кто мяучит, кто хнычет,
Он один лишь бабачит и тычет,
Как подкову, дарит за указом указ:
Кому в пах, кому в лоб, кому в бровь, кому в глаз.
Что ни казнь у него — то малина,
И широкая грудь осетина».




Від себе: років 20 тому в нас у школі  був літературний вечір, присвячений творчості Йосипа Мандельштама. Я читала саме цей вірш. Досі знаю його напам'ять.

VSE.SVIT - World Support Ukraine

  • 18.12.15, 09:11


Нарешті я можу похизуватися кліпом на трек проекту VSE.SVIT "World Support Ukraine". 

Відверто кажучи, за те, щоби пісня прозвучала так, як звучить, а кліп був таким, яким ви його бачите, прийшлося поборотися. І я пишаюся результатом, досягнутим моєю командою. 

Я не претендую на глянець чи славу. Я просто вірю, що кожний голос небайдужою людини до цієї беззмістовної та безкінечної війни на Донбасі може змінити історію. Я вірю, що разом з вами ми зможемо підтримати Україну, і, співаючи пісню, будемо почуті всім світом. 

Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни! Світе, підтримай нас!

Кошти від продажів треку будуть передані на лікування поранених та постраждалих від війни.