Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Три секунды.



                           
                  



В 2017 ГОДУ ИСПОЛНЯЕТСЯ 35 ЛЕТ , КАК СБОРНАЯ СССР ВПЕРВЫЕ ЗАВОЕВАЛА ЗОЛОТЫЕ МЕДАЛИ БАСКЕТБОЛА, НА ОЛИМПИАДЕ.


                     Как много в спорте разных рекордов,
                     Как много в нём великих побед,
                     Громких фанфар, салюта аккордов,
                     Тем, кто оставил в спорте свой след!


                     Мир баскетбольный, звёзд отраженье,
                     Сколько ярких, как солнце имён!
                     Слава одних-одно лишь мгновенье,
                     Для славы иных-путь сотворён!


                     Лишь три секунды их отделяли,
                     Янки вскочили радостно с мест,
                     Но радость у них тут же отняли,
                     Грёзам жирный поставили крест.


                     Едешко Ваня, Саше Белову,
                     Пас, как на блюде выдал тогда,
                     А тот в кольцо, победы основу,
                     Забросил четко и без труда.


                     Радость янок сменилась вдруг горем,
                     Лимон вроде им дали жевать,
                     Сашу качали. Звёздным героем,
                     Нынче стали теперь его звать...


                     Время прошло. И много героев,
                     Подвигов славных спорт нам явил,
                     Хоть в баскетболе племя иное,
                     Память о звёздах мир сохранил.

Каноны поэзии.


                         


                              Вот в этом то и вся беда,
                              С тобой мы думаем порою,
                              Стихи, что наши иногда,
                            "Шедевры", данные душою.


                              На деле же, каноны есть,
                              То ритмика, размер и рифма,
                              Их соблюдай, не слушай лесть,
                              Ведь не поэзии ты нимфа!

"останні дні" - не нравится, удаляйся)

  • 06.12.16, 21:30

останні
дні
нудні
сумні
холодні
божевільні дні
у тебе сука вихідні
а люди гинуть на війні

в останні дні
штани одні
так патрик подихав на дні

здесь будемебать путина и порошенка http://blog.i.ua/user/487912/1983460/

повернись, юначе
до рідної хати
за тобою плаче
бАтьківщина-мати
хай ідуть до пекла
дураки-мажори
хай їх покалічать
з крейсера аврори

за дубами сечь
за плечами меч
за землю полечь
за кривду пресечь



вы искали славы
думали, что правы
...
где шумели травы - рвы
выродки! вы не правы


если ты своим оторванным крылом
пару раз заденешь мою лопасть
я схвачу тебя за волосы пером
и с размаху круто брошу в пропасть

мирно спи
а я тебе спою
завоюю душу я твою

як би там не було
нехай путін куйло
соьгодні майдан у пи.ді. чи... де він?
у якій біді

як усі славянські браття
розвели одне багаття -
яничари погоріли
ми їх "на хую вертіли"

не пропаду і не загину
знайду, спасу чужу дитину
коли зустріну я скотину
сокиру кину
зразу
в спину

я заново навчився говорити
віршами розривати і творити
не суньте вовку пальці в пащу
для васссобаки буде краще

освіта на п`ять !місяців!
закинула за грати
ти на книжки дитині
кошти змушений зібрати


притормози
начни с ноля
не вкалывай
за три ру
бля)


на поли лягли раби
розгинаючи горби
вже пора відпочивати
все
спокійно
треба спати

поморилися раби
закидаючи торби
гірко покидали крила
а попереду - могила...

ты не способен создавать общественное мнение
ты создан для статистики. для перенаселения


твою ответную реакцию
засунули тебе в ориентацию

сам лично всё поубирал...
а кто то блять опять насрал

а тобі все мало й мало
...як мене все заїбало

у магната є граната
і твоя піздата хата
завтра буде догорати
...
послужи капіталісту
будеш хуй собачий їсти

мене пронизує тягар
а я поставлю самовар
нап'юся, наче на пожар
в пі зду ю ар
в пі зду пі ар

роздає діджей зезмєй
словами
кучу піздюлєй

вся іллюзія твоя
стане мертвою
провокація твоя
буде жертвою

допоки на землі багатії-ворюги ще живуть,
нехай переїбуться та повиздихають, суки,
чи помруть.
а я за ними пальчика об пальчик - та не вдарю.
а хто пиздітиме - тому я мізки курячі пропарю.
ще й плюну в харю...
ззахуярю

прості та бідні,
як безплідні... 
з переляку!
якого хуя!
вікрито вас ПОСЛАЛИ на буржуя?!
хіба без вас ВОНИ могли
(оказія така, чи парадокс)
добратися туди,
де покидьки й падлюки ВЖЕ БУЛИ???!
...
собі,
а не буржуям каламутили погоду
за те отримали тупу винагороду  
!

...така їхня доля
та без алкоголя
а хто не пиячив
той буття не бачив))


есть такая особенность психики, навязчивый самообман. проявляется, 
когда человек не способен перебороть некоторое внутреннее давление

с любой стороны, любая крупная беспощадная бойня в среде бизнеса 
точится за ресурсы и рынок сбыта, они об этом сами говорят) здесь 
нечего гадать. а средства и технологии подключения дураков для 
массовки работают давно

слабаки поддерживают лидеров, потому что им не хватает 
самоутверждения, либо соображения. они действительно никто, только 
плохо осознают это, а значит болеют на уровни сознательности. 
ничего не поделаешь. им поможет только электростул

любую подачу можно поставить под сомнение. не видят только ленивые 
разумом

зерно к зерну... - весь мир переверну

напишу я дохуя
потому что я змея
))


КОМПУТЕР ТВОЙ ЗАПАРИЛСЯ
МОЗГИ, КАК НА ПОЖАРЕ
НЕ СЦЫ, ТЕБЕ ПОМОЖЕТ
Advanced System Care
http://www.rutor.org/torrent/288797
(морально слабкі люди неадекватно реагують на чужі кольори прапорів та тряпок)

Перезимуем)



Соберу горсть тепла, уходящего в прошлое, лета,
Щебет птиц говорливых и бабочки нежной полет,
И веночек из радуг, из яркого чистого света...
Тороплюсь, тороплюсь... скоро вьюга поля заметет.

Все свяжу  паутинкой и спрячу подальше в карманчик,
Там надежно, уютно, не страшен трескучий мороз,
Заблудившийся лучик - смешной золотой одуванчик,
Рыжий солнечный  зайчик украдкою высунет нос.

В тесноте - не  в обиде, живут и зимуют со мною
Не покину одних на потеху бездушным снегам.
Хрупкий лета цветок отогрею студеной зимою
Сберегу, а потом... прямо в руки весны передам...


rose

Ты подругам своим не рассказывай!



                       
                     



                                              Р  О  М  А  Н  С


                             Ты подругам своим не рассказывай,
                             Что тебе я признался в любви,
                             Мой подарок, ты им не показывай,
                             И фортуну свою не гневи!


                             Без тебя я тоскую, любимая,
                             Встречу жду, как зимою весну,
                             Тайна наша с тобою хранимая,
                             Не нарушит двоих тишину.


                             Может будут подруги расспрашивать,
                             Ты молчи, им не выдай секрет,
                             Наши чувства не надо раскрашивать,
                             От разлук оградить чтоб и бед!


                             Мы с тобою судьбою повязаны,
                             Счастья- птицу чтоб нам не спугнуть,
                             Никому мы вдвоём не обязаны,
                             Раскрывать к нему радостный путь!

Мои веселые соседи.


                   


                      Вновь наверху ругаются соседи,
                      И, что им нужно, - не могу понять?
                      Словно Атос хулит свою миледи,
                      Только зачем он вспоминает мать?


                      Не мать свою, а тещу вспоминает,
                      В интиме видит ярко он её,
                      Ну, а супруга тем же отвечает,-
                      Коль их послушать, - лишь одно враньё!


                      Он её маму, видел с бабуином,
                      Она его у негра на руках,
                      На деле же, они под магазином,
                      Уж очень часто были на "бровях"


                      Но иногда вдруг слышу у соседей,
                      Не гром небес, а словно дятла стук,
                      Как будто Маша, на кровати с Федей,
                      Орехи пестиком вовсю толкут.


                      Так и живём, - довольно интересно,
                      Спектакля сцены слышу каждый день,
                      Бывает даже, словно маг чудесно,
                      Снимают с головы они мигрень.



                      

Красавица Зима








Поэтами воспета,
Красавица Зима,
Вся в белое одета,
Явилась нам сама.


Хрустальные сапожки,-
Какая новизна!
Из серебра сережки,
И шубы белизна!


На тройке,словно в сказке,
Чаруя и звеня,
Зима нам дарит краски,
Мир волшебства чиня.


Взмахнет,- и вмиг снежинки,
Танцуют вальс смеясь,
А дед Мороз картинки,
Рисует веселясь.


Из белого зефира,
В полях вокруг торты,
Как будто из пломбира,
Все зимние цветы.


Красиво на березки,
Лег иней,словно пух,
Изящные наброски,
Волнуют сердца дух.

такую страну просрали 1945

  • 05.12.16, 20:03
навіщо було воювати
щоб потім дать себе загнати
з країни
               нахрен у руїни

краю, рідний краю
до цього часу пам"ятаю
недавно ти в достатку цвів
і вів народи за собою
і мав надію, а сьогодні
придбав собі нових богів
все розпаскудив
і змарнів

наш бідний краю
пам"ятаю
нічого зараз ми не маєм
і м"зи-жили надриваєм
і пашем на поганих хазяїв
на тих
хто силу брав твою впродовж років
панів 
катів
та мудаків
на олігархів-пиздюків

наш рідний краю 
пам"ятаю...

далі буде

очікуйте оргазму агресивних попуасів

Прости

  • 03.12.16, 11:35
Не так зійшлися зорі нині в небі, 
І кимось вже розведені мости. 
Пробач, що я облизуюсь на тебе, 
За те, що так веду себе, прости. 

Прости за те, що як закрию очі, 
Я розтаю як масло у теплі... 
Й щоразу, як побачу тебе - хочу, 
Та кожен раз на ті самі граблі. 

Життя мина,  й хто-зна, як там на ділі
Ми будем коротати тихо час... 
А на душі морозні заметілі, 
І перспективи зовсім без прикрас. 

Я - лето, ты - зима



Я - лето, а вот ты...  даже не осень.
Ты - белая холодная зима.
Я листья не бросал ни разу оземь,
С деревьев золото я не снимал.

Я - зелень, луг, венок из трав душистых.
Я - дивный пруд, где лебеди живут.
А ты, хоть и бываешь в днях лучистых,
Холодным льдом покроешь этот пруд.

Я - теплый дождь, я - радуга-улыбка,
Я - цвет, а вечером брюнет слегка.
А ты...  всегда - холодная блондинка,
И расплетаешь белые снега.

Я - лето, ты - зима и, что же значит?
Не встретимся мы никогда с тобой.
И хватит нам себя уже дурачить.
Мечта не сбудется, хоть плачь, хоть вой.

И пусть весна и осень тоже  плачут,
Что не обняться им, но разве в том беда?
Не стоит у небес нам счастье клянчить -
Они различны, как и мы. Всегда.


01.12.16

мой творческий сайт: http://lesovihok.avtor.me