Прости

Не так зійшлися зорі нині в небі, 
І кимось вже розведені мости. 
Пробач, що я облизуюсь на тебе, 
За те, що так веду себе, прости. 

Прости за те, що як закрию очі, 
Я розтаю як масло у теплі... 
Й щоразу, як побачу тебе - хочу, 
Та кожен раз на ті самі граблі. 

Життя мина,  й хто-зна, як там на ділі
Ми будем коротати тихо час... 
А на душі морозні заметілі, 
І перспективи зовсім без прикрас.