Біля річки, біля броду
Сколотили діти воду -
Галасом прониклись береги.
Із верби униз пірнали,
Сміхом, мов м'ячем, пограли, -
Бризки розлетілись навкруги.
Потім сохли на пісочку,
Із відерцем на місточку
Примостились рибки половить.
В водне плесо тиша впала.
Всі в рядочок посідали,
Малий котик визвавсь підсобить.
Вечір милувавсь в люстерці,
Щось плескалося в відерці,
Хлопчаки верталися додому.
У хлоп'ят котились слинки:
Як же всім хотілось рибки,
Особливо котику малому.
Червень. Вечір натомлено кліпа,
Хмари купчаться мишачим військом
Над величним собором Софійським.
Тоне Київ у пахощах липи…
Душе, плач та співай, тенькай щемно
Від любові й захоплення світом,
І від здатності палахкотіти,
В лячне урвище летячи темне…
Ніч замріялась в пахощах липи…
Над величним собором Софійським -
Почет сяючий, зоряне військо…
Гірко й солодко серцю… Як сіпа!
10-13.06.2012
Катерина Білокур "Квіти за тином"
Так люблютебе, збрунений світе:
І прадавні ліси, й солов'їні весняні гаї,
І на хатігніздо, що лелекою звите, Й слимака на листку, і волошку в траві. Малу жабку на пишнім зеленім лататті - Невгамовну солістку ставкового хору . І берізку струнку у біленькому платті, Що листочки полоще в небеснім просторі.Мені до вподоби руденьких корів череда, Що горохом розсипалась в чистому полі.
А увечері тепла й прозора у річці вода,
Де хлюпочуться верби й тополі. Мальви білі, як сніг, і червоні, мов жар, На полотнах майстрині-художниці Катрі.Українські пісні, що підносять до хмар! І козацький гопак , як вогонь у багатті! Так люблю тебе,світе бентежний, Мову рідну,її барвінкову красу.І людей України люблю я безмежно.Своє Слово до них у долонях несу!