Ніч довга, довга для людини , що смерті не віда, блука попід вуличними ліхтарями голим зором ,налитим шнапсом, і сморід прілої шкіри з-під нігтів вже не бентежить її. Боже, о, ніч є тривалою. Мої коси не посивіють, бо"м виповзла з надр машинерії: на чоро- рожеве , дьогтем, чоло моє помальовано. Локони сніжні- білявці-сестриці. Втім я , первачка, крокую цим містом, десятипостотисячедушним, і стопами чавлю душемокречі пвд шкіряним небом, що з того десятокпостотисяч...
Читати далі...