
Учителі! У мене Вас багато,
Та кожен в серці має відбиття!
Найперші вчителі – то мама й тато,
А найостанній – то саме життя!
Та між початком і кінцем путі цієї
Ще так немало мудрих, чуйних Вас:
То перша вчителька, що горнуться до неї
Усі малята, входячи у клас;
То вчитель, що приніс у душу слово
Про рідний край, про пращурів моїх,
Про найсолодшу в світі рідну мову,
Й про мови та красу країн чужих.
То вчитель, що навчив мене задачі
Розв’язувати лЕгкі і складні,
Логічно мислити і на сліпу удачу
Не покладатись навіть у вісні!
То вчителі, ч'я щирість і натхнення
Їх людяність й душевна широта
Найкращим прикладом лишилися для мене
На все життя, на довгії літа…
Я зустрічала їх не тільки в школі,
Не всі із них освітою могли
Найвищою пишатись, але доля
Не марно посилала їх мені!
Я вдячна всім їм, вчившим розрізняти
Брехню і правду, доброту і зло;
Управно й впевнено в руці завжди тримати
Перо й лопату, пензля і кермо!...
Я Вам вклоняюсь, лагідні й суворі!
Я Вам вклоняюсь, мудрі і прості!
Я вдячна Вам у радості і горі
За те, що Ви були в моїм житті!