Каяття Я
- 19.09.09, 14:39
Вірш, навіяний твором "Я (Романтика) М.Хвильового
Мамо! Щиро, мамо, каюсь.
За усі проступки, мамо, вибачаюсь.
Я не знаю, мамо, що зі мною сталось
І Добро і Зло в душі моїй змагалось.
Нене, що ж мені робити?
Як без тебе мамочко прожити?
Я помилку визнав свою, мамо.
Пізно зрозумів. Я знаю пізно уже стало.
Ти моя Марія, ти моя кровинка…
Й по щоці тече гірка сльозинка.
До цих пір я чую ніжний запах,
Коли ти рідненька поливали м’яту.
У твоїх очах дві блищать сльозинки
Працювала плідно, як маленькі бджілки.
І на що я проміняв тебе, матусю?
На жорстоку і кроваву революцію?
На бажання й нездійсненну мрію?
На оте холодне і нещасне «вірю»?
Я не знав, що вже я не людина.
Я не знав, що вже я став твариною.
Я – нікчема! Це я визнаю.
Не цінив тебе, а тепер люблю!!!
Мені здається, що слід усім задуматись над тим, як ми відносимось до своїх матусь, своїх найдорожчих і найкращих подруг...


Моя дорога, лентою извилистой,
Ведет меня куда-то в даль.
Что ждет меня в судьбине заковыристой?
Удача? Счастье? Иль печаль?
Об этом знает только провидение,
Но Я за ранее и к худьшему готов.
В дороге жизни, я уверен, без сомнения,
Найду себе друзей, найду врагов.
Вот так очередной забег к концу подходит,
Еще один, прожитый мною год.
Все странно в этой жизни происходит,
Без отдыха, спешить опять на взлет......
Ведь жизнь она из маленьких, нюансов,
И состоит всегда из мелочей,
Из кучи не использованных шансов,
Из череды людей, ночей и дней.......
Еще, она, из боли состоит,
И из влюбленности, безумной и мятежной,
И каждый в жизни сам себя творит,
Порой позор затмив своей надеждой.......
Куда же ты ведешь меня дороженька?
То я с горы качусь, то на нее скачу,
Меня, Всевышний ,пожалей, ты хоть немножечко,
При жизни счастлив быть еще хочу!
Я знаю, что ты шлешь мне испытание,
Мне седины добавив на виски.
Мои стихи, прими как покаяние,
За все мои грехи, меня прости.......
Спасибо Вам друзья за поздравленье,
Ведь светел мир, в кругу своих друзей!
Мне так приятно чувств нагроможденье,
Поддержка Ваша, в веренице этих дней.
Я всем, и Вам в ответ, добра желаю,
Пью с Вами виртуальное вино.
Приветственно ладони пожимаю,
Как будто знаю Вас давным давно!
Нас всех связала поэтическая нива,
В полете рифм, нашли сближенье душ.
Произведений новых, жду не терпеливо,
Они так нежно согревает в холод стуж.
Друзья мои, я Вам желаю счастья,
Я не стесняясь Вам об этом говорю!
Пусть минут Вас, невзгоды и ненастья,
Вас искренне за все благодарю!
18/09/09 Дмитрий