Дивне і скуйовджене створіння
Подзвонило якось в мої двері,
Замість слів - брутальне бормотіння,
Не занотувати на папері.
А воно тремтіло, бідолашне,
І спиною стіну підпирало
Я впізнав насилу день вчорашній,
То знайома, звати її Алла.
Ой ти Алло, Аллонька, Аллуся,
З жалем я на цю біду дивлюся
І ніяк не можу зрозуміти,
Що з такою кралею робити.
Ти розвій мої переживання,
Твій візит – підстава для тривоги,
Вірю, ця адреса – не остання,
Просто помилились твої ноги.
Ми дружили якось по дотичній,
Без театрів, більше в мене дома,
Я стійким був, наче знак окличний,
Ти ж свідомо малювала коми.
Поступово гаснули стосунки,
Я скупішим став на подарунки,
Ти пішла до бізнесмена Гоші,
Бо любив він витрачати гроші.
З вигулом та добрими харчами
Стала ти розв’язна та огрядна,
Певно, щось пробігло поміж вами -
Сльози ллєш, як жіночка порядна.
Може, хтось підстрелив бізнесмена,
Чи банкрутство бідного спіткало?
Твоя скрута – башта височенна,
Та на краще сподівайся, Алло!
Я допоможу твоєму горю –
Є знайомий «бєспрєдєльщик» Боря,
На широку ногу козакує,
Зачекай, йому телефоную.
Витри рушничком спітнілі очі,
Розмалюй їх олівцем швиденько,
Боря добрий, впустить серед ночі,
Байдуже, струнка ти, чи кривенька!
То дарма, що плачуть за ним грати,
Депутат він, а тому всесильний,
А таку красу, як ти прогнати
Може чи сліпий, чи божевільний.
І вона причепурилась знову,
Бачу я – до зустрічі готова,
Як для щастя жінці треба мало!
І побігла в ніч щаслива Алла.
