Луганськ – Геноцид української нації в СРСР 1933 року має дуже суттєві відмінності від усіх інших геноцидів в історії людства. Інші геноциди ставили собі за мету повне фізичне знищення того чи іншого етносу. В силу певних суб'єктивних та об'єктивних причин це ніколи не вдавалося. Уцілілі частини скривджених народів невдовзі відновлювали ті фізичні втрати та в різний спосіб зазвичай суворо карали винних у цьому катів.
Більшовицькі ідеологи Голодомору мали можливість у 1933 році знищити всіх українців у СРСР, але не пішли на це, бо мали зовсім іншу мету: вичавити страшним  та болісним очікуванням голодної смерті у всіх українських селян їхні  національні, релігійні та ментальні цінності й зробити з них колгоспних  рабів-безбатченків. Тобто, на відміну від інших геноцидів, Голодомор  завдав нищівного удару по майбутньому української нації, яке й стало для неї її страшним сьогоденням у нібито незалежній Україні.
Тільки  вже цей постгеноцидний стан нащадків велетнів духу часів козаччини, з  якого разом із нащадками їхніх катів насміхаються й високопоставлені  невігласи з цивілізованих держав, незаперечно свідчить про катастрофічні наслідки ментального зламу українців у результаті геноциду голодом 1933 року.
Тільки цей понівечений голодом жалюгідний ментальний стан  сучасної української нації дає можливість існування в незалежній Україні панівної політичної, бізнесової та наукової верстви, яка завжди жила за  цінностями "рускава міра" і фізично та юридично нищила найменші  паростки українського національного відродження, називаючи його не  інакше як проявами фашизму.
Тільки байдужі до своїх славетних  пращурів постгеноцидні раби-манкурти можуть із гордістю носити сьогодні
перекручені на російський манер свої українські прізвища та імена. І не  тільки носити, а й із піною на губах відстоювати їх, коли, не дай Боже,  сказати їм про їхню штучність.
Тільки важко хвора внаслідок  цілеспрямованого геноциду нація може не тільки у своїй більшості  добровільно відмовитися від своєї рідної мови, але й боротися з нею, як  це роблять сьогодні затяті українофоби-українці (нонсенс для всіх інших  націй на Землі!) нардепи Колісниченко-Колєсніченко, Гриневецький та  Симоненко.
Прямим наслідком цього феноменального безглуздя є той  факт, що більшість українських вірних ходять до московської церкви, де  моляться Богові неукраїнською мовою і ненавидять своїх сусідів, які  моляться українською.
Тільки постгеноцидні ментальні раби можуть з повагою ставитися до ментальних нащадків катів своїх вільних
дідів-прадідів – колишніх штатних комсомольців та комуністів, довіряючи  їм раз у раз на чергових виборах керівні посади у своєму місті, області  та державі. І не тільки їм, а й усілякому іншому політичному непотребу –
бандюковичам, грошовим мішкам та навіть відвертим представникам п'ятої  колони, яких усіх об'єднує палка ненависть до української України.
Тільки раби ладні терпіти десятиліттями трагікомічні наслідки правління цієї  "еліти" в Україні, яка завжди мала, має і буде мати незаперечну  більшість у Верховній Раді, бо в неї надійна постгеноцидна електоральна  більшість.

Учорашні  колгоспні раби не люблять, бояться тієї землі, яку вони отримали від  держави. На відміну від їхніх ще не так далеких пращурів, які  господарювали на ній до Голодомору, їхні постгеноцидні нащадки майже всі
віддали її в оренду ділкам на кшталт Лозинського і мають за щастя  сьогодні по-рабськи прислужувати тим земельним баронам. Так,  звичайно, вищеназваний непотріб у Верховній Раді створив для тих рабів
та лозинських відповідні законодавчі умови господарювання на землі. Але ж обирали щоразу ту антиукраїнську більшість у парламент не лозинські (бо їх занадто мало для того), а саме ті постгеноцидні селяни, для яких  гроші вже давно перестали пахнути землею.
На цьому тлі прийдешня  земельна реформа за сценарієм уряду Януковича стане за своєю суттю  завершальним етапом сталінського геноциду українського села, що навіть
 теоретично унеможливить його відродження в майбутньому, а разом з цим і  всієї української нації. А це стане гарантією довічного панування на  нашій землі провідників проросійської України.
Ось чому уряд так  поспішає сьогодні з тією реформою, відкидаючи при цьому всі заперечення й зауваження своїх політичних опонентів. Більше того, режим Януковича  інтуїтивно відчуває свою політично-генетичну спадковість від  сталінського режиму. Саме тому за його правління в Запоріжжі було  встановлено та поновлено пам'ятник найкривавішому диктаторові в історії  людства. Саме тому так жорстоко та масово були покарані ті молоді  тризубівці та свободівці, які не погодилися з тим відвертим проявом  неосталінізму в Україні.
 А наше постгеноцидне суспільство мовчки  проковтнуло те неподобство, ніби воно його не стосується. Цей феномен, з точки зору всіх здорових європейських націй, пояснюється вельми  прозаїчно: постгеноцидні манкурти в Україні не мають у своїх генетично  понівечених Голодомором душах почуття національної солідарності та  суспільної відповідальності. Такий манкурт нічого не бачить далі  власного гаманця. Це унеможливлює побудову громадянського суспільства в  постгеноцидній Україні та гарантує "многая лєта" режимові Януковича,  який таким чином має досить часу для того, щоб дуже скрупульозно  розібратись по черзі з ватажками протестів підприємців, тризубівців,  чорнобильців, "афганців", учителів, фермерів тощо.
До речі,  тільки в нашому постгеноцидному суспільстві можлива така абсолютна  відсутність національної еліти, без якої будь-яка держава є приреченою в історичній перспективі. Пояснюється ця відсутність ось чим. Сталінський режим свого часу дуже ретельно, до останньої людини винищив національні еліти в усіх радянських республіках. Але в Україні, крім цього,  внаслідок ментального зламу українського селянина після Голодомору 33-го було забруднене саме джерело відновлення цієї еліти на майбутнє.
Ось чому сьогодні з нашого села виходить тільки глибоко аморальна  псевдоеліта на кшталт Кучми, Ющенка та Литвина, порівняно з якими навіть білоруський бацька Лукашенка (зважаючи на реальні справи всіх цих
добродіїв щодо захисту національних інтересів) видається ледь не  справжнім елітарієм.



А все ж таки, що саме сталося з українцями під час Голодомору 1933 року,  що після нього з їхніх сільських хат ураз позникали назавжди самоткані  рушники з сорочками та шевченкові Кобзарі з іконами? Чому селяни (разом  зі своїми нащадками-городянами) перестали співати чудових українських  пісень, стали зневажати свою націю і державу, голосуючи на виборах за  зайд-чужинців та відвертих антидержавників? Чому, нарешті, ніде у світі  немає таких народів-самогубців, як український?
Відповідь на  останнє питання очевидна: жоден інший народ не пережив такого страшного  штучного голоду, спрямованого більшовицьким Кремлем саме на знищення  української душі та вигнання її поодиноких носіїв сьогодні політичними  послідовниками сталінізму на маргінес політичного, бізнесового та  наукового життя в Україні.
Саме Голодомор-геноцид, за  спостереженнями великого українця американського походження Джеймса
Мейса, докорінно змінив ментальність нашого народу. Незаперечним доказом цієї фатальної для нації зміни може слугувати туга сучасних українських селян за колгоспами. За тими самими колгоспами, куди їхніх
дідів-прадідів комуністи змогли загнати тільки за допомогою геноциду.
Як відзначають учені та свідки Голодомору, які особисто пережили в  радянському українському селі 1933 рік, у конаючої від голоду людини  поступово відмирають усі людські почуття, включно з національними. Таким
чином абсолютний тривалий голод (а саме таким і був Голодомор)  перетворює людину на двоногого звіра, який живе лише інстинктами. Його  розум спрямований тільки на задоволення тих інстинктів, а такі поняття,
як совість та моральність, для нього, як і для всякого іншого звіра, не  існують узагалі.
Подальше голодування вже починає руйнувати й  інстинкти, зокрема й такий потужний, як материнський. І тоді божевільна  від голоду жінка вже здіймає сокиру чи ножа над власною дитиною. Так  було не тільки в Україні в 1933 році. Так було і в Єрусалимі в 70-му  році від народження Христа, коли римський імператор Тит Флавій, оточивши те повстале місто своїм військом, морив голодом його захисників.  Людська природа однакова завжди і всюди...
Але найстрашніше тут  те, що зі всього втраченого людиною під час тривалого голодування  поновлюються тільки інстинкти. Крім цього, пухлі з голоду селяни добре  бачили, що більшовицька влада в їхніх селах не голодувала зовсім, а в  прикордонних російських селах був лише звичайнісінький голод – приблизно
такий самий, який ті села переживали кожного неврожайного року.
Тому в постгеноцидних українських сім'ях, звільнених Голодомором від усього  національного та християнського, на підсвідомому рівні запанували культ  влади та братерства з росіянами як гарантії того, що жах очікування  найстрашнішої у світі смерті їх таким чином омине в майбутньому. Жодних  інших гарантій цього українське постгеноцидне село не мало, бо влада  після Голодомору залишилася тією самою – комуністичною та людожерською.

Ось чому в сучасній Україні така зденаціоналізована й глибоко аморальна  політична еліта, яка, за спостереженнями соціологів, у своїй більшості  вийшла саме з постгеноцидного села. Сільська сім'я спікера Верховної  Ради Володимира Литвина – дуже промовистий приклад цього. Адже, крім  нього, вищі державні посади в постгеноцидній Україні обіймають два його  рідні брати!
Ось звідки такі високі електоральні рейтинги в таких проросійських політичних сил, як Партія регіонів та КПУ, бо тих 17  відсотків етнічних росіян в Україні далеко не вистачило б навіть одним  регіоналам для їхнього статусу панівної партії в Україні. Та й далеко не всі наші росіяни голосують за синьо-білих.
Зденаціоналізоване  Голодомором українське село завдяки сталінській індустріалізації  породило й сучасне інтернаціональне місто в більшій частині Україні, в  якому національно свідомі українці перебувають у стані найменш чисельної та безправної нацменшини.
У цілому ж, суспільство без  національної солідарності не здатне до консолідованих протестів проти
влади, яка, до того ж, у національно згуртованих країнах ніколи не буває такою відчуженою від громадян, як у нас в Україні. Тому режимові  Януковича в нашій зденаціоналізованій та інтернаціональній країні мало
що загрожує.
Постгеноцидний стан української нації дуже добре  відчувають вороги України, які закривають у ній українські школи на  користь російських, установлюють пам'ятники катам нашого народу –  Катерині ІІ та Сталінові, викорінюють усе українське з південно-східних  регіонів нашої країни. Навіщо це вони роблять? Чи не для того, щоб  зберегти свої посади удільних князьків після такого очікуваного ними  "аншлюсу" України Росією?


Окремо хотілось би сказати про тих високопосадовців, які заперечують сам факт  Голодомору-геноциду 1933 року. Це гідні послідовники політики  "кремлівського горця", який також заперечував Великий голод в Україні
перед усім світом. Як стало відомо, його кремлівський нащадок Дмитро  Медведєв дійшов у цьому запереченні до цинічного шантажу ледь не всіх  керівників країн СНД, щоб вони ні за яких умов не визнавали штучний  голод 1933 року в Україні геноцидом.
Для чого це робив Сталін,  зрозуміло майже всім. Він не хотів зізнаватись у власному злочині  планетарного масштабу перед світовою спільнотою. Для чого це робить  Медведєв, який не має жодного стосунку до сталінського режиму, зрозуміло одиницям. Особливо враховуючи той факт, що Віктор Ющенко дав свого часу
Дмитрові Анатолійовичу особисті гарантії того, що жодних контрибуцій за Голодомор-геноцид Україна ніколи й ні за яких обставин від Росії не  вимагатиме.
Отже, у жахах Кремля щодо міжнародного визнання  більшовицького геноциду українців залишається одне. Таке визнання  неодмінно потягне за собою і юридичне визнання на міжнародному рівні  постгеноцидного суспільства в Україні. А коли це станеться, то та ж таки світова спільнота докладе певних зусиль для того, щоб той  постгеноцидний синдром великої європейської нації все ж таки якось  подолати. І тоді постгеноцидна більшість у нашій країні з роками  перетвориться у меншість, а згодом і зникне взагалі.
А це означає те, що замість численних хохлів та малоросів у нас будуть тільки  ментальні українці, які не сприйматимуть цінності "рускава міра" і не  відчуватимуть особливого пієтету до "старшого брата". А коли так, то  Росія вже ніяк не зможе спинити поступ України до всіх європейських  інституцій, включно з НАТО. А це вже для Кремля, враховуючи його  імперські амбіції, "смерти подобно".
Поки ж йому боятися нема  чого. Українці відзначають чергові роковини Голодомору не навесні чи
взимку, коли він насправді лютував 1933 року, а за бажанням  постгеноцидного манкурта Леоніда Кучми – восени. Поминальні свічки в  українських оселях запалюють лише деінде. Політики обмежуються  одноразовими листопадовими промовами "за" і "проти" геноциду, а в  українських містах-мільйонниках півдня та сходу нашої держави  (епіцентрові Голодомору в Україні) з цього приводу збирається в кращому
випадку кілька сотень людей.
Це був би нонсенс для будь-якої здорової нації. Це норма тільки для тяжко хворої – української...

Олександр Крамаренко – публіцист, журналіст (Луганськ)

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24397008.html

Екс-прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко терміново перевели в іншу камеру Лук’янівського СІЗО. Про це на брифінгу біля Київського слідчого ізолятора поспішив  повідомити журналістам захисник підсудної Сергій Власенко.За його  словами, ці події пов’язані із приїздом європейської комісії з протидії тортурам. Проте у Державній пенітенціарній службі запевнили, що причини  переведення Тимошенко набагато прозаїчніші – СІЗО готується до зими.

Отож, почалося все із заяви Власенка журналістам: "Сьогодні Тимошенко терміново перевели в іншу камеру Лук’янівського СІЗО. Причини цього невідомі", – наголосив С.Власенко і при цьому додав, що йому випадково стало відомо, що в Україні, зокрема у МВС, працює комісія представників європейської комісії з протидії туртурам. Наступного тижня ця комісія буде працювати в пенітенціарній системі", – сказав він. Проте у перший заступник голови Державної пенітенціарної служби України Сергій Сидоренко в ексклюзивному коментарі УНН розповів, чому Ю.Тимошенко перевели до іншої камери.

"Ми попереджаємо всі засоби масової інформації, що відбуваються планові роботи з підготовки до зими. Зараз черга дійшла до корпусу неповнолітніх і корпусу утримання жінок. Тому є часткові переселення. Вони нічого не означають з точки зору якихось  дій. Це просто тривіальне проведення теплопостачання, водопостачання та утеплення вікон до норм, які потребують сьогодні погодні умови", –  сказав С.Сидоренко.

Він зауважив, що це переведення є тимчасовим – на тиждень. Потім усіх повернуть на свої місця. За його словами, інша камера, до якої перевили Тимошенко, з нормальними умовами. С.Сидоренко також наголосив, що Юлія Володимирівна була повідомлена про переселення. "За погодженням (відбулося переселення до іншої камери – Ред.). Вона про це знає. Учора з нею відбулася розмова, усе їй було пояснено. І вважаю, що й адвокат про це знає", – резюмував співрозмовник агенства. Нагадаємо, Ю.Тимошенко перебуває в СІЗО з 5 серпня 2011 року, після того як суд змінив запобіжний захід щодо неї з підписки про невиїзд на арешт. Через деякий час після зміни запобіжного заходу стан здоров’я екс-прем’єрки погіршився, але від обстеження лікарями СІЗО вона відмовлялася.

Як повідомляв УНН, президія політради партії "Батьківщина" 18 тлистопада 2011 року звернулася з відкритим листом до Міжнародного комітету Червоного хреста, Європейського регіонального Бюро ВООЗ і Міжнародної організації "Лікарі без кордонів" із проханням  домогтися проведення необхідних заходів для належної діагностики та  лікування Юлії Тимошенко та інших політичних в’язнів в Україні. У свою чергу народний депутат з фракції "БЮТ-Батьківщина"  Андрій Павловський наголосив, що за чинним міжнародним законодавством ненадання ув’язненій людині вчасної медичної допомоги вважається  тортурами й катуванням, і передбачена відповідна міжнародна відповідальність за ці речі для причетних до цього чиновників. Джерело:  УНН

Все боялись этого района, потому что там было, как сказать, такое кодло, знаете ли, где были хаты для разборок. Туда сносили ворованные  шапки   Аркадий Олексийчук о пос. Пивновка (из д/ф «Донецкая мафия»). 2004 г.   В окружении Януковича Виктора Фёдоровича всегда присутствовали самые разные люди, с самыми разными целями и  задачами. Большинство из них, как это часто случается в таких случаях, в отношениях с Семьёй преследует личную выгоду. Кроме откатов, процентов, госзаказов и прочего «решалова» от «Железного Хазяина» им больше ничего не нужно. Степень его «железности» их также мало интересует.   К неравнодушным же можно отнести только двух уже не молодых женщин, Анну Герман и Ларису Скорик. Одна работает за деньги (и, надо сказать, немалые), вторая – за идею. Ради настоящего эстетического наслаждения.   72-летняя Скорик Лариса Павловна всегда умела удивить привередливую киевскую публику.   На заре Независимости благодаря документальной повести Павла Загребельного «Голая душа» в тираж пошла её коронная фраза «Оргазм, сарказм, маразм», ставшая одним из неформальных лозунгов кон. 80-ых – нач. 90-ых гг.  Потом о ней на какое-то время забыли. Бурные романы, воспоминания о  будущем, вечеринки на раритетной квартире в центре Киева (см. «Фрески» А. Н. Герман)... Казалось ничего нового и сногсшибального от одного из идеологов Народного Руха больше ожидать не стоит.   «Учні тих, хто облюблюбав цю порожнечу, а тепер аппелює до всіх – возлюби», - писал об этом поколении Владимир Цыбулько в стихотворении  «Вісімдесятники».  На выручку пришла Ганя – так её, любя, называют близкие. За постоянную помощь ВО «Свобода» с помещением для проведения съездов и внеочередных собраний она включила  свою давнюю подругу сначала в группу креативщиков Центрального  избирательного штаба Партии регионов (2009), а позже и в состав  Общественного гуманитарного совета при президенте Украины.   У Скорик началась новая жизнь, новый «оргазм, сарказм, маразм».    Янукович по черепу – не вор, и не насильник  «Я, как архитектор, по абрису и повороту головы, по форме рук могу довольно много понять о генеалогическом древе. Так вот, как бы ни пытались  язвить насчёт Януковича и превозносить Юлию Тимошенко, его строение, тектоника, если на то пошло, свидетельствует о  принадлежности к высшему сословию, а её внешние данные указывают на  плебейство», - выдала наконец-то Скорык во время второй президентской  ходки своего новообретённого кумира.   В «подтверждение» своих слов об интеллигентности Януковича она заявила, что он ни разу не ответил «на мерзкие нападки, когда обзывали вором, насильником».  «Признаюсь, в ту пору предложила ему вариант «адекватного ответа». Даже со стороны  невозможно было терпеть подобные потоки черного пиара! Он не согласился: «Не надо. Некрасиво». В Януковиче есть внутренняя порядочность, а ожесточенности, которую могло оставить  сиротство, нет. Хотя постоять за себя он научился - в тот край не только интеллигентов на перевоспитание ссылали», - добавила она. Что же на самом деле наиболее импонирует пани Скорик в «аристократе» Януковиче – форма его черепа или всё же умение «постоять за себя» - пока что до  конца не понятно. А если и понятно, то как минум нормальным это назвать  нельзя. Лучшая подруга Анны Герман вряд ли не может не знать о случившимся с нею после «украинского поэта» Чехова.   Позже Скорик как вице-президенту Союза архитекторов поручили разработку «фамильного герба» «белорусских поляков» Януковичей, а недавно о мнимом аристократизме Виктора Фёдоровича с её подачи вышла целая книга. На очереди, видимо, историческая сага «Род Януковичей» в исполнении нового председателя Союза писателей Баранова, с  последующей экранизацией студией «Квартал-95». Публика там знатная  подобралась, тоже все из рекетиров бывших.   Что крали Петрук и Якубец Януковичи Если функции профессиональных историков берёт на себя проФФесура откуда-то из Союза архитекторов (Скорик тоже «профессор»), научные исследования автоматически подменяются  фальшивками, и вместо доступных пониманию,а значит и восприятию  избирателей, фактов наружу выставляются небылицы о «гербах» или «родовых имениях» в Беларуси. На таком пути невозможно произвести полную  информационную зачистку, и в любой момент могут появиться сюрпризы, по  сравнению с которыми любые «потоки чёрного пиара» покажутся детскими  шалостями.   Чего же ещё можно ожидать носителю одной из самых распостранённых в Республике Беларусь крестьянских фамилий?!   Известные предки у занимающего должность президента Украины действительно были,  их просто не могло не быть. Но известные на сегодня благодаря  общедоступным историченским документам деяния этих лиц никак не делают  ему чести.   Самым древним упоминанием белорусского рода Януковичей, которое удалось отыскать UAINFO, содержаться в актах Минского городского суда за 1582-1590 гг. Их  сканированные версии содержатся в открытом доступе на сервере Российской Государственной Библиотеки (РГБ). 

 Славный род Януковичей, как позже и самый известный его отпрыск, начинал с... кражи одежды. Меховые воротники, сорочки, женское бельё и даже детские вещи.   Первое добровольное признание Минскому суду дал Петрук Янукович. Настоящий аристократ воровал из закромов пана Войтеха Стягловского. 

А вот полный перечень украденного Петруком на пару со своим братом Якубцом.

  Наверное, тяга к пушнине у «аристократов» Януковичей наследственная. От «зладзеяватых» пращуров к «цямлівым атожылкам» (бел. смышлёным потомкам).

dm_dobriy, UAINFO

Комиссия Министерства охраны здоровья якобы уже определилась, как лечить лидера ВО «БЮТ-Батькивщина» Юлию Тимошенко. Об этом недавно сообщил начальник управления исполнения наказаний в г.  Киеве. По его словам, по результатам обследования был составлен акт и  определена схема дальнейшего лечения. Ранее в Государственной пенитенциарной службе сообщали, что у Тимошенко не выявили патологических изменений, которые бы угрожали ее жизни. Такой  вывод сделали врачи одной из киевских больниц, где осматривали  экс-премьера. По их выводам заключенная не требует дополнительного лечения за пределами СИЗО. Такие манипуляции с Тимошенко совершены в связи с заявлением президента Януковича. Теперь развеяны все сомнения, кто стоит за всем этим беспределом с оппозиционерами.

Генеральный прокурор Украины Виктор Пшонка, на правах кума президента Януковича, теперь выполняет функции не только главного обвинителя в стране, но и главного эксперта в области медицины. Ознакомившись с результатами обследования Юлии Тимошенко, он заявил, что состояние здоровья экс-премьера в норме и  позволяет в дальнейшем ее допрашивать в пределах камеры СИЗО. Поэтому следственные действия по новым старым уголовным делам, которые были закрыты,  возобновят. Вместе с тем, омбудсмен Украины Нина Карпачева, уже ни один раз заявляла, что проведение допроса в пределах камеры запрещены законом и не допустимы. Но власти все нипочем. И если Генеральный прокурор позволяет себе не выполнять нормы законов и творить беззаконие в отношении экс-премьера, разве можно хоть одному слову регионалов верить.

Ночью по указке Януковича провели какое-то тайное обследование Юлии Тимошенко неизвестно где и кем, составлена непонятная схема лечения или дальнейшего уничтожения оппозиционерки. А теперь еще и Пшонка, как великий медик делает выводы, ничего страшного, загибается Тимошенко по отработанной схеме, все ОК. Но чтобы быстрее ее загнуть нужно  и в  дальнейшем вести незаконные допросы в камере СИЗО по уголовным делам,  которые были закрыты.

На сегодняшний день таких дел три», - сказал Кузьмин. «Одно дело расследует Служба безопасности, другое дело расследует Налоговая милиция и третье - Генпрокуратура». Три репрессивные органа грубо нарушая закон и права человека, как шакалы сбегаются  в  СИЗО,  для того чтобы добить лидера оппозиции Юлию Тимошенко.

  katerizanch, UAINFO

                      Знаю, що вистачає аватарів з цієї теми. Але, думаю багато не буде. Є хвилина, щось намагаюся зробити. Тут дві стоять - http://blog.i.ua/community/3252/842468/#p3.

Пока Тигипко сеет обещания для чернобыльцев http://www.kommersant.ua/doc-rss/1822534, и некоторые радуются.....наверное верят.
Азаров продает все с молотка http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?azarov_raspisal_prodazhu_ostatkov_gosudarstvennogo_imushhestva&objectId=161489
и не жужит.....
Так подсовывая одни новости....другие прячут..Зачем это нам, ведь обещаний они никогда не выполнили, а продавали нас всегда

 Главное 

                      О 20 годині 11 хвилин група активістів громадянського руху "Спільна Справа" на території резиденції Віктора Януковича в Міжгір'ї здійснила запуск 7-ми піротехнічних установок типу "Чіполіно".

                      В такий спосіб активісти нагадали Віктору Януковичу про події Помаранчевої революції та спробували відтворити в нього той самий святковий настрій, який в нього був сім років тому.

                     "Спільна Справа" також наголосила  на тому, що подальша антинародна та антидержавна політика Януковича, може призвести до того, що під брамою Міжігір'я можуть найближчим часом опинитись громадяни з більш серйозною піротехнікою.

                      Втрат серед учасників акції та мирного населення немає. Всі учасники безкарно повернулись до Києва.

В этой заметке хочу кое-что объяснить. Выскажу исключительно свое мнение. Возможно, оно будет отлично от мнения многих или большинства. Сегодня многие друзья поздравляют меня с праздником. Что за праздник? Это 7-я годовщина оранжевой революции. День Свободы. Установлен в ноябре 2005 года Президентом Украины Виктором Ющенко.

Как отмечено в соответствующем Указе главы государства, - "с целью утверждения в Украине идеалов свободы и демократии, воспитания у граждан чувства национального достоинства, учитывая историческое значение  революционных событий осени 2004 года, которые засвидетельствовали свободолюбие украинского народа, его стремление к свободе и демократическим ценностям, а также в поддержку инициатив общественности". День свободы посвящен событиям, связанным с президентскими выборами 2004 года, получившим название "оранжевая революция".

Давайте вспомним, что происходило перед революцией 2004. Президент Л. Кучма, премьер-министр В.Янукович, вице-премьер Н. Азаров. Зарплаты, пенсии и стипендии в разы меньше, чем в России и Белоруссии. Катастрофическое обнищание народа, которое связывали с президентом и премьером. Летом и осенью 2004 года широчайшее распространение в среде мелкого и среднего бизнеса получили рассказы о насильственном переоформлении прав собственности на конкретные предприятия с их владельцев на представителей донецкой политико-экономической группы… такие слухи создали в широких и, что наиболее важно, активных общественных кругах бизнесменов стойкое неприятие президентских перспектив Януковича».

21 ноября второй тур президентских выборов. Который прошел с массовыми нарушениями и фальсификациями и результаты которого совершенно не соответствовали результатам всех экзит-полов. Ситуация в стране была наэлектризована до предела. И произошел взрыв, вылившийся в массовые митинги, переросшие в оранжевую революцию. Не будем вникать в подробности революции. Опишу просто то, что происходило со мной и со всеми моими знакомыми. Это был энергетический врзыв, феерия надежд на счастливое будущее. Помню, как мой трехлетний малыш пританцовывал перед телевизором, подпевая песни Вакарчука и таскаясь с флажком "Ющенко так!". Народ как-будто проснулся от многолетней спячки, ожил. Да вы сами все помните, насколько все это было грандиозно, насколько сильно мы поверили в светлое будущее! Скажите мне, пожалуйста, под какими лозунгами проходила оранжевая революция 2004 года? Кто-нибудь помнит? А я помню. Хоть 7 лет назад я мало интересовалась политической жизнью страны, но именно выборы 2004 года стали для меня толчком для участия в вопросе будущего страны в которой я живу.

Основными лозунгами Майдана были "Фальсификациям нет", "Против Януковича" и "Ющенко так". Основным организатором и оратором на Майдане помните кто был? Да, именно ВОНА, Юлия Тимошенко. Без ораторского искусства которой и ее харизмы не было бы Майдана и не было бы президента Ющенко.

22 ноября 2011года. Что мы имеем? Президент Янукович, Азаров премьер, оранжевая принцесса в тюрьме. И только бывший президент Ющенко весь белый и пушистый толкает пламенные речи и ностальгирует по былой славе, которой полностью обязан его соратнице Тимошенко. Именно Ющенко в 2009 страстно критиковал Тимошенко, подпевая в унисон Януковичу. Тем самым увеличивая шансы Януковича стать президентом. Оба Вити неплохо сработали в паре. Один президент, второй - неприкосновенная персона. За все отдувается Тимошенко и всех все устраивает.

Так вот. То, к чему я это все здесь написала.

22 ноября для меня лично не праздник. Почему? Да потому что смешно отмечать годовщину того, чего нет. Свобода....

Свобода от чего? От Януковича или от Тимошенко? Или от демократических ценностей, которые топчет нынешняя власть. Или мы празднуем крах Майдана? За что боролись -- на то и напоролись

Это сугубо мое мнение и я имею право ошибаться. Я просто хочу чтобы меня поняли те, которые упрекают меня в том, что я не радуюсь в этот день. Я еще понимаю, если бы этот день назвали годовщиной Майдана или оранжевой революции, но никак не День Свободы.

Не праздник для меня это. Скорее панихида по несбывшимся надеждам, по разрушенным мечтам, по растоптанному чувству патриотизма и любви к Родине

Хотелось бы услышать мнение тех, кому интересна эта тема. Прошу проголосовать высказаться. Я не хочу обсуждать прошлое, я просто хочу услышать ваше мнение о нынешней ситуации в стране.

пс. Не претендую на аплодисменты и критику. Просто излагаю свою точку зрения и заранее приношу извинения тем друзьям, мнение которых не схоже с моим.