[Приєднана картинка]Злоба для масс семенами амбиций, Корни ее и в молочных зубах. Сеет ее неуемный патриций, И в телевизорах ужас и страх. Выше, она поднимается выше, Он вечно носит на ручках ее. Двое, не видя, не зная, не слыша, Словно забыв, что : "твое " и "мое". Родина, кто ее режет ломтями, Крошит, ну вот и повестка пришла. Не удержала губами, руками, И оторвала два белых крыла....

Старость жизни подводит черту и дает осознать все ошибки, но исправить их поздно, к чему? исправлять жизни прожитой пытки. Жизнь прожИта...Прощенья проси У друзей, и любимых, и близких, Чтобы с легкой душою уйти в мир инойне жалея о прожитой жизни.

А Вы смотрели за стекло,Словно один на целом свете.Там буйство леса все росло,Легко мохнатя сушь планеты. И где-то леший там ходил,И колыбель качал Вам Гений.Размереннее всех кадил,И чище всяких песнопений. Любовь, могильною плитой,Чтоб слезы насмерть задушили....Неведома. Здесь все покой.Как озеро.В коронах лилий. Склоняюсь, парадоксов друг,Над каждой интересной строчкой.Мне тоже близок лес и луг,Но с окон сорваны замочки.

В продовження темиІ скроні сонцем змучених каштанівСвятково вже прикрасила іржаВ намистах і плащі, пістрявих штаняхПо-павиному входить, як раджа,Осінній перший гордовитий місяцьІ промовляє до піїтів: «Гоу,А нумо прославляти смак кориці,Що на губах залишила любовУ шелесті шафраннім днин гаїнихВставляйте свій підроблений п’ятакІ шурхотіть по листю в колір глиниЗамацаними римами. Це такПриродно набивати вату в плечі,Шукати хоч якихось теплих слівВ повільних мандрах листя і картечіХто ж скаже...

Читати далі...

39. дощик від ельфів.йшла воля степом вистрибцем,сачком ловила хмарки -сміялись з неї веселовсі ельфи у квітках.хохотуни аж покотомкаталися на спинкахі по дитячі смішно такчаклунно-чарівнівід сміху неутримногоздригалися хиталисяі крильцями і ніжкамипотішні пустуни.а потім бешкетуючи,ці сміхуни - над волеюводили хмарки лЕгкіїу синіх небесах.від обрію до обріюу просторі безмежностігуртом водили бавились,футболили хмаркИ -дзвонили милозвучно їхдзвіночки-балабончикина кистях рук і пасиках,у...

Читати далі...

Коли ти не поруч - і сонця нема.І влітку панує морозна зима.І вдень замість світла безмежна імла.І все це зникає,Коли ти прийшла.

...Все пишут о Любви живительный глоточек Стремительный полёт И сладких чувств пейзажи Да, и…не говори!!! Про чудный вечерочек Всяк в осень - "запоёт" рукой слезу размажа …Все пишут о Душе, израненной…"протезах" про Сердца огонёк, погаснувший в печали Удобное клише! Словечком можно резать и вдоль, и поперёк Да так, чтоб зарыдали! &nbsp...

Читати далі...

Не надо обижаться на детей, Они ведь наши дети! И благодарны, мы должны судьбе, Что есть они на свете. Не ждите благодарностей в ответ, Мы благодарны им вовек, Что Богом даны, как подарки. Во внуках продолжаемся и мы, И в этом главный смысл родни! 9.01.2015

… і першовереснЕвих свят напалмПожер етюди шахові – гамбітиТа ендшпілі. У вихилястість пальмЗасмаглії гойдаються кобіти.Мабуть усе згоріло, бо меніКошачі потягусі ті байдужі.І, те що рано-вранці променить,Під вечір випаровує калюжі.Плює Везувій в дивність білих плямТа гойдалки пусті, але ще теплі.Із дійових осіб гри по ролям – Лише чорти в веселому вертепі.І, судячи з очей зустрічних краль,Їх порт приписки – то, мабуть, Тортуга.Розчервоніла пика, мов кораль,І в диханні – лише коньяк та...

Читати далі...

Для глубины вселенских рифмЯ предложу бальзам из прозыИ чай настоянный на грозах,И ставший правдой древний «миф»,Истёртый временем до дыр,Через которые с азартомНовейший любопытный мир,С грозою посетив трактир,Рассматривает наше завтра,В нём капля средства моегоЗаточит рифму твёрже стали,Дамасской, рассекавшей дали,Под взглядом древних Иегов,И взгляд людей, а не богов,На миг с моим соприкоснётся,Как взгляд с далёких береговТаинственной реки веков,Тысячелетний отсвет солнца,Я рифмой рассеку...

Читати далі...