Стояв солдат, обпалений війною...

Стояв солдат, обпалений війною,

У мужнім серці туга залягла…

Згадалися дороги, поле бою,

Загиблих побратимів імена…

І раптом дівчинка підбігла до солдата,

А в оченятах – радості потік.

І пригорнувшись, мовила завзято:

- Це він! Мій найдорожчий захисник!

Довкола них всі щиро усміхались,

Ховаючи непрохану сльозу

І Господа, за воїнів, благали:

- Всевишній, молим, зупини війну.

Будь поряд з ними в битві за свободу,

Їм переможний шлях благослови.

… Ніколи не здолать того народу,

В якого такі доньки і сини…

Анатолій Лазаренко

Коментарі

17.09.23, 12:51

27.09.23, 19:32Відповідь на 1 від Vad Al

37.09.23, 19:38

47.09.23, 21:45Відповідь на 3 від nasinynka

дякую

58.09.23, 03:55

анонім

68.09.23, 12:59

Стояв солдат...
Стоїть солдат...
А памятник невідомому.
Для рідних - він відомий.
Але для інших -ні.
Так є на війні.
Подвиг щодня.
Така війна...