Як говорити з дітьми про військову агресію...

За будь-яких обставин дитина шукає в нас підтримку, опору. Важливо впоратися зі своєю тривогою, щоб вмістити в себе тривогу дитини. Ми – контейнери для переживань дитини.

Теракт, напад, агресія – це завжди неочікувано і травматично. Вони орієнтовані на те, щоб спровокувати паніку, інстинктивні дії та агресію у відповідь. Ми це розуміємо, у нас є інформація, ми здатні чинити цьому опір та намагатися утримувати стабільність.

У маленької дитини інформації обмаль. Чим менша дитина, тим менше у неї цієї інформації.

Дитині до двох років можна просто говорити (навіть подумки) – я з тобою, ми в безпеці. Я можу подбати про себе і про тебе.

Дитину важливо багато обіймати або хоча б доторкатися до неї, тримати за ручку, ніжку, спинку, щоб вона відчувала тепло і опору.

Дитині до 10 років можна сказати – мама і тато засмутилися, бо почули новину.

Далеко (важливо дистанціювати новину від дитини) кілька (назвати кількість або якось її окреслити) людей, які дуже зляться, зробили іншим боляче (вчинили погано, зруйнували щось, напали і зробили боляче). Зараз багато людей турбуються про це і вирішують, що можна виправити, як допомогти тим, кому погано. Дуже шкода тих, хто постраждав. Ми можемо допомогти (подумати про них, бажати їм одужання, помолитися, поставити свічку, покласти квіти), але ми в безпеці. Тато і мама поруч і будуть про тебе піклуватися.

Важливий акцент – у світі є погані, жорстокі люди, але сам світ не поганий.

І більшості людей все ж можна довіряти.

Відовідати на питання дитини обов'язково. Якщо вона не знайде інформацію у вас ,вона піде в інтернет, до друзів, знайомих. Складна тема – це привід серйозно порозмовляти.

Слова, які важливо чути дитині:

• Зараз ми в безпеці. Я і багато інших людей зробимо все, щоб ми були в безпеці.
• У всіх своє життя і своя доля. Я вірю в те, що в нас буде все добре.
• Поганих людей набагато менше, ніж хороших. Давай згадаємо усіх, хто тебе любить і хто про тебе дбає.

Що можна робити?

• Грати. Лімбічна система мозку активна під час страху та гри. Хай в голові в дитини буде гра, а не страх.
• Обіймати. Щоразу обіймаючи дитину ми створюємо додаткові межі безпеки. Можна робити дитині масаж ніжок, гладити спинку.

• Дозволити вихлюпнути напругу фізично (якщо це потрібно) – покричати, побігати, стрибати, махати руками.
• Розмальовувати або обмальовувати долоньки. Важливі додаткові межі, дитина малює в межах ліній.
• Майструвати щось з матеріалів, над якими можеш відчувати контроль – глина, пластилін, кінетичний пісок, тісто. Робити обривну аплікацію. З клаптиків паперу робити колажі.
• Робити вправи на дихання – дути в соломинку у воді, видувати мильні бульбашки.
• Фантазувати і створювати власний чарівний безпечний світ.
• Якщо немає можливості трансформувати страх – створити для нього сейф (коробку, папку). Намалювати страх, покласти в "надійне місце" та міцно закрити. Це дозволить відпочити від напруги.
• Створювати образ захисника (чогось більшого за людину) – Ангела, чарівного провідника Собаку, тощо.
• Говорити про душу.
• Гратися з водою.