Вони вчора були героями на фронті, а сьогодні начебто заважають, бо вони брудні, нервові і непередбачувані. Бо хто його знає, що в нього там в голові і в кишені, бо хай йде кудись лікується, а потім приходить в соціум красивий, вимитий і здоровий.
Мій ізраїльський друг, колишній військовий, розказував одну історію, як він їхав літом з 2-тижневого навчання у пустелі. Брудний, вонючий, він зайшов в автобус, втомлено упав на сидіння і заснув на плечі зовсім незнайомого чоловіка. Так вони їхали години чотири, за цей час, чоловік не ворухнувся, бо він розумів, що військовий втомився. Це на запитання, що нас відрізняє від ізраїльської армії - не зброя, не ворог, а соціум і його повна підтримка. Бо кожен громадянин Ізраїлю знає, що реабілітація військового починається із суспільства.
А чи знає це кожен громадянин Украіни?
Чи розуміє шановний соціум, що не військові повинні адаптуватися в соціум, а соціум повинен адаптуватися під нові реалії, а не жити в світі рожевих поні.
Не шарахатися від військового, а зрозуміти його потреби.
Не затуляти носа і закривати очі, а ставитися із розумінням.
Поважати простір, намагатися підтримати, не знецінювати, поважати, допомогати і памятати, якою ціною дана вам можливість сьогодні жити в мирному місті.
Коментарі
ТНЕ*
16.09.23, 09:07
Це повинен кожен знати
Голубка
26.09.23, 09:10Відповідь на 1 від ТНЕ*
Так, щемить скерце від цієї теми...
AutumnNight
36.09.23, 11:15
У нас таких пока нет. Или на фронте, или в госпитале, или на кладбище. (
Голубка
46.09.23, 16:14Відповідь на 3 від AutumnNight
У нас є, але дуже мало, це ті, що були тяжко поранені...
nasinynka
56.09.23, 19:38
Не хочу нав'язуватись, але не так в соціумі все чорно. І розуміння є, і підтримка. Ми ще не забули, якими поверталися наші хлопчики з Афгану. Тоді зовсім не було ніякої реабілітації, зараз теж її недостатньо ще, та й в ЗМІ разом з мережами мало роз'яснень для рідних і близьких, як повільно виводити дорогу людину з того вселенського стресу. Тримаймося, молімося за наших захисників, любімо їх і пам'ятаймо, якими вони були до того, як...
Vivyenn
67.09.23, 00:35
Ні, соціум повинен втілювати мир і дім, а не адаптуватись до насилля, це і так відбувається. І прийняти душ також не довга справа. І кидати навних хловчаків у пекло без моральної підготовки-велика помилка. Страхіття вбиває любов.
Але ми їм винні, вдячні. А хто цього не розуміє сам може опинитися на тому місці. Це стосується не лише військових. Люди! Вчиться триматися за руки, надавати підтримку одне одному, визнавати борги, бути добрішими.
Vivyenn
77.09.23, 00:38Відповідь на 5 від nasinynka
А якщо нікого близького немає? Якими до, а після? Мова ж про це!
Голубка
87.09.23, 01:06Відповідь на 5 від nasinynka
Так , молімося за наших захисників...
Голубка
97.09.23, 01:07Відповідь на 6 від Vivyenn
Так, ми їм винні, вдячні.
nasinynka
107.09.23, 04:35Відповідь на 8 від Голубка
А тема замітки приурочена до теми вчорашнього самміту перших джентльменів з ледями. Бо з Ізраїлем нас порівнювати не можна ні з якого ракурсу - ні в плані причини війни, ні в плані донорської допомоги, ні в плані ворога. Так що дякуймо всім за допомогу і підтримку, тримаймося і перемагаймо. Бо і часу в нас мало, і людей невимовно жаль.