Вона плакала...

Франц Кафка (1883–1924), який ніколи не одружувався і не мав дітей, гуляв Берлінським парком Стегліц у віці 40 років, коли побачив маленьку дівчинку, яка невтішно плакала, бо загубила улюблену ляльку. Вони з Кафкою довго й марно шукали згубу. Франц запропонував їй зустрітися завтра, щоб ще раз все добре обшукати.
Наступного дня, коли вони так і не знайшли її, Кафка дав дівчинці лист, "написаний лялькою", в якому було сказано: "Будь ласка, не плач. Я вирушила в подорож, щоб побачити світ. Обіцяю тобі писати про всі свої пригоди."

Так розпочалася історія, що тривала до кінця життя Кафки...
При зустрічах він читав їй старанно складені листи про пригоди улюбленої ляльки, яку дівчинка вважала чарівною. Одного разу Кафка прочитав їй лист, за сюжетом якого лялька повернулася до Берліна, а потім дав їй ляльку, яку купив.
"Вона зовсім не схожа на мою ляльку", - сказала дівчинка. Кафка дав їй ще один лист, у якому було сказано: "Мої подорожі змінили мене". Дівчинка обійняла нову ляльку і понесла її додому.
Через рік Кафка помер...

Пройшло кілька років і доросла вже дівчина знайшла лист у непомітному сховку в ляльці. Невеликий лист, підписаний Кафкою: "Все, що ти любиш, напевно буде втрачено, але, зрештою, любов повернеться в інший спосіб".
Geteilt von Alex Steiman