Зупинити дитячу істерику можна ...

Про неї я і хочу розповісти. Психолог пояснила мені, що потрібно дати дітям зрозуміти – ми поважаємо те, що вони відчувають.

Отже, під час кризи, яка б не була її причина, треба допомогти дитині (це працює з дітьми старше 5 років) подумати і зрозуміти, що з нею відбувається. Коли ми визнаємо їх почуття і в той же час даємо їм самим брати участь у вирішенні проблеми, ми можемо тим самим зупинити істерику.

Отже, ситуація: дитина готова почати скандал. Привід не має значення – у ляльки відвалилася рука, прийшов час лягати спати, домашнє завдання не виходить або просто не хочеться робити те, про що ви просите.

Ми дивимося дитині в очі і спокійним голосом ставимо одне запитання: ЦЕ ВЕЛИКА ПРОБЛЕМА, СЕРЕДНЯ ПРОБЛЕМА чи МАЛЕНЬКА ПРОБЛЕМА?

Коли моя дочка починала думати про те, що з нею відбувається, це діяло на неї просто чарівним чином, принаймні тут, вдома. Я ставлю це запитання, вона відповідає, і ми знаходимо спосіб вирішити проблему, причому дочка сама пропонує, де шукати рішення.

Маленька проблема зазвичай найшвидша і найпростіша.

Деякі проблеми вона вважає «середніми». Швидше за все ми їх вирішимо, але не в ту ж секунду – це допомагає зрозуміти, що є речі, які вимагають часу.

Якщо проблема серйозна – а те, що ваша дитина вважає важливим, абсолютно точно не можна ігнорувати, нехай вам це і здається повною дурістю, – такій проблемі доведеться приділити трохи більше часу.

Іноді треба допомогти дитині зрозуміти, що в житті не все відбувається так, як нам хочеться.

Ось недавній випадок, коли цей метод відмінно спрацював. Ми вибирали одяг для школи, а Аліса зазвичай дуже переживає через те, в чому йти, особливо коли на вулиці прохолодно. Коротше, вона хотіла надіти свої улюблені джинси, але вони були в пранні.

Вона вже почала дутися, коли я запитала: «Аліса, це велика, середня чи маленька проблема?»

Вона подивилася на мене і тихо сказала: «Маленька».

Ми вже знали, що невеликі проблеми легко вирішити. Я попросила її запропонувати варіант рішення (я знала, що їй потрібен час подумати), і вона сказала: «Вибрати інші штани».

Я кажу: «І у тебе є кілька штанів на вибір». Вона посміхнулася і пішла вибирати інші штани.

Я привітала її з тим, що вона змогла сама вирішити проблему, тому що дуже важливо похвалити дитину за те, що вона впоралася, це поставить остаточну крапку в ситуації.

Я не думаю, що є якісь магічні прийоми в справі виховання дітей. Виховати дитину, пройти з нею разом через всі етапи розвитку – це справжня місія. Так, іноді ми вибираємо хибний шлях, тоді треба мати мудрість повернути назад і спробувати іншу дорогу.

Пройшовши через безліч істерик зі своєю дитиною, я, нарешті, побачила світло в кінці тунелю і дуже хочу поділитися цією знахідкою з іншими батьками. Сподіваюся, що у вас цей метод теж спрацює.